Ухвала

від 18.05.2018 по справі 490/9828/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/9828/17 18.05.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/784/237/18Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Категорія: п. 9 ч. 1 ст. 309 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, із застосуванням режиму відеоконференції, в рамках кримінального провадження № 12017150000000881 матеріали за апеляційною скаргою представника ТОВ «АЙТІСВІ ГРУП» на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2018 року про арешт майна.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

представник ТОВ «АЙТІСВІТ ГРУП» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2018 року, а саме на ячмінь 3-го класу в кількості 170,580 тон, пшеницю 5-го класу в кількості 178,380 тон, пшеницю 6-го класу в кількості 489,580 тон, пшеницю 3-го класу в кількості 319,580 тон, пшеницю 2-го класу в кількості 250,000 тон та зобов`язати особу, в якої зберігається вказане майно ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повернути вказане майно ТОВ «АЙТІСВІТ ГРУП».

Короткий зміст рішення слідчого судді суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2018 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Миколаївської області ОСОБА_9 . Накладено арешт на майно, що за документами було відвантажено восени 2017 р. ТОВ «АФТІСВІТ ГРУП» /код ЄДРПОУ 35275581/ в квоту філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор» за адресою м. Миколаїв вул. 1-ша Слобідська 122/1, а саме: ячмінь 3-го класу в кількості 170,580 тон, пшениця 5-го класу в кількості 178,380 тон, пшениця 6-го класу в кількості 489,580 тон, пшениця 3-го класу в кількості 319,580 тон, пшениця 2-го класу в кількості 250,000 тон.

Узагальнені доводи апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Стверджує, що оскаржувана ухвала винесена за поверхового дослідження дійсних обставин справи, не відповідає вимогам статті 370 КПК України, а саме критеріям законності, обгрунтованості та вмотивованості.

Зазначає про обмеження Товариства у праві користування та розпорядження майном на яке накладено арешт.

Вказує про розгляд слідчим суддею клопотання органу досудового розслідування про арешт майна без повідомлення ТОВ «АЙТІСВІТ ГРУП», що на переконання апелянта є порушенням норм КПК України.

Стверджує, що арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу, наведеним в ст. 98 КПК України

На думку апелянта, слідчий суддя не надав належної оцінки відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів наявності підстав для накладення арешту.

Вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку про обґрунтованість клопотання та наявність законних підстав для накладення арешту на майно.

Зазначає, що відносно ТОВ «АЙТІСВІ ГРУП», його уповноважених осіб відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, що, на переконання апелянта, само по собі унеможливлює застосування відносно останніх будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження.

Вказує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2018 року у справі № 757/11753/18-к, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 2 квітня 2018 року, повторно накладено арешт на вказане зерно.

Посилаючись на ст. 3, 7, 16 КПК України, постанову Європейського Суду від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», постанову Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ), рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98, стверджує, що постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно слідчий суддя порушив принцип недоторканності права приватної власності.

Встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.

В провадженні СУ ГУ НП в Миколаївської області перебувало кримінальне провадження №12017150000000881 за повідомленням про те, що посадові особи філії ПАТ «ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор» вступили в змову з службовими особами ТОВ «АЙТІСВІТ ГРУП» з метою заволодіння майном державного підприємства.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя послався на достатність підстав вважати, що вказані у клопотання 1390 тон. сільськогосподарської продукції є майном, на який був спрямований злочин, відповідає критерію речового доказу.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення оскаржуваної ухвали без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно доч.2ст.173КПК Українипри розглядіклопотання проарешт майнаслідчий суддяповинен врахуватиправову підставудля арештумайна,достатність доказів,що вказуютьна вчиненнякримінального правопорушення. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. За наявності цих ознак речовими доказами є також і документи.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею додержані вимоги ст. 170 173 КПК України.

Виходячи з даних витягу з кримінального провадження, 25 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150000000881 внесені дані за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Як слідує з матеріалів судового провадження, посадові особи філії ПАТ «ДПЗКУ» Миколаївський портовий елеватор», шляхом укладення фіктивної угоди з ТОВ «АТІСВІИТ ГРУП» та шляхом підробки товаро-транспортних накладних про відвантаження ячменю 3-го класу в кількості 170,580 тон, пшениці 5-го класу в кількості 178,380 тон, пшениці 6-го класу в кількості 489,580 тон, пшениці 3-го класу в кількості 319,580 тон, пшениці 2-го класу в кількості 250,000 тон, намагається привласнити вказаний обсяг сільськогосподарської продукції.

З огляду на обставини кримінального провадження, враховуючи вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 170 КПК України щодо завдання та мети арешту, слідчий суддя при постановленні рішення вірно врахував, що зазначене майно відповідає критерію речових доказів та на підставі ст. 170 КПК України підлягає арешту.

За наведеного, є такими що не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо безпідставності накладення арешту на майно.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею в ході судового провадження, які б були безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Доводи апелянта щодо порушення положень КПК України в силу неповідомлення та, відповідно, розгляду клопотання без участі власника майна та/або їх представника (представників), враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, є безпідставними, так як таке неповідомлення відповідало меті забезпечення арешту майна.

Ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи на даному єтапі, є законною, обгрунтованою та належним чином мотивованою, а тому, твердження апелянта і в цій частині, є також безпідставними.

Щодо обмежень в користуванні майном, на що посилається апелянт, у тому числі вказуючи про порушення рішень Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції, виходячи з даних матеріалів судового провадження, вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси користувача (власника) майна з метою виконання завдань кримінального провадження.

Виходячи з положень ст. 170 КПК України, арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, допускається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у тому числі добросовісного набувача, а тому, твердження апелянта щодо відсутності відносно уповноважених осіб ТОВ «АЙТІСВІ ГРУП», відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, є такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно матеріалів судового провадження та матеріалів наданих апелянтом, слідчим суддею постановлена ухвала до прийняття рішення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2018 року у справі № 757/11753/18-к, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 2 квітня 2018 року. За такого, доводи апелянта і в цій частині є також такими, що не заслуговують на увагу.

Скасування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 26 лютого 2018 року арешту на майно, виходячи із змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді, не було підставою для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане вище майно. Про існування зазначеної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказувалось лише в поясненнях прокурора.

Враховую наведене, усі доводи апелянтає неприйнятними.

З урахуваннямвикладеного,апеляційний судне вбачаєпідстав дляскасування ухвалислідчого судді,про щопросить апелянт.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Ухвалуслідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2018 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ«АЙТІСВІТ ГРУП»- без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: