Рішення

від 15.05.2018 по справі 910/1043/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/1043/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи доТовариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн та Публічного акціонерного товариства Артем-Банк третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Під-Ключ третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Нерухомість-Інвест провизнання недійсним договору Суддя Отрош І.М. секретар судового засідання Савінкова Ю.Б. Представники учасників справи: від позивача:Гамей В.В. - представник за довіреністю б/н від 11.12.2017; від відповідача 1:Дьоміна С.С. - представник за довіреністю б/н від 10.02.2017; від відповідача 2:Гутник А.Ж. - представник за довіреністю № 1756 від 13.06.2017; від третьої особи 1:не з'явились; від третьої особи 2:не з'явились; від третьої особи 3:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн та Публічного акціонерного товариства Артем-Банк про визнання недійсним договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що він є власником нежитлового приміщення, загальною площею 61,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52, приміщення 482 на підставі Свідоцтва про право власності № 25691813 від 18.08.2014.

Однак, 26.10.2016 між відповідачами було укладено Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого довіритель (відповідач 1) зобов'язується передати управителю (відповідачу 2) в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування, яким є нежитлове приміщення, загальною площею 61,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52, приміщення 482, та яке належить позивачу на праві власності.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1043/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 06.03.2018.

26.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи долучено до відзиву), в якому банк вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/17791/17 змінено управителя Фонду фінансування будівництва Щербакова 52 виду А будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва з ПАТ Артем-Банк на ТОВ ФК Нерухомість-Інвест . Як зазначає відповідач 2 у відзиві, відповідач 2 не є суб'єктом правовідносин, які виникають між учасниками Фонду фінансування будівництва, а права та обов'язки управителя по оспорюваному договору про участь у фонді фінансування будівництва № 908 від 26.10.2016, укладеного між ПАТ Артем-Банк та ТОВ Транс-лайн перейшли до нового управителя, яким є ТОВ ФК Нерухомість-Інвест .

06.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву та документи, долучені до відзиву.

Судом не було прийнято до розгляду відзив відповідача 1, поданий через відділ діловодства 06.03.2018, та долучені до нього докази, оскільки вони подані із пропуском процесуального строку, встановленого судом для подачі відзиву, та процесуального строку, встановленого законом, для подання відповідачем доказів, та при цьому, відповідачем 1 не надано клопотань про продовження та поновлення відповідних процесуальних строків (відповідно до ч. 8 ст. 80 та ч. 2 ст. 118 ГПК України), про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та протоколі підготовчого засідання від 06.03.2018.

06.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Приватного підприємства Під ключ .

Розглянувши у підготовчому засіданні 06.03.2018 клопотання відповідача 1 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство Під Ключ , суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки, відповідачем 1 не обґрунтовано на яких підставах необхідно залучити до участі у справі вказану третю особу, а також не обґрунтовано на які саме права та обов'язки Приватного підприємства Під Ключ вплине рішення у даній справі, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та протоколі підготовчого засідання від 06.03.2018.

У підготовчому засіданні 06.03.2018 представник відповідача 2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого законом для подання таких доказів.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, судом у підготовчому засіданні 06.03.2018 було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про поновлення відповідачу 2 пропущеного процесуального строку для подання відповідних доказів, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та протоколі підготовчу засідання від 06.03.2018.

Відповідачем 2 у вказаному клопотанні, зокрема, було зазначено, що банком було встановлено ознаки нікчемності (відповідно до ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) правочину по перерахуванню грошових коштів ФФБ виду А згідно з Договором про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Під-Ключ , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Нерухомість-Інвест ; встановлено третім особам строки для подання письмових пояснень щодо позову/відзиву та строки для подання сторонами у справі відповіді на пояснення третіх осіб; підготовче засідання відкладено на 23.03.2018.

22.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач 1 зазначив, що він ніколи не надавав розпорядження банку на перерахування грошових коштів у розмірі 965200 грн. 00 коп. згідно з Договором № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016, а відповідно до платіжного доручення № 1172 від 26.10.2016 відповідач 1 сплатив за майнові права згідно з Договором № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 у розмірі 1016000 грн. 00 коп. забудовнику - ТОВ ВБК Мрія .

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Подані відповідачем 1 письмові пояснення, по суті, є поясненнями щодо доказів, поданих відповідачем 2 у судовому засіданні 06.03.2018, з огляду на що суд дійшов висновку прийняти вказані письмові пояснення відповідача 1 на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 23.03.2018 судом було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018.

У підготовчому засіданні 24.04.2018 відповідачем 1 було подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач 1 просив суд зобов'язати банк надати копії документів, запитуваних представником відповідача 1 (адвокатом) в адвокатському запиті.

Вказане клопотання було залишено судом без розгляду, так як відповідачем 1 не обгрунтовано, що докази, які він просить суд витребувати у відповідача 2, входять до предмету доказування у даній справі.

У підготовчому засіданні 24.04.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.05.2018.

У судовому засіданні 15.05.2018 відповідачем 1 подано заяву, в якій відповідач 1 зазначив, що він подав до банку (відповідача 2) вимогу від 08.05.2018 № 1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з визнання нікчемним правочину щодо перерахування 26.10.2015 грошових коштів у сумі 965200 грн. 00 коп. з поточного рахунку відповідача 1 на рахунок Фонду фінансування будівництва згідно з Договором про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016, який, як стверджує відповідач 1, ніколи не було здійснено (копія вимоги долучено відповідачем 1 до заяви).

Відповідач 1 зазначив, що копія вказаної заяви не могла бути раніше подана до суду так як вона була подана нарочно до банку 10.05.2018 через ненадання банком документів, що прямо стосуються правочину.

З огляду на поважність причин пропуску відповідачем 1 строку на подання доказів у справі, враховуючи, що іншими учасниками справи у судовому засіданні 15.05.2018 була оглянута вказана заява відповідача 1 разом з додатками та не було висловлено заперечень щодо її подання відповідачем 1, судом було прийнято до розгляду вказану заяву відповідача 1 та докази, долучені до неї.

Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача 1 у судовому зсіданні 15.05.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представники відповідача 2 у судовому зсіданні 15.05.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 15.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103045103300.

Представник третьої особи 3 у судове засідання 15.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103045103327.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 15.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що треті особи були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 15.05.2018, та не повідомили суду причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності третіх осіб.

У судовому засіданні 15.05.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007 між Комунальним підприємством Житомирбудзамовник (замовник) та Приватним підприємством Під ключ (генеральний підрядник) укладено Договір № 69 генерального підряду на капітальне будівництво, відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами і засобами збудувати та передати замовнику в установлений даним договором строк об'єкт будівництва відповідно до затвердженої проектної документації та умов даного договору, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати йому проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи по будівництву об'єкту будівництва та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.10 Договору № 69 генерального підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 об'єктом будівництва є житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва загальною площею 53566 грн. 82 коп.

Згідно з п. 4.10 Договору № 69 генерального підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.12.2007 за згодою сторін розрахунки за цим договором можуть здійснюватися шляхом передачі майна (житлових та/або нежитлових приміщень) в об'єкті будівництва за актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі майнових прав від 26.03.2009 до Договору № 69 генерального підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 замовник (Комунальне підприємствоо Житомирбудзамовник ) передав, а генеральний підрядник (Приватне підприємство Під ключ ) прийняв майнові права на технічні приміщення у житловому будинку по вул. Щербакова, 52 у місті Києві в рахунок оплати надання послуг та поставлених матеріалів на об'єкт будівництва, зокрема, на нежитлові приміщення № 66, загальною площею 61,50 кв.м., секція № 4 (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 10.06.2009 між Приватним підприємством Під ключ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (покупець) укладено Договір № 195/66нп/щ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на технічні приміщення у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 195/66нп/щ купівлі-продажу майнових прав від 10.06.2009 сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є нежитлове приміщення, розташоване в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,50 кв.м., на 20 поверсі 4 секції будинку (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 18.06.2014).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 195/66нп/щ купівлі-продажу майнових прав від 10.06.2009 майнові права на об'єкт передаються за цим договором від продавця покупцю після підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання майнових прав підписується сторонами в день здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав. Право власності на майнові права на об'єкт переходять від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав.

Згідно з п. 3.1 Договору № 195/66нп/щ купівлі-продажу майнових прав від 10.06.2009 вартість майнових прав становить 768750 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 26.04.2012 між Управлінням державної охорони України (сторона 1), Комунальним підприємством Житомирбудзамовник (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Під-Ключ (сторона 3) укладено Договір про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до умов якого сторона 2 передає, а сторона 3 приймає на себе права та обов'язки сторони 2 за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006, укладений між стороною 1 та стороною 2 в об'ємі, визначеному даним договором та з урахуванням положень ст. 2 даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26.04.2012 сторони досягли згоди, що з моменту набрання чинності цим договором всі права та обов'язки за основним договором переходять до сторони 3.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26.04.2012 у зв'язку з заміною сторони 2 стороною 3 в основному договорі сторона 3 набуває право на частку сторони 2, визначеному у п. 4.6 основного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26.04.2012 сторона 2 та сторона 3 зобов'язуються в 3 денний строк з моменту отримання письмового повідомлення від сторони 2 підписати договір (договори), яким (якими) буде замінену сторону 2 на сторону 3 за договорами, укладеними з ТОВ Артем-Банк - управителем ФФБ виду А (за програмою будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 Договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26.04.2012).

Відповідно до Довідки № 11 від 14.05.2014, виданої Приватним підприємством Під ключ , вказаною довідкою ПП Під ключ підтверджує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи зобов'язань по 100% оплаті майнових прав за Договором № 195/66нп/щ купівлі-продажу майнових прав від 10.06.2009.

За актом приймання-передачі майнових прав від 14.05.2014 Приватне підприємство Під ключ передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи прийняло майнові права на нежитлові приміщення, розташовані в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,50 кв.м., на 20 поверсі 4 секції будинку, загальною вартістю 768750 грн. 00 коп. (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

За актом № 98 про здійснення остаточних розрахунків від 18.06.2014, складеним між Приватним підприємством Під ключ та Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи , сторони підтвердили здійснену позивачем доплату за об'єкт нерухомості після вимірів БТІ на 0,20 кв.м. (відповідно до Технічного паспорту БТІ, загальна площа нежитлових приміщень № 66 (за паспортом БТІ - № 482) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Щербакова, буд. 52, секція 4, 20 поверх, становить 61,70 кв.м.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція нежитлових приміщень житлового будинку по вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва , зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Києві від 17.06.2014 (копія долучена позивачем до позовної заяви) вказаний закінчений будівництвом об'єкт є готовим до експлуатації.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014, з якого вбачається, що власником нежитлових приміщень № 482, загальною площею 61,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52 є Товариство з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи .

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 18.08.2014, з якого вбачається, що право власності на нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52 зареєстроване 31.07.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014).

Судом встановлено, що 21.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Під-Ключ (забудовник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія (забудовник 3) укладено Договір, відповідно до умов якого з метою належного виконання окремого об'єму видів робіт, які стосуються проведення будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі, сторони дійшли згоди про передачу забудовником 1 забудовнику 3 частини своїх функцій забудовника ФФБ Щербакова 52 виду А вказаного будинку, які передбачені основним договором ФФБ та цим договором, а забудовник 3 зобов'язується їх виконувати належним чином та виправляти недоліки і дефекти у виконаних роботах, що виникли з його вини в період гарантійної експлуатації об'єкта. Також забудовник 3 зобов'язується виконати роботи/зобов'язання за даним договором відповідно до умов даного договору, вимог Державних будівельних норм України та проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору від 21.07.2015 разом з підписанням цього договору забудовник 1 закріплює за забудовником 3 відповідним протоколом нежитлові приміщення загальною площею 2374,04 кв.м. в об'єкті з правом забудовника 3 на залучення інвестицій шляхом їх реалізації іншим юридичним та/або фізичним особам виключно через управителя ФФБ та з зарахуванням отриманих коштів виключно на поточний рахунок забудовника 3. З моменту підписання цього договору та протоколу закріплення нежитлових приміщень площі, закріплені в цьому протоколі, передаються з метою реалізації до управителя ФФБ із зобов'язанням останнього реалізовувати дані площі виключно інвесторам, залученим забудовником 3.

Згідно з п. 5.4.3 Договору від 21.07.2015 забудовник 3 має право залучати інвесторів з метою реалізації нежитлових приміщень, зазначених у протоколі закріплення нежитлових приміщень та використовувати кошти від їх реалізації виключно в інтересах завершення будівництва об'єкта та Правил ФФБ.

Додатком № 2 до Договору від 21.07.2015 (Протокол закріплення нежитлових приміщень за ТОВ ВБК Мрія з правом їх реалізації виключно через ФФБ) з урахуванням Доповнення від 15.12.2015, Доповнення від 29.12.2015 та Доповнення від09.02.2016 сторони погодили, що забудовник 3 (ТОВ ВБК Мрія ) отримує нежитлові приміщення, загальною площею 2374,04 кв.м.. перелік яких наведений у п. 2 Протоколу, з правом їх реалізації.

Судом встановлено, що листом вих. № 530 від 16.11.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви) Товариство з обмеженою відповідальністю Під-Ключ повідомило Публічне акціонерне товариство Артем-Банк про те, що передача окремих приміщень відбулась попереднім забудовником в рахунок за надані послуги, поставлені матеріали чи виконані роботи, а їх власниками оформлені правовстановлюючі матеріали, зокрема, нежитлові приміщення № 66, загальною площе. 61,50 кв.м. оформлені на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (за електромонтажні роботи на об'єкті будівництва); вказані нежитлові приміщення вважати такими, що не підлягають реалізації через ФФБ.

Відповідно до Розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві вулиця Щербакова у Шевченківському районі міста Києва перейменована на вулицю Щербаківського Данила.

26.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн (довіритель) укладено Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність об'єкта інвестування, а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правилами ФФБ.

Об'єкт будівництва - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва, будівництво якого організовує забудовник та фінансування будівництва якого здійснює управитель за рахунком та в інтересах довірителів.

Згідно з п. 1.2 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 фонд фінансування будівництва є ФФБ виду А, де поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єкта інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 довіритель набуває прав і обов'язків довірителя після передачі грошових коштів у довірчу власність управителя.

Згідно з п. 1.4 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 довіритель передає у довірчу власність управителя грошові кошти у розмірі 100% вартості об'єкта інвестування, що складає 1016000 грн. 00 коп. та повинен сплатити до 30.10.2016.

Відповідно до п. 1.6 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 після внесення довірителем грошових коштів до ФФб управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФб, що є підтвердженням участі довірителя у ФФб, в якому вказується графік подальшого внесення довірителем коштів до ФФб та термін введення будинку в експлуатацію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, нежитлове приміщення № 66.

Згідно з п. 2.1.2 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 об'єктом інвестування, який закріплюється за довірителем, є нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м., на 20 поверху 4 секції будинку.

26.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн (довіритель) укладено Договір відступлення майнових прав № 908, відповідно до умов якого управитель уступає довірителю майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м., на 20 поверсі будинку 52 по вул. Щербакова у м. Києві; дата введення в експлуатацію - 4 квартал 2010 року; об'єкт інвестування закріплений за довірителем на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва № 908 від 26.10.2016.

Судом встановлено, що 26.10.2016 відповідач 1 сплатив відповідачу 2 грошові кошти у розмірі 1016000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1172 від 26.10.2016 (призначення платежу - за майнові права на нежитлове приміщення № 66 згідно з Договором 908 від 26.10.2016 про участь у ФФБ).

Згідно з Довідкою № 908 від 28.10.2016, виданої відповідачем 2, банк підтвердив, що відповідач 1 дійсно сплатив повну вартість нежитлового приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. по Договору № 908 від 26.10.2016 про участь у ФФБ.

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 ТОВ ВБК Мрія передало ТОВ Транс Лайн нежитлові приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м на 20 поверсі 4 секції об'єкту будівництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 52, станом на 04.11.2016 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн на підставі довідки про право довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування №906 від 28.10.2016, виданої Публічним акціонерним товариством Артем-Банк , та акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.10.2016, виданого ТОВ ВБК Мрія (дата державної реєстрації права власності - 31.10.2016); підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32217167 від 04.11.2016.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2017 № 154/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 № 32217167 (з відкриттям розділу).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що нежитлове приміщення, розташоване в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,50 кв.м., на 20 поверсі 4 секції будинку (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, площею 61,70 кв.м.) станом на дату укладення між відповідачами оспорюваного договору (Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016) вже було зареєстровано на праві власності за позивачем. При цьому, ані відповідач 2, ані ТОВ ВБК Мрія не мало права відчужувати вказане майно чи закріплювати його за будь-якою особою як об'єкт інвестування.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути не сторона (учасник) оспорюваного правочин, яка повинна довести суду належними та допустимими доказами факт порушення оспорюваним правочином її прав та охоронюваних законом інтересів, а суд в такому випадку перевіряє доводи та докази, якими позивачем обґрунтовує свої вимоги та вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Таким чином, доведенню підлягають обставини порушення конкретних норм законодавства при укладенні оспорюваного правочину.

Крім того, так як позивач не є стороною оспорюваного правочину (Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016), позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами, що у зв'язку з укладенням між сторонами оспорюваного правочину були порушені права та інтереси позивача.

Суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним вказаного договору, укладеного між відповідачами, по суті, спрямовані на захист права власності позивача (на нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52), з огляду на викладені позивачем підстави позову та встановлені судом фактичні обставини справи (як зазначає позивач, він є власником спірного нежитлового приміщення з 2014 року, тоді як у 2016 році між відповідачами було укладено Договір № 908 про участь у ФФБ, предметом якого є набуття відповідачем 1 права власності на об'єкт інвестування, яким є це саме спірне нежитлове приміщення).

За статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Як вбачається зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язкові державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до Сертифіката відповідності КВ000562 від 24.12.2010, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі м. Києва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджено готовність об'єкту до експлуатації (копія сертифікату долучена відповідачем 1 до матеріалів справи 22.03.2018).

Як встановлено судом, відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція нежитлових приміщень житлового будинку по вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва , зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Києві від 17.06.2014 (копія долучена позивачем до позовної заяви) вказаний закінчений будівництвом об'єкт є готовим до експлуатації.

Як встановлено судом, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 18.08.2014, право власності на нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52 зареєстроване 31.07.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014).

Як встановлено судом, позивачем долучено до позовної заяви копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014, з якого вбачається, що власником нежитлових приміщень № 482, загальною площею 61,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52 є Товариство з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи .

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що власником нежитлового приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 (Данила Щербаківського, 52) є Товариство з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014 .

Водночас, як встановлено судом, 26.10.2016 , тобто, вже після набуття позивачем у власність спірного нежитлового приміщення, між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн (довіритель) укладено Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність об'єкта інвестування, а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правилами ФФБ.

Об'єкт будівництва - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва, будівництво якого організовує забудовник та фінансування будівництва якого здійснює управитель за рахунком та в інтересах довірителів.

Згідно з п. 2.1.2 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 об'єктом інвестування, який закріплюється за довірителем, є нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м., на 20 поверху 4 секції будинку.

Як встановлено судом, відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 ТОВ ВБК Мрія передало ТОВ Транс Лайн нежитлові приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м на 20 поверсі 4 секції об'єкту будівництва.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 52, станом на 04.11.2016 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн на підставі довідки про право довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування №906 від 28.10.2016, виданої Публічним акціонерним товариством Артем-Банк , та акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.10.2016, виданого ТОВ ВБК Мрія (дата державної реєстрації права власності - 31.10.2016); підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32217167 від 04.11.2016.

Таким чином, 31.10.2016 відповідач 1 зареєстрував право власності на спірне нежитлове приміщення (на підставі довідки про право довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування №906 від 28.10.2016, виданої Публічним акціонерним товариством Артем-Банк , та акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.10.2016, виданого ТОВ ВБК Мрія ), хоча, як встановлено судом, право власності на це саме нежитлове приміщення було зареєстроване за позивачем ще 18.08.2014 (на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014).

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2017 № 154/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 № 32217167 (з відкриттям розділу) - відповідна інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Сторонами під час розгляду справи не висловлено заперечень, що об'єктом, на яке позивач набув право власності та який був предметом оспорюваного договору, є один і той самий об'єкт, в тому числі, зважаючи на встановлені судом обставини, що будівельною адресою спірного приміщення є - нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52, а адресою відповідно до БТІ є - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 52.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю закріплення об'єкта інвестування за довірителем - це встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування в майбутньому; об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Як встановлено судом, 26.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн (довіритель) укладено Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність об'єкта інвестування , а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правилами ФФБ.

Об'єкт будівництва - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва, будівництво якого організовує забудовник та фінансування будівництва якого здійснює управитель за рахунком та в інтересах довірителів.

Відповідно до п. 1.6 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 після внесення довірителем грошових коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ, що є підтвердженням участі довірителя у ФФБ, в якому вказується графік подальшого внесення довірителем коштів до ФФБ та термін введення будинку в експлуатацію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, нежитлове приміщення № 66 (термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2010 року).

Згідно з п. 2.1.2 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 об'єктом інвестування, який закріплюється за довірителем, є нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м., на 20 поверху 4 секції будинку.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 довіритель має право при укладенні цього договору вибрати та закріпити за собою на умовах Правил ФФБ конкретний об'єкт інвестування згідно з переліком об'єктів інвестування, що є в наявності в управителя.

Згідно з п. 2.4.3 Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 довіритель має право отримати у власність закріплений за ним об'єкт інвестування при умові проведення повного фінансування будівництва на умовах цього договору.

При цьому, у ст. 15 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю зазначено, що при укладенні договору про участь у ФФБ довіритель обирає конкретний об'єкт інвестування з переліку незакріплених за іншими довірителями об'єктів інвестування, що є у пропозиції управителя. Цей об'єкт інвестування управитель має закріпити за довірителем на умовах Правил ФФБ. Облік довірителів та належних їм прав вимоги управитель веде у системі обліку прав вимоги довірителів відповідного ФФБ.

Таким чином, враховуючи викладені норми Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та умови Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016, вбачається, що укладення вказаного договору між управителем та довірителем спрямоване на набуття в майбутньому права власності на об'єкт інвестування, який обирається довірителем (та закріплюється за ним) серед об'єктів, що є в наявності в управителя, та не закріплені за іншими довірителями.

Як встановлено судом, 21.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Під-Ключ (забудовник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія (забудовник 3) укладено Договір, відповідно до умов якого з метою належного виконання окремого об'єму видів робіт, які стосуються проведення будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі, сторони дійшли згоди про передачу забудовником 1 забудовнику 3 частини своїх функцій забудовника ФФБ Щербакова 52 виду А вказаного будинку, які передбачені основним договором ФФБ та цим договором, а забудовник 3 зобов'язується їх виконувати належним чином та виправляти недоліки і дефекти у виконаних роботах, що виникли з його вини в період гарантійної експлуатації об'єкта. Також забудовник 3 зобов'язується виконати роботи/зобов'язання за даним договором відповідно до умов даного договору, вимог Державних будівельних норм України та проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору від 21.07.2015 разом з підписанням цього договору забудовник 1 закріплює за забудовником 3 відповідним протоколом нежитлові приміщення загальною площею 2374,04 кв.м. в об'єкті з правом забудовника 3 на залучення інвестицій шляхом їх реалізації іншим юридичним та/або фізичним особам виключно через управителя ФФБ та з зарахуванням отриманих коштів виключно на поточний рахунок забудовника 3. З моменту підписання цього договору та протоколу закріплення нежитлових приміщень площі, закріплені в цьому протоколі, передаються з метою реалізації до управителя ФФБ із зобов'язанням останнього реалізовувати дані площі виключно інвесторам, залученим забудовником 3.

Додатком № 2 до Договору від 21.07.2015 (Протокол закріплення нежитлових приміщень за ТОВ ВБК Мрія з правом їх реалізації виключно через ФФБ) з урахуванням Доповнення від 15.12.2015, Доповнення від 29.12.2015 та Доповнення від09.02.2016 сторони погодили, що забудовник 3 (ТОВ ВБК Мрія ) отримує нежитлові приміщення, загальною площею 2374,04 кв.м., перелік яких наведений у п. 2 Протоколу, з правом їх реалізації, а саме нежитлові приміщення №№ (будівельні номери) 15, частина 20а, 20б, 37б, 37в, 37г, 39а, 63, 65, 33в, 21а, 33б, 25а.

Серед переліку нежитлових приміщень спірне нежитлове приміщення відсутнє, що свідчить про те, що спірне нежитлове приміщення не було передане до ТОВ ВБК Мрія з правом реалізації через фонд ФФБ, тобто з правом реалізації банком (управителем).

При цьому, як встановлено судом, листом вих. № 530 від 16.11.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви) Товариство з обмеженою відповідальністю Під-Ключ повідомило Публічне акціонерне товариство Артем-Банк про те, що передача окремих приміщень відбулась попереднім забудовником в рахунок за надані послуги, поставлені матеріали чи виконані роботи, а їх власниками оформлені правовстановлюючі матеріали, зокрема, нежитлові приміщення № 66, загальною площею 61,50 кв.м. оформлені на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (за електромонтажні роботи на об'єкті будівництва); вказані нежитлові приміщення вважати такими, що не підлягають реалізації через ФФБ.

