Постанова

від 08.10.2018 по справі 820/6515/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Мороко А.С.

08 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6515/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 15.05.2018 (15:12 год., повний текст складено 17.05.18) по справі № 820/6515/17

за позовом Дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Дочірнє науково-виробниче підприємство "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (далі по тексту - ДНВП Фон , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФСУ в Харківській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2017 на суму 116004,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/6515/17 адміністративний позов дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України (місцезнаходження - вул. Фрунзе, буд. 8, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 24331457) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2017 з податку на додану вартість в частині зменшення податкового кредиту на суму 116004 (сто шістнадцять тисяч чотири) грн 00 коп.

Стягнуто на користь дочірнього науково-виробничого підприємства "ФОН" Північно-Східного наукового центру НАН України (ідентифікаційний код - 24331457) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн 06 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/6515/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на пояснення директора та засновника контрагента позивача ДП СДІ-Україна ОСОБА_3 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливість підписання ним договорів та первинних документів на час спірних господарських операцій у зв'язку з перебуванням у місцях позбавлення волі, відсутність у вказаного підприємства необхідних трудових та матеріальних ресурсів, неподання останнім фінансової звітності, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ДП СДІ-Україна . Крім того, вказує, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ СДІ-Україна за 2016 рік не придбавало послуги з навантаження-розвантаження, перевезення, не орендувало основні фонди, не встановлено також придбання ДП СДІ-Україна витратних матеріалів для надання послуг з сервісного обслуговування вагономийної машини Виробничого підрозділу Моторвагонне депо Харків регіональної філії Південна залізниця ПАТ Укзалізниця на адресу ДНВП Фон . Крім того, з посиланням на матеріали кримінальних проваджень № 12015000000000461 від 30.07.2015, № 42016050000000233 від 31.03.2016 стверджує, що діяльність вказаного контрагента направлена на надання податкової вигоди іншим підприємствам, а також про відсутність технічної та технологічної можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, обумовлених договором з позивачем (кваліфікованого персоналу, основних фондів, у т.ч. транспортних засобів, приміщень для зберігання ТМЦ, тощо). Зазначив про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів, дозволів, ліцензій, необхідних для надання послуг вказаним контрагентом. З огляду на викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/6515/17 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджують, що господарські операції з ДП СДІ-Україна як постачальником послуг повністю підтверджено первинними документами, а результати спірних господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності. Зазначили, що протокол допиту директора та засновника контрагента позивача ДП СДІ-Україна ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, з огляду на наявні у ньому розбіжності (проводився допит свідка ОСОБА_4, однак, у протоколі наявні пояснення та підписи ОСОБА_3М.). Вважають, що позивачем виконано всі умови для формування податкового кредиту по відносинам із ДП СДІ-Україна , а тому висновок відповідача про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка дочірнього науково-виробничого підприємства "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітні періоди декларування ПДВ вересень 2016 року, жовтень 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ДП "СДІ-Україна" та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання.

Результати перевірки оформлені актом № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017, яким зафіксовано порушення позивачем п. 185.1. ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 126601,15 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 63299,20 грн, жовтень 2016 року в сумі 63301,95 грн; п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.2001. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 116003,68 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 57868,40 грн, за жовтень 2016 року в сумі 58135,28 грн.

Крім того, за висновками акту, перевіркою ДП Фон не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальником ДП СДІ-Україна , а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації (т.1, а.с.14-52).

На підставі наведених висновків акту перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2017, яким позивачу зменшено податкове зобов'язання на суму 126601,00 грн та зменшено податковий кредит в розмірі 116004,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ДНВП Фон звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій позивача із контрагентом ДП СДІ-Україна , та, як наслідок, відсутності підстав для зменшення позивачеві сум грошового зобов'язання та податкового кредиту за вересень та жовтень 2016 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для встановлення вищенаведених висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ДП СДІ-Україна .

При цьому, за висновком акту перевірки, у зв'язку з неможливістю підтвердження перевіркою ДНВП Фон реальності придбання послуг від постачальника, неможливо підтвердити і взаємовідносини по ланцюгу подальшої реалізації, а отже і правомірність формування податкових зобов'язань покупцям.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.

У відповідності до пп. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За визначенням пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають звітування платника податку (контрагента) до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (Замовник) та дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (Виконавець) укладено договори про надання послуг № 134 від 01.09.2016, № 142 від 03.10.2016, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги з сервісного обслуговування вагономийної машини виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Харків" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", а Замовник - прийняти надані послуги, згідно з умовами договору та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг № 1 від 30.09.2016, № 1 від 28.10.2016, протоколів узгодження договірної ціни, калькуляціями.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 06 жовтня 2016 року та 07 жовтня 2016 між дочірнім підприємством "СДІ-Україна" (Цедент) та ТОВ "Агросправи" (Цесіонарій), дочірнім науково-виробничим підприємством "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН України (Боржник) укладено договори відступлення права вимоги № 141 та № 143 відповідно, за умовами яких Цесіонарій стає кредитором Боржника за договорами № 134 ві 01.09.2016 та № 142 від 03.10.2016 між ДП СДІ-Україна та ДНВП Фон на суми 347210,40 грн та 348811,68 грн.

Як зазначено в акті перевірки, оплата за надані послуги позивачем здійснена на адресу ТОВ Агросправи на суму 696022,08 грн, у т.ч. ПДВ - 116003,68 грн у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 21.10.2016 та від 17.11.2016.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги з сервісного обслуговування вагономийної машини позивачем були замовлені у ДП СДІ-Україна у зв'язку з необхідністю виконання власних зобов'язань перед Виробничим підрозділом Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ "Українська залізниця", що виникли на підставі договору поруки № П/РПЧ-116006 від 20.06.2016 та угоди про зміну сторони в договорі про надання послуг від 08.07.2016.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ДП Південна залізниця в особі в.о. начальника відокремленого підрозділу Моторвагонне депо Харків ОСОБА_5 (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю ГРИНТЕХ (Виконавець) укладено договір про надання послуг №П/РПЧ-1150154 від 30.11.2015, предметом якого є надання послуг з сервісного обслуговування вагономийної машини Моторвагонного депо Харків ДП Південна залізниця (т.1, а.с.133-137).

20.06.2016 між ПАТ Українська залізниця в особі начальника ВП Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця (Замовник, Кредитор) та ДНВП Фон укладено договір поруки № П/РПЧ-116006, за умовами якого позивач є Поручителем за виконання обов'язку ТОВ Гринтех (Виконавець) перед Замовником за договором про надання послуг № П/РПЧ-1150154 від 30.11.2015 (Основний договір), та відповідно до п.1.2 договору № П/РПЧ-116006 у разі порушення Виконавцем обов'язку за Основним договором відповідає перед Кредитором згідно зі ст.553 Цивільного кодексу України.

Листом № РПЧ-1-10/1035 від 08.07.2016 ВП Моторвагонне депо Харків РФ Південна залізниця ПАТ Українська залізниця повідомило позивача про те, що ТОВ Гринтех не виконує свої зобов'язання, передбачені договором про надання послуг № П/РПЧ-1150154 від 30.11.2015, у зв'язку з чим покладено на ДНВП Фон зобов'язання виконати умови зазначеного договору.

08.07.2016 між ПАТ Українська залізниця в особі начальника ВП Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця та ДНВП Фон укладено угоду про заміну сторони в договорі про надання послуг № П/РПЧ-1150154 від 30.11.2015, на підставі якої позивач у вказаному договорі набув статусу Підрядника (т.1, а.с.161).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій актів про надання послуг від 30.09.2016 та від 28.10.2016 позивачем надано послуги з сервісного обслуговування вагономийної машини ВП Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця .

Факт виконання позивачем відповідних робіт підтверджено також листом ВП Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця № РПЧ-1-07/60 від 13.03.2018, яким повідомлено, що в період з дати введення в експлуатацію (після сервісного обслуговування) вагономийних машин до поточного часу не було виявлено недоліків, зауважень як до виконаних робіт, так і до матеріалів (в тому числі до встановлених вузлів, та замінених механізмів). За період виконання робіт та надання послуг за договором № П/РПЧ-1150154 від 30.11.20І5 не зафіксовано порушень як з боку виконавця, так і з боку його фахівців. На надані послуги та виконані роботи виконавцем була надана гарантія терміном 1 рік. За період дії гарантійних зобов'язань виконавця не відбувалося гарантійних випадків. За підсумками експлуатації вагономийних машину замовника відсутні підстави вважати, що роботи по сервісному обслуговуванню обладнання виконано неналежно, без необхідної кваліфікації та відповідальності (т.1, а.с.149).

Актом перевірки зафіксовано, що оплата за придбані послуги від постачальника ДНВП ФОН здійснена на суму 759 606,86 грн згідно наступних платіжних доручень: від 25.10.2016 №1417 на загальну суму 379 795,18 грн та від 16.11.2016 №1583 на загальну суму 379 811,68 грн.

Позивачем оформлено на адресу ВП Моторвагонне депо Харків РФ Південна залізниця ПАТ "Укрзалізниця" податкові накладні № 1 від 30.09.2016 на суму 379795,18 грн, у т.ч. ПДВ - 63299,20 грн, та № 3 від 28.10.2016 на суму 379811,68 грн, у т.ч. ПДВ - 63301,95 грн, які включені позивачем до складу податкових зобов'язань вересня та жовтня 2016 року.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, складених в ході господарських операцій між ДНВП Фон та ДП СДІ-Україна , а також між ДНВП Фон та ВП Моторвагонне депо Харків РФ Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Зауваження щодо форми та змісту податкових накладних, як отриманих позивачем від постачальника послуг ДП СДІ-Україна , так і виданих ним на адресу замовника послуг ВП Моторвагонее депо Харків РФ Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця , їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Доводи відповідача про неможливість здійснення ДП СДІ-Україна господарських операцій, обумовлених договорами з позивачем по справі, в силу відсутності у останнього кваліфікованого персоналу, транспортних засобів у власності, приміщень для зберігання товару, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, твердження про відсутність у штаті відповідача персоналу, яким могло здійснюватись виконання робіт за договорами № 134 від 01.09.2016 та № 142 від 03.10.2016, відповідач мотивує виключно з посиланням на неподання ДП СДІ-Україна податкового звіту за формою 1-ДФ за 2016 рік, а також на відомості Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, в якому зареєстровані кримінальні провадження № 120150000000000461 від 30.07.2015, № 420160000000233 від 31.03.2016, № 42017170000000045 від 01.02.2017, у яких фігурує ДП СДІ-Україна .

Разом з тим, неподання вказаної звітності не є підставою для висновку про відсутність у штаті постачальника працівників, крім того, ДП "СДІ-Україна" не обмежено можливістю залучення до виконання робіт субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН, орендувати у разі необхідності транспортні засоби та приміщення для зберігання товару.

При цьому, як вбачається зі змісту наданих до матеріалів справи копій калькуляцій та актів надання послуг за договорами № 134 від 01.09.2016 та № 142 від 03.10.2016, обладнання, яке використовувалось при виконанні робіт (наданні послуг) ДП СДІ-Україна , було орендованим (т.1, а.с.113-116, 122-125).

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів відповідності, паспортів якості, дозволів, ліцензій, оскільки вказані документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції, а тому їх ненадання до перевірки не свідчить про відсутність реального характеру господарської операції.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 15895/20-40-14-21-07 від 18.10.2017, податковим органом не запитувались в ході перевірки вказані документи, а лише зазначалось про їх відсутність. Про наявність таких документів у позивача може свідчити зміст запиту ДНВП "ФОН" від 26.02.2018 на адресу замовника про надання вищевказаних документів та лист Виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Харків" Регіональної філії "Південна залізниця" від 13.03.2018, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.149-150).

При цьому, копії паспортів на обладнання були надані позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.165-173).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ДП СДІ-Україна підтверджено первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності по взаємовідносинам із Виробничим підрозділом Моторвагонне депо Харків Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця .

Однак, відповідач стверджує про безтоварність відносин із вказаними контрагентом з посиланням на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, у яких фігурує вказаний контрагент позивача, пояснення директора ДП СДІ-Україні ОСОБА_3 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, перебування останнього у місцях позбавлення волі на час проведення спірних господарських операцій з позивачем по справі, недостатність трудових та матеріальних ресурсів у вказаних контрагентів для здійснення господарських операцій в рамках договірних відносин з позивачем по справі, припинення звітування ДП СДІ-Україна - з жовтня 2016 року.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_3, зафіксовані у протоколі допиту свідка в рамках кримінального провадження 120150000000000461, щодо непричетності до фінансового-господарських операцій, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, пояснення посадових осіб контрагента, зафіксовані в поясненнях, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В обґрунтування твердження про відсутність реального характеру господарських операцій із ДП СДІ-Україна , відповідач в акті перевірки послався на протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 31.03.2017 в рамках кримінального провадження № 12015000000000461.

Разом з тим, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, вироку по даному кримінальному провадженню ані станом на час проведення перевірки позивача, ані станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не винесено.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка вбачається, що допитувався свідок ОСОБА_6, однак, протокол містить розшифровку підпису ОСОБА_3М. , у зв'язку з чим неможливо достовірно встановити, ким надавались ці пояснення, зафіксовані протоколом допиту.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що надані пояснення керівника ДП СДІ-Україна ОСОБА_3 відповідно до протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 на момент взаємовідносин із ДНВП Фон перебував у місцях позбавлення волі та не міг підписувати первинні документи від імені ТОВ СДІ-Україна , колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом.

Вищенаведені доводи відповідач обґрунтовує з посиланням на ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2016 та від 28.11.2016 по справі № 755/13415/16-к, від 18.07.2017 по справі № 755/18607/16-к.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

Виходячи зі змісту акту перевірки, формуючи висновки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій по відносинам із ДП СДІ-Україна , відповідач не зазначав про те, що ОСОБА_3 перебуває під вартою, посилання на вказані вище ухвали Дніпровського районного суду м. Києва в акті перевірки відсутні, копії цих ухвали до суду першої інстанції не надавались. Вказані доводи були наведені відповідачем лише в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи відповідача про перебування ОСОБА_3 під вартою і неможливість підписання ним документів від імені ДП СДІ-Україна не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому посилання відповідача на ці доводи в апеляційній скарзі не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.73, 74, ч.2 ст.77 КАС України.

З приводу посилань відповідача на інформацію, отриману в межах кримінальних проваджень № 420170000000045 від 01.02.2017, № 12015000000000461 від 30.07.2015, № 420160000000233 від 31.03.2016, в яких фігурує найменування ДП СДІ-Україна , згідно якої діяльність вказаного підприємства не має реального характеру, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У відповідності до ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, вироки по кримінальним провадженням, які згадуються в акті перевірки ДНВП Фон , наразі відсутні.

Отже, в контексті пп.83.1.4. п.83.1 ст.83 ПК України за відсутності вироку, що набрав законної сили, відомості, набуті слідчими органами в рамках їх розслідування, мають доказове значення виключно в рамках цих кримінальних проваджень, та не є належним і допустимим доказом відсутності реального характеру між ДНВП Фон та ДП СДІ-Україна .

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку замовлених послуг у контрагента ДП СДІ-Україна , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання послуг у ДП СДІ-Україна сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту з ПДВ за результатами відносин із ДП СДІ-Україна , а також зменшення податкових зобов'язань по відносинам із ВП Моторвагонне депо Харків РФ Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця .

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17, від 13.03.2018 по справі № 801/6934/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 15.05.2018 по справі № 810/4391/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2017 про зменшення позивачеві податкового кредиту на суму 116004,00 грн та зменшення податкових зобов'язань на суму 126601 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/6515/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 16.10.2018.