Ухвала

від 15.05.2018 по справі 914/2199/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.05.2018 р., м.Львів, вул.Личаківська,128 Справа № 914/2199/17

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: Бортник О.Ю. - головуючий суддя, суддів Іванчук С.В. та Рима Т.Я. за участі секретаря судового засідання Винника В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Городоцької міської ради Львівської області, м.Городок

до відповідача 1 : Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с.Лапаївка

до відповідача 2 : Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : Приватне підприємство "Арніка", м.Городок

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним та скасування технічного паспорту на будівлю, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності

За участі представників сторін:

від позивача: Струс Н.Я. - представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився;

від третьої особи: Могінська Т.А.- представник, Шумелда Р.Р. - представник.

Суть спору Городоцька міська рада Львівської області, м.Городок звернулась з позовом до Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с.Лапаївка та Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича, м.Львів, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 80733965 від 20.02.2017р. державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Шубеляка І.Я., визнання незаконним та скасування технічного паспорту на будівлю літ.Б-1, літ. В-1 за адресою: м.Городок, вул. Перемишльська, 9в, складеного 08.02.2017р. ФОП Лабою П.І., скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "Арніка" на будівлі літ.Б-1, літ В-1, загальною площею 186 м 2 за адресою: Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул. Перемишльська, будинок 9В, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна - 1177069846209, номер запису про право власності : 19094885. Ухвалою суду від 27.10.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Арніка", м.Городок. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення не могло прийматись та державна реєстрація права власності на об єкт нерухомого майна не могла здійснюватись на підставі технічного паспорта, у якому вказано, що об єкт нерухомого майна збудовано у 1991 р. Вказане не відповідає дійсності, є порушенням п.п. 1.2., 1.4. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об єктів нерухомого майна , ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Позивач посилається також на те, що відносно директора третьої особи ОСОБА_7 складено протокол № 08-21/16/022-15-пз-1 про адміністративне правопорушення від 25.10.2016 р., у якому встановлено, що вищезгаданий директор третьої особи у справі без затвердження проектної документації та без права на виконання будівельних робіт, що є порушенням ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ст.ст. 7, 9, 27 Закону України про архітектурну діяльність , Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , на земельній ділянці орендованій третьою особою у справі, збудував бетонну основу з фундаментом, орієнтовною площею 250 м кв. Позивач вказує, що за наслідками вищезгаданої перевірки складено припис № 08-21/16/023-15-пз про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Директора третьої особи визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП, та притягнено до адміністративної відповідальності. Наведеним, на думку позивача, підтверджено факт здійснення самовільного будівництва - замощення бетонної основи з фундаментом, орієнтовною площею 250 м кв. Позивач стверджує, що проведеною державною реєстрацією права власності на нерухоме майно та виготовленням технічного паспорта, у якому вказано, що нерухоме майно закінчено будівництвом до 5 серпня 1992 р., порушено п. 42 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки дія цього пункту поширюється на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі, споруди, прибудови до них.

Відповідачі вимог ухвал суду не виконали, витребуваних доказів не подали, при наданому їм праві, проти позову не заперечили.

Третя особа у справі 05.12.2017 р. подала клопотання про припинення провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. На думку третьої особи, спір у справі носить характер публічно-правового та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позов третя особа у справі просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що завершене будівництвом нерухоме майно збудоване на земельній ділянці, наданій позивачем третій особі у користування для обслуговування нежитлової будівлі, торгового комплексу, на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.02.2011 р. Цей Договір чинний до 07.09.2020 р., та зареєстрований у УДЗК у Городоцькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 462091014000497. Директор Приватного підприємства Арніка 17.02.2017 р. звернувся із заявою до відповідача 1 про оформлення права приватної власності на будівлі, вказані у технічному паспорті. 20.02.2017 р. державним реєстратором відповідача 1 прийнято рішення № 33931357 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Третя особа у справі вважає , що державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено відповідно до вимог п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст.ст. 3, 4, 8, 15, 24. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до підпункту 9 пункту 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тому подальший розгляд справи відбувався за правилами, що передбачені вищезгаданою редакцією ГПК України. Ухвалою від 31.01.2018р. суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження.

В зв язку з набранням чинності з 15.12.2017 р. змін та доповнень до ГПК України третьою особою у справі 31.01.2018 р. подано клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що в частині визнання незаконним та скасування технічного паспорта будинку, оскільки технічний паспорт не є документом, який посвідчує право власності на об єкт нерухомого майна, не є правовстановлюючим та правозмінюючим актом, носить інформаційно-довідковий характер, він не створює, не змінює та не припиняє прав та обов язків його власника щодо нерухомого майна та не є правовим актом індивідуальної дії. Тому спір у справі в цій частині не підлягає вирішенню господарськими судами. Що стосується решти позовних вимог, то третя особа у справі вважає, що вони підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем оспорюються рішення та дії суб єкта владних повноважень з підстав недотримання вимог законодавства щодо порядку їх вчинення та прийняття.

Позивач подав суду заперечення проти закриття провадження у справі від 21.02.2018 р. При цьому позивач посилається на те, що спір у справі підлягає розгляду у господарському суді з огляду на приписи пунктів 6, 10 ст. 20 ГПК України, а також враховуючи висновки Верховного Суду України, зроблені у постанові № 6-2510ц15 від 16.12.2015 р. про те, що рішення суб єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У запереченні на відзив позивач знову ж посилається на те, що на його думку, державну реєстрацію права власності відповідачем 1 вчинено з порушенням п. 42 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки дія цього пункту поширюється на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі, споруди, прибудови до них . Позивач вказує, що державна реєстрація права власності третьої особи у справі на нерухоме майно повинна була здійснюватись на підставі п. 41 вищезгаданого Порядку.

Третя особа у своїх запереченнях від 28.02.2018 р. зазначає, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи щодо реєстрації права на майно лише за умови оспорення самого права, тоді як предметом спору справі є правомірність дій державного реєстратора, котрий відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень лише приймає рішення щодо реєстрації права, яке виникло, перевіряючи повноту та належність поданих документів. При вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор вчиняє публічно-владні управлінські функції та надає адміністративні послуги.

У відзиві на позовну заяву третя особа у справі зазначає, що позовна заява, з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає. Третя особа вказує, що стаціонарні споруди розміщено відповідно до отриманого паспорта прив язки, виданого та зареєстрованого відділом містобудування та архітектури Городоцької РДА від 13.07.2016 р. Технічний паспорт не може бути предметом спору, оскільки на підставі технічного паспорта не виникають, не змінюються та не припиняються речові права на об єкт нерухомого майна. Провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 12.12.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/2199/17. Внаслідок автоматичного визначення складу колегії суддів визначено для розгляду справи № 914/2100/17 колегію суддів у складі: Бортник О.Ю. - головуючий суддя, судді Іванчук С.В. та Горецька З.В. Ухвалою суду від 28.03.2018 р. прийнято справу № 914/2199/17 до розгляду у зміненому складі колегії суддів у зв язку з тимчасовою непрацездатністю судді Горецької З.В. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 р. суддю Горецьку З.В. замінено на суддю Рима Т.Я.

У судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, представники третьої особи у справі просили суд задоволити клопотання про закриття провадження у справі. Відповідачі явки своїх представників у засідання суду не забезпечили, вимог ухвал суду не виконали, витребуваних доказів не подали.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання третьої особи у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, виходячи з такого.

Позивач зазначає, що він звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду на підставі пунктів 6 та 10 частини 1 статті 20 ГПК України. Відповідно до наведених правових норм господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема: справи у спорах щодо реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Визначальним для вирішення питання про те, чи відноситься спір у справі до юрисдикції господарських судів, є існування між сторонами у справі спору про право цивільне. У випадку відсутності між сторонами у справі спору про право цивільне та наявності між ними спору публічно-правового характеру, справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Предметом спору у справі № 914/2199/17 є рішення державного реєстратора відповідача 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 80733965 від 20.02.2017 р., Технічний паспорт на будівлю, складений 08.02.2017 р. відповідачем 2, та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності третьої особи на будівлю, вчиненого відповідачем 1 у справі. При цьому позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачами норм ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ст.ст. 7, 9, 27 Закону України Про архітектурну діяльність , Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. 42 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не вказує, яке саме його право цивільне порушено відповідачами у справі, який саме спір про право цивільне існує між ним і відповідачами.

Імперативною нормою п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору у справі. Тобто законодавцем встановлено, що реєстрація або облік прав на майно можуть оспорюватися у справах, що розглядаються господарськими судами, лише у сукупності (нерозривному зв язку) із спором щодо цього майна або спором щодо прав на це майно між сторонами у справі. При цьому необов язково аби вказані спори розглядались у одній і ті й же справі. Визначальною є та обставина, що майно, реєстрацію або облік прав на яке проведено, є предметом спору між сторонами або ж предметом спору між сторонами є права на це майно. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази існування між ним та відповідачами спору щодо будівлі літ Б-1, літ В-1 за адресою: м. Городок, вул. Перемишльська, 9в або спору щодо прав на цю будівлю.

Позивач у позовній заяві посилається на підтвердження, на його думку, факту самовільного будівництва - замощення бетонної основи з фундаментом, орієнтовною площею 250 м 2, третьою особою у справі. Представником позивача у судовому засіданні зазначалось, що між позивачем та Приватним підприємством Арніка , м. Городок, існує спір щодо самочинного будівництва цим підприємством будівлі літ Б-1, літ В-1 за адресою: м. Городок, вул. Перемишльська, 9в. Однак, станом на день вирішення судом питання про закриття провадження у справі у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не надані докази подання до суду Городоцькою міською радою позову до Приватного підприємства Арніка , передбаченого ч. 4 або ч. 5 ст. 376 ЦК України. Не свідчить про наявність спору між позивачем та третьою особою у справі, спричиненого самочинним будівництвом, й правова конструкція позову у справі. Позивачем до Приватного підприємства Арніка не заявлено жодної позовної вимоги. Вказане підприємство позивач клопотав залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У межах правової конструкції позову у справі № 914/2199/17 господарський суд не може самостійно вирішити спір щодо самочинного будівництва між позивачем та Приватним підприємством Арніка , оскільки необхідною умовою задоволення чи відмови у задоволенні позову є встановлення судом факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем у справі прав та охоронюваних законом інтересів позивача або ж встановлення відсутності таких обставин. Проте Приватне підприємство Арніка не визначено позивачем як відповідач у справі. Крім цього, частинами 4 та 5 статті 376 ЦК України встановлено вичерпний перелік альтернативних способів захисту прав власника земельної, на якій здійснено самочинне будівництво. Так, за вибором власника земельної ділянки, на якій самочинно збудовано нерухоме майно, і на його вимогу, самочинно збудоване майно або підлягає знесенню особою, яка його здійснила, чи за її рахунок, або суд може визнати право власності на це майно за власником земельної ділянки. Вибір способу захисту права як і предмета позову, чи спору у справі, належить власнику земельної ділянки.

Таким чином, вирішення судом спору щодо визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 80733965 від 20.02.2017р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ПП "Арніка" на будівлі літ.Б-1, літ В-1, загальною площею 186 м 2 за адресою: Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул. Перемишльська, будинок 9В, з підстав самочинного будівництва можливе лише за умови вирішення цього спору у сукупності із вирішенням спору між позивачем та третьою особою у справі щодо самочинного будівництва. За відсутності такого спору між згаданими особами, спір у справі № 914/2199/17 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Право власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, не буде відновлене у заявлений у позовній заяві спосіб. Земельна ділянка не буде звільнена від самочинного будівництва (ч. 4 ст. 376 ЦК України), позивач, у спосіб, вказаний у позовній заяві, не буде визнаний власником цього нерухомого майна (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Технічного паспорта на будівлю, то вказаний технічний паспорт не є актом, про який йдеться у п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України. Технічний паспорт відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених Наказом МНС України від 10 червня 2009 р. N 390, - це документ, який складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна та містить основні відомості про нього. Технічний паспорт не є правовстановлюючим, правозмінюючим чи правоприпиняючим документом на нерухоме майно. Право власності на об єкти нерухомого майна не виникає на підставі технічного паспорта.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі. Суд також виходить з того, що правова норма, закріплена у п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України є спеціальною щодо правової норми, викладеної у п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Станом на 15.05.2018 р. клопотання позивача про повернення судового збору у справі відсутнє. Сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню за умови подання ним відповідного клопотання.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 20, 130, 231, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ

Закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 18.05.2018 р.

Головуючий суддя Бортник О.Ю.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Рим Т.Я.