Листом вих. № 204 від 05.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Під-Ключ вимагало від Публічного акціонерного товариства Артем-Банк виключити, зокрема вказане спірне нежитлове приміщення, з переліку об'єктів інвестування та не здійснювати жодних дій відносно вказаного приміщення.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що спірне нежитлове приміщення перебувало серед Переліку об'єктів інвестування, відносно яких відповідач 2 мав право укладати договори про участь у ФФБ, спрямовані на набуття права власності на спірне нежитлове приміщення, з огляду на що укладення відповідачами Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 суперечить ст. 15 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Більш того, як встановлено судом, станом на дату укладення між відповідачами оспорюваного договору, об'єкт будівництва вже був введений в експлуатацію (про що також вказано у п. 1.6 оспорюваного договору) та право власності на спірне нежитлове приміщення (нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52), вже було зареєстроване за позивачем на підставі Свідоцтва про право власності від 18.08.2014.

Таким чином, предметом оспорюваного договору (по суті, договору купівлі-продажу майнових прав) можуть бути виключно майнові права, які наявні у продавця (банку) станом на дату укладення договору (з огляду на те, що оспорюваний договір не містить умов, що його предметом є майнові права, які будуть у майбутньому набуті відповідачем 2).

Як встановлено судом, відповідач 2 не володів майновими правами на нежитлове приміщення (нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52) станом на дату укладення між відповідачами Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 (так як право власності на спірне нежитлове приміщення було зареєстроване за позивачем на підставі Свідоцтва про право власності від 18.08.2014).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Отже, виключно власник майна має право продажу майна, крім, зокрема, випадків встановлених законом.

Відповідач 2 станом на дату укладення оспорюваного договору не був власником спірного нежитлового приміщення (власником майнових прав щодо спірного нежитлового приміщення).

Будь-яких випадків, які б передбачали право банку укладати договір, спрямований на набуття покупцем права власності на нежитлове приміщення, власником якого станом на дату укладення такого договору була інша особа, відмінна від банку (позивач), законодавством не встановлено.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016 суперечить нормам ст.ст. 656, 658 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , з огляду на що підлягає визнанню судом недійсним.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді-як позовні вимоги у даній справі на забезпечення поновлення прав не спрямовані.

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав).

Ефективність обраного позивачем способу захисту полягає у встановленні при розгляді справи правової визначеності щодо належного суб'єкта права власності на нежитлове приміщення № 66, загальною площею 61,5 кв.м. (за БТІ - нежитлове приміщення № 482, загальною площею 61,70 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, а саме, належності права власності на спірний об'єкт нерухомості саме позивачу, та спрямований на недопущення можливого порушення права власності позивача у випадку вчинення відповідачем 1 дій, спрямованих на повторну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення на підставі оспорюваного договору.

Суд зазначає, що позивач має право обирати будь-який спосіб захисту, в тому числі такий, який спрямований на усунення невизначеності у правовідносинах з іншими суб'єктами господарських відносин, які не визнають права власності позивача (по суті, такий спосіб захисту є елементом визнання права власності), в тому числі і на превентивний захист права власності, враховуючи встановлені судом обставини щодо вчинення відповідачем 1 дій, спрямованих на реєстрацію за ним права власності на майно позивача на підставі оспорюваного договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн та Публічного акціонерного товариства Артем-Банк про визнання недійсним Договору № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016.

Що стосується доводів відповідача 2, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що банком було визнано нікчемним правочин щодо перерахування відповідачем 1 грошових коштів як оплати за спірне нежитлове приміщення за Договором № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016, суд зазначає, що вказані обставини не стосуються предмета доказування у даній справі, так як при розгляді справи про визнання договору недійсним суд встановлює відповідність умов договору нормам закону на момент укладення договору, тоді як фактичне виконання/невиконання умов договору жодним чином не впливає на наявність/відсутність підстав для визнання договору недійсним, а може виключно стосуватися правовідносин щодо реституції за недійсним договором.

Доводи банку, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26.02.2018, що позов подано не до тієї особи (відповідача 2, банку), так як рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/17791/17 було замінено управителя ФФБ з Публічного акціонерного товариства Артем-Банк на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Нерухомість-Інвест , судом не приймаються до уваги, так як оспорюваний договір був укладений саме банком, тоді як обставини щодо заміни сторони договору після його укладення не змінюють статус особи, яка була стороною договору на момент укладення.

Судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах з огляду на задоволення позову у повному обсязі (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 231, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва від 26.10.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Лайн .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 54; ідентифікаційний код: 31953195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 28; ідентифікаційний код: 35571645) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Артем-Банк (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103; ідентифікаційний код: 26253023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМС Технолоджи (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 28; ідентифікаційний код: 35571645) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.05.2018

Суддя І.М. Отрош