Ухвала

від 26.03.2018 по справі 761/10453/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10453/18

Провадження № 1-кс/761/7192/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100100003255, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

23 березня 2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100100003255, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: - групи приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877). Крім того, просив суд вирішити питання про заборону користування таким майном.

Повноваження прокурора, який був присутній у судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Шевченківським УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017100100003255, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 10 березня 2017 року невстановлені особи, використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволоділи державним майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» заборонено до приватизації.

У свою чергу, правонабувачем державного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 м2, на підставі підроблених документів є ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877), яке має ознаки фіктивності.

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості послугували договір купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03, виданий 10 листопада 2003 року Товарною біржею «Українська універсальна біржа», та технічний паспорт на групу приміщень нежитлового будинку, виданий 27 лютого 2017 року ТОВ «Бюро технічної інвентаризації».

На даний час виникла необхідність у накладенні арешту на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877), оскільки вона відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема є безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій, та визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власника є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання прокурора без повідомлення власника майна про час та місце судового засідання.

Дослідивши клопотаннята доданідо ньогоматеріали кримінальногопровадження,заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно, на яке прокурором планується накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема є безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій, та має значення речового доказу для кримінального провадження № 12017100100003255 від 18 березня 2017 року, у зв`язку з чим клопотання про застосування такого обмежувального заходу як арешт групи приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4132,6 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), яка на праві власності належить ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877), не підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя виходить з того, що, як вбачається з клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів, ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877) набуло право власності на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1193492480000), на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03, виданого 10 листопада 2003 року Товарною біржею «Українська універсальна біржа».

У свою чергу, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 січня 2018 року у справі № 910/4133/17, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ПП «Дартс» задоволено, скасовано рішення господарського суду м. Києва від 20 червня 2017 року у справі № 910/4133/17 та прийнято нове рішення, яким відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву в задоволенні позову до ПП «Дартс» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності (на групи приміщень нежитлового будинку загальною площею 3338,8 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , скасування реєстрації та усунення перешкод у користуванні майном.

При цьому, приймаючи таке рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03, серія та номер: 348/03/4603 від 10 листопада 2003 року є таким, що відповідає чинним на дату його укладення вимогам законодавства, а тому висновки місцевого господарського суду про його нікчемність виключно з підстав відсутності нотаріального посвідчення є необґрунтованими та помилковими. Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу є чинним і не визнаний у судовому порядку недійсним та відмовляє в задоволенні позову про визнання права власності за державою, колегія суддів вважає, що й вимога позивача про скасування реєстрації переходу права власності на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3338,8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до ПП «Дартс» шляхом скасування запису № 19395917 від 10 березня 2017 року також задоволенню не підлягає.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ПП «Дартс» (код ЄДРПОУ 30022877) на законних підставах набуло право власності на групу приміщень нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає можливість застосування такого обмежувального заходу як арешт зазначеного нерухомого майна в рамках кримінального провадження № 12017100100003255 від 18 березня 2017 року, досудове розслідування якого здійснюється за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) з використанням підроблених документів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100100003255, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1