Рішення

від 16.05.2018 по справі 907/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2018 м. Ужгород Справа № 907/13/18

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи №907/13/18 за правилами загального позовного провадження,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП ОСОБА_1 , м. Чернігів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ЛАЙФ , м. Мукачево

про стягнення боргу в сумі 13000,00 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.,

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.02.2018 року, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 27.03.2018 року.

Однак, у визначену дату, підготовче засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого судді Андрейчук Л.В. в додатковій оплачуваній відпустці у зв'язку із навчанням в аспірантурі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, а саме, коли питання визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.04.2018 року, відкладено підготовче засідання на 03.05.2018 року, та на підставі ст. 177 ГПК України, судом, продовжено строк підготовчого провадження в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на тридцять днів. Також, подане клопотання представника позивача, про проведення судового засідання по справі №907/13/18 у режимі відеоконференції - задоволено, при цьому проведення відеоконференції доручено господарському суду Чернігівської області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.05.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу №907/13/18 до судового розгляду по суті на 16.05.2018 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 16.05.2018 року, наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (належні докази повідомлення містяться в матеріалах справи), участі належно уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив. За таких обставин справа вирішується в порядку п.3 ст.202 ГПК України.

Суд зазначає, що згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП ОСОБА_1 (далі - Позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ЛАЙФ» (далі - Відповідач, Експедитор) був укладений Договір-Заявка №8362 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір-Заявка).

Відповідно до умов Договору-Заявки предметом є порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Виконавцем при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом.

31.10.2017 року на адресу Позивача Відповідачем направлено Договір-Заявку на перевезення вантажу за маршрутом м. Фастів - м. Нікополь.

Заявка-Договір була укладена сторонами у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України.

За умовами Договору - Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.10.2017 року, вартість перевезення становить 13000,00 грн. з ПДВ та повинна бути сплачена після отримання оригіналів документів до 7-10 банківських днів.

Відповідно до умов Договору-Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.10.2017 року, оригінали товарно-транспортної накладної №86652648 від 31.10.2017 року, рахунок на оплату №СФ-0001103 від 01.11.2017 року, ОСОБА_2 дачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-ОООЮ92 від 01.11.2017 року, Договір-Заявка №8362 від 31.10.2017 року, були направлені 09.11.2017 року цінним листом з описом вкладення на адресу Відповідача та отримані Відповідачем 28.11.2017 року, що підтверджується даними відстеження поштових відправлень на офіційному сайті Укрпошта, що свідчить про те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості перевезення настав, однак зобов'язання щодо оплати з боку ТОВ ТОП ЛАЙФ не виконані.

Проте, Відповідачем не повернуто Позивачу один примірник оригіналу документів (ОСОБА_2 дачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-ОООЮ92 від 01.11.2017 року, Договір-Заявка №8362 від 31.10.2017 р.), які надсилались Відповідачу на підпис згідно умов Договору-Заявки.

Свої зобов'язання згідно умов Договору-заявки ТОВ ВІП ОСОБА_1 виконало в повному обсязі, про що свідчить товарно-транспортна накладна №86652648 від 31.10.2017 року, на якій проставлено печатка і підпис вантажоодержувача ТОВ «Будторг-2006» .

Враховуючи, що Відповідач порушив права і законні інтереси Позивача, останній, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів 22.12.2017 року, звернувся до ТОВ ТОП ЛАЙФ з письмовою претензією, однак Відповідач залишив претензію без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що строк виконання зобов'язань за вищевказаним Договором-Заявкою настав, Позивач вимагав сплатити в сумі 13000 грн., але Відповідач ці вимоги не виконав та не виконав свої зобов'язання за договором.

Станом на день звернення до суду Відповідач не оплатив за надані Позивачем послуги по перевезенню, обумовлені транспортною заявкою, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав Позивача. Відсутність оплати зі сторони Відповідача, також підтверджується випискою з банку по відповідному рахунку Позивача станом на 05.01.2018 року.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень 4.1 ст.903 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст. 908 ЦК України, відповідно до якої, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність встановлено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 ЗУ Про транспортно - експедиторську діяльність , перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність , факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 1. ст. 901 Цивільного кодексу України, виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги. Відповідно до ч. 1. ст. 903 зазначеного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11 , 509 ЦК України , договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України ).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 13000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю , оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в установленому порядку не спростовано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 13000,00 грн. - підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1762,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 202, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити - повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ЛАЙФ (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Августина Штефана, буд. 25, код 38834549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП ОСОБА_1 (14021, м. Чернігів, вул. Слободська, буд. 25, код 37558048) заборгованість в розмірі 13000,00 грн. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.05.2018 року.

Суддя Андрейчук Л.В.