Постанова

від 02.08.2018 по справі 826/997/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/997/17 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетпрінт" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нетпрінт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетпрінт" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року в розмірі 400 000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн., оскільки право ТОВ "НЕТПРІНТ" на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування підтверджено за результатами перевірки, а тому ДПІ в Оболонському районі має подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 58; ідентифікаційний код 39468697) щодо невчення дій, спрямованих на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ "НЕТПРІНТ" подало до ДПІ в Оболонському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопада 2015 року, яка зареєстрована 21 грудня 2015 року за № 9258153621.

У рядку 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) на рахунок платника у банку" вказаної декларації позивачем задекларовано суму у розмірі 400 000,00 грн.

Разом із податковою декларацією декларацію з податку на додану вартість за листопада 2015 року Позивач подав додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", в графі 3 якого задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 400 000,00 грн.; та додаток 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підласе перерахуванню до бюджету (Д4)", в якому позивач просив перерахувати на розрахунковий рахунок у банку суму у розмірі 400 000,00 грн.

Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "НЕТПРІНТ" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 19 вересня 2016 року № 225/26-15-14-04-01-35847314.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України щодо завищення ТОВ "НЕТПРІНТ" заявленої суми бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року № 001851404.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України від 08 грудня 2016 року № 26543/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 03.10.2016 року № 001851404, а скаргу задоволено.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що право ТОВ "НЕТПРІНТ" на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопада 2015 року у розмірі 400 000,00 грн. є підтвердженим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Відповідно до інтегрованої картки з податку на додану вартість, за даними якої станом на 31 жовтня 2017 року за Позивачем обліковується переплата у розмірі 400 000,00 грн.

Проте, Відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували правомірність нарахування ТОВ "НЕТПРІНТ" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав у ТОВ "НЕТПРІНТ" на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопада 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.

Між тим, у справі відсутні докази того, що відповідач у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що вказує на протиправну бездіяльність та задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, колегія суддів зазначає, що алгоритм дій державних органів щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачає спосіб судового безпосереднього стягнення.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо застосування вказаних вище норм права, викладеними у його постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 31 травня 2016 року у справі № 826/11379/14 та від 07 червня 2016 року у справі № 21-1067а16.

Так, Верховний Суд України вважає, що визначений вказаними норами закону порядок відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Суд наголосив на тому, що відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Вимога платника податку на додану вартість про стягнення бюджетної заборгованості є неправильним способом захисту прав платника. Правильним способом захисту платника є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними нормативно-правовими актами обов'язку надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось би примусове виконання рішення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування не підлягають задоволенню, оскільки право на його отримання виникає на підставі відповідного висновку, поданого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ДПІ в Оболонському районі підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.08.2018 року.