Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/558/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/558/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІО-ІНВЕСТ" (04080 м. Київ, вул. Вікентія Хвойки буд.15/15/6, літ.1, оф.407)

до Товариство з обмеженою відповідальністю САНТРЕЙД (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз буд. 6/2-А)

про стягнення 535 818,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Я.В.

від відповідача: Янчик М.І.

В судовому засіданні 16.05.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАРІО-ІНВЕСТ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю САНТРЕЙД про стягнення 162 936,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за контрактом № 16/40 від 17.12.2016, а саме в частині непоставленого відповідачем товару у кількості 110,96 метричних тон (загальною вартістю 1 198 368,00 грн.), останньому нараховані штрафні санкції у розмірі 535 818,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/558/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2018.

12.02.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подані клопотання про врегулювання спору за участю судді, про витребування доказів, про надання додатково строку для подання перерахунку штрафних санкцій та відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.02.18, судом задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, зобов'язано відповідача надати суду у строк до 13.03.2018р. контррозрахунок, позивача додаткові пояснення та відповідь на клопотання про витребування доказів по справі, у зв'язку з чим оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 21.03.2018р.

14.03.18 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній вказує, що правомірно поставив позивачу на власний розсуд 10 % метричних тон товару, оскільки позивач не повідомив про свій вибір щодо кількості товару. Крім того, відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватись за період з 26.12.2016 року по 26.06.2017 року.

20.03.18 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача, зі змісту яких вбачається, що спірним договором не визначено порядок та спосіб повідомлення позивачем відповідача про кількість необхідної поставки продукції, яка вказана у п. 4.1. договору, а тому кількість продукції становить у загальній кількості 210 метричних тонн. Крім того, позивач звертає увагу, що при підписанні договору сторонами було допущено технічну описку в п. п. 7.3., 7.5., 7.6., замість п. 4.2. та 4.3. зазначено 3.2. та 3.3, а тому технічка описка не може впливати на можливість ідентифікувати ціну та вартість товару за договором.

У судовому засіданні 21.03.18, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 29.03.18р.

29.03.18 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення на письмові пояснення по справі, в яких відповідач стверджує, що відповідач мав на власний розсуд поставити + або - 10 % метричних тон товару. Відповідач зазначає, що жодних повідомлень про технічні описки від позивача не отримував, додаткових угод не підписував та уклав договір з зазначеними пунктами саме в редакції договору, яка подана до суду.

29.03.18 у судовому засіданні, суд задовольнив клопотання позивача, оголосив перерву до 16.04.18 та встановив строк позивачу до 10.04.18р. для подання додаткових документів по справі.

05.04.18 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 487 528,93 грн. та судовий збір у розмірі 7 312,94 грн., а також повернути позивачу переплачену суму судового збору у розмірі 724,33 грн.

У судовому засіданні 16.04.2018 р. з'явився представник позивача, який надав усні пояснення, підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору.

Представник відповідача не заперечив щодо прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що заява подана із дотриманням вимог ст. 46 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.04.2018 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІО-ІНВЕСТ про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченої суми судового збору, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2018.

У судовому засіданні, 16.05.2018, судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та заявах про зменшення позовних вимог, та заперечення відповідача наведених у відзиві.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

17 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Маріо-Інвест (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сантрейд (надалі - постачальник/відповідач) укладено контракт № 16/40 на поставку насіння соняшнику (надалі - контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2016 року, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 3.1. контракту постачальник поставляє товар на умовах СРТ перевезення оплачено до (місце зазначене) Філія Олсідз Блек Сі Олоійно-екстрактний завод, Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 2-ий км автодороги на морський торгівельний порт Южний буд. 2 б (надалі - склад покупця), згідно Інкотермс в редакції 2010 р.. за винятком застережень прямо передбачених договором.

У п. 3.2. контракту зазначено, що товар за даним контрактом постачається залізничним транспортом. За письмовою домовленістю сторін товар за цим контрактом може поставлятись автомобільним транспортом. Товар за даним контрактом постачається окремими частинами (частина товару) в строк з 17.12.2016 року по 25.12.2016 року включно. Кількість кожної окремої частини товару дорівнює кількості товару прийнятого покупцем на складі покупця протягом 1 календарного дня.

Кількість товару становить 200,00 (двісті) метричних тонн (надалі -МТ) +/-10% за вибором покупця (п. 4.1 контракту).

Загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 2 160 000,00 грн., з ПДВ +/-10% (п. 4.3 контракту).

Згідно з п. 9.1 контракту, даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом. При цьому положення пп. 9.10. та 9.11. даного контракту діють протягом трьох років з дати поставки товару.

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов п. 3.2. контракту поставлено товар не у повному обсязі, а лише у кількості 99,04 МТ, відповідно непоставленим залишається товар у кількості 110,96 МТ, на загальну вартість 1 198 368,00 грн. У зв'язку з порушенням умов договору з боку постачальника, позивач вважає що в нього виникло право на нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки, згідно з п. 7.3. контракту, та штрафу, згідно з п. 7.5. контракту на загальну суму 553 818,24 грн. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлені штрафних санкції у розмірі 487 528,93 грн.

Відповідачем у відзиві зазначається, що, умовами контракту визначено кількість товару, що постачається 200 метричних тон +/-10% за вибором покупця, однак, не визначено порядку та способу повідомлення постачальника про необхідність поставки товару у більшому чи меншому розмірі та вибір покупця, а тому за переконанням відповідача слід застосовувати ст. 7 ЦК України, звичай та інші умови договору

Також відповідача означає, що відповідно до п. 6.3. контракту, строк претензій позивача щодо кількості товару сплив на дату подачі позовної заяви, з дій позивача не вбачається заінтересованості позивача в поставці товару за договором. Відповідач також посилається ч. 1 ст. 688 ЦК України та зазначає, що позивач в розумний строк не повідомив про претензії щодо кількості товару та фактично подав позов через рік з дати граничного строку поставки товару.

Крім іншого, відповідач зазначив про неможливість застосування пунктів 7.3, 7.5. контракту, оскільки останні містять посилання на п. п. 3.2, 3.3, які в свою чергу не визначають вартість товару.

Позивачем у відповіді на відзив зазначено, що п. 6.3. контракту стосується тільки тих партій товару, по яких сторонами відповідно до п. 3.5 контакту підписано акти перерахунку ціни, які одночасно є актами приймання-передачі товару та те, що повідомляти про недоліки товару можна після його отримання. Щодо посилання у п. п.7.3,75. контракту на п. п. 3.2, 3.3, на думку позивача, то тут мала місце технічна описка, яка не впливає на недійсність договору, а тому просить суд задовольнити вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до п. 3.6. контракту право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, на виконання умов контракту відповідач поставив, а позивач прийняв погоджений контрактом товар лише в кількості 99,04 МТ та оплатив його. Вказане підтверджується актами перерахунку ціни, видатковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

Позивач в позовній заяві зазначає, що за вибором покупця вказана кількість товару становить 210 МТ, таким чином, з урахуванням зазначеного недопоставленим залишається товар у кількості 110,96 МТ на загальну вартість 1 198368,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем не поставлено товар у кількості 100,96 МТ на загальну суму 1 090 368,00 грн, а відтак на вказану суму нараховані штрафні санкції.

Відповідачем не заперечується факт поставки частини товару в зазначеній позивачем кількості.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.3 контракту, у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами даного контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту, за кожен день прострочення.

У п. 7.5 контракту сторонами визначено, що у випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20 % від вартості товару визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту.

Отже, позивач з посиланням на п. 7.3 та на п. 7.5 контракту нарахував відповідачеві штрафну неустойку у розмірі 269 455,33 грн. за період з 26.12.2016 року по 04.12.2017 року та відповідно штраф у розмірі 218 073,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, кінцевий строк поставки товару зазначений - 25.12.2016 року включно. Таким чином, позивач знав і міг знати, що на вказану дату відповідач недопоставив йому товар відповідно до умов контракту.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що будь-якого повідомлення про порушення умов договору щодо кількості товару в частині недопоставки та вимог щодо поставки відповідачеві не направлялось.

Однак, сторонами встановлено строк повідомлення про порушення умов даного контракту який складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару. Вказаний п. 6.3. контракту не містить відсилочних посилань на будь-які інші пункти контракту.

Судом, також враховано, що характер товару який має властивість з часом втрачати якісні показники, зазначені в розділі 2 контракту, яким є насіння соняшнику врожаю 2016 року і та те, що позовна заява подана тільки в грудні 2017 року, тобто через рік після спливу строку поставки товару.

Зважаючи на викладене вище позивачем не дотримано ані вимог п. 6.3. контракту ані вимоги ч. 1 ст. 688 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що в частині посилання позивача на ч. 2 ст. 688 ЦК України зазначене у вказаному пункті статті стосується невідповідності вже переданого товару, вимог щодо невідповідності якого матеріали справи не містять.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідач зазначає, що п. 7.3. та 7.3 контакту містять посилання на п. 3.2. та 3.3. договору, які не визначають вартість товару відповідно до умов договору та чином, вказані п. 7.3. та 7.5. договору не можуть бути застосовані для будь-яких розрахунків неустойки та штрафу, оскільки не визначають з яких сум вказані будуть нараховуватись.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що п. 7.3. та 7.5. контракту не місять інформації щодо вартості товару, оскільки п. 3.2., цитований вище, врегульовує яким транспортом та в які строки здійснюється поставка та п. 3.3. встановлює визначення остаточної якості товару. Сторонами не оспорюється дійсність вказаних пунктів контракту однак сторонами не заперечується, що зміни в п. 7.3. та 7.5 контракту сторонами не вносились.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджувалися акти перерахунку ціни в яких зокрема, визначалася інша ціна за 1 МТ товару, а ніж та, яка визначена у п. 4.2. контракту.

Суд також погоджується із твердженнями відповідача та зазначає про відсутність правових підстав для врахування доводів позивача, зазначених у відповіді на відзив щодо невиконання відповідачем умов п. 6.1, оскільки зазначені доводи не вказані позивачем у позовній заяві як одна з підстав пред'явлення позову є новими підставами, проте заяв щодо зміну підстав позову до суду не подавалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю МАРІО-ІНВЕСТ" задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Позивачем разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог подано клопотання про повернення переплаченої суми судового збору, у розмірі 724,33 грн.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 8 037,27 грн.

В порядку ст. 46 ГПК України, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, що була прийнято судом, й відповідно мала місце нова ціна позову, а саме 487 528,93 грн, яка відповідно має оплачуватись судовим збором в розмірі 7 312,93 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайве сплачений судовий збір у розмірі 724,33 грн.

Керуючись статями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю МАРІО-ІНВЕСТ (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 15/15/6, літ. 1, офіс 407; ідентифікаційний код 39077437) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 33 коп., перерахованого платіжним дорученням № 2459 від 06.12.2017, оригінал якого залишено в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.