Рішення

від 15.05.2018 по справі 820/6515/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. № 820/6515/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника відповідача - Квартенка О.Р.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/6515/17 за позовом дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє науково-виробниче підприємство "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000171421 від 03.11.2017 на суму 116004,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже, і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка дочірнього науково-виробничого підприємства "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірності визначення за звітні періоди декларування ПДВ вересень 2015 року, жовтень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ДП "СДІ-Україна" та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання.

Результати перевірки оформлені актом № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п. 185.1. ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 126601,15 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 63299,20 грн, жовтень 2016 року в сумі 63301,95 грн; п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.2001. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в наслідок чого завищено податковий кредит на суму 116003,68 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 57868,40 грн, за жовтень 2016 року в сумі 58135,28 грн.

З акту перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000171421 від 03.11.2017 з податку на додану вартість, яким позивачу зменшено податкове зобов'язання на суму 126601,00 грн та зменшено податковий кредит в розмірі 116004,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення в частині податкового кредиту, суд зазначає наступне.

01 вересня 2016 року між дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (замовник) та дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 134, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати послуги з сервісного обслуговування вагономийної машини виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Харків" регіональної філії "південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а замовник - прийняти надані послуги, згідно з умовами договору та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом надання послуг № 1 від 30.09.2016, протоколом узгодження договірної ціни, калькуляцією.

03 жовтня 2016 року між дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (замовник) та дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 142, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати послуги з сервісного обслуговування вагономийної машини виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Харків" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а замовник - прийняти надані послуги, згідно з умовами договору та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актом надання послуг № 1 від 28.10.2016, калькуляцією, протоколом узгодженої договірної ціни.

06 жовтня 2016 року між дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (цедент) та ТОВ "Агросправи" (цесіонарій), дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (божник) укладено договір відступлення права вимоги № 141, відповідно до пункту 1 якого, договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством , цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором № 134 від 01.09.2016 між цедентом та боржником на суму 347210,40 грн.

07 жовтня 2016 року між дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (цедент) та ТОВ "Агросправи" (цесіонарій), дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (божник) укладено договір відступлення права вимоги № 143, згідно з пунктом 1 якого, договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором № 142 від 03.10.2016 між цедентом та боржником на суму 348811,68 грн.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 на відсутність у ДП "СДІ-Україна" кваліфікованого персоналу, транспортних засобів у власності, приміщень для зберігання товару, як на підставу здійснення нереальних господарських операцій між позивачем з вказаним підприємством, суд зазначає наступне.

ДП "СДІ-Україна" не обмежено можливістю залучення до виконання робіт субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН, орендувати у разі необхідності транспортні засоби та приміщення для зберігання товару.

Поряд з цим, представником відповідача та в акті перевірки не заперечувався той факт, що на час укладання та виконання договорів про надання послуг № 134 від 01.09.2016 та № 142 від 03.10.2016 контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа. Також, в акті перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ДП "СДІ-Україна" були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання зазначених договорів.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу на протокол допиту від 31.03.2017, в якому вказано на непричетність керівника дочірнього підприємства "СДІ-Україна" до здійснення господарських операцій вказаним підприємством, оскільки такий протокол не може бути підставою для позбавлення платника права на формування витрат та податкового кредиту, належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись можуть бути або обвинувальний вирок суду або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.01.2017 по справі № 815/6124/13

В акті перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 контролюючий орган зазначив, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування про ДП "СДІ-Україна" у кримінальних провадженнях: № 12015000000000461 від 30.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, ч.2 ст. 364 КК України; № 42016050000000233 від 31.03.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 КК України, ч.2 ст. 364 КК України; № 42017170000000045 від 01.02.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 КК України, ч. 3 ст. 122 КК України. З приводу вказаного, суд звертає увагу на наступне.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд вважає посилання представника відповідача на відсутність у позивача сертифікатів відповідності, паспортів якості, дозволів, ліцензій, як на підставу не здійснення господарських операцій між дочірнім науково-виробничим підприємством "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України та ДП "СДІ-Україна" необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017, податковим органом не запитувались в ході перевірки вказані документи, а лише зазначалось про їх відсутність. Про наявність таких документів у позивача може свідчити запит дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України від 26.02.2018 та лист регіональної філії "Південна залізниця" виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Харків" від 13.03.2018, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду представником позивача надано до суду сертифікати відповідності товарів.

Поряд з цим, відсутність у позивача сертифікатів відповідності, паспортів якості, дозволів, ліцензій не може вказувати на нереальність господарських операцій та як наслідок не може обмежувати позивача у праві на формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1.статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ДП "СДІ Україна" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ДП "СДІ Україна".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ДП "СДІ Україна"

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених висновків в акті перевірки № 0000171421 від 03.11.2017, в частині, що стосується нарахування позивачем податкового кредиту, а відтак, і законності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000171421 від 03.11.2017 на суму 116004,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України (місцезнаходження - вул. Фрунзе, буд. 8, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 24331457) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000171421 від 03.11.2017 з податку на додану вартість в частині зменшення податкового кредиту на суму 116004 (сто шістнадцять тисяч чотири) грн 00 коп.

Стягнути на користь дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України (ідентифікаційний код - 24331457) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн 06 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко