Постанова

від 23.10.2018 по справі 2а-11/11

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року справа №2а-11/11

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Компанієць І.Д.,

суддів: Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Святодух О.Б.,

позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року у справі № 2а-11/11 (суддя в І інстанції Фролова Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області, Голови Званівської сільської ради ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення і розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати неправомірним рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 Про затвердження структури і загальної чисельності апарату Званівської сільської ради в частині зазначення в структурі апарату на наявність двох спеціалістів без зазначення при цьому конкретних посад, які повинні займати ці спеціалісти;

визнати неправомірним розпорядження № 46 від 28 жовтня 2009 року Про заходи у зв'язку із затвердженням нової структури апарату сільської ради ;

визнати неправомірним розпорядження сільського голови № 47 від 28 жовтня 2009 року Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік ;

визнати незаконним розпорядження голови Званівської сільської ради № 48 від 28 жовтня 2009 року Про заходи чисельності у зв'язку зі скорочення чисельності і штату працівників апарату сільської ради ;

визнати незаконним розпорядження голови Званівської сільської ради № 34 від 16 грудня 2009 року про звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України);

визнати незаконним розпорядження № 01 від 15 січня 2010 року Про внесення змін до розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34 про зміну дати звільнення з 29 грудня 2009 року на 15 січня 2010 року;

поновити позивача на посаді головного бухгалтеру Званівської сільської ради;

стягнути зі Званівської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2010 року по 08 грудня 2015 року в сумі 302975,43 грн.;

стягнути моральну шкоду в розмірі 4000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що працювала головним бухгалтером Званівської сільської ради та з 15 січня 2010 року була звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників. Підставою для звільнення є рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради . Званівська сільська рада протягом 2009 року неодноразово своїми рішеннями змінювала структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради.

Так, рішенням від 21 січня 2009 року № 5/26-179 була затверджена структура та загальна чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, головний бухгалтер, спеціаліст 2 категорії, бухгалтер - 2 одиниці спеціаліст 2 категорії, землевпорядник, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 7,5 одиниць.

Відповідно до рішення від 19 травня 2009 року № 5/29-190 затверджена структура і загальна чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, головний бухгалтер, спеціаліст 2 категорії, бухгалтер - спеціаліст 2 категорії, землевпорядник, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 6,5 одиниць.

Згідно з рішенням від 08 жовтня 2009 року №5/32-212 затверджено чергову структуру та загальну чисельність апарату Званівської сільської ради: сільський голова, секретар сільської ради, спеціаліст - 2 одиниці, начальник ВУС, прибиральниця службових приміщень, всього: 5,5 одиниць.

Таким чином, в перших двох рішеннях сільської ради від 21 січня 2009 року та від 19 травня 2009 року встановлювалися конкретні посади, які повинні бути в апараті Званівської сільської ради.

Проте, згідно з рішенням від 08 жовтня 2009 року в структурі апарату депутати визначили таку позицію, як спеціаліст (2 одиниці), що є незрозумілим в силу того, що спеціаліст не є найменуванням посади, а свідчить тільки про рівень кваліфікації працівника, який займає цю посаду (спеціаліст 1 категорії, спеціаліст 2 категорії).

Голова Званівської сільської ради прийняв неправильне рішення в частині наявності в структурі апарату двох спеціалістів без зазначення при цьому конкретних посад, які повинні займати ці спеціалісти, їх категорії.

Така невизначеність у структурі апарату з боку депутатів дозволила голові Званівської сільської ради довільно трактувати цю структуру і за своїм розумінням визначати та затверджувати конкретні посади, що є явною прерогативою депутатів сільської ради.

Незаконними діями відповідачів позивачу спричинена моральна шкода, яка визначилася в порушенні її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які потребують від неї додаткових зусиль з організації її подальшого життя.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки при застосуванні статті 42 КЗпП України на посаді повинна була залишитися саме позивач у зв'язку з тим, що має більш високу кваліфікацію, є спеціалістом І категорії зі стажем роботи більш 12 років, а відтак має переважне право перед залишеним бухгалтером.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року постанову Артемівському міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 жовтня 2015 року звернув увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, чи вносив сільський голова на розгляд сільської ради пропозиції щодо штату апарату ради.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання про те, чи було за пропозицією сільського голови на пленарному засіданні сільської ради затверджено витрати на утримання апарату ради у відповідності до вимог пункту 5 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Крім того, Вищий адміністративний суд в ухвалі звернув увагу та не, що вирішення питання про поновлення позивача на посаді головного бухгалтера залежить від правомірності видання головою Званівської сільської ради всіх розпоряджень на виконання рішення сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212, що вимагає більш детального аналізу та прийняття певних правових наслідків.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року в позові відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила постанову скасувати, прийняти нову, якою позов задовольнити.

Зокрема, зазначала про необхідність стягнення на її користь моральної шкоди та середнього заробітку на час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2010 року по 31 серпня 2016 року (а.с.169 т.3)

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року скасовано та прийнято нову, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Званівської сільської ради від 08 жовтня 2009 року № 5/32-212 в частині затвердження структури та загальної чисельності апарату Званівської сільської ради в кількості 5,5 штатних одиниць з 15 грудня 2009 року з вказівкою спеціалісти 2 штатні одиниці.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 46 від 28 жовтня 2009 року Про заходи у зв'язку з затвердженням нової структури апарату сільської ради в частині скорочення з 29 грудня 2009 року посади головного бухгалтера.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 47 від 28 жовтня 2009 року Про затвердження штатного розпису апарату Званівської сільської ради на 2009 рік .

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 48 від 28 жовтня 2009 року в частині попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення 29 грудня 2009 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 34 від 16 грудня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_1, головного бухгалтера 29 грудня 2009 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Званівської сільської ради № 01 від 15 січня 2010 року Про внесення змін в розпорядження сільського голови від 16 грудня 2009 року № 34 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Званівської сільської ради з 15 січня 2010 року.

Стягнуто зі Званівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2010 року по 15 січня 2011 року в сумі 6728,52 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Званівська сільська рада та ОСОБА_1 не погодилися з рішенням суду апеляційної інстанції та оскаржили його в касаційному порядку.

Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив їй в частині стягнення моральної шкоди та середнього заробітку на час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2010 року по 08 грудня 2015 року

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області задоволено частково, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасовано в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2010 року по 15 січня 2011 року в сумі 6728,52 грн. та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання щодо нарахування та виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги приписи ст..235 КЗпП України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В зв'язку з зазначеним суд, на виконання постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року, переглядає справу лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач, її представник підтримали доводи апеляційної скарги частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідачів.

Оцінка суду.

Частинами другою, третьою статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За такого правового врегулювання, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.

Суд не приймає доводи представників відповідачів на врахування при визначення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Крім цього, є неприйнятними доводи відповідачів про порушення їх права на надання часу на ознайомлення з поясненнями ОСОБА_1, в яких викладено розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступних підстав.

Пояснення позивача не є доказами по справі, зазначені пояснення були направлені позивачем відповідачам, про що свідчить додана до них квитанція. Судом наданий час представникам на ознайомлення з цими поясненнями.

До того ж, представники відповідачів, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначали, що ці позовні вимоги, як і доводи апеляційної скарги, позивачем взагалі не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню. Тому є незмістовними доводи про відкладення розгляду справи для ознайомлення з розрахунком розміру втрати середнього заробітку відповідно до Постанови №100 за умови взагалі заперечення наявності належним чином обґрунтування цього доводу в скарзі позивача.

При цьому суд звертає увагу, що при попередньому апеляційному розгляді скарги ОСОБА_1, нею надавалися розрахунку розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.139 162-163, 169 т.3), а в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року визначено, що ОСОБА_1 мотивує свою касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив їй, зокрема, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 156 січня 2010 року по 08 грудня 2015 року в сумі 302975,43 гривен. (а.с. 143 т.4)

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено 15 січня 2010 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера Званівської сільської ради з 15 січня 2010 року.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2010 року (перший робочий день) по 07 вересня 2016 року (день набрання чинності постанови апеляційного суду).

Розрахунок середньоденної заробітної плати в розмірі 143,16 грн підтверджено довідкою від 04.06.2010 року №7 (а.с.27 т.1)

Кількість робочих днів з 15 січня 2010 року по 07.09.2016 року становить 1665 днів відповідно до листів Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010-2016 роки.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 143,16 грн * 1665 робочих днів = 238361,4 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 15.01.2010 року по 07.09.2016 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року - задовольнити.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Артемівського району Донецької області, Голови Званівської сільської ради ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути зі Званівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2010 року по 07 вересня 2016 року в сумі 238361 (двісті тридцять вісім тисяч триста шістдесят одна) гривня 04 копійки з відрахуванням обов'язкових податків та платежів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Г.М. Міронова

ОСОБА_6