Постанова

від 07.05.2018 по справі 914/2211/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Справа № 914/2211/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

явка представників учасників процесу:

від позивача - Краснопольський В.О. (довіреність №2/18 від 16.04.2018);

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 (ордер ЛВ№112410);

розглянув апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області б/н від 12.02.2018

та заяву про приєднання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

на рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2018, суддя: Запотічняк О.Д., м. Львів, (повний текст рішення складено - 24.01.2018),

за позовом фермерського господарства Орсан , Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Луб'яна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

до відповідача Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м. Львів

про визнання недійсним рішення № 1372 від 31.08.2017 Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади,

ВСТАНОВИВ:

фермерське господарство Орсан звернулося в господарський суд Львівської області з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади про визнання недійсним рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017, яким, фермерському господарству Орсан припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 20,64 га в с.Луб'яна Тростянецької сільської ради на підставі п. е ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і перебуває у державній власності, а тому Тростянецька сільська рада Тростянецької об'єднаної територіальної громади не вправі розпоряджатись даною земельною ділянкою. Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 22, 92, 116, 118, 120, 122, 141, 142, 149, 152 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 59 Закону України Про місцеве самоврядування , ст.ст. 21, 377 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2018 задоволено позов, визнано недійсним рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади за № 1372 від 31.08.2017. Вказане рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межі наданих йому повноважень.

За коротким змістом вимог апеляційної скарги позивач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, з підстав того, що внаслідок реорганізації приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма ОРСАН на товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма ОРСАН , правонаступником якого в наступному стало фермерське господарство ОРСАН , останнє, в силу ст. 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні втратило право постійного користування на земельну ділянку згідно державного акту серія НОМЕР_1 від 12.04.2001, а тому не може звертатись до суду за захистом прав на цю земельну ділянку.

Оскільки, відповідно до державного акту серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 земельна ділянка площею 20,64 га є сформованою, то з виникненням у ОСОБА_5 права власності на будівлю, яка знаходиться в межах цієї земельної ділянки, до нього перейшло право користування на цю землю повністю.

У центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин відсутні повноваження щодо припинення права користування земельними ділянками, а тому, відповідач, як орган місцевого самоврядування правомірно врегулював земельні відносини шляхом прийняття оскаржуваного рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які усно заявлені представником позивача в судових засіданнях, вбачається, що частина земельної ділянки площею 2,64 га, а саме, господарського двору, на якій розташована будівля, що належить на праві власності ОСОБА_5, знаходиться за межами населеного пункту, що підтверджується довідкою про кількісні характеристики земельної ділянки № НОМЕР_2 від 20.03.2013. Позивач вважає, що оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, право розпорядження нею відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Посилається на безпідставність тверджень апелянтів про втрату позивачем права постійного землекористування, у зв'язку зі зміною земельного законодавства та рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнано неконституційним обмеження прав постійних землекористувачів та вимоги щодо зобов'язання їх переоформляти такі права, змінивши на договірні правовідносини.

Окрім того позивач зазначає, що підстави припинення права користування земельною ділянкою визначено ст. 141 Земельного кодексу України, а спосіб припинення такого права визначено ст. 142-150 Земельного кодексу України, зокрема в добровільному порядку або за рішенням суду. Оскільки позивач добровільно не відмовлявся від земельної ділянки та відсутнє рішення суду про припинення права користування, на думку позивача відповідач не мав законних прав на прийняття спірного рішення.

Представник Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте в клопотанні №02.2.27/469 від 07.05.2018 підтримав заяву про відмову від апеляційної скарги від 12.02.2018, просив закрити провадження по справі, а справу розглянути без його участі.

20.03.2018 на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області надійшла заява про відмову від апеляційної скарги (а.с.76, т. 2).

26.03.2018 на адресу Львівського апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1-3 ст. 265 ГПК України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.

Апеляційним господарським судом перевірено, що до заяви про приєднання до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи, а тому вказана заява відповідає вимогам ч. 3 ст. 265 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання

Отже, зазначена заява про приєднання до апеляційної скарги надійшла на адресу апеляційного господарського суду до дати призначення першого судового засідання, а саме 26.03.2018, тобто до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 ГПК України, згідно якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні 26.03.2018 ОСОБА_5 у відповідності до ч. 4 ст. 266 ГПК України заперечив проти заяви Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про відмову від апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції залишив останню без задоволення.

Представником ОСОБА_5 заявлено клопотання б/н від 25.04.2018 про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи, яке обґрунтовує відсутністю в Тростянецької сільської ради та Миколаївського відділу Держгеокадастру у Львівській області документації, яка стосується спірної земельної ділянки. З цих підстав, заявник вважає, що державний акт серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 є підробленим.

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання, оскільки розцінює такі дії заявника як зловживання процесуальними правами спрямовані на затягування розгляду справи. Додатково зазначив, що обставини на які посилається заявник як на підставу задоволення заявленого клопотання є припущенням та не доведено.

Заслухавши думку представників учасників процесу стосовно заявленого клопотання про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи, апеляційний господарський суд, у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України, залишив без розгляду вказане клопотання, оскільки без поважних причин не було заявлене в підготовчому провадженні.

В судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи на стороні відповідача. Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу за його відсутності.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянтів та запереченням позивача, які усно заявлені в судових засіданнях, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2018 без змін, а апеляційної скарги Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області б/н від 12.02.2018 та заяви про приєднання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 без задоволення, з огляду на наступне.

За встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що відповідно до рішення Бродківської сільської ради народних депутатів за №67 від 12.04.2001, приватному сільськогосподарському підприємству агрофірми Орсан (правонаступником якого є фермерське господарство Орсан ) надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 20,64 га, згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 (а.с.30-33, т.1).

Особа, що заявила про приєднання до апеляційної скарги - ОСОБА_5 придбав з прилюдних торгів будівлю зернового складу загальною площею 1629,7 кв. м., що складає 92/100 ідеальні частини будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ТОВ СП Агрофірма Орсан , що посвідчено свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 05.05.2011 (а.с.69, т.1) та свідоцтвом про право власності від 18.06.2014 (а.с.70, т.1).

З виникненням права власності на будівлю чи споруду до їх власника відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, переходить право власності/користування на частину земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, або також з урахуванням площі земельної ділянки, необхідної для її обслуговування. При цьому, до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

31.08.2017 Тростянецькою сільською радою Тростянецької об'єднаної територіальної громади прийнято рішення №1372 про припинення права постійного користування земельною ділянкою згідно якого:

- припинено право постійного користування Фермерського господарства Орсан земельною ділянкою пл. 20,64 га в с. Луб'яна Тростянецької сільської ради на підставі п. е ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України;

- вирішено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування виданий ПСГП Агрофірма Орсан серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 року;

- зобов'язано голову ФГ Орсан Орлика С.А повернути Державний акт на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 до відділу Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області.

- запропоновано ФГ Орсан у зв'язку із зміною площі земельної ділянки, що була в постійному користуванні, та необхідністю формування нової земельної ділянки, переоформити право користування (оренду) на решту площі земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, виготовити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі в порядку встановленому чинним законодавством.

- зобов'язано ОСОБА_5 виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі, а до укладення договору оренди земельної ділянки сплачувати плату за землю (земельний податок) на підставі ч. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України за площу земельної ділянки 5.1 га, що необхідна для обслуговування будівлі зерноскладу, відповідно до розробленого та затвердженого детального планування території фермерського господарства Медовий блюз .

Відповідно до п е ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1702-VI від 05.11.2009) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції Законів 309-VI від 03.06.2008, № 5245-VI від 06.09.2012, чинній на момент прийняття рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3, 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Як вбачається із довідки про кількісні характеристики земельної ділянки № НОМЕР_2 від 20.03.2013р (а.с.211,т.1), Агрофірма Орсан користується земельною ділянкою на території Бродівської сільської ради Миколаївського району площею 20,64 га, з них 13,83 га в межах населеного пункту.

Згідно з довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.12.2017 №13-13-0.4-2257/90-17 (а.с.225,т.1) вбачається, що за приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Орсан обліковується земельна ділянка загальною площею 20,64 га, в тому числі 18,0 га ріллі (з них 13,83 га в межах населеного пункту с. Луб'яна) та 2,64 га землі під господарськими будівлями і дворами.

Отже, частина земельної ділянки площею 6,81 га знаходиться за межами населеного пункту, в тому числі і земельна ділянка площею 2,64 га, на якій розміщена будівля власником якої є особа, що заявила про приєднання до апеляційної скарги - ОСОБА_5

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскільки частина спірної земельної ділянки розташована за межами населеного пункту, а дана земельна ділянка є єдиним цілісним об'єктом, право розпорядження якою, відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

При цьому, доводи апелянтів про відсутність у центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів повноважень щодо припинення права постійного користування земельними ділянками не спростовують незаконність оскаржуваного рішення, яке прийняте Тростянецькою сільською радою Тростянецької об'єднаної територіальної громади, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

З огляду на положення статті 13 Конституції України, у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття приватними суб'єктами права власності на землю із земель державної власності в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Отже, прийняття неуповноваженим органом рішення про розпорядження тією землею, виключне право розпоряджатися якою має інший орган виконавчої влади, суперечить закону і засадам правового порядку, порушує права того державного органу, повноваження якого привласнив не уповноважений орган, а також порушує право власності держави на землю в разі, якщо останній незаконно розпорядився землею, яка перебуває у державній власності.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що необхідними умовами для задоволення позовних вимог та визнання недійсним спірного рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017 є встановлення судом невідповідності його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це розпорядження, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного розпорядження прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до п. 1, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При вирішенні цього спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, розпорядження земельною ділянкою неуповноваженим органом є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 Земельного кодексу України). Оскільки дане рішення органу місцевого самоврядування позбавило позивача права постійного користування на земельну ділянку, а тому його право порушено безпідставно та підлягає захисту судом.

За таких умов, обґрунтованим є висновок місцевого господарського про те, що Тростянецька сільська рада Тростянецької об'єднаної територіальної громади (відповідач) приймаючи оскаржуване рішення за №1372 від 31.08.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, вийшла за межі належних їй повноважень.

Рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади за №1372 від 31.08.2017 не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким земельне законодавство пов'язує припинення права користування позивачем зазначеною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на підставі наявних доказів по справі, судом першої інстанції правильно встановлено правовий статус та приналежність спірної земельної ділянки до державної форми власності, а звідси і встановлення факту розпорядження земельною ділянкою неуповноваженим органом, та відсутності повноваження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади на розпорядження такою землею, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 21 Земельного кодексу України шляхом визнання недійсними в судовому порядку спірних рішень на позовами зацікавлених осіб.

Аргументи апелянтів про те, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою припинилося у зв'язку із його реорганізацією в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 35 Земельного кодексу України (в редакції Постанови від 18.12.1990 за № 562-XII, яка діяла на момент видачі державного акту на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001) відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки дана норма була чинна до 01.01.2002 та втратила чинність, а позивач, згідно п. 1.6. Статуту є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма ОРСАН , в яке до цього, згідно з розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації від 30.05.2002 за №191 реорганізоване приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Орсан .

Окрім того, вищезазначені аргументи апелянтів відхиляються судом і з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:- пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що право постійного користування земельною ділянкою площею 20,64 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001, за захистом якого позивач звернувся до суду, порушується прийняттям оскаржуваного рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з'ясував характер спірних правовідносин, які склались між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вищенаведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №914/2211/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області б/н від 12.02.2018 та заяву про приєднання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 2550,00 грн. залишити за апелянтами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови підписано 17.05.2018.