Постанова

від 27.08.2018 по справі 813/4999/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4590/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Ігнатищ Л.М.,

представника відповідача Булаш З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 813/4999/17, ухвалене під головуванням судді Качур Р.П. в м. Львові, повний текст якого складено 18.15.2018, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід (далі - ТОВ Галичина-Захід ) звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ОВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014354814 від 05 грудня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.11.2017, не відповідають фактичним обставинам, відтак прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення рішення від 05.12.2017 є безпідставним та підлягає скасуванню. На думку позивача, аргументи, якими відповідач доводить безтоварність господарських операцій, зводяться лише до домислів та припущень слідчих у кримінальних проваджень стосовно осіб, які начебто пов'язані із контрагентом позивача. Разом з тим, жодного судового рішення, яке б набрало законної сили та підтверджувало відповідні обставини, не надано. Твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Агротрансатлантік про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ними, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, зауважень до яких не висловлено в ході проведення перевірки. Оскільки господарські операції з надання послуг ТОВ Агротрансатлантік проведені без порушення норм ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, не спрямовані на порушення публічного порядку, мали наслідком зміни у майновому стані позивача, а тому ТОВ Галичина-Захід правомірно відобразило такі господарські відносини у бухгалтерському обліку та віднесло до податкового кредиту відповідну суму податку на додану вартість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 задоволено повністю адміністративний позов.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОВПП ДФС подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дані, які відображені у податковому обліку ТОВ Галичина-Захід по контрагенту-постачальнику ТОВ Агротрансатлантік (код ЄДРПОУ 39465366) є недостовірними, а тому представлені ТОВ Галичина-Захід до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги відзив ТОВ Галичина-Захід на апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що такий подано поза межами п'ятиденного строку, встановленого ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №813/4999/17 про відкриття апеляційного провадження, оскільки згідно рекомендованого повідомлення про вручення наведена ухвала отримана позивачем 13.07.2018, при тому відзив надісланий поштовим зв'язком лише 03.08.2018, що підтверджується поштовим штриховим ідентифікатором 8242000361626. Також всупереч ч. 5 ст. 304 КАС України до відзиву на апеляційну скаргу не додано належні докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу, оскільки до відзиву приєднано опис вкладення у цінний лист про надіслання позовної заяви та додатків ТОВ Вікоілд ЛТД .

Позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що 15.11.2017 ОВПП ДФС складено акт перевірки № 300/28-06-48-14/30124457 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Галичина-Захід (код ЄДРПОУ 30124457) з питань господарських відносин з ТОВ Агротрансатлантік (код за ЄДРПОУ 39465366) за жовтень-грудень 2016 року, за січень-лютий 2017 року та за квітень 2017 року.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Галичина-Захід п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, завищення податкового кредиту на загальну суму 576934,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 220957,00 грн (рядок 18 Декларації з податку на додану вартість (скорочена)), в т.ч. за жовтень 2016 року у сумі 45362,00 грн, за листопад 2016 року у сумі 88795,00 грн, за грудень 2016 у сумі 86800,00 грн та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 355977,00 грн, в тому числі: за січень 2017 року у сумі 170191,00 грн, за лютий 2017 року у сумі 91880,00 грн та за квітень 2017 року у сумі 93906,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки від 15.11.2017 відповідачем 05.12.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014354814, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) у сумі 355977,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентом, натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Агротрансатлантік , а відтак не довів неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді вказаних правовідносин підлягають з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, підтверджені первинними документами, за якими позивачем сформовано податковий кредит та витрати.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1 1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 МК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. 198.1, 198.2 ст. 198 розділу V ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно положень п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у свою чергу господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

З акту перевірки видно, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки фіскального органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Агротрансатлантік .

Як встановлено судом, за охоплений перевіркою період ТОВ Галичина-Захід перебувало у господарських відносинах ТОВ Агротрансатлантік .

Так, 11.10.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ Агротрансатлантік (постачальник) укладено договір поставки № 16-110, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця зернові, олійні культури та продукти їх переробки, у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку Товару у формі Додатку до Договору і є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його. Асортимент, кількість і вартість Товару, що є предметом цього Договору, визначається Специфікаціями (п.п. 1.1., 1.2 Договору).

Ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях. Загальна вартість Договору складається з сум, вказаних в специфікаціях, які укладені протягом строку дії Договору. Ціна Товару узгоджується сторонами шляхом укладення Специфікацій (п. 2 Договору). Пунктами 5.1 та 6.1 Договору передбачено, що строки та умови поставки обумовлюються сторонами у Специфікаціях, а приймання та передача Товару здійснюється шляхом підписання товаросупровідних документів в пункті поставки.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статі 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження реальності операцій за Договором поставки № 16-110 позивачем надано суду наступні докази: додатки № 4 від 27.12.2016, № 5 від 23.01.2017 та № 6 від 27.02.2017 до Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016; специфікацію № 7 до Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 від 04.04.2017; акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2017 між ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Агротрансатлантік ; картку рахунку 631 Розрахунки з постачальниками ТОВ Агротрансатлантік за період січень 2017 - квітень 2017; видаткову накладну № 9 від 03.01.2017; податкову накладну № 9 від 03.01.2017; товарно-транспортну накладну № 6519 від 30.12.2017; посвідчення про якість на олію від 02.01.2017; платіжне доручення № 26 від 05.01.2017; накладну № 12876 від 03.01.2017; посвідчення водія; видаткову накладну № 175 від 25.01.2017; податкову накладну № 166 від 25.01.2017; платіжне доручення № 548 від 27.01.2017; накладна № 12951 від 25.01.2017; товарно-транспортну накладну № 7186 від 24.01.2017; посвідчення водія; видаткову накладну № 621 від 28.02.2017; платіжне доручення № 1773 від 01.03.2017; податкову накладну № 356 від 28.02.2017; накладну № 13171 від 28.02.2017; посвідчення водія; товарно-транспортну накладну № 8164 від 27.02.2017; посвідчення про якість на олію від 23.02.2017; видаткову накладну № 1332 від 07.04.2017; платіжне доручення № 3310 від 10.04.2017; податкову накладну № 101 від 07.04.2017; накладну № 13428 від 07.04.2017; посвідчення водія; товарно-транспортну накладну № 9648 від 06.04.2017.

Щодо доводів особи, яка подала апеляційну про те, що представлені виписані ТОВ Агротрансатлантік посвідчення про якість не дають інформації про виробника, технічних характеристик виробів, органу з сертифікації, то колегія суддів вважає їх спростованими тим, що товар який поставляється за Договором поставки № 16-110 від 11.10.2016 - шрот соняшниковий та олія соєва не входять до Переліку продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції від 06.11.2013) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні , а тому, надані для перевірки посвідчення про якість товару є внутрішніми документами ТОВ Агротрансатлантік складаються у довільній формі, не є бухгалтерським документом та несуть тільки інформативний характер. Слід звернути увагу, що договором №16-110 від 11.10.2016 не було встановлено спеціальних вимог щодо оформлення постачальником посвідчень про якість.

Щодо доводів відповідача, що позивачем представлено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, однак Львівським управлінням ОВПП ДФС направлено запит в Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" Головне управління Національної поліції у Львівській області про надання інформації щодо руху транспортних засобів та згідно відповіді за № 3297рк/21/02/2-2017 від 06.11.2017 проінформовано про відсутність інформації про запитувані транспортні засоби в період з 01.01.2016 по 30.04.2017 згідно з обліком автоматизованої системи фіксації та розпізнання номерних знаків Відеоконтроль-Рубіж , судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони відповідно до п. 6.3. Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 домовились про те, що постачальник зобов'язується поставляти... (п. 1.1 Договору), тобто поставка товару є обов'язком і повністю лежить на постачальнику, яким за даним договором є ТОВ "Агротрансатлантік"; строки та умови поставки обумовлюються сторонами у специфікаціях. Датою поставки є дата підписання повноважним представником покупця товаро-супровідних документів (п.п. 5.1, 5.2 Договору). Приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання товаро-супровідних документів в пункті поставки, а перехід права власності на товар, що постачається відбувається в момент фактичної його передачі покупцю та підписання товаросупровідних документів (п.п. 6.1, 6.3 Договору).

Згідно з долученою до матеріалів справи та наданою до перевірки Специфікацією № 7 сторонами обумовлено умови поставки - DAP-Склад покупця - Львівська область, Стрийський район, с. Кавсько, вул. Стрийська, 1 (Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати. Редакція 2010 року). Термін поставки товару - до 08.04.2017.

Отже, відповідальність за поставку та перевезення товару покладається на постачальника - ТОВ Агротрансатлантік .

Також покликання відповідача щодо нереальності здійснення перевезень товару згідно з наданою інформацією Головного управління Національної поліції у Львівській області не можуть слугувати підставою для визнання операції нереальною чи спростувати таку за її документального підтвердження, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, що вказана інформація не може вважатися належним доказом, так як відсутність інформації про перевезення вантажу в автоматизованій системі, яка функціонально не призначена для цілей контролю чи фіксації переміщення вантажів, не свідчить, що транспортування вантажу не відбувалось.

На спростування доводів відповідача про відсутність транспортних засобів у контрагента позивача ТОВ Агротрансатлантік позивачем надано: договір оренди транспортних засобів № 3295 від 01.09.2016, Додаткову угоду №1 до Договору оренди транспортних засобів № 3295 від 01.09.2016 від 17.04.2017 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016 та від 20.04.2017; договір оренди транспортних засобів № 3296 від 01.09.2016, додаткову угоду № 2 до договору оренди транспортних засобів № 3296 від 01.09.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016 та від 20.04.2017; договір оренди транспортних засобів № 3297 від 01.09.2016, додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди транспортних засобів № 3297 від 01.09.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 01.09.2016, від 01.02.2017 та від 24.04.2017; договір оренди транспортних засобів № 4472 від 22.11.2016, додаткову угоду № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 4472 від 22.11.2016 від 24.03.2017 та акти приймання-передачі орендного майна від 22.11.2016 та від 27.03.2017; договір суборенди напівпричепа № 4655 від 09.12.2016, додаткову угоду № 1 до договору суборенди напівпричепа № 4655 від 09.12.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 09.12.2017 та 20.04.2017; договір оренди транспортного засобу № 4660 від 09.12.2016, додаткову угоду №1 до договору оренди транспортного засобу № 4660 від 09.12.2016 та акти приймання-передачі орендного майна від 09.12.2016 та від 20.04.2017.

Не можна погодитись з твердженнями апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги розбіжність в датах складання видаткових та товарно-транспортних накладних, оскільки згідно п. 4.4. Договору поставки № 16-110 від 11.10.2016 товар поставляється в заліковій вазі визначеній при прийманні у покупця, що підтверджується журналами реєстрації транспорту по КПП-1 та КПП-2, в яких вівся облік за транспортним засобом, часом та датою прибуття, часом, датою виїзду та вантажем, а також витягами з журналів реєстрації довіреностей за 2016 та 2017 роки, де значаться, в тому числі, посада і прізвище особи, якій видано довіреність, найменування постачальника, номер і дата контракту, наряду, рахунку, специфікації та іншого документа або повідомлення.

Слід зауважити, що працівник ТОВ Галичина-Захід директор ОСОБА_3 свідчив в суді про те, що приймав товар від ТОВ Агротрансатлантік , підписував деякі товарно-транспортні накладні та накладні.

Посилання апелянта на відсутність ТОВ Агротрансатлантік (код за ЄДРПОУ 39465366) за юридичною адресою за перевірений період суд вважає безпідставними і таким, що спростовується тим, що з моменту початку співпраці позивача з контрагентом ТОВ Агротрансатлантік до моменту останньої поставки товару ТОВ Агротрансатлантик було зареєстрованим за адресою: 03680, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Козацька, 120/4. Вказана адреса зазначена і у реквізитах сторін Договору № 16-110 від 11.10.2016. Крім вказаного, достовірність зазначеної адреси підприємства-контрагента підтвердила долученим до матеріалів справи договором суборенди нерухомого майна № 266 від 01.10.2015, відповідно до якого орендар передає, а суборендар - ТОВ Агротрансатлантік приймає від орендаря в тимчасове платне користування приміщення на умовах, встановлених Договором. Протягом строку Договору оренди, суборендар має право користуватися приміщенням та місцями загального користування згідно з положенням ст. 6 цього договору.

Відповідно до підпункту 1.2 цього Договору приміщення - нежитлові приміщення на 2 поверсі будівлі літ. Є площею 161,0 кв.м, та місця загального користування, до яких відносяться вхідна група та сходова клітина. Будівля - нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 120/4.

При цьому, у підпункті 2.2 цього Договору суборендареві надано право використання приміщення для розміщення його офісу. До вказаного договору долучено акт приймання-передачі від 01.10.2015, план-схему приміщення місць загального користування; додаткові угоди № 1-14, акти приймання-передачі, плани-схеми Приміщення, місць загального користування.

Крім вказаного, факт ведення господарської діяльності у м. Києві, зокрема, наявності у контрагента складських та виробничих приміщень підтверджено договорами оренди № 322 від 30.12.2015 з додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі та № 25 від 30.12.2015 з додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі.

Щодо доводів відповідача про відсутність в ТОВ Агротрансатлантік в період співпраці з ТОВ Галичина-Захід оформлених працівників у штаті підприємства, що позбавляє можливості для здійснення господарської діяльності, то такі спростовуються наданими позивачем податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1-4 квартали 2016 року, за 1 квартал 2017 року, які зареєстровано ДФС згідно квитанцій, де Ознака доходу, а саме код 101 - означає виплату заробітної плати.

Апелянт також посилається на матеріали розслідування кримінальних проваджень, що ґрунтуються на домислах та припущеннях слідчих стосовно осіб, які пов'язані із ТОВ Агротрансатлантик . Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки в розумінні кримінального процесуального законодавства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Але, як вірно зазначено судом першої інстанції, такі матеріали є безпідставними, адже апелянтом не було надано до суду доказів на підтвердження того, що існує судове рішення, що набрало законної сили, прийняте в порядку кримінально судочинства із зазначенням вказаних обставин.

Необхідно зауважити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження.

Беручи до уваги викладене, ТОВ Галичина-Захід не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо він виконав усі передбачені законами вимоги.

Слід також зауважити, що в матеріалах справи немає жодного рішення суду, яким встановлено, що укладений Договір поставки № 16-110 від 11.10.2016 між ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Агротрансатлантік визнано недійсним чи нікчемним.

На підтвердження подальшого використання отриманого товару у своїй господарській діяльності позивач надав суду виписку з рахунку обліку основних засобів №103 Будинки та споруди , розпорядження № 29 від 31.03.2011 про зарахування матеріального об'єкту до складу основних засобів цистерни, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів цистерни відповідно до зазначеного розпорядження, накладні на списання товарів та накладні на передачу готової продукції за періоди січень, лютий, квітень 2017.

Крім того, основним видом діяльності ТОВ Галичина-Захід є розведення свиней (Код ВЕТ 01.46), допоміжним видом діяльності є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (Код ВЕТ 10.91), і як пояснив позивач, товар, який ТОВ Галичина-Захід отримувало від ТОВ Агротрансатлантік , а саме, зернові та олійні культури (олія соєва та соняшниковий шрот) одразу після зважування передавався в Кормоцех та зберігався в спеціальних Силосах та Цистернах.

Враховуючи наведене, надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентом є неправомірними, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджена наявними у матеріалах справи первинними документами, які в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у зв'язку з веденням такої саме з вказаним контрагентом. При тому наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 813/4999/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 29.08.2018.