Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/2827/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/2827/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

без виклику сторін

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 (повний текст рішення складено 17.05.2018)

у справі № 910/2827/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд"

про стягнення 78 378, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту (далі - ПАТ "Укрнафта", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" (далі - ТОВ "Бротрейд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 78 378, 60 грн.

В обґрунтування позову ПАТ "Укрнафта" зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 25-МТР від 25.05.2017 позивачем була здійснена попередня оплата у розмірі 50 % вартості замовленого товару.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором та поставку товару не здійснив, тому сплачені кошти мають бути повернуті позивачу.

У позові ПАТ "Укрнафта" просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 55 499,40 грн., пеню у сумі 10 927,83 грн., штраф у сумі 11 099,88 грн., інфляційну складову боргу у сумі 554,99 грн., 3 % річних у сумі 296,50 грн., а всього 78 378, 60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/2827/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту попередню оплату у сумі 55 499,40 грн., 1 247,66 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано частковим доведенням позивачем своїх вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що суд помилково дійшов висновку, що штрафні санкції можуть бути лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на належну його поставку.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме відповідач листом повідомив позивача про неможливість поставки товару згідно договору №25-МТР від 25.05.2017, що й стало причиною вимоги позивача про повернення попередньої оплати.

Зазначає, що суд дійшов хибного висновоку, що ПАТ Укрнафта в особі НДПІ не мало право на відшкодування 10% штрафу, передбаченого п. 5.9 договору, в якому вказано, що за порушення строків постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% договірної ціни.

На переконання апелянта, судом першої інстанції в прийнятому рішенні зроблено висновок, що у правовідносинах між сторонами мало місце порушення не грошового зобов'язання, що й стало причиною відмови у позові в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 18.06.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 у справі №910/2827/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", від імені якого діє Науково-дослідний і проектний інститут, (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бротрейд" (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 25-МТР (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплати аналізатор стабільності емульсії бурового розчину Ofite 131-50, у кількості 1 штуки, із гарантійним терміном 24 місяці, загальною вартістю 110 998,80 грн. (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору оплата товару у розмірі 50 % його вартості здійснюється після отримання покупцем належним чином підписаного сторонами примірника оригіналу договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 15 днів з моменту отримання товару (п. 1.3 договору).

Продавець зобов'язаний забезпечити передачу покупцю товару у строки, встановлені договором (п. 2.1.1 договору). Пунктом 4.1 договору передбачені умови постачання товару, а саме - на склад покупця, у строк не більше 90 робочих днів з моменту здійснення 50 % передоплати. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та відповідним актом приймання-передачі товару (п. 4.4 договору).

Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року (п. 10.1).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 25-МТР від 25.05.2017 позивач здійснив передплату у розмірі 50 % від вартості обладнання у сумі 55 499,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 567 від 21.06.2017.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поставку обумовленого сторонами обладнання позивачу не здійснив, а направив на адресу ПАТ "Укрнафта" лист № 07-12-17/11 від 07.12.2017, у якому вказав на неможливість здійснення поставки обладнання та просив погодити факт розірвання договору купівлі-продажу.

У відповідь на вказаний лист позивач листом № 01.3-11/1895 від 12.12.2017 звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у сумі 55 499,40 грн. у 7-ми денний термін з моменту її отримання, на що ТОВ "Бротрейд" листом № 28-12/17/11 від 28.12.2017 повідомило позивача про неможливість повернення вказаної суми попередньої оплати.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 55 499,40 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлене обладнання в сумі 55 499,40 грн. не надав та доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 55 499,40 грн. попередня оплата за договором купівлі-продажу № 25-МТР від 25.05.2018.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 554,99 грн., 3 % річних у сумі 296,50 грн. та пеню у сумі 10 927,83 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як предоплата, не може розцінюватися як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим на попередню оплату (авансовий платіж) 3 % річних та інфляційні не нараховуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 908/2603/13.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце порушення саме негрошового зобов'язання (поставка товару), а тому нарахування позивачем пені на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 231 ГК України є необґрунтованим.

Посилання апелянта на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 23.05.2012 у справі №13/17-5011-2011 є помилковими, оскільки у наведеній справі заходи забезпечення зобов'язань були передбачені умовами договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення 11 099,88 грн. штрафу за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказана штрафна санкція може бути застосована лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на належну його поставку. Натомість, у даному випадку позивач просив повернути йому попередню оплату, що свідчить про відмову від подальшої поставки цього товару. Отже, встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки (прийняття товару) і виконання договору продавцем, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог.

Враховуючи те, що позивач погодився з пропозицією відповідача про розірвання договору, не вимагає передачі йому оплаченого товару, а просить повернути суму попередньої оплати, колегія суддів вважає, що в даному випадку підстави для застосування положень п. 5.9 договору у вигляду штрафу в розмірі 10% від договірної ціни за порушення строків поставки товару, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/2827/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Науково-дослідного і проектного інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/2827/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/2827/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2827/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала