Постанова

від 15.05.2018 по справі 922/2752/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2752/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", 2) Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору,

За участю представників сторін:

від позивача - 1 - не з'явилися,

від позивача - 2 - не з'явилися,

від відповідача -1 - не з'явилися,

від відповідача - 2 - Литвинець В.М.,

від Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (далі - Старовірівська сільрада) до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" (далі - ТОВ"Агролатінвест"), 2) Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області (далі - Нововодолазька РДА) про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 від 05.12.2007 та зобов'язання відповідача - 1 повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:01:000:0088), площею 14,6237 га у власність держави.

Позов обґрунтовано тим, що спірний договір оренди землі укладено без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому позивач послався на приписи статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 22, 26 Закону України "Про землеустрій", статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 (суддя Світличний Ю.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір оренди укладено без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому посилаючись на частину 1 статті 15, статтю 21 Закону України "Про оренду землі", статті 215, 216 ЦК України суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у складі: Россолова В.В., Гетьман Р.А., Хачатрян В.С. рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що відсутність актуальної проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій. Крім того, судом зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про землеустрій", а також тим, що здійснення розрахунку орендної плати за відсутності нормативної грошової оцінки землі свідчить про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди. Крім того зазначає про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Агролатінвест" у відзиві просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. При цьому зазначає про правильність висновків суду про пропуск прокурором строку позовної давності.

Представник ТОВ "Агролатінвест" у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 25.10.2006 Нововодолазькою РДА винесено розпорядження "Про надання дозволу ТОВ "Агролатінвест" на виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок".

Розпорядженням голови Нововодолазької РДА від 12.11.2007 № 777 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу на території Старовірівської сільради ТОВ "Агролатінвест".

На підставі вказаного розпорядження між Нововодолазькою РДА та ТОВ "Агролатінвест" 05.12.2007 укладено договір оренди землі, яким ТОВ "Агролатінвест" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6324285500:01:000:0088), площею 14,6237 га, яка розташована на території Старовірівської сільради.

Відповідно до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного і сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 147 731,76 грн.

Договір укладається на термін 20 років (пункт 8 договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Предметом даного позову є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 05.12.2007 та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Нововодолазькою РДА рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передавалися в оренду ТОВ "Агролатінвест" в 2007 році не приймалося. Згідно інформації Нововодолазької РДА № 492 від 22.05.2017, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,6237 га (кадастровий номер 6324285500:01:000:0088), яку передано в оренду за договором, не затверджувалася. Крім того, відповідно до інформації відділу ГУ Держгеокадастру № 10-20-0.23, 26-127/117-17 від 25.05.2017 відомості щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,6237 га (кадастровий номер 6324285500:01:000:0088), яку передано в оренду за договором, відсутні.

Таким чином, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, встановивши, що на час укладення спірного договору оренди землі нормативно грошова оцінка не проводилась, договір в цій частині суперечить приписам чинного законодавства, що відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, не може бути взято до уваги зазначення в договорі оренди нормативної грошової оцінки землі, оскільки встановлення договором оренди нормативної грошової оцінки не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки договір оренди не є тим розпорядчим документом, який встановлює нормативну грошову оцінку (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі № 923/1394/16).

Поряд з тим, ТОВ "Агролатінвест" подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

За пунктом 1 статті 32 Конвенції юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які складовою національного законодавства України, наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Частинами 2, 4 статті 29 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Але при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених положень закону позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 914/801/17).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями була Нововодолазька РДА. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до ГУ Держгеокадастру у Харківській області перейшли повноваження Нововодолазької РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Нововодолазька РДА) знав на момент укладення спірного договору, оскільки представник цього уповноваженого органу держави підписав оскаржуваний договір та мав його примірник.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідача про застосування наслідків такого сливу.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 922/2752/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір