Постанова

від 15.05.2018 по справі 810/1874/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1874/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року, суддя Панова Г.В., у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.04.2017 року № 0015701303, № 0015711303, № 0015731303, № 0015721303, податкової вимоги від 20.04.2017 року № Ф-0015681303, рішення про застосування штрафних санкцій від 20.04.2017 року № 0015691303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 11.09.1998 року (номер запису про державну реєстрацію 23530010008012151) та як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З 21.02.2017 року по 06.03.2017 року посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 21.03.2017 року № 156/10-36-13-32/НОМЕР_6 (а.с. 46-81 Том І).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ОСОБА_2 норм діючого законодавства, а саме:

- п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 251 517,99 грн., в тому числі за 2015 р. - 83 878,82 грн., за 2016 рік - 167 639,17 грн. На виконання п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 проведено перерахунок податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що підлягає перевірці, та встановлено його заниження в сумі 46 950,83 грн., в т.ч. за 2015р. в сумі 16 775,78 грн., за 2016р. в сумі 30 175,05 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 10 934,81 грн., в тому числі за: березень 2015р. на 1 295,19 грн., травень 2015р. на 105,33 грн., липень 2015р. на 5 805,00 грн., серпень 2015р. на 150,50 грн.; лютий 2016р. на 718,50 грн., березень 2016р. на 613,96 грн., квітень 2016р. на 2 228,33 грн., та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р. 19 декларації) на загальну суму 39 588,00 грн, в тому числі за: січень 2015р. на 4 812,00 грн.; лютий 2015р. на 4 021,00 грн., квітень 2015р. на 50,00 грн.; листопад 2015р. на 340,00 грн., грудень 2015р. на 146,00 грн.; січень 2016р. на 470,00 грн., травень 2016р. на 2 188,00 грн., червень 2016р. на 2 459,00 грн., липень 2016р. на 441 грн., серпень 2016р. на 2 661,00 грн., вересень 2016р. на 9 100 грн., листопад 2016р. на 5 184,00 грн., грудень 2016р. на 3 686 грн.;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті, з врахуванням меж максимальної величини, на загальну суму 65 986,67 грн., в тому числі за 2015р. на суму 29 105,99 грн., за 2016р. на суму 36 880,68 грн.;

- пп. 1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військогового збору, що підлягає сплаті на суму 3 772,78 грн., в тому числі за 2015р. на 1 258,19 грн., за 2016р. - на 2 514,59 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Зі змісту Акта перевірки слідує, що 29.01.2014 року між позивачем та ТОВ "Практікер Україна" (теперішня назва ТОВ "Схід Відбудова") укладено договір про умови (надання маркетингових послуг, фіксованої фінансової винагороди) № 112021, який є невід'ємною частиною договору про загальні умови поставки та надання послуг від 29.01.2014 року № 112031.

Позивачем під час перевірки були надані контролюючому органу акти виконаних робіт по наданню маркетинговиг послуг від 30.01.2015 року, від 28.02.2015 року, від 24.03.2015 року.

Контролюючим органом встановлено, що зазначені акти носять загальний характер, а саме не містять перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме: відсутній обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіка/годин в переліченому періоді виконували роботу, одиницю виміру господарської операції (послуги). Крім того, до вказаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не надано звітів про проведення маркетинговиг досліджень (які є невід'ємною частиною актів), а саме: визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках, у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, проведення телефонного опитування респондентів.

Також відповідачем зазначено, що згідно отриманої від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Податкова інформація від 22.07.2015 року № 232/26-53-22-02-17 з питань проведення фінансово господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року, встановлено, що "Відповідно до службової записки оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2015 року № 1049ДПІ/26-53-07-03, встановлено відсутність ТОВ "Схід відбудова" (ТОВ "Практікер") за місцезнаходженням Україна, 87547, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий р-н., вул. 50 років СРСР, буд. 61. В ході виїзду за податковою адресою встановлено, що підприємство ТОВ "Схід Відбудова" не здійснює фактично свою фінансово - господарську діяльність за податковою адресою. В подальшому співробітниками ОУ ДПІ у Дніпровському районі за результатами вжитих засобів опитати керівника підприємства не надалось можливим у зв'язку з тим, що місцезнаходження останнього не встановлено. За звітний період, охоплений узагальненою податковою інформацією, платник податків визначався для відпрацювання, як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування, а саме: за період січень 2015 року, як вигодо набувач; за період лютий 2015 року, як вигодо набувач; за період березень 2015 року, як "податкова яма".

Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що надані позивачем документи не надають права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Практікер Україна".

На підставі викладеного, відповідач зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Практікер Україна" у спірний період на 9 812,50 грн. та завищення валових витрат на 49 062,81 грн.

Також судом встановлено, що 18.06.2015 року позивачем та ТОВ "Скай Вей Транс 1" було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/06/15.

В Акті перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до змісту податкової інформації Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2015 року № 1116/7/20-33-22-04-07, з питань проведення фінансово - господарських операцій з постачальниками та покупцями у липні 2015 року, "…відповідно до Довідки форми 1-ДФ за 2 кв. на ТОВ "Скай Вей Транс 1" працювала 1 особа; відповідно до Довідки форми Д4 - працювало 4 особи; відсутня інформація щодо наявності кваліфікованих кадрів (водіїв); баланс підприємства не надавався; інформація про наявність транспортних засобів відсутня; "…участь ТОВ "Скай Вей Транс 1" у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року згідно з даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також згідно з наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів, підтверджено…".

Крім того, відповідачем зазначено, що у ТОВ "Скай Вей Транс 1" відсутні докази (первинні фінансово-господарські документи) залучення до ведення господарської діяльності інших осіб, зокрема СПД, що мають право здійснювати вантажні перевезення або надавати транспортно-експедиційні послуги згідно діючого законодавства у липні 2015 року.

Також відповідач дійшов висновку, що відсутня інформація щодо наявності основних фондів та основних засобів власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей у ТОВ „Скай Вей Транс 1" у липні 2015 року, як наслідок у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині транспортування товарно-матеріальних цінностей при здійснені діяльності, транспортні засоби відсутні, тобто і здійснювати відвантаження та перевезення товарно-матеріальних цінностей неможливо, також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг. Таким чином, в ході аналізу встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині транспортування товару у липні 2015 року.

На підставі зазначеного, а саме податкової інформації, відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення товарних операцій між позивачем та ТОВ "Скай Вей Транс 1", у зв'язку з чим відсутнє документальне підтвердження витрат у сумі 29 025,00 грн., а також завищено податковий кредит на загальну суму 5 805,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивач здавав в оренду частину власного нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, іншим суб'єктам господарювання.

Згідно досліджених договорів оренди примішення, орендодавець забезпечує за свій рахунок приміщення, що орендуються, постійним постачанням електроенергії.

27.09.2007 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" було укладено договір постачання енергії № 220002605.

Відповідно до наданих до перевірки документів, площа приміщення, що належить на підставі права власності ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1, складає в загальній сумі 1 440,00 м2, що становить 100 %.

Згідно договорів оренди за січень-грудень 2015 року ОСОБА_2 здано в оренду 130 м2 приміщення, що становить 9,028 % всієї площі.

За січень-березень 2016 року ОСОБА_2 здано в оренду 130 м2 приміщення, що становить 9,028 % всієї площі.

За квітень-травень 2016 року ОСОБА_2 здано в оренду 630 м2 приміщення, що становить 43,75 % всієї площі.

За червень-грудень 2016 року ОСОБА_2 здано в оренду 700 м2 приміщення, що становить 48,612 % всієї площі.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено валові витрати, пов'язані з одержанням доходу на суму 173 430,18 грн., в тому числі за 2015 рік - 5 791,01 грн., 2016 рік - 167 639,17 грн., а саме: приватним підприємцем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2015-2016 роки 100 % суми вартості електроенергії. За рахунок спожитої іншими суб'єктами господарської діяльності електроенергії, ФОП ОСОБА_2 завищено валові витрати, безпосередньо пов'язані з його власним доходом.

Так, за період січень-грудень 2015 року ОСОБА_2 завищено валові витрати, шляхом віднесено до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 9,028 %, що становить 5 791,01 грн. (без ПДВ).

За січень-березень 2016 року ОСОБА_2 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 9,028 %, що становить 7 781,95 грн. (без ПДВ).

За квітень-травень 2016 року ОСОБА_2 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 43,75%, що становить 17 006,20 грн. (без ПДВ).

За червень-грудень 2016 року ОСОБА_2 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 48,612 %, що становить 142 851,02 грн. (без ПДВ).

