Постанова

від 10.05.2018 по справі 910/19152/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. Справа№ 910/19152/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Ковальський Г.В.;

відповідача - Ванжа О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. (повне рішення складено 01.03.2018 р.)

у справі № 910/19152/17 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000"

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 2 673 072,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки, укладених у спрощений спосіб, у сумі 2 673 072,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умов договорів поставки нафтопродуктів, укладених у спрощений спосіб, та чинного законодавства України, безпідставно ухиляється від оплати за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/19152/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що договір у спрощений спосіб між сторонами не укладався, оскільки між сторонами тривала переписка, в якій позивач та відповідач намагались укласти в письмовій формі договір поставки, однак не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/19152/17 та призначено її до розгляду на 17.04.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 р. розгляд справи було відкладено до 10.05.2018 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" товар (нафтопродукти), зокрема, 249 940 літрів на загальну суму 4 954 395,12 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ЗН08393 від 07.09.2017 р., № ЗН08394 від 07.09.2017 р., № ЗН08431 від 08.09.2017 р., № ЗН08434 від 08.09.2017 р., № ЗН08435 від 08.09.2017 р., № ЗН08515 від 12.09.2017 р., № ЗН08516 від 12.09.2017 р., № ЗН08520 від 12.09.2017 р., № ЗН08521 від 12.09.2017 р., № ЗН08649 від 14.09.2017 р., № ЗН08650 від 14.09.2017 р., № ЗН08655 від 14.09.2017 р., № ЗН08656 від 14.09.2017 р.

Вказані товарно-транспортні накладні були підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.

Однак відповідач розрахувався за поставлений товар частково у загальному розмірі 2 281 323,12 грн, що підтверджується довідкою банку.

В подальшому позивач направив на адресу відповідача видаткові накладні, а саме: № НБ009001 від 07.09.2017 р. на суму 761 199,12 грн № НБ009035 від 08.09.2017 р. на суму 620 124,00 грн, № НБ009036 від 08.09.2017 р. на суму 718 416,00 грн, № НБ009131 від 12.09.2017 р. на суму 712 800,00 грн, № НБ009132 від 12.09.2017 р. на суму 712 800,00 грн, № НБ009272 від 14.09.2017 р. на суму 714 528,00 грн, № НБ009274 від 14.09.2017 р. на суму 615 288,00 грн, № НБ009339 від 14.09.2017 р. на суму 99 240,00 грн та рахунки на оплату № 5706 від 07.09.2017 р. на суму 761 199,12 грн, № 5736 від 08.09.2017 р. на суму 718 416,00 грн, № 5737 від 08.09.2017 р. на суму 620 124,00 грн, № 5800 від 12.09.2017 р. на суму 1 425 600,00 грн, № 6889 від 14.09.2017 р. на суму 714 528,00 грн, № 5890 від 14.09.2017 р. на суму 714 528,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чек поштової установи.

Проте відповідачем вказані видаткові накладні не підписані та рахунки в повному обсязі не оплачені.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов договорів поставки, укладених у спрощений спосіб, свої зобов'язання щодо вчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 2 673 072,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вбачається, що в силу вимог ст. 181 ГК України, між позивачем та відповідачем було укладено господарські договори поставки нафтопродуктів у спрощений спосіб.

Так, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати кошти за поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем товарно-транспортної накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами, укладеними у спрощений спосіб, належним чином, поставивши відповідачу товар у кількості 249 940 літрів на загальну суму 4 954 395,12 грн, який прийнятий останнім по товарно-транспортним накладним без зауважень.

Крім того, встановлено, що відносно кожної операції з поставки товару позивачем було виписано на ім'я відповідача податкові накладні, отримання яких відповідачем не заперечується.

У свою чергу, відповідачем в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року відображено сформований податковий кредит за господарською операцією з позивачем на суму 4 954 395,12 грн (обсяг постачання без ПДВ - 4 128662,6 грн, ПДВ - 825 732,52 грн).

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв'язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними поставками відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

З вказаних дій сторін щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, вбачається підтвердження відповідачем факту отримання від позивача товару за спірними видатковими накладними.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав, та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, у даному випадку з моменту підписання товарно-транспортних накладних, які додано до позовної заяви.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 673 072,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Нафта 2000" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/19152/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко