Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/2827/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2018Справа №  910/2827/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" про стягнення 78 378, 60 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту (далі – ПАТ "Укрнафта", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" (далі – ТОВ "Бротрейд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 78 378, 60 грн. У обґрунтування позову ПАТ "Укрнафта" зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 25-МТР від 25.05.2017 р. позивачем була здійснена попередня оплата у розмірі 50 % вартості замовленого товару. Однак, зі свого боку відповідач порушив свої зобов'язання за договором та поставку товару не здійснив, тому сплачені кошти мають бути повернуті позивачу. У позові ПАТ "Укрнафта" просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати  у розмірі 55 499,40 грн., пеню у сумі 10 927,83 грн., штраф у сумі 11 099,88 грн., інфляційну складову боргу у сумі 554,99 грн., 3 % річних у сумі 296,50 грн., а всього - 78 378, 60 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 25.05.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", від імені якого діє Науково-дослідний і проектний інститут, (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 25-МТР (далі – договір). Згідно з п. 1.1 вказаного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплати аналізатор стабільності емульсії бурового розчину Ofite 131-50, у кількості 1 штуки, із гарантійним терміном 24 місяці, загальною вартістю 110 998,80 грн. (п.п. 1.1, 1.2 договору). Згідно з п. 1.3 договору оплата товару у розмірі 50 % його вартості здійснюється після отримання покупцем належним чином підписаного сторонами примірника оригіналу договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 15 днів з моменту отримання товару  (п. 1.3 договору). Продавець зобов'язаний забезпечити передачу покупцю товару у строки, встановлені договором (п. 2.1.1 договору). Пунктом 4.1 договору передбачені умови постачання товару, а саме - на склад покупця, у строк не більше 90 робочих днів з моменту здійснення 50 % передоплати. Факт предачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та відповідним актом приймання-передачі товару (п. 4.4 договору). Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року (п. 10.1). Судом встановлено, що на виконання умов договору № 25-МТР від 25.05.2017 р. позивач здійснив передплату у розмірі 50 % від вартості обладнання у сумі 55 499,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 567 від 21.06.2017 р. Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, поставку обумовленого сторонами обладнання позивачу не здійснив, а направив на адресу  ПАТ "Укрнафта" лист № 07-12-17/11 від 07.12.2017 р., у якому вказав на неможливість здійснення поставки обладнання та просив погодити факт розірвання договору купівлі-продажу. У відповідь на вказаний лист позивач листом № 01.3-11/1895 від 12.12.2017 р. звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у сумі 55 499,40 грн. у 7-ми денний термін з моменту її отримання, на що ТОВ "Бротрейд" листом № 28-12/17/11 від 28.12.2017 р. повідомило позивача про неможливість також повернути вказану суму попередньої оплати. Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлене обладнання в сумі 55 499,40 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 55 499,40 грн. Також позивач просить стягнути пеню у сумі 10 927,83 грн. та штраф у сумі 11 099,88 грн. за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань. Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як вже встановлено судом, відповідач товар за договором № 25-МТР від 25.05.2017 р.  позивачу не поставив, отже, допустив порушення зобов'язання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Разом з тим, суд вважає, за необхідне зазначити, що вказані штрафні санкції можуть бути застосовані лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на належну його поставку. Натомість, у даному випадку позивач просив повернути йому попередню оплату, що свідчить про відмову від подальшої поставки цього товару. Отже, встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки (прийняття товару) і виконання договору продавцем, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог. Вказану позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від                 19 лютого 2014 року по справі № 908/2603/13. Крім того, свої вимоги щодо стягнення пені позивач обгрунтовує Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 231 ГПК України, які передбачають відповідальність особи за вчинення грошового зобов'язання, проте, в даному випадку має місце порушення саме негрошового зобов'язання (поставка товару), а тому нарахування позивачем пені на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 231 ГК України є необгрунтованим. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 10 927,83 грн. та штрафу у сумі 11 099,88 грн. задоволенню не підлягають. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 554,99 грн. та 3 % річних у сумі 296,50 грн., з приводу чого суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто норма вказаної статті застосовується у разі виникнення між сторонами грошового зобов'язання, проте, як зазначалось вище, зобов'язання у відповідача в даному випадку виникло не грошове, а з приводу поставки товару за договором купівлі-продажу, від виконання якого позивач відмовився. З указаного суд робить висновок, що повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням за своєю правовою природою, а тому на попередню оплату не може нараховуватись інфляційна складова боргу та 3 % річних. За таких обставин суд вважає нарахування матеріальних втрат на підставі ст. 625              ЦК України необгрунтованим, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню також не підлягають. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд       ВИРІШИВ: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" про стягнення 78 378, 60 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 21, літ. А, ідентифікаційний код 40103585) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) в особі Науково-дослідного і проектного інституту попередню оплату у сумі 55 499 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 66 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                    Головіна К.І.