Також враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_2 завищив податковий кредит на суму 34 905,00 грн., в тому числі на 9,028 % за лютий 2015 р., що становить 90,28 грн., березень 2015 р. - 225,70 грн., квітень 2015 р. - 49,84 грн., травень 2015 р. - 105,33 грн., серпень 2015 р. - 150,47 грн., листопад 2015 р. - 339,46 грн., грудень 2015 р. - 146,44 грн., січень 2016 р. - 470,47 грн., лютий 2016 р. - 718,48 грн., березень 2016 р. - 631,96 грн.; на 43,75 % за квітень 2016 р. що становить 2228,33 грн., травень 2016 р. - 2187,50 грн.; на 48,61 % за червень 2016 р. що становить 2458,85 грн., липень 2016 р. - 4470,66 грн., серпень 2016 р. - 2661,19 грн., вересень 2016 р. - 9099,79 грн., листопад 2016 р. - 5184,26 грн., грудень 2016 р. - 3686,26 грн., а саме: приватним підприємцем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за 2015-2016 роки 100 % суми ПДВ від вартості електроенергії. За рахунок спожитої іншими суб'єктами господарської діяльності електроенергії. ФОП ОСОБА_2 завищено податковий кредит з ПДВ. Даний обсяг електроенергії не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наслідком встановлення відповідачем заниження ФОП ОСОБА_2 сум чистого оприбуткованого доходу (бази нарахування єдиного соціального внеску) на загальну суму 251 517,99 грн., стало заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 65 986,67 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 29 105,99 грн., за 2016 рік на суму 36 880,68 грн., а також заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 772,78 грн., в тому числі за 2015 рік - на 1 258,19 грн., за 2016 рік 2 514,59 грн.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом 20.04.2017 року були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0015701303 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування 58 688,54 грн., за основним платежем 46 950,83 грн. та за штрафними санкціями 11 737,71 грн.;

- № 0015731303 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 16 402,23 грн., за основним платежем 10 934,81 та за штрафними санкціями 5 467,42 грн.;

- № 0015721303 форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 588,00 грн.;

- № 0015711303 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на 4 715,98 грн., за основним платежем 3 772,78 грн. та за штрафними санкціями 943,20 грн.;

Крім того, відповідачем 20.04.2017 року було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015681303 у сумі 65 986,67 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.04.2017 року № 0015691303 на суму 9 509,27 грн.

Позивач вважає вказані рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в задоволенні вимог, які стосуються взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Практікер Україна відмовлено. Інші позовні вимоги судом задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо правовідносин, які виникли між ним та ТОВ Практікер Україна (код ЄДРПОУ 33938302) (теперішня назва Схід Відбудова ) Фіксованої винагороди 1 .

Таким чином, колегія суддів надає правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.01.2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Практікер Україна" (теперішня назва ТОВ "Схід Відбудова") укладено договір купівлі-продажу № 112011.

Досліджуючи предмет даного договору, судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер виконує закупівельні обов'язки (тут і надалі - Асоційовані закупівельні компанії), з одного боку, та постачальником, з іншого боку. Постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього договору. Додатково для регулювання відносин за цим договором застосовуються положення законодавства.

Відповідно до до пункту 2.1 логовору, замовлення розміщується від імені Практікер або асоційованих закупівельних компаній котрі, в даному випадку, є стороною договору.

Замовлення важається чинним тільки за умови їх оформлення в електронній письмовій формі. Замовлення, розміщені в усній формі, зокрема. По телефону, так само як і доповнення, зміни та інші застереження до поданих замовлень, вважаються чинними тільки за умови їх підтвердження в електронній письмовій формі, яка вимагається для замовлень (пункт 2.2 договору).

Поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок Постачальника (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору, додатки до цього договору, зокрема, договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі продажу.

Разом з тим, 29.01.2014 року між позивачем та ТОВ "Практікер Україна" (теперішня назва ТОВ "Схід Відбудова") укладено договір про умови (надання маркетингових послуг, фіксованої фінансової винагороди) № 112021, який є невід'ємною частиною договору про загальні умови поставки та надання послуг від 29.01.2014 року № 112031.

Із договору про умови від 29.01.14 року № 112021 укладений між позивачем та ТОВ "Практікер Україна" вбачається, що він не містить умов (змісту) надання маркетинговиг послуг, а містить лише ставки (ціни), а саме: винагород за рекламу, спеціальна ставка за розміщення, фіксована ставка за внесення у базу даних, фіксована плата за розміщення зразків на полицях, компенсація за артикул, знижка на рекламу товару, знижка на зразки товару, знижка на демонстрацію товару (пункт 15 договору № 112021).

Крім того, із договору про загальні умови поставки та надання послуг від 29.01.14 року № 112031 укладений між позивачем та ТОВ "Практікер Україна" слідує наступне.

Відповідно до пункту 8.1 договору Практікер час від часу за погодженням із Постачальником надає останньому послуги з презентації товарів. Для презентації товарів Постачальник забезпечує Практікер необхідними для для презентації засобами та товарами.

Згідно пункту 9.1 договору Практікер час від часу за погодженням із Постачальником надає останньому послуги зі стимулювання збуту.

Практікер надає Постачальникові послуги з облаштування торгівельних площ. Під "Облаштуванням торгівельних площ" сторони даної угоди розуміють послуги Практікер щодо надання та підготовки торгівельних площ у повному магазині Практікер для продажу товарів Постачальника. Облаштування торгівельних площ може відбуватися шляхом відкриття нових торгових приміщень Практікер, або повторного відкриття торгових приміщень Практікер. Які певний час не використовувались (пункт 11.1).

Як слідує із матеріалів справи та зазначено позивачем, йому на підставі договору від 29.01.2014 року № 112031 ТОВ "Практікер Україна" були надані маркетингові послуги (фінансова винагорода-1), що підтверджується складеними Актами прийомки-передачі послуг № УТТДП000000000899 від 30.01.2015 року на суму 28 874,45 грн., в т.ч. ПДВ - 4 812,41 грн.; № УТТДП000000002145 від 28.02.2015 року на суму 19 653,31грн., в т.ч. ПДВ - 3 930,66 грн.; № УТТДП000000003469 від 24.03.2015 року на суму 6 416,95 грн., в т.ч. ПДВ - 1 069,49 грн.; податковими накладними № 7010379 від 30.12.2015 року на суму 28 874,45 грн., в т.ч. ПДВ 4 812,41 грн., № 7010393 від 28.02.2015 року на суму 23 583,97 грн., в т.ч. ПДВ 3 930,66 грн., № 7010443 від 24.03.2015 року на суму 6 416,95 грн., в т.ч. ПДВ 1 069,49 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, в зазначених актах прийому-передачі послуг вказано, що вони видані в рамках договору від 29.01.2014 року № 112011, однак предметом вказаного договору є постачання товару.

Також суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Маркетингові дослідження це систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів.

Конкретним результатом досліджень маркетингу є розробки, які використовуються при виборі й нації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.

Як було встановлено при перевірці та з чим погоджується суд, надані позивачем акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не містять перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме: відсутній обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіка/годин в переліченому періоді виконували роботу, одиницю виміру господарської операції. Крім того, до вказаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не надано звіти про проведення маркетингових досліджень, а саме: визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельнїй мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, об'єму продажу товарів в торгівельних точках, у грошовому виразі.

Під час розгляду справи, позивачем не надано суду доказів надання ТОВ "Практікер Україна" маркетинговиг послуг позивачу, а також не надано пояснень стосовно економічної доцільності надання таких послуг.

Також суд зазначає, що за своїм змістом акти прийомки-передачі послуг не відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та Положення № 88, оскільки не містять такі реквізити, як обсяг та одиниці господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання витрат та податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ "Практікер Україна" задоволенню не підлягають, оскільки акти прийомки-передачі послуг носять загальний характер, не містять посилань на те, якфі сааме маркетингові послуги були надані, відсутні дані про місце їх надання, об єм наданих робіт.

В ході апеляційного розгляду справи представником апелянта додаткових доказів, які б підтвердили факт надання маркетингових послуг, не надано, як і не надано пояснень які саме маркетиргові послуги надавались.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції зазначив суми податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Розрахунки донарахованих суд військового збору, штрафних санкцій, донарахованих сумм податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій, тощо, щодо яких прийнято податкові повідомлення-рішення, у т. ч. і щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ Практікер України , надано податковим органом до суду першої інстанції (т.3, а.с. 173-181).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всі суми в податкових повідомленнях-рішеннях, зазначених судом у постанові, відповідають дійсності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 16 травня 2018 року.