Ухвала

від 08.05.2018 по справі 817/176/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 травня 2018 року м. Рівне №817/176/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник: ОСОБА_1, відповідача 1: представник не прбув, відповідача 2: представник ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доВідділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В:

18.01.2018 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області про скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.2010 року №9829573.

Ухвалою суду від 23.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.03.2018.

01.03.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с.21-22).

Ухвалою суду від 01.03.2018 відкладено підготовче засідання на 20.03.2018 та залучено до участі у справі Рівненський міський відділ ДВС ГТУЮ у Рівненській області як другого відповідача. 20.03.2018 підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою суду від 23.03.2018 справу прийнято до провадження судді Друзенко Н.В. та призначено підготовче судове засідання на 06.04.2018.

Ухвалою від 06.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 08.05.2018.

В судовому засіданні 08.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 11.08.2010 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в селі Гільча Перша Здолбунівського району, вулиця Млинова,19. В грудні 2017 року відповідачем на відповідну заяву позивача було надано інформацію, що до Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження, а саме про арешт нерухомого майна, підставою для чого була постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, винесена 08.04.2010 в межах виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_6. Сторона позивача вважає, що так як житловий будинок на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження вже не перебував у власності боржника за даним зобов'язанням (ОСОБА_5В.), а був придбаний позивачем та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, то боргове зобов'язання щодо даного житлового будинку не може бути виконане, а вказана постанова повинна бути скасована.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 - Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у відзиві зазначив, що з 23.02.2010 у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП №17581790 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №2-1339 від 03.02.2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" боргу в сумі 12518,34 грн. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно боржника. Обтяження майна, що належить ОСОБА_5, зареєстроване 17.05.2010, натомість право власності ОСОБА_3 зареєстроване 11.08.2010. Оскільки майно ОСОБА_5 обтяжене раніше, ніж виникло право власності на нього в ОСОБА_3, вважає, що арешт накладений цілком правомірно і не може бути знятий за заявою особи, яка вважає вказане майно своїм. За таких обставин просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 - Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Також вказав, що відповідно до відомостей з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на вказане домоволодіння у ОСОБА_3 було зареєстроване 11.08.2010, тобто після накладення на таке майно обтяження - 17.05.2010, а тому жодних підстав для його зняття немає.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 08.04.2010 державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження №17581790 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №2-1339 від 03.02.2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" боргу в сумі 12518,34 грн. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно боржника. Обтяження зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.05.2010 за реєстраційний номером - 9829573 (а.с.66).

В подальшому, 11.05.2010 державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області відкрито виконавче провадження №19310945 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №2-1339 від 03.02.2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" боргу в сумі 12518,34 грн. (а.с.67).

02.07.2013 зазначеним державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.67 на звороті).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта: домоволодіння, що знаходиться в селі Гільча Перша Здолбунівського району, вулиця Млинова,19, арешт, накладений постановою державного виконавця державної відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції від 08.04.2010 станом на 06.04.2018 не знято (а.с.55).

Також судом встановлено, що 07.05.2007 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в селі Гільча Перша Здолбунівського району, вулиця Млинова,19. Згідно з пунктом 9 договору, право власності на відчужуване майно виникає з моменту державної реєстрації (а.с.7-8). Державну реєстрацію проведено 11.08.2010 (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини другої цієї статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи на відповідність вказаним приписам дії і рішення відповідачів в даній справі суд констатує, що вони в повній мірі їм відповідають.

Так, за правилами статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (який діяв на час винесення спірної постанови), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

А відповідно до вимог статті 57 цього Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

За правилами пункту 2 частини першої статті 47 цього Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

А в силу вимог частин четвертої-п'ятої цієї статті, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Судом встановлено, що постанова державного виконавця від 08.04.2010 про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження винесена у повній відповідності до вимог статей 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (який діяв на час винесення постанови), обґрунтовано та підставно. Жодних прав позивача зазначена постанова порушити не могла, позаяк на час її винесення такі права у ОСОБА_3 ще не виникли, з огляду на те, що в силу вимог частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Винесення державним виконавцем 02.07.2013 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (який діяв на час винесення постанови), в силу вимог вказаного Закону не розглядалася як підстава для зазначення у такій постанові про зняття арешту, накладеного на майно боржника, або як підстава для одночасного винесення постанови про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Навпаки, за правилами Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 арешт з майна не знімався, позаяк виконавчий документ залишився не виконаним і міг бути повторно пред'явлений до примусового виконання.

За правилами частин першої і другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (у чинній редакції), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

А в силу вимог частини третьої цієї статті, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За вимогами ж частини четвертої цієї статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до прямої норми, закріпленої у частині п'ятій цієї статті, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.2010 з тих підстав, що житловий будинок на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження належав йому та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а не боржнику у даному виконавчому провадженні - ОСОБА_6

При цьому позивач не надав суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна у нього відповідно до вимог частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, - виникло до моменту арешту такого майна.

Враховуючи це, спір між сторонами фактично стосується не порушення порядку накладення арешту на майно, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, а заявлений відповідно до положень частин першої і другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки існує спір з приводу того, хто є власником арештованого майна - боржник чи позивач, в межах якого позивач не може надати беззаперечного доказу виникнення своїх прав власності на відповідне нерухоме майно до моменту накладення на нього спірного обтяження.

Таким чином, позивач, вважаючи, що відповідачами арештовано майно, яке належить йому, а не боржникові, повинен звернутися до суду загальної юрисдикції з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, пунктом першим частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на це, оскільки дану адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд закриває провадження в справі №817/126/18.

Керуючись статтями 238, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, 33023, АДРЕСА_1) до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області (код ЄДРПОУ 34970716, 35700 м.Здолбунів, вул.Незалежності,64-Б), Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (код ЄДРПОУ 3500146, 33000 м.Рівне вул. Замкова, 22а) про скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №9829573 від 08.04.2010, - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до Рівненського міського суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття арешту.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повну ухвалу суду складено 14 травня 2018 року

Суддя Друзенко Н.В.