Ухвала

від 14.05.2018 по справі 761/10453/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100100003255 від 18.03.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 1 ст. 358 КК України, було відмовлено задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках вказаного кримінального провадження.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дослідивши матеріали долучені до клопотання, дійшов висновку, що відсутні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді місцевого суду, прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 про арешт майна та накласти арешт із забороною використання на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві приватної власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877).

Вважає ухвалу слідчого судді незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3-А, літера «В» є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим повністю відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні.

Також звертає увагу на те, що арешт майна необхідний з метою попередження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме відчуження майна та його псування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судове засідання представник власника майна не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 26.03.2018 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100100003255 від 18.03.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.03.2017 року невстановлені особи, використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволоділи державним майно, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборонено до приватизації.

У свою чергу, правонабувачем державного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132, 6 м2, на підставі підроблених документів є ПП "Дартс" (код ЄДРПОУ 30022877), яке має ознаки фіктивності.

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості послугували договір купівлі-продажу нерухомого майна №348/03, виданий 10.11.2003 року Товарною біржею "Українська універсальна біржа" та технічний паспорт на групу приміщень нежитлового будинку, виданий 27.02.2017 року ТОВ "Бюро технічної інвентаризації".

25.05.2017 року постановою слідчого вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

23.03.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві приватної власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877), із забороною використання будь-якими особами вказаної групи приміщень.

26.03.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора було залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні даного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження №12017100100003255 від 18.03.2017 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що відсутні достатні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

Разом з тим, слідчий суддя при накладенні арешту на майно не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, мають бути враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність даних про відповідність майна критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді є формальною та не містить обґрунтування підстав, передбачених ст. ст. 170, 171 КПК України для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Так, як встановлено під час апеляційного розгляду, є достатні підстави вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постановислідчого від 25.05.2017 року та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, може бути відчужене арешт є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім цього, відповідно до абзацу другого частини десятої статті 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, дослідивши зазначені обставини суд апеляційної інстанції не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

З урахуванням вказаних обставин для забезпечення проведення всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, колегія суддів апеляційного суду дійшла остаточного висновку, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, в даному кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на майно, оскільки необхідність арешту доведена прокурором.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити прокурору Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року.

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100100003255 від 18.03.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 1 ст. 358 КК України, якою було відмовлено задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках вказаного кримінального провадження скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100100003255 від 18.03.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 1 ст. 358 КК України задовольнити.

Накласти арешт на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві приватної власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877), із забороною використання будь-якими особами вказаної групи приміщень.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 с і к