Ухвала

від 18.05.2018 по справі 826/4013/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4013/17

У Х В А Л А

18 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Літвіної Н.М., Федотова І.В., розглянувши клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОПТИМАЛ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Згідно пункту 13 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС (у редакції, що діяла станом на день прийняття оскаржуваного рішення), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано відповідачем 21.12.2017, а тому граничним строком його оскарження є 02.01.2018, однак апеляційну скаргу подано лише 04.04.2018, тобто з пропуском встановленого КАС десятиденного строку. При цьому, першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018 у зв'язку із неусуненням її недоліків.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку оскарження відповідач посилається на обмежене фінансування, що не дано змоги сплатити судовий збір. Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із такого.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 823/440/16 висловив позицію, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Аналіз рішень Верховного Суду у справах №№ 804/2863/16, 8226/2220/16, 507/1436/16-а, 823/440/16 та ін. дає підстави для висновку, що скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об'єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення суду протягом встановленого законом строку (здійснення активних регулярних заходів щодо сплати судового збору чи щодо намагання отримання отримати відповідне фінансування, результати цих заходів тощо).

Проте, з наведених відповідачем доводів та наданих доказів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що майновий стан відповідача починаючи з 23.10.2017 (станом на час подання апеляційної скарги - більш як пів року) не дозволяв йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У пункті 40 та у пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що … якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 804/2979/17.

Посилання скаржника на те, що функції представництва податкових інспекцій у судах здійснюють територіальні управління ДФС як на підставу поновлення строку судом відхиляється, оскільки неналежна організація роботи та взаємодії територіальних органів ДФС не є поважною причиною невиконання рішення суду та пропуску встановлених законом процесуальних строків.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями. 34, 121, 243, пунктом 13 розділу VII Перехідні положення КАС, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов