Постанова

від 10.05.2018 по справі 343/2416/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/2416/15-ц

Провадження № 22-ц/779/6/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.

за участю секретаря Турів О.М.,

представника апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Яворівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Турашем В.А. 18 липня 2016 року в м. Долина Івано-Франківської області, повний текст якого складено 22 липня 2016 року,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В листопаді 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до Яворівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_4 є власником домоволодіння, розташованого попровулку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 є власником 3/4 частин домоволодіння за адресою:АДРЕСА_2, до яких генеральним планом забудови села визначена під'їзна дорога шириною 6 м як провулок Сонячний, що з'єднує вул. Сонячну з вул. Коляджина.Рішенням Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року, на підставі якогоОСОБА_6 отримав земельну ділянку площею 0,1124 га, запроектованапід'їзна дорога, яку зменшено до ширини 1,5 м, що суперечить п. 3 ст. 83 ЗК України.ОСОБА_6 отримав 30 квітня 2010 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 кадастровий номер НОМЕР_3, поставив огорожу із металевої сітки, позбавивши права проїзду по земельній ділянці, на якій запроектована дорога громадського користування.

Просили поновити строк на оскарження рішення сільської ради, визнати незаконним та скасувати рішення 17 сесії Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року №436-19/09 і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 (а.с.1-5,58-59, том.1)

Рішенням Долинського районного суду від 18 липня 2016 року позов задоволено.

Поновлено строк звернення до суду. Визнано незаконним та скасовано рішення Яворівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 19.11.2009р. №436-19/09 Про внесення змін у рішення 17 сесії сільської ради від 19.11.1997 та рішення 16 сесії сільської ради від 27.07.2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку гр. ОСОБА_6 . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданийОСОБА_6 кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011030300203 від 30.04.2010р. та скасовано його реєстрацію. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.176-180, том.1).

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповноту з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставини справи висновкам суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, викладені судом підстави поновлення строку звернення до суду є такими, що суперечать вимогам закону. Суд не взяв до уваги, що в період 2012-2013 років позивачі двічі зверталися до Долинського районного суду про скасування оскаржуваного рішення сесії Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року і обидва рази залишали позов без розгляду. Також апелянт зазначив, що суд необґрунтовано вважає підставою поновлення строку звернення до суду факт подання заяв позивачами до Долинської міжрайонної прокуратури, за результатами розгляду яких відмовлено у відкритті кримінального провадження є підставою поновлення строку звернення до суду.

Апелянт зазначив, що власником земельної ділянки він став не на підставі рішення сесії від 19.11.2009 року, а на підставі рішення сесії Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року, коли ще не було затверджено генеральний план розвитку с. Яворів. Рішення сільської ради від 19.11.2009 року є похідним від рішення від 19.11.1997 року і тільки в частині уточнення площі земельної ділянки у відповідності до п.2 цього рішення в сторону зменшення її площі, а тому без скасування рішення від 19.11.1997 року не може бути скасоване і похідне рішення від 19.11.2009 року. Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили, що огорожа земельної ділянки встановлено 40 років тому. Крім того будинки позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розташовані не впритул до провулку Сонячного, а відповідно на відстані 40 та 60 метрів.

Суд неправильно визнав незаконним та скасував оскаржуване рішення, яке слід було визнати недійсним.

Також, апелянт зазначав, що рішенням суду визнано недійсним та скасовано рішення Яворівської сільської ради від 27.04.2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку ОСОБА_6 При цьому суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ця вимога не зазначена в позовній заяві та не була предметом дослідження в судовому засіданні.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.184-185,том.1).

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 зазначив, що провулок Сонячний внесений у генеральний план забудови с.Яворів, затверджений рішенням сесії Яворівської сільської ради 26.12.2003 року і є обов'язковим до виконання. Суд дійшов вірного висновку про скасування оспорюваного рішення сільської ради, оскільки всупереч п.4 ст.83 Земельного кодексу України сільською радою передано спірний провулок у власність ОСОБА_6, що призвело до втрати цієї ділянки статусу громадської дороги та позбавлення права позивачів на її використання. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. (а.с.205-206, том.1).

В ході розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року залучено у справу правонаступника після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_11 (а.с.11-112)

Вислухавши пояснення представників апелянта ОСОБА_1 таОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в частині, що стосується прав та обов язків апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає їїнеобгрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_4на підставі рішення виконавчого комітету №19 від 26.05.2005 року є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 січня 2006 року серії НОМЕР_4 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9513737 від 05 січня 2006 року (а.с.6,7, том.1).

ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету №74 від 26.11.2009 року і договору дарування від 16 березня 2010 року № 201 є власником 3/4 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.12.2009 року (а.с.8), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24874694 від 22.12.2009 року (а.с.8,9, том.1).

Рішенням сесії Яворівської сільської ради народних депутатів №17 с.ІІ від 19 листопада 1997 року про передачу земель у власність, ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,57 гектарів, в тому числі ділянку №1, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та земельні ділянки № 2 та № 3 для ведення особистого підсобного господарства, площею відповідно 0,13 та 0,19 га (а.с.71 т. 1).

Рішенням Яворівської сільської ради №121-12/03 від 26.12.2003 року затверджений генеральний план забудови села Яворів на період до 2023 року і введений в користування з 01 лютого 2004 року. (а.с.16 т. 1).

Із витягу з цього генерального плану ( а.с.15 т. 1) вбачається, що ним запроектовано провулок Сонячний поблизу домоволодіння ОСОБА_6

Рішенням Яворівської сільської ради №436-19/09 від 19.11.2009р Про внесення змін у рішення 17 сесії сільської ради від 19.11.1997 та рішення 16 сесії сільської ради від 27.07.2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку гр. ОСОБА_6 (а.с.12 т. 1) переданоу власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Яворів по вул.Сонячній, а також передано у власність земельні ділянки, загальною площею 0,4590 га для ведення особистого селянського господарства в с. Яворів, у тому числі, земельну ділянку площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства біля житлового будинку (кадастровий номер НОМЕР_1 :01 :002 :0119).

26 березня 2010 року Управлінням Держкомзему у Долинському районі ОСОБА_6 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1124 га, (а.с.41-51 том.2).

На підставі зазначеного рішення сільської ради ОСОБА_6 30.04.2010р. виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2. Земельня ділянка розташована - Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Яворів. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №011030300203. (а.с.20 т. 1).

У листі відділу містобудування та архітектури від 29.12.2011р. зазначено, що генеральним планом с.Яворів запроектовано дорогу до житлового будинку ОСОБА_4, шириною 6,0 м в границях червоних ліній,а проїжджа частина 3,5 м. (а.с.13, том.1).

Зі змісту листа Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 28.03.2014 року виходить, що рішення Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року №436-19/09 прийняте з порушенням вимог ст.83 ЗК України, так як частина земельної ділянки є землями загального користування населеного пункту та не може бути передана площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 (а.с.19, том.1)

Листом від 25.07.2011 року НГВУ Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта на заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_12 повідомлено, що промислова дорога до св.24-ПД прокладена НГВУ Долиннафтогаз виключно до свердловини для її обслуговування і проїзд по ній стороннім транспортом не допускається (а.с.107, том.1).

У ході розгляду справи з метою перевірки фактичних обставин справи за клопотанням позивачів апеляційним судом призначалася судова земельно-технічна експертиза, згідно висновку якої №06/04-18, складеного 18 квітня 2018 року, в результаті співставлення плану (схеми) земельних ділянок, виготовлених спеціалістом ТОВ Гектар-ІФ , який залучався судом, та генерального плану забудови с.Яворів встановленомісце накладення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства 0,1124 га, яка належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 30.04.2010 року на підставі рішення Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року №436-19/09, на земельну ділянку загального користування - провулок Сонячний у с.Яворів, запроектовану як громадська дорога у генеральному плані забудови с.Яворів. Це накладення земельних ділянок має площу 0,0140 га (140 кв.м.) та розміри: від А до Б довжиною 39,31 м та 4,07 м, від Б до В довжиною 2,81 м, від В до Г довжиною 43,14 м, від Г до А довжиною 3,67 м.

У правовстановлюючих документах на домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вказано під'їздну дорогу, якою повинні були вони користоватися як під'їздом до своїх домоволодінь по АДРЕСА_3. Однак відповідно до п.2 рішення Яворівської сільської ради №121-12/03 від 26.12.2003 року запроектована дорога шириною 6,0 метрів між пров. Сонячний та вул. Коляджина, якою позивачі повинні користуватися Фактично ж ширина існуючого проходу між сітками від 1,30 м до 1,60 м.

Визначити чи співпадають межі, конфігурація та взаємне розташування земельних ділянок, виділених ОСОБА_6 рішенням Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року, площею 0,57 га, в тому числі ділянок №1, площею 0,25 га для ведення обслуговування житлового будинку, земельних ділянок №2 та №3 для ведення особистого підсобного господарства, площею відповідно 0,13 та 0.19 га та земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_6 рішенням Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Яворів по вул. Сонячній, та для ведення особистого селянського господарства в с.Яворів, площею 0.1124 га (біля будинку) по відношенню до земельної ділянки, за рахунок якої запроектована громадська дорога у генеральному плані забудови с.Яворів, не надається можливим, тому що на графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року - плані земельних ділянок не вказані координати та чіткі тверді межі ( будинки, будівлі, споруди, паркани, тощо) відповідно до яких можливо встановити межу на місцевості.

Наклавши графічно контури земельних ділянок, які вказані у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року -плані земельних ділянок та у графічних матеріалах в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які були розроблені в 2010 році отримали зведений план даних земельних ділянок. Проаналізувавши зведений план можна встановити:

взаємне розташування земельних ділянок, виділених ОСОБА_6 рішенням Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року, площею 0,57 га, в тому числі ділянок для обслуговування житловго будинку, земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та земельних ділянок,переданих у власність ОСОБА_6 рішенням Яворівської сільської ради від 19.11.2009 року площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку,господаських будівель та споруд в с.Яворів по вул. Сонячній, та для ведення особистого селянського господарства в с.Яворів, площею 0,1124 га (буля будинку) співпадає - є спільна межа між ділянками та межа від Б до В вказана як вулиця (провулок Сонячний);

площі та конфігурації земельних ділянок не співпадають: у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року вказана прямокутна конфігурація земельних ділянок з площами 0,13 га та 0,20 га (в рішенні вказано 0,25 га); сума площ - 0,33 га (згідно рішення - 0,38 га). В графічних матеріалах в технічних документаціях із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які були розроблені в 2010 році ДП Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою вказаний багатокутник з площами 0,1124 га та 0,2500 га; сума площ-0,3624 га;

проміри земельних ділянок не співпадають: по межі від А до Б відповідно до графічних матеріалів до рішеення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року загальна довжина складає 38м.п., а відповідно до графічних метеріалів технічної документації із землеустрою що до складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які були розроблені в 2010 році ДП Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою складає по прямій -38,5 м.п. По межі від Б до В складає 88 м.п. та 88,56 м.п. відповідно; від В до Г -38 м.п. та 39,31 м.п. відповідно; від Г до А -88 м.п. та 92,66 м.п. відповідно. (а.с.131-144, том 2)

Задовольняючи позов, суд виходив з положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ст.ст. 12, 39,83, 95, 116, 126,152-155 Земельного Кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановивши, що при прийнятті рішення 19.11.2009 р. №436-19/09 Яворівською сільською радою допущено порушення вимог законодавства України, а саме передано у власність відповідачу ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства біля житлового будинку земельну ділянку площею 0,1124га загального користування, на місці якої проектом відповідно до генерального плану забудови села Яворів, розробленого в 2003 році Івано-Франківською філією НДІ Діпромісто та затвердженого сесією Яворівської сільської ради 26.12.2003 року, передбачено влаштування під'їзної дороги із сільської вулиці Сонячна до садиб позивачів, що суперечить ст. 83 ЗК України, тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення сільської ради як такого, що порушує право позивачів по справі та визнання недійсним виданого ОСОБА_6 на підставі зазначеного рішення сільської ради Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

В силу положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із Законом України "Про основи містобудування" в редакції, чинній на час прийняття сільською радою оспорюваного рішення, сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови населених пунктів (окремих частин) та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (частина друга статті 12, частина п'ята статті 17).

За Законом України "Про планування і забудову територій" (втратив чинність на підставі Закону N 3038-VI від 17.02.2011), який був чинним на час прийняття оспорюваного рішення сільською радою, місцева (сільська) рада в межах своєї компетенції рішенням № 121-12/03 від 26.12.2003 року затвердила генеральний план забудови села, у якому на земельній ділянці загального користування запроектована громадська дорога як провулок Сонячний, шириною 6 метрів. Зміни до генерального плану села в установленому законом порядку не вносилися.

Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

За змістом частини 1 та пункту а частини 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебуваютьусі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В силу пункту а частини 4 зазначеної статті до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів, зокрема майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сільська рада при наявності затвердженого рішенням її сесії генерального плану села не мала права передавати частину земельної ділянки, запроектованої як громадську дорогу, у приватну власність ОСОБА_6

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Можливість мати і здійснювати цивільні права і нести цивільні обов'язки нерозривно пов'язана із наявністю способів захисту цих прав і інтересів і дієвою процедурою їх застосування.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У ст. 152 Земельного кодексу України також визначені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом ч.ч.2 та 3 цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов, обравши спосіб захисту в частині визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, оскільки такий спосіб захисту буде ефективним для позивача, він передбачений законом і не суперечить йому.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України щодо способу захисту порушеного права, доводи апелянта про те, що підлягали застосуванню положення ст. 152 ЗК України про визнання недійсним рішення сільської ради не заслуговують на увагу, так як цей спосіб захисту стосується порушених прав власників та користувачів земельних ділянок. Позивачі щодо оспорюваної земельної ділянки такого статусу не мають, оскільки ця земельна ділянка відноситься до земель загального користування, і сільська рада, виділивши її у власність фізичній особі - ОСОБА_6, обмежила їх у можливості користування земельною ділянкою, яка по суті належить територіальній громаді і якою вони мають право користуватися як члени територіальної громади.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконного рішення, тому суд першої інстанції правильно визнав його недійсним.

Суд не приймає доводи апелянта про те, що рішення сільської ради від 19.11.2009 р. є похідним від рішення від 19.11.1997 року, тому він має право на земельну ділянку у межах, визначених рішенням, прийнятим раніше, виходячи з того, що на графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року - плані земельних ділянок не вказані координати та чіткі тверді межі ( будинки, будівлі, споруди, паркани, тощо), відповідно до яких можливо було б встановити межу на місцевості, а площі та конфігурації земельних ділянок не співпадають у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19.11.1997 року та у графічних матеріалах в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які були розроблені в 2010 році ДП Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , що встановлено висновком експертизи. Крім того апелянт не оспорював рішення сільської ради про затвердження генерального плану забудови села в частині проектування та розміщення на оспорюваній частині земельної ділянки дороги шириною 6 метрів.

Не мають значення і доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, скасувавши рішення Яворівської сільської ради від 27.04.2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку ОСОБА_6, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Судом визнано незаконним та скасовано рішення Яворівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 19.11.2009р. №436-19/09 Про внесення змін у рішення 17 сесії сільської ради від 19.11.1997 та рішення 16 сесії сільської ради від 27.07.2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку гр. ОСОБА_6 , яке містить у своїй назві посилання на рішення від 27.07.2004 року, як судом і зазначено у резолютивній частині ухваленого рішення.

Апелянт також у судовому засіданні зазначає й те, що до садиб позивачів можливий проїзд по промисловій дорозі, яку вони повинні використовувати. З такою позицією відповідача не може погодитися колегія суддів, оскільки промислова дорога до св.24-ПД є дорогою з обмеженим використанням лише в промислових цілях (а.с.107 т.1) і не може експлуатуватися як вулиця у населеному пункті.

Суд правильно поновив позивачам строк для звернення до суду, враховуючи те, що вони хоча і дізналися про порушене право у травні 2012р., отримавши копію оспорюваного рішення сільської ради, однак з 2011 року, тобто після оформлення державного акта на землю ОСОБА_6, зверталися за вирішенням земельного спору до державних органів різними способами, не забороненими законом, які вони вважали вірними на момент звернення. Правоохоронними органами за зверненнями позивачів було відкрите кримінальне провадження стосовно службових осіб сільської ради, яке закрито 30.07.2015р. і ухвалою слідчого судді від 20.11.2015 року відмовлено у задоволенні скарги на постанову про його закриття (а.с.66-68 т. 1). Оскільки земельний спір а ні у цивільному, а ні у кримінальному провадженні не був вирішений, це спонукало їх звернутися 26.11.2015 року з даним позовом. Таким чином, враховуючи те, що позивачі з 2001 року заявляли про порушене їх право, однак способи юридичного захисту виявились неефективними, тому апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку вірними.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування або зміни по суті правильного рішення суду відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Враховуючи те, що з метою перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом призначалася судова земельно-технічна експертиза, яка оплачена обома позивачами по 5650 грн, а всього 11300 грн, що підтверджується розрахунковими документами, тому витрати, понесені позивачами на її проведення слід стягнути у дольовому порядку з обох відповідачів на користь позивачів відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 18 липня 2016 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_11, проживаючої за адресою АДРЕСА_4, паспорт громадянина України НОМЕР_5, виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківської області 25.03.1998 року на користь ОСОБА_4, проживаючої за адресою АДРЕСА_2, паспорт громадянина України НОМЕР_6, виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 26.12.1997 року судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 2825 гривень.

Стягнути з Яворівської сільської радиДолинського району, Івано-Франківської області, місцезнаходження якої с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 20561385на користь ОСОБА_4, проживаючої за адресою АДРЕСА_2, паспорт громадянина України НОМЕР_6, виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 26.12.1997 року судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 2825 гривень.

Стягнути з ОСОБА_11, проживаючої за адресою АДРЕСА_4, паспорт громадянина України НОМЕР_5, виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківської області 25.03.1998 року на користь ОСОБА_3, проживаючої за адресою АДРЕСА_5, паспорт громадянина України НОМЕР_7,виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 17.03.1999 року судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 2825 гривень.

Стягнути з Яворівської сільської ради,Долинського району, Івано-Франківської області, місцезнаходження якої с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області, 77524, ідентифікаційний код юридичної особи 20561385на користь ОСОБА_3 проживаючої за адресою АДРЕСА_5, паспорт громадянина України НОМЕР_7,виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 17.03.1999 року судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 2825 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2018 року.

Судді: І.О. Максюта

Р.Й. Матківський

Г.П. Мелінишин