Постанова

від 15.05.2018 по справі 812/804/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №812/804/17

адміністративне провадження №К/9901/29422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (суддя Петросян К.Є.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (судді Василенко Л.А., Гайдара А.В., Міронової Г.М.) у справі №812/804/17 за позовом Приватного підприємства Укрхімпромсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Приватне підприємство Укрхімпромсервіс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення від 26 травня 2017 року № 0002991203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в загальній сумі 188 998 грн 33 коп. в тому числі за податковими зобов'язаннями 151 198,67 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 37 799,66 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

25 жовтня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 30 січня 2018 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Підприємства задоволений частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 травня 2017 року №0002991203 в частині збільшення Підприємству грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 184033,34 грн, з яких 147226,68 грн за податковим зобов'язанням, 36806,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Відмовлено за необґрунтованістю в частині визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення на суму 4964,99 грн, з яких 3971,99 грн за податковим зобов'язанням, 993,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій застосували положення статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (Закон № 1669-VII), як норми прямої дії, та визначили, що у період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року позивача звільнено від сплати орендної плати за землю, розташовану в м. Сєверодонецьку Луганської області.

27 лютого 2018 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій посилаючись на прийняття рішень судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та статей 72, 76, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не надання належної оцінки всім обставинам, які мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог Підприємства та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач не погоджується з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, здійсненою за результатом встановлених фактичних обставин у справі, та помилковим тлумаченням норм законодавства, вказуючи при цьому на положення підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пунктів 30.1-30.4, 30.9 статті 30, пункту 37.3 статті 37, пункту 38.1 статті 38, пункту 286.1 статті 286, пунктів 288.1, 288.5, 288.4, підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288, пунктів 286.2, 286.4 статті 286, пунктів 287.1, 287.3 статті 287, пунктів 289.1, 289.2, 289.3 статті 289 Податкового кодексу України (шляхом посилання на них або наведення їх тексту у касаційній скарзі) та посилається на Закон № 1669-VII, можливість звільнення за яким від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, вбачає застосування норм цього Закону, не як норм прямої дії, а за умови надання Висновку Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин.

Інша група доводів податкового органу стосується застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, правомірність застосування якого податковий орган доводить посиланнями на положення пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-8 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році), посиланням на інформацію яка оприлюднена 13 січня 2017 року на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби статистики.

29 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду, після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги, залишеної без руху на виконання ухвали цього суду від 21 березня 2018 року, відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/804/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

Справа №812/804/17 надійшла на адресу Верховного Суду 05 квітня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу Підприємством не наданий, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі акта камеральної перевірки від 19 квітня 2017 року №204/12-32-12-03/31337680 Про результати камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності Підприємства за 2014 -2017 роки податковим органом згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2017 року № 0002991203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", код платежу 18010600, за податковими зобов'язаннями - 151198 грн 67 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 37799 грн. 66 коп. Правовою підставою збільшення податкового зобов'язання наведені порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа 21 лютого 2001 року Сєверодонецьким міським управлінням юстиції, перебуває на податковому обліку з 01 березня 2001 року, є орендарем землі на підставі договору оренди, прийнятої у строкове платне користування для розміщення будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєверодонецьк, вул. Пивоварова, 3-м, звітувало до податкового органу податковими деклараціями з плати за землю за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік та уточнюючими податковими деклараціями за ці періоди.

Податковий орган доводить порушення позивачем положень пункту 288.1, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та застосований штраф на підставі пунктом 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення полягає у наявності або відсутності підстав для звільнення Товариства від сплати земельного податку відповідно до статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції чинній з 08 червня 2016 року, на момент винесення спірного повідомлення-рішення) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", від 05 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053"), м. Сєверодонецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Неприйнятним є посилання податкового органу на положення статті 10 цього Закону, з огляду на те, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, у той час як стаття 6 Закону №1669 передбачає звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тобто від виконання зобов'язань, а не звільнення від відповідальності від виконання зобов'язань.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.

Доводи податкового органу стосовно застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, в межах камеральної перевірки, результати якої стали підставою для збільшення грошового зобов'язання, є неприйнятними з огляду на те, що використана податковим органом інформація та інші відомості для застосування коефіцієнта знаходяться за межами предмету камеральної перевірки окресленими положеннями Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі 812/804/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер