Рішення

від 08.05.2018 по справі 813/4999/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4999/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року                                         м. Львів

11 год. 21 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” (далі – позивач, ТОВ “Галичина-Захід”) звернулося до суду із адміністративним позовом до Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.11.2017 не відповідають фактичним обставинам, відтак прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення рішення від 05.12.2017 є безпідставним та підлягає скасуванню. На думку позивача, аргументи, якими відповідач доводить безтоварність господарських операцій, зводяться лише до домислів та припущень слідчих у кримінальних проваджень стосовно осіб, які начебто пов’язані із контрагентом позивача. Разом з тим, жодного судового рішення яке б набрало законної сили та підтверджувало відповідні обставини не надано. Твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрансатлантік” (далі – контрагент, ТОВ “Агротрансатлантік”), про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ними, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, зауважень до яких не висловлено ні в ході проведення перевірки, ні під час судового розгляду. Оскільки господарські операції з надання послуг ТОВ “Агротрансатлантік” проведені без порушення норм ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, не спрямовані на порушення публічного порядку, мали наслідком зміни у майновому стані позивача, ТОВ “Галичина-Захід” правомірно відобразило такі господарські відносини у бухгалтерському обліку та віднесло до податкового кредиту відповідну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Ухвалою суду від 27.12.2017 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 27.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 4016 від 14.02.2018 (Т.1, а.с. 121-124), просила позов задовольнити.

12.01.2018 позивач подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем за вх. № 825, а саме, з Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДФС України (далі – відповідач, Офіс ВПП ДФС України).

Представниця відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 1445 від 19.01.2018 (Т.1, а.с. 73-78) та зазначила, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Тому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Вважає, що відображені у податковому обліку ТзОВ “Галичина-Захід” податкові накладні, виписані за результатами господарських операцій з ТОВ “Агротрансатлантік”, не підтверджують факту придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності таких операцій та містять недостовірні дані щодо їх змісту. Намір одержати дохід тільки за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Отже, ведення господарської діяльності позивача з вказаним контрагентом не підтверджено належними первинними документами, відомості відображені у бухгалтерському та податковому обліках є недостовірними, відтак, позивач не мав права відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту, у зв’язку з чим, мало місце протиправне завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду). З врахуванням викладеного, відповідач діяв у порядку та у спосіб, що передбачені чинним податковим законодавством, прийняте податкове повідомлення є правомірним та таким, що слід залишити в силі, а позов, таким що задоволенню не підлягає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив долучені до матеріалів справи письмові докази у їх сукупності та встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

15.11.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України складено акт перевірки № 300/28-06-48-14/30124457 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ “Галичина-За” (код ЄДРПОУ 31896965) за лютий-березень 2016 року та ТОВ “Агротрансатлантік” (код за ЄДРПОУ 39465366) за жовтень-грудень 2016 року, за січень-лютий 2017 року та за квітень 2017 року (Т.1, а.с.12-23).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ “Галичина-Захід” п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, завищення податкового кредиту на загальну суму 576934,00 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 220957,00 грн. (рядок 18 Декларації з податку на додану вартість (скорочена)), в т.ч. за жовтень 2016 року у сумі 45362,00 грн., за листопад 2016 року у сумі 88795,00 грн., за грудень 2016 у сумі 86800,00 грн. та завищено від’ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 355977,00 грн., в тому числі: за січень 2017 року у сумі 170191,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 91880,00 грн. та за квітень 2017 року у сумі 93906,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки від 15.11.2017 відповідачем 05.12.2017р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість (від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) у сумі 355977,00 грн. (Т.1, а.с. 24)

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням від 05.12.2017, вважаючи таке безпідставним та необгрунтованим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства принцип змагальності передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи предмет та підставу позовних вимог, а також поданих відзиву та відповіді на відзив та пояснень, спір виник, зокрема, щодо реальності господарських відносин між ТОВ “Галичина-Захід” та ТОВ “Агротрансатлантік” та правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв’язку з чим, на переконання контролюючого органу, мало місце завищення від’ємного значення податку на додану вартість, що є порушенням п.п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу “витягнутої руки”, крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (п. 75.1.2. ст. 75 ПК України).

Згідно з п. 86.1 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з приписами ч.ч. 1 -2 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Щодо покликань представниці позивача на те, що перевірку позивача проведено протиправно, суд зазначає, що проведення перевірки та обставини за яких її проведено в межах цієї справи не є предметом дослідження судом.

З врахуванням позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12. 2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яка має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ “Агротрансатлантік” судом встановлено таке.

11.10.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ “Агротрансатлантік” (постачальник) укладено договір поставки № 16-110 (Т.1, а.с. 29-31), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця зернові, олійні культури та продукти їх переробки, у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку Товару у формі Додатку до Договору і є невід’ємною частиною, а Покупець зобов’язується прийняти цей Товар та оплатити його. Асортимент, кількість і вартість Товару, що є предметом цього Договору, визначається Специфікаціями (п.п. 1.1., 1.2 Договору).

Ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях. Загальна вартість Договору складається з сум, вказаних в специфікаціях, які укладені протягом строку дії Договору. Ціна Товару узгоджується сторонами шляхом укладення Специфікацій (п. 2 Договору). Пунктами 5.1 та 6.1 Договору передбачено, що строки та умови поставки обумовлюються сторонами у Специфікаціях, а приймання та передача Товару здійснюється шляхом підписання товаросупровідних документів в пункті поставки.

На підтвердження реальності операцій за цим Договором позивачем до матеріалів справи надано: додатки № 4 від 27.12.2016, № 5 від 23.01.2017 та № 6 від 27.02.2017 до Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016; специфікацію № 7 до Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 від 04.04.2017; акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2017 між ТОВ “Галичина-Захід” та ТОВ “Агротрансатлантік”; картку рахунку 631 Розрахунки з постачальниками ТОВ “Агротрансатлантік” за період січень 2017 – квітень 2017; видаткову накладну № 9 від 03.01.2017; податкову накладну № 9 від 03.01.2017; товарно-транспортну накладну № 6519 від 30.12.2017; посвідчення про якість на олію від 02.01.2017;платіжне доручення № 26 від 05.01.2017;накладну № 12876 від 03.01.2017; посвідчення водія; видаткову накладну № 175 від 25.01.2017; податкову накладну № 166 від 25.01.2017; платіжне доручення № 548 від 27.01.2017; накладна № 12951 від 25.01.2017; товарно-транспортну накладну № 7186 від 24.01.2017; посвідчення водія; видаткову накладну № 621 від 28.02.2017;платіжне доручення № 1773 від 01.03.2017; податкову накладну № 356 від 28.02.2017;накладну № 13171 від 28.02.2017; посвідчення водія; товарно-транспортну накладну № 8164 від 27.02.2017; посвідчення про якість на олію від 23.02.2017; видаткову накладну № 1332 від 07.04.2017; платіжне доручення № 3310 від 10.04.2017; податкову накладну № 101 від 07.04.2017; накладну № 13428 від 07.04.2017; посвідчення водія; товарно-транспортну накладну № 9648 від 06.04.2017 (Т.1, а.с. 32-63).

Щодо покликань контролюючого органу про те, що представлені до перервірки та надані до матеріалів справи посвідчення про якість штроту соняшникового, виписані ТОВ “Агротрансатлантік” не дають інформації про виробника, технічних характеристик виробів, органу сертифікацій, відсутність зазначення виробника олії соняшникової, ні шроту соняшникового, суд зазначає таке.

Як справедливо зауважила представниця позивача, що шрот соняшниковий та олія соняшникова, поставка яких ТОВ “Агротрансатлантік” є предметом Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 року, не значиться в Переліку продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні згідно з Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 (в редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1308 від 06.11.2013), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746.

Судом не встановлено, що за Договором поставки № 16-110 від 11.10.2016 сторонами обумовлено особливі вимоги щодо посвідчення якості товару за Договором, в тому числі і його форми. Представниця позивача пояснила, що представлені до перевірки та матеріалів справи посвідчення про якість товару мають лише інформативний характер та складені у довільній формі та підтвердила, що жодних непорозумінь щодо якості поставленого товару у сторін не виникало.

Відповідачем жодним чином не підтверджено необхідності надання саме сертифікатів якості щодо вказаних товарів: шроту соняшникового та олії соняшникової.

Одним із аргументів, на які покликався відповідач в акті перевірки від 15.11.2017 та зазначений у відзиві на позовну заяву зазначено те, що позивачем представлено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, однак Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС направлено запит в Управління інформаційної підтримки та координації поліції “102” Головне управління Національної поліції у Львівській області № 59366/9/28-10-48-14 від 23.10.2017 (Т.1, а.с.81) про надання інформації щодо руху транспортних засобів. Згідно з отриманою відповіддю за № 3297рк/21/02/2-2017 від 06.11.2017 (Т.1, а.с.79-80) проінформовано, що інформація про транспортні засоби, про які запитувано в період з 01.01.2016 по 30.04.2017 згідно з обліком автоматизованої системи фіксації та розпізнання номерних знаків “Відеоконтроль-Рубіж” наведено в додатку. Так, відомостей за транспортними засобами, окрім одного (АА3865ХР), не знайдено.

Судом встановлено, що сторони відповідно до п. 6.3. Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 домовились про те, що постачальник зобов’язується поставляти... (п. 1.1 Договору), тобто поставка товару є обов’язком і повністю лежить на постачальнику, яким за даним договором є ТОВ “Агротрансатлантік”; строки та умови поставки обумовлюються сторонами у специфікаціях. Датою поставки є дата підписання повноважним представником покупця товаро-супровідних документів (п.п. 5.1, 5.2 Договору). Приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання товаро-супровідних документів в пункті поставки, а перехід права власності на товар, що постачається відбувається в момент фактичної його передачі покупцю та підписання товаросупровідних документів (п.п. 6.1, 6.3 Договору).

Згідно з долученою до матеріалів справи та наданою до перевірки Специфікацією № 7 сторонами обумовлено умови поставки – DAP-Склад покупця – Львівська область, Стрийський район, с. Кавсько, вул. Стрийська, 1 (Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати. Редакція 2010 року). Термін поставки товару – до 08.04.2017 (Т.1, а.с. 35).

З огляду на викладене, відповідальність за поставку та відповідно перевезення Товару покладається на постачальника - ТОВ “Агротрансатлантік”.

Суд зважає на вказані покликання відповідача, разом з тим зауважує, що доводи відповідача, щодо не реальності здійснення перевезень товару згідно з наданою інформацією Головного управління Національної поліції у Львівській області, не можуть слугувати підставою для визнання операції нереальною чи спростувати таку, за її документального підтвердження. Суд також вважає, що вказана інформація не може вважатися належним доказом, оскільки відсутність інформації про перевезення вантажу в автоматизованій системі, яка функціонально не призначена для цілей контролю чи фіксації переміщення вантажів, не свідчить, що транспортування вантажу не відбувалось.

Спростовуючи відсутність транспортних засобів у контрагента позивача ТОВ “Агротрансатлантік”, представниця позивача надала до матеріалів справи наступні докази:

- договір оренди транспортних засобів № 3295 від 01.09.2016, Додаткову угоду №1 до Договору оренди транспортних засобів № 3295 від 01.09.2016 від 17.04.2017 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016 та від 20.04.2017 (Т.1, а.с. 204-206, 207, 208, 209);

- договір оренди транспортних засобів № 3296 від 01.09.2016, додаткову угоду № 2 до договору оренди транспортних засобів № 3296 від 01.09.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016 та від 20.04.2017 (Т1, а.с.158-160, 161, 162, 163);

- договір оренди транспортних засобів № 3297 від 01.09.2016, додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди транспортних засобів № 3297 від 01.09.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016, від 01.02.2017 та від 24.04.2017 (Т.1, а.с. 216-218, 219, 220, 221, 222, 223);

- договір оренди транспортних засобів № 4472 від 22.11.2016, додаткову угоду № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 4472 від 22.11.2016 від 24.03.2017 та акти приймання –передачі орендного майна від 22.11.2016 та від 27.03.2017 (Т.1, а.с. 224, 225, 226, 227);

- договір суборенди напівпричепа № 4655 від 09.12.2016, додаткову угоду № 1 до договору суборенди напівпричепа № 4655 від 09.12.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 09.12.2017 та 20.04.2017 (Т.1, а.с. 210-212, 213, 214, 215);

- договір оренди транспортного засобу № 4660 від 09.12.2016, додаткову угоду №1 до договору оренди транспортного засобу № 4660 від 09.12.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 09.12.2016 та від 20.04.2017 (Т.1, а.с. 228-229, 230, 231, 232).

Суд критично оцінює покликання відповідача щодо невідповідностей між видатковими та товарно-транспортними накладними в частині дат їх складення, оскільки позивачем як до перевірки, так і до матеріалів справи надано витяги журналів реєстрації транспорту по КПП-1 та КПП-2, в яких вівся облік за транспортним засобом, часом та датою прибуття, часом, датою виїзду та вантажем, а також витяги з журналів реєстрації довіреностей за 2016 та 2017 роки, де значаться, в тому числі, посада і прізвище особи, якій видано довіреність, найменування постачальника, номер і дата контракту, наряду, рахунку, специфікації та іншого документа або повідомлення (Т.1, а.с. 105-116). Вказане, на переконання суду, належно підтверджує доводи позивача щодо одержання уповноваженими працівниками підприємства позивача товару за відповідними видатковими накладними.

Щодо отриманої податкової інформації від Головного управління ДФС у Одеській області від 16.08.2017 за № 95/15-32-14-07/39465366 щодо ТОВ “Агротрансатлантік” за звітний період декларування ПДВ травень, жовтень-грудень 2016, березень-квітень 2017 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період травень, жовтень-грудень 2016, березень-квітень 2017, а також при визначенні сум податкового кредиту за жовтень-грудень 2016, березень-квітень 2017, суд зазначає таке.

У аті перевірки від 15.11.2017 відповідачем зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області складено запит на підприємство від 09.08.2017 року № 7599/10/15-32-14-07-10 та здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ “Агротрансатлантік” (код за ЄДРПОУ 39465366): м. Одеса, вул. Жуковського, буд.15 та встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

На противагу викладеному, представниця позивача зазначила, що з моменту початку співпраці позивача з відповідним контрагентом до моменту останньої поставки товару, ТОВ “Агротрансатлантик” було зареєстрованим за адресою: 03680, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Козацька, 120/4. Вказана адреса зазначена і у реквізитах сторін Договору № 16-110 від 11.10.2016. Крім вказаного, достовірність зазначеної адреси підприємства-контрагента підтвердила долученим до матеріалів справи договором суборенди нерухомого майна № 266 від 01.10.2015, відповідно до якого орендар передає, а суборендар – ТОВ “Агротрансатлантік”, приймає від орендаря в тимчасове платне користування приміщення на умовах, встановлених Договором. Протягом строку Договору оренди, суборендар має право користуватися приміщенням та місцями загального користування згідно з положенням ст. 6 цього договору.

Відповідно до підпункту 1.2 цього Договору приміщення – нежитлові приміщення на 2 поверсі будівлі літ. Є площею 161,0 кв.м, та місця загального користування , до яких відносяться вхідна група та сходова клітина. Будівля – нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 120/4.

При цьому, у підпункті 2.2 цього Договору суборендареві надано право використання приміщення для розміщення його офісу (Т.1, а.с. 164-169). До вказаного договору долучено акт приймання-передачі від 01.10.2015, план-схему приміщення місць загального користування; додаткові угоди № 1-14, акти приймання-передачі, плани-схеми Приміщення, місць загального користування (Т.1, а.с. 170-203).

Крім вказаного, факт ведення господарської діяльності у м. Києві, зокрема, наявності у контрагента складських та виробничих приміщень підтверджено договорами оренди № 322 від 30.12.2015 з додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі (Т.1, а.с. 125-140) та № 25 від 30.12.2015 з додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі (Т.1, а.с. 141-157).

Представницею позивача також спростовано відсутність у підприємства позивача трудових ресурсів, оскільки надано до матеріалів справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1-4 квартали 2016 року, за 1 квартал 2017 року, які зареєстровано ДФС згідно з квитанціями, де Ознака доходу, а саме код 101 - означає виплату заробітної плати (Т.1, а.с. 223-250).

На підтвердження подальшого використання отриманого товару у своїй господарській діяльності, позивач надав суду виписку з рахунку обліку основних засобів №103 “Будинки та споруди”, розпорядження № 29 від 31.03.2011 про зарахування матеріального об‘єкту до складу основних засобів цистерни, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів цистерни відповідно до зазначеного розпорядження, накладні на списання товарів та накладні на передачу готової продукції за періоди січень, лютий, квітень 2017 (Т.2, а.с.1-47).

В судовому засіданні 02.03.2018 року судом допитано свідка ОСОБА_3, працівника ТОВ “Галичина-Захід”, який працював на посаді Директора ваги та підтвердив факт прийняття товару від постачальників ТОВ “Агротрансатлантік”.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ТОВ “Агротрансатлантік” фігурувало в кримінальних провадженнях, як суб’єкт фінансово-господарської діяльності, що відносився до складу підприємств з ознаки фіктивності, не спростовує фактів здійснення господарських операцій між ТОВ “Галичина-Захід” та вищевказаним контрагентом, оскільки жодного рішення суду, яким встановлено, що укладений договір між цими суб’єктами господарювання визнано недійсним, чи нікчемним відповідач не надав. Також відповідач не надав суду жодного вироку суду щодо притягнення посадових осіб даного контрагента позивача та посадових осіб ТОВ “Галичина-Захід” до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, печаток, штампів, бланків та їх використання у фіктивній господарській діяльності.

Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 77 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Висновки податкового органу, щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентом є неправомірними, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Суд при вирішенні цього спору дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 73 КАС України.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» Європейський суд з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентом. Крім того, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у зв’язку з веденням такої саме з вказаними контрагентами, а отже, і про відсутність факту заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету .

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з переліченими вище юридичними особами, як це зазначено в акті перевірки від 15.11.2017, а відтак, правомірність віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Таким чином, сукупність вищевикладених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а тому податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС слід визнати протиправними та скасувати.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 5339,65 грн. відповідно до платіжного доручення № 11834 від 20.12.2017, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 294, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_1 від 05.12.2017.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (вул. Стрийська, 1, с. Кавсько, Стрийський район, Львівська область; ЄДРПОУ 30124457) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11Г; ЄДРПОУ 39440996), судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5339 (п’ять тисяч триста тридцять дев’ять) грн. 65 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2018.

Суддя                                Качур Р.П.