Ухвала

від 10.05.2018 по справі 127/1544/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 127/1544/17-ц

провадження № 61-3357 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України ,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня

2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., Шемети Т. М. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та рішення апеляційного суду Вінницької області від

06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України ) в особі філії акціонерного товариства Укрексімбанк у м. Вінниці звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 29 вересня 2008 року між

ПАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74108 С40, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 17,5 процентів річних, комісії та інших платежів відповідно до умов договору, строком користування кредитними коштами до 28 вересня 2015 року.

21 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої погоджено скасування з 01 лютого 2013 року сплати комісії за управління кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором 29 листопада 2013 року банк направив відповідачу вимогу про дострокове погашення боргу за кредитом у повному обсязі протягом 60 календарних дні, яку він не виконав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2014 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість в сумі

15 343,85 дол. США з яких: 14 844,90 дол. США - основний борг; 498,95 дол.

США - проценти, нараховані за період з 01 грудня 2013року по 31 січня

2014 року; 8 667,60 грн - пеня, нарахована за період прострочки з 26 лютого 2013 року по 25 лютого 2014 року.

Ураховуючи, що за рахунок коштів, стягнутих державною виконавчою службою на виконання зазначеного судового рішення, заборгованість за кредитним договором була погашена лише частково, ПАТ Державний експортно-імпортний банк України відповідно до статей 526, 625, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з ОСОБА_1 проценти та пеню, розмір яких станом на 24 січня 2017 року складає 8 483,42 дол. США та 207 280,85 грн, з яких: 8 483,42 дол.

США - проценти, нараховані за період з 01 лютого 2014 року по 31 грудня

2016 року, 207 280,85 грн - пеня за порушення умов кредитного договору (загальний період прострочення зобов'язань з 25 січня 2016 року по 24 січня 2017 року), а саме щодо погашення кредиту - 138 291,36 грн, сплати процентів - 68 989,49 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня

2017 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою цього суду від

20 вересня 2017 року, позовні вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором № 74108С40 від

29 вересня 2008 року в сумі 8 483,42 дол. США та 207 280 грн 85 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк дії договору та строк (термін) виконання зобов'язання є різними юридичними термінами, а тому позивач, ураховуючи не погашення відповідачем всієї суми заборгованості за кредитним договором, має право на стягнення пені та процентів, визначених кредитним договором до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором № 74108С40 від

29 вересня 2008 року по процентам за період з 01 лютого 2014 року по

04 лютого 2014 року в розмірі 32,16 дол. США та за період з 05 лютого 2014 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 210 829 грн 43 коп., а також пеню за період з

25 січня 1016 року по 24 січня 2017 року в розмірі 202 348 грн 06 коп., з них: 138 291 грн 36 коп. - пеня за прострочену заборгованість по тілу кредиту;

64 056 грн 70 коп. - пеня за прострочені відсотки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що нарахування процентів у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору здійснюється тільки до закінчення строку його дії, після закінчення такого строку проценти нараховуються на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки кредитним договором не встановлено розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку виконання зобов'язання щодо повного погашення боргу. Крім того, розмір пені обчислюється від суми правильно нарахованих процентів.

У січні 2018 року ПАТ Державний експортно-імпортний банк України звернулося із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що передбачений умовами кредитного договору розмір процентів визначено протягом всього періоду дії кредитного договору, в тому числі і після спливу строку для виконання зобов'язання, до повного погашення кредиту. Ураховуючи, що відповідач припинив виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за відсотками та по тілу кредиту не погасив, тому положення кредитного договору без виключень, продовжують діяти до повного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

20 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від

06 грудня 2017 року, справу передати на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не урахували неправомірність підвищення банком процентної ставки, нарахування пені повторно на ту саму заборгованості, яка стягнута за судовим рішенням, а також неправомірне зарахування банком погашення лише за одним кредитом. Крім того, судами не застосовано строки позовної давності та не зазначено гривневого еквіваленту заборгованості станом на дату ухвалення судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ Державний експортно-імпортний банк України на рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу за позовом

ПАТ Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ПАТ Державний експортно-імпортний банк України на рішення апеляційного суду Вінницької області від

06 грудня 2017 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року.

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ Державний експортно-імпортний банк України на касаційну скаргу ОСОБА_1, обгрунтований тим, що укладений між сторонами кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому ураховуючи наявність простроченої заборгованості продовжує діяти зобов'язання відповідача щодо сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами. Процентна ставка була збільшена у квітні 2011 року до 19,5 процентів річних відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, а саме у зв'язку з невиконання позичальником умов договору. Позовні вимоги про стягнення процентів та пені заявлені в межах строку позовної давності, а стягнення боргу в іноземній валюті відповідає положенням кредитного договору, вимогам чинного законодавства та наявним у банка дозвільним документам на здійснення кредитування в іноземній валюті. Розмір заборгованості доведено належними та допустимим доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року справу за позовом

ПАТ Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року призначено до судового розгляду.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 310/11534/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року .

Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд виходив з того, що існує необхідність у відступі від правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15, у яких зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.

На думку Верховного Суду, таке тлумачення та застосування положень статті 1048 ЦК України при вирішенні спорів про стягнення відсотків, нарахованих за умовами кредитного договору після реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту по день фактичного повернення всієї суми кредиту, стягнутого на підставі судового рішення, суперечить таким принципам, як справедливість, добросовісність та розумність, порушує справедливий баланс інтересів сторін договору, створює ситуацію правової невизначеності, оскільки за час виконання рішення продовжують нараховуватись відсотки, розмір яких неможливо прогнозувати та розрахувати, і виконання рішення не звільняє стягувача від обов'язку зі сплати ще відсотків, які кредитор нарахує за період виконання судового рішення. І за такою логікою, після нарахування відсотків за період виконання судового рішення кредитор продовжить нараховувати відсотки до повернення відсотків, нарахованих за час виконання судового рішення, і так до безкінечності.

Крім того, продовження нарахування кредитором відсотків, передбачених умовами кредитного договору та інших штрафних санкцій, що можуть бути обумовлені кредитним договором та, крім цього, нарахування пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором та цієї ж частини другої статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання судового рішення про стягнення заборгованості є невиправданим та надмірним тягарем для боржника.

Ураховуючи наведене, а також те, що у справі, яка є предметом перегляду суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили із наявності підстав для нарахування процентів та пені у розмірі, визначеному у кредитному договорі, після ухвалення рішення про дострокове стягнення заборгованості, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з метою ухвалення законного та обгрунтованого рішення, а також дотримання єдності практики розгляду подібних спорів, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 310/11534/13-ц.

Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 127/1544/17-ц за позовом публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

20 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від

06 грудня 2017 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 310/11534/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик