ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2018 року
Київ
справа №826/2321/16
адміністративне провадження №К/9901/31219/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представників позивача Мельникової І.Г., Скрипченка О.М.,
представника відповідача Черевичної В.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 06 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 02 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРІ (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із контрагентом та відсутності підстав для формування відповідних податкових вигод не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, за твердженням судів, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами таких операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, оскільки з аналізу наявної податкової інформації встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ спірних господарських операцій через відсутність матеріальних та трудових ресурсів, що мають відповідний фаховий рівень підготовки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 23 липня 2015 року №3121/26-56-22-02-03/592740064, згідно з яким встановлено порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 775000,00 грн., в тому числі за січень 2015 року - 775000,00 грн.
Висновки відповідача про безпідставне включення позивачем (як уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 28 лютого 2014 року №27/14 (код ЄДРПОУ 592740064) до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами отримання робіт з переінтерпретації, які відображені як придбані у ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ , ґрунтуються на тому, що такі операції фактично не здійснювались. Підставою для такого висновку податкового органу слугувала наявна податкова інформація, з аналізу якої податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ спірних господарських операцій через відсутність матеріальних та трудових ресурсів, що мають відповідний фаховий рівень підготовки.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202, яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 968 750,00 грн., у тому числі за основним платежем на 775000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193750,00 грн.
Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується Інспекцією у касаційній скарзі, основним видом господарської діяльності ТОВ ПАРІ є добування природного газу (КВЕД 06.20) та розвідувальне вугілля (КВЕД 43.13).
Позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами від 13 січня 2011 року №5387, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, відповідно до якого Шереметівське родовище надане ТОВ ПАРІ у користування.
Між ТОВ ПАРІ та ТОВ БАДЕНГАЗ укладено договір простого товариства про спільну виробничу діяльність (без створення юридичної особи) на Шереметівському родовищі від 28 лютого 2014 року №27/14, предметом якого є спільна діяльність учасників, які беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою забезпечення здійснення власником спеціального дозволу промислової розробки Ділянки надр (Шереметівського родовища) в межах Річних програм робіт Спеціальної діяльності та реалізації продукції та отримання прибутку учасниками.
В подальшому, на виконання вказаного договору, між ТОВ ПАРІ (замовник) та ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ (виконавець) укладено договір про надання послуг від 21 листопада 2014 року №СД/21/11/14, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх в розмірі та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до протоколу погодження договірної вартості надання послуг загальна вартість надання по договору становить 4654200,00 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання робіт з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини підтверджується актом приймання-передачі послуг від 30 січня 2015 року №1, податковою накладною №51 від 30 січня 2015 року на загальну суму з ПДВ 4654200,00 грн., з них ПДВ 775700,00 грн., звітом про надання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини від 30 січня 2015 року, який погоджено керівником ТОВ ПАРІ Вагановим П.В. та затверджено директором ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ Гурником Г. М., платіжним дорученням №98 від 19 лютого 2015 року на суму 3600000,00 грн., випискою з картки рах.63.1 по контрагенту ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ .
Встановлено, що висновки, викладені у звіті, виконаному ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ , були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується договором підряду по будівництву свердловини №14 Шереметівського газового родовища від 17 липня 2015 року, актом прийому-передачу свердловини №14 - Шереметівська Шереметівського газового родовища для введення в експлуатацію, а отже, за висновками судів, підтверджує, що спірна господарська операція є реальною та відповідає дійсному економічному змісту.
До матеріалів справи також долучено договір про надання послуг №14-НП від 14 листопада 2014 року, укладений між ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ та ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД , у відповідності до якого ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД був залучений як субпідрядник для виконання робіт з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини.
Окрім того, судом апеляційної інстанції було викликано до суду та допитано в якості свідків Ширкова Богдана Івановича та Солодку (Грищенко) Анну Олегівну, які підтвердили факт виконання робіт для ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД , а саме вказали на те, що вони, кожен окремо, частково виконували складову частину звіту про надання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини від 30 січня 2015 року.
В матеріалах справи також містяться копія Договору №1/11/2014 від 24 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД (замовник) та Ширковим Богданом Івановичем (виконавець), предметом якого є надання послуг зі здійснення обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, і копія акту приймання-передачі від 15 січня 2015року до договору №1/11/2014 від 24 листопада 2014 року, а також копія Договору №2/11/2014 від 24 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД (замовник) та Грищенко Анною Олегівною (виконавець), предметом якого є надання послуг зі здійснення обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини , і копія акту приймання-передачі від 15 січня 2015року до договору №2/11/2014 від 24 листопада 2014 року.
Касаційний суд вважає, що на підставі зазначених обставин та наведених доказів, правова оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.
Посилання ж відповідача на обставини рекомендування Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією ЗУГРЕ здійснити повторну інтерпретацію саме деяких пластів горизонту Б-6 свердловини 2-Шр обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій як такі, що не свідчать про фактичне нездійснення ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ робіт з виявлення газових пластів (з яких позивач видобуває газ), які відносяться до свердловин (рекомендованих для буріння) №№ 11,12 та 14, чи про те, що вони не пов'язані із господарською діяльністю позивача, адже, як встановлено в ході розгляду справи: ЗУГРЕ надавало лише рекомендації щодо інтерпретації і не вказувало на неможливість здійснення досліджень в ділянках родовища, відмінних від тих, де знаходилась свердловина №2-шр; сам звіт ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ містить не лише відомості щодо необхідності буріння свердловин №№ 11,12 та 14, а, зокрема, й про газоносність в продуктивних горизонтів, складову газу Шереметівського родовища, розподіл вільного газу, порядок буріння відповідних свердловин.
Доречним є й відхилення судами попередніх інстанцій доводів Інспекції про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності з огляду на залучення ТОВ БУД-ІН-ВЕСТ субпідрядника для виконання для виконання робіт - ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД , наявність у якого відповідних ресурсів і умов відповідачем не спростована.
При цьому, за обставин документального підтвердження факту виконання робіт (послуг), а також наданих в ході судового розгляду справи пояснень осіб, які безпосередньо приймали участь при виконанні звіту про надання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, укладення договору контрагентом позивача із ТОВ ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД до підписання договору із позивачем не є самостійною та достатньою підставою для висновку про невиконання спірних робіт, адже за звичаями ділового обороту підписанню договору передують переговори, за наслідками яких виконавець може вживати дії, які б сприяли якомога швидшому виконанню взятих за результатами переговорів зобов'язань.
Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.
Посилання ж відповідача на правовідносини ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" та ТОВ "ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД" із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, враховуючи відсутність в матеріалах справи інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ".
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Судами ж в ході розгляду даної справи встановлено наявність належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення спірних оподатковуваних операцій.
За таких обставин, доводи відповідача про відсутність фактичного надання послуг позивачу не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.
Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2018 |
Оприлюднено | 21.05.2018 |
Номер документу | 74078058 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні