Постанова

від 16.05.2018 по справі 2а-11/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №2а-11/11

провадження №К/9901/9277/18, К/9901/9279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гулової О. І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області, голови Званівської сільської ради Шишка Ростислава Володимировича про визнання незаконним та скасування рішення і розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Васильєвої І. А., суддів: Казначеєва Е. Г., Жаботинської С. В.,

в с т а н о в и в :

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області (далі - Званівська сільська рада), голови Званівської сільської ради Шишка Ростислава Володимировича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати неправомірним рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 "Про затвердження структури і загальної чисельності апарату Званівської сільської ради" в частині зазначення в структурі апарату на наявність двох спеціалістів без зазначення при цьому конкретних посад, які повинні займати ці спеціалісти;

визнати неправомірним розпорядження № 46 від 28 жовтня 2009 року "Про заходи у зв'язку із затвердженням нової структури апарату сільської ради";

визнати неправомірним розпорядження сільського голови № 47 від 28 жовтня 2009 року "Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік";

визнати незаконним розпорядження голови Званівської сільської ради № 48 від 28 жовтня 2009 року "Про заходи чисельності у зв'язку зі скорочення чисельності і штату працівників апарату сільської ради";

визнати незаконним розпорядження голови Званівської сільської ради № 34 від 16 грудня 2009 року про звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України);

визнати незаконним розпорядження № 01 від 15 січня 2010 року "Про внесення змін до розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34" про зміну дати звільнення з 29 грудня 2009 року на 15 січня 2010 року;

поновити позивача на посаді головного бухгалтеру Званівської сільської ради;

стягнути зі Званівської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2010 року по 08 грудня 2015 року в сумі 302975,43 грн.;

стягнути моральну шкоду в розмірі 4000,00 гривень.

В мотивування позову зазначає, що вона працювала головним бухгалтером Званівської сільської ради та з 15 січня 2010 року була звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників. Підставою для звільнення слугувало рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради".

Позивач вказує, що Званівська сільська рада протягом 2009 року неодноразово своїми рішеннями змінювала структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради.

Так, рішенням від 21 січня 2009 року № 5/26-179 була затверджена структура та загальна чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, головний бухгалтер, спеціаліст 2 категорії, бухгалтер - 2 одиниці спеціаліст 2 категорії, землевпорядник, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 7,5 одиниць.

Відповідно до рішення від 19 травня 2009 року № 5/29-190 затверджено структура і загальна чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, головний бухгалтер, спеціаліст 2 категорії, бухгалтер - спеціаліст 2 категорії, землевпорядник, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 6,5 одиниць.

Згідно з рішенням від 08 жовтня 2009 року №5/32-212 затверджено чергову структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, спеціаліст - 2 одиниці, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 5,5 одиниць.

Таким чином, позивач зазначає, що в перших двох рішеннях сільської ради від 21 січня 2009 року та від 19 травня 2009 року встановлювалися конкретні посади, які повинні бути в апараті Званівської сільської ради. Проте, згідно з рішенням від 08 жовтня 2009 року в структурі апарату депутати визначили таку позицію, як "спеціаліст" (2 одиниці), що є незрозумілим в силу того, що спеціаліст не є найменуванням посади, а свідчить тільки про рівень кваліфікації працівника, який займає цю посаду (спеціаліст 1 категорії, спеціаліст 2 категорії).

Позивач наголошує, що голова Званівської сільської ради прийняв неправильне рішення в частині наявності в структурі апарату двох спеціалістів без зазначення при цьому конкретних посад, які повинні займати ці спеціалісти, їх категорії.

Стверджує, що така невизначеність у структурі апарату з боку депутатів дозволила голові Званівської сільської ради довільно трактувати цю структуру і за своїм розумінням визначати та затверджувати конкретні посади, що є явною прерогативою депутатів сільської ради.

Крім того, зазначає, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 4000,00 грн. та обґрунтовує порушенням її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які потребують від неї додаткових зусиль з організації її подальшого життя.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки при застосуванні статті 42 КЗпП України на посаді повинна була залишитися саме позивач у зв'язку з тим, що має більш високу кваліфікацію, є спеціалістом І категорії зі стажем роботи більш 12 років, а відтак має переважне право перед залишеним бухгалтером, ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогою про поновлення її на посаді.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року постанову Артеміському міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 жовтня 2015 року звернув увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, чи вносив сільський голова на розгляд сільської ради пропозиції щодо штату апарату ради. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання про те, чи було за пропозицією сільського голови на пленарному засіданні сільської ради затверджено витрати на утримання апарату ради у відповідності до вимог пункту 5 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Крім того, Вищий адміністративний суд в ухвалі звернув увагу та не, що вирішення питання про поновлення позивача на посаді головного бухгалтера залежить від правомірності видання головою Званівської сільської ради всіх розпоряджень на виконання рішення сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212, що вимагає більш детального аналізу та прийняття певних правових наслідків.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року скасовано та прийнято нову, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 в частині затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року з вказівкою спеціалісти 2 штатні одиниці.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 46 від 28 жовтня 2009 року "Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради".

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 47 від 28 жовтня 2009 року "Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік".

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 48 від 28 жовтня 2009 року в частині попередження ОСОБА_2 про наступне вивільнення 29 грудня 2009 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 34 від 16 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_2, головного бухгалтера 29 грудня 2009 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 01 від 15 січня 2010 року "Про внесення змін в розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Званівської сільської ради з 15 січня 2010 року.

Стягнуто зі Званівської сільської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2010 року по 15 січня 2011 року в сумі 6728,52 гривень.

В решті позову - відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Свою касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивує тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив їй в частині стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2010 року по 08 грудня 2015 року в сумі 302975,43 гривень.

Водночас у касаційній скарзі Званівська сільська рада, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Свою касаційну скаргу відповідач мотивує відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_2 на посаді, оскільки під час її звільнення сесія сільської ради діяла у відповідності до законодавства, затвердивши структуру і загальну чисельність апарату Званівської сільської ради, не включивши посаду головного бухгалтера. Такі дії відповідають вимогам та рекомендаціям визначеним в додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1349 від 03 грудня 1997 року "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" Типовий штат апарату сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів, в якому відсутня посада головного бухгалтера.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, починаючи з 01 липня 1998 року ОСОБА_2 обіймала посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії Званівської сільської ради, а з 14 квітня 2003 року призначена на посаду головного бухгалтера.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 1997 року № 1349 "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування", пункту 5 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" 08 жовтня 2009 року Званівською сільською радою ухвалено рішення № 5/32-212 "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради", відповідно до якого затверджено структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року. Згідно з Додатком 1 до цього рішення структура та загальна чисельність апарату становить: сільський голова - 1 одиниця; секретар сільської ради - 1 одиниця; спеціалісти - 2 одиниці; начальник військово-облікового столу - 1 одиниця; прибиральник службових приміщень - 0,5 одиниці. Всього: 5,5 штатних одиниць.

На виконання вказаного рішення від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 головою Званівської сільської ради були видані похідні розпорядження, а саме:

розпорядження № 46 від 28 жовтня 2009 року "Про заходи у зв'язку із затвердженням нової структури апарату сільської ради" в частині скорочення з 29 грудня 2009 року посаду головного бухгалтера;

розпорядження № 47 від 28 жовтня 2009 року "Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік";

розпорядження № 48 від 28 жовтня 2009 року "Про заходи чисельності у зв'язку зі скорочення чисельності і штату працівників апарату сільської ради" в частині попередження про наступне вивільнення з 29 грудня 2009 року ОСОБА_2;

розпорядження № 34 від 16 грудня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України;

розпорядження № 01 від 15 січня 2010 року "Про внесення змін до розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34" щодо зміни дати звільнення з 29 грудня 2009 року на 15 січня 2010 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з новою структурою і загальною чисельністю апарату сільської ради, яка не включала посаду головного бухгалтера, своїм розпорядженням № 46 від 28 жовтня 2009 року, скоротивши посаду головного бухгалтера і затвердивши штатний розпис без цієї посади, голова Званівської сільської ради, діяв у відповідності з вимогами законодавством і в межах своїх повноважень.

Донецький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212, яким затверджено структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради з вказівкою у додатку № 1 до рішення про наявність "спеціалістів" без вказівки найменування конкретних посад підлягає скасуванню.

Верховний Суд частково погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами частин другої, третьої статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України обумовлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

За змістом статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 01 липня 1998 року обіймала посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії Званівської сільської ради, а з 14 квітня 2003 року призначена на посаду головного бухгалтера.

08 жовтня 2009 року Званівською сільською радою прийнято рішення "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради" № 5/32-212, яким затверджено структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року.

Згідно з Додатком 1 до вказаного рішення структура та загальна чисельність апарату становить: сільський голова - 1 одиниця; секретар сільської ради - 1 одиниця; спеціалісти - 2 одиниці; начальник військово-облікового столу - 1 одиниця; прибиральник службових приміщень - 0,5 одиниці. Всього: 5,5 штатних одиниць.

Слід зазначити, що рішення "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради" № 5/32-212 від 08 жовтня 2009 року прийнято на підставі пункту 5 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" від 03 грудня 1997 року № 1349.

Так, пунктом 5 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова: вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради (пункт 5); вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури і штатів виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету (пункт 6); є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою (пункт 13); здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів (пункт 19); видає розпорядження у межах своїх повноважень (пункт 20).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" від 03 грудня 1997 року № 1349 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головам обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах рад (у разі їх створення), міським, селищним і сільським головам під час підготовки пропозицій щодо структури виконавчого апарату обласних, районних, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад (крім міст Києва та Севастополя), загальної чисельності апарату рад та їх виконавчих комітетів, рекомендовано дотримуватися типових штатів згідно з додатками № 1 - 5.

Так, в додатку № 5 до наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 1997 року № 1349 щодо типового штату апарату сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів в графі найменування посад "спеціалісти, усього в тому числі" зазначено класифікацію спеціалістів, а саме: бухгалтер, спеціаліст-юрисконсульт, спеціаліст-замлевпорядник.

Проте, додаток № 1 до спірного рішення від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 містить посади спеціалістів без вказівки спеціаліст з якого фаху затверджується в структурі Званівської сільської ради.

Крім того, спеціаліст не є найменуванням посади, а свідчить лише про рівень кваліфікації працівника.

Слід зазначити, що структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативним документом. Необхідність його складання і порядок затвердження передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Рекомендації відносно його внутрішньої складової приведені в постанові Кабінету Міністрів України "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" від 03 грудня 1997 року № 1349.

Отже, назви посад повинні відповідати назвам, наведеним у "Класифікаторі професій" ДК 003:2010, затвердженому Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212, а також похідних розпоряджень сільського голови.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд вважає обґрунтованими посилання суду апеляційної інстанції на статтю 237-1 КЗпП України, статтю 23 Цивільного кодексу України та пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування немайнового (немайнової) шкоди".

Водночас, вирішуючи питання щодо нарахування та виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, судом апеляційної інстанції не взято до уваги приписи статті 235 КЗпП України.

Так, частинами другою, третьою статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За такого правового врегулювання, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2010 року по 15 січня 2011 року в сумі 6728,52 гривень.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасувати в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2010 року по 15 січня 2011 року в сумі 6728,52 грн. та справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець