Постанова

від 15.05.2018 по справі 2011/3915/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Харків

справа № 2011/3915/12

провадження № 22-ц/790/176/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2;

представника особи, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_3 (правонаступниками якої є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) - ОСОБА_8;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя шляхом визнання права особистої власності на майнові права та стягнення частини коштів, які сплачені за кредитними зобов'язаннями за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3; ОСОБА_4 (правонаступниками якої є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року (ухвалене суддею Руднєвою О.О. в залі суду в м. Харкові),-

ВСТАНОВИЛА:

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9, в якому, з урахуванням неодноразових уточнень, в редакції позову від 28 січня 2015 року остаточно просила: визнати за нею право особистої приватної власності на майнові права щодо отримання в особисту приватну власність 1/2 частини нежитлового приміщення НОМЕР_1 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі Бізнес-Центра Місто за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення); стягнути з ОСОБА_9 на її користь 213 560,41 грн. як 1/2 частину грошових коштів, сплачених нею по зобов'язанням подружжя за період з 26 травня 2011 року по 16 січня 2015 року (том 3, а.с. 124-125).

В обґрунтування позову зазначила, що 25 вересня 2004 року уклала з відповідачем шлюб, який було розірвано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 травня 2011 року. 01 лютого 2008 року відповідно до договору про придбання права на приміщення (дольової участі) № 2, ними було придбано право на нежитлове приміщення. Розмір дольової участі (паю) склав 276351,15 грн. Вказаний договір було укладено від імені відповідача, проте оплата коштів за договором здійснювалась за рахунок отриманих нею кредитних коштів. Так, відповідно до кредитного договору № 6075538 від 30 січня 2008 року, укладеного між нею та ЗАТ Перший український міжнародний банк (далі - кредитний договір), їй було надано кошти в розмірі 325000,00 грн., які було використані відповідачем для сплати вказаного вище внеску. Сплату кредиту та процентів вона здійснювала за власні кошти, відповідач не приймав участі в погашенні кредиту та сплаті процентів за його використання. Бізнес-центр Місто станом на час вирішення справи було збудовано. Під час шлюбу нею за кредитним договором було сплачено 160792,53 грн., після розірвання шлюбу і по 16 січня 2015 року нею було сплачено 427120,81 грн.

Справа розглядалась судом неодноразово.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на 1/2 частину майнових прав на нежитлове приміщення. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по кредитним зобов'язанням за кредитним договором 147 552,25 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (том 3, а.с. 221-230).

Не погодившись із вказаним рішенням, 20 червня 2017 року ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зазначає, шо під час розгляду вказаної справи було вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі в справі. Так, станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції, власником нежитлового приміщення була ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Мирошниченко де Гуардо О.О., державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, індексний номер 17518170 від 08 лютого 2014 року. В подальшому нежитлове приміщення було придбано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Манерко Л.М. в реєстрі за № 335. Крім того, за ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію зазначеного нежитлового приміщення в Державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно (том 4, а.с. 177-180).

13 квітня 2018 року представником ОСОБА_1- адвокатом ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, так як оспорюваним рішенням питання про права, свободи та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалось. В обґрунтування зазначає, що в період судового провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 відступив право вимоги на нежитлове приміщення своїй матері ОСОБА_9, не повідомивши про це ані суд, ані позивача ОСОБА_1 Крім того, не будучи власником майнових прав на нежитлове приміщення, ОСОБА_9 восени 2015 року ініціював питання зняття арештів і заборон, накладених на нежитлове приміщення в рамках даної цивільної справи, після чого його мати ОСОБА_14 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення і продала його ОСОБА_3 В подальшому в листопаді 2016 року ОСОБА_1 подано до Дзержинського районного суду м. Харкова позов, в якому вона просить: визнати договір відступлення права вимоги на нежитлове приміщення, укладений 20 серпня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_14 на нежитлове приміщення; витребувати з чужого незаконного володіння 1/2 частину нежитлового приміщення у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1; скасувати рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на нежитлове приміщення. Станом на час подання відзиву, жодного судового засідання по вказаній справі не відбулось, найближче засідання призначено на 25 липня 2018 року. При цьому ОСОБА_3 стала власником нежитлового приміщення 22 грудня 2015 року, а рішення суду, яке нею оскаржується, було ухвалено судом першої інстанції раніше, а саме 06 липня 2015 року. Отже, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, жодні права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 вказаним рішенням не порушувались, так як вони виникли через 5 місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції (том 4, а.с. 247-251).

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 30 днів з моменту отримання копії ухвали (том 4, а.с. 184-185).

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року продовжено строк залишення апеляційної скарги буз руху до 09 лютого 2017 року, витребувано із державної нотаріальної контори № 1 відомості щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 4, а.с. 192-193).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 (том 4, а.с. 203-204).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання копії ухвали (том 4, а.с. 205-207).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_3 (том 4, а.с. 220-221).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (правонаступниками якої є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) - залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання копії ухвали (том 4, а.с. 222-224).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (правонаступниками якої є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року - задоволено. Поновлено строк апеляційного оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року. Відкрито апеляційне провадження в даній цивільній справі (том 4, а.с. 239-241).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи на 03 травня 2018 року (том 5, а.с. 5-6).

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримувала.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила закрити апеляційне провадження.

ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини їх неявки суду не повідомили.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_4 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сторони в період шлюбу, на підставі договору на придбання прав на нежитлове приміщення № 2 від 01 лютого 2008 року, набули майнові права на нежитлове приміщення НОМЕР_1, що розташоване на першому поверсі Бізнес-Центра Місто за адресою: АДРЕСА_1, площею 33,9 кв.м. 21 серпня 2009 року даний нерухомий об'єкт було побудовано та за актом приймання-передачі передано ОСОБА_9 Проте, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, станом на час розгляду справи не отримано, зважаючи на що суд першої інстанції дійшов висновку, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 необхідно визнати право власності на Ѕ частину майнових прав на спірне нежитлове приміщення.

Колегія суддів вважає, що погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2, відповідач ОСОБА_9 та позивачка ОСОБА_1 одружились 25 вересня 2004 року, після одруження прізвище дружини змінене на ОСОБА_1 (том 1, а.с. 7).

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 травня 2011 року по справі № 2010/2-1180/11, яке набрало законної сили, шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний, після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище ОСОБА_1 (том 1, а.с. 8).

Відповідно до кредитного договору № 6075538 від 30 січня 2008 року, укладеного між ЗАТ Перший український міжнародний банк та позивачкою, останньою отримано кредит в розмірі 325000,00 грн. (том 1, а.с. 21-29; том 2, а.с. 142-146; том 4, а.с. 13-17).

01 лютого 2008 року між ТОВ Авангард-М та відповідачем укладений договір на придбання прав на приміщення (дольової участі) № 2, згідно умов якого ТОВ Авангард-М зобов'язується за рахунок відповідача забезпечити будівництво для відповідача об'єкта нерухомості - нежитлового приміщення Бізнес-Центру, яке ТОВ Авангард-М придбає у забудовника і зобов'язується передати відповідачу після введення Бізнес-Центру в експлуатацію. Вказане приміщення має загальну проектну площу 32,19 кв.м. та знаходиться на першому поверсі Бізнес-Центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 9-15; том 2, а.с. 2-8).

20 вересня 2008 року між ТОВ Авангард-М , ЗАТ Місто та відповідачем укладено угоду про уступку права вимоги, згідно умов якої у зв'язку з повною сплатою відповідачем паю за договором на придбання прав на приміщення (дольової участі) № 2, ТОВ Авангард-М передало відповідачу майнові права на нежитлове приміщення (том 2, а.с. 9).

Згідно акту приймання-передачі приміщення № 2, складеного 27 жовтня 2010 року між ПАТ Місто та відповідачем, ПАТ Місто передало, а відповідач прийняв нежитлове приміщення (том 2, а.с. 10).

Згідно Свідоцтва НОМЕР_3 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 21 серпня 2009 року, підтверджено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - Бізнес-Центру по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність (том 1, а.с. 17).

Як вбачається з відповіді на клопотання № 02/06юр від 02 червня 2016 року, підписаної генеральним директором ПрАТ Місто , копія якої була додана до відзиву на апеляційну скаргу, 20 серпня 2009 року було укладено Угоду про відступлення права вимоги нежитлового приміщення, згідно умов якої право вимоги передачі у власність нежитлового приміщення перейшло від відповідача до ОСОБА_14, яка сплатила йому в рахунок вартості вимоги суму в розмірі 276351,15 грн. На виконання зазначеної угоди ОСОБА_14 був укладений акт приймання-передачі нежитлового приміщення (том 4, а.с. 252).

До суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 надано свідоцтво про право власності на спірні житлові приміщення від 08 лютого 2014 року, яке видано на ім'я ОСОБА_11

Свідоцтво про право власності на зазначені нежитлові приміщення було внесено до державного реєстру майнових прав на нерухоме майно за № 288527363101.

Отже, на час ухвалення судового рішення право власності на нежитлове приміщення належало ОСОБА_11 Проте, суд першої інстанції цих обставин належним чином не перевірив, ухвалив судове рішення без повної та всебічної перевірки всіх обставин справи, вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у розгляді справи.

Ухваленим рішенням зачіпалися майнові права ОСОБА_1, яка не була залучена до участі у розгляді справи.

За договором купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 нежитлове приміщення НОМЕР_1, що розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 є правонаступником ОСОБА_1, до неї перейшли всі права та обов'язки останньої на спірне нежитлове приміщення, включаючи право на оскарження судового рішення, яким було вирішено питання про права та обов'язки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи представника ОСОБА_1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, стосовно того, що зазначеним судовим рішенням не зачіпаються інтереси останньої, є необґрунтованими.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з того, що рішенням, яке підлягає оскарженню, були вирішені питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1, правонаступником якої була ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи, але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 191, том 4).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 218, том 4), які були залучені до участі у справі.

Представник правонаступника померлої ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, правонаступником якої була ОСОБА_3,не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, разом з тим, судом ухвалене судове рішення, яке впливало на її права, а як слідство і на права ОСОБА_3, а після її смерті відповідно і на права правонаступників останньої.

Отже, колегія судді дійшла висновку, що за життя ОСОБА_3 мала право на апеляційне оскарження рішення. Зважаючи на що, після її смерті, залучені в якості правонаступників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, також мають право наапеляційне оскарження рішення.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

З матеріалів справи вбачається, що правонаступники мають цивільний інтерес у легалізації своїх майнових прав, а рішення суду першої інстанції завдає їм шкоди.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс/16.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було належним чином встановлено обставини справи та визначено коло осіб, чиї права можуть бути вирішені при ухваленні рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим, на підставі п.1,4 ч. 1, п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє у задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки до участі у справі не залучені співвідповідачі, а саме, власник спірних нежитлових приміщень.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наявність зазначеного судового рішення не перешкоджає ОСОБА_1 ставити питання про визнання права власності на Ѕ частину спірних нежитлових приміщень з зазначених нею в позові підстав.

Що ж стосується вирішення питання щодо стягнення судового збору, то дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що у зв'язку з зловживанням процесуальними правами та неповідомленням про укладення вищевказаного договору, що призвело до ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм процесуального права, стягненню підлягають судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 164,10 грн. з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 1, 4 ч.1, п. 4 ч.3 ст. 376, ст. 381, ст.ст. 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3; ОСОБА_4, правонаступниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя шляхом визнання права особистої власності на майнові права та стягнення частини коштів, які сплачені за кредитними зобов'язаннями - відмовити.

Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 164,10 грн. (три тисячі сто шістдесят чотири гривні 10 копійок) на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_9.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова С.С. Кругова Н.П. Пилипчук