Постанова

від 14.05.2018 по справі 922/3964/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа № 922/3964/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участі представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР", м. Харків ( вх. № 535 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР", м. Харків

про стягнення 27 599,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 27 599,94 грн. штрафу та 1600 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на нікчемність договору на підставі ст. 215 ЦК України, в зв'язку з тим, що договір укладено з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 31 Закону України Про здійснення державних закупівель № 922- VIII; не доведення позивачем вини відповідача в контексті ст. 614 ЦК України; неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 549 ЦК України; невідповідність п. 8.9 договору вимогам закону.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі посилається на фактичні зміни обставин замовлення позивачем продукції (Закон України Про технічні регламенти та оцінку відповідності № 124-VIII, який набув чинності вже після закінчення тендерної закупівлі; зміну вимог щодо приладів, які мали мати оцінку відповідності замість метрологічної атестації). Відповідач посилається на наявне в матеріалах справи листування з метрологічними органами, яке, на його думку, свідчить про вжиття всіх можливих та необхідних заходів для виконання замовлення, що виключає вину відповідача. Відповідач вважає, що саме прострочення виконання позивачем обов'язку укласти договір, і прострочення часткової передплати майже на півтора року, є доказом того, що позивач не бажає отримувати продукцію, а тому вважає, що штраф не може бути застосований після того, як сам позивач прострочив оплату на рік і відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17; встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.04.2018.

16.04.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними скаржником доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17 залишити без змін. Позивач заперечує щодо наведених відповідачем доводів про нікчемність договору, на підставі якого з відповідача стягнуто штраф; вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що порушення термінів поставки тягне стягнення пені. Як зазначає позивач, відповідач, підписуючи договір, погодився з тим, що його зобов'язання щодо вчасної поставки забезпечується згідно з ч. 1 ст. 546, 547, ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом, що передбачений п. 8.9 договору. Позивач вказує на те, що ПАТ Укрнафта не є суб'єктом, до якого застосовуються положення Закону України Про здійснення державних закупівель при укладанні договору, тому вважає неправомірними посилання відповідача на нікчемність договору після отримання коштів та початку виконання замовлення зі сторони відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" на 02.05.2018.

08.05.2018 відповідач надав до матеріалів справи пояснення директора ПрАТ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" ОСОБА_1 щодо обставин справи, в яких останній посилається на те, що відповідачем здійснене все необхідне для виконання зобов'язання; вважає, що штраф, передбачений п. 8.9 договору є додатковим зобов'язанням, тоді як договір від 21.01.2016 укладений в момент відсутності товару і не містить обов'язку продавця його створити; стверджує, що наслідки скасування метрологічної атестації покладаються на позивача, за відсутності у відповідача зобов'язань робити оцінку відповідності за власний рахунок; вважає, що договір необхідно вважати неукладеним з огляду на дискримінаційні вимоги замовника, а саме: здійснення часткової передплати не є обов'язком позивача і строк її здійснення не встановлений, тоді як відповідачу відводиться лише три місяці з дня отримання часткової передплати для здійснення поставки товару.

Крім того, 08.05.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив встановити порядок та розгляд клопотань в справі № 922/3964/17 та допустити до участі у справі представника ПрАТ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" - ОСОБА_2, який не є адвокатом.

У зв'язку із знаходженням судді Медуниця О.Є. на лікарняному, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 14.05.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/3964/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пушай В.І.

Позивач в призначене судове засідання 14.05.2018 не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошта, якою підтверджено направлення та отримання поштового відправлення особі позивача за довіреністю.

Відповідач також своїм правом на участь в судовому засіданні 14.05.2018 не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошта. Оскільки представник відповідача в судове засідання не з'явився, колегія суддів залишає без розгляду направлене відповідачем клопотання про допуск до участі у справі представника ПрАТ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" - ОСОБА_2.

Враховуючи положення ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 ГПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інтанції, 21 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (позивачем, покупцем) та Приватним акціонерним товариством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" (відповідачем, продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 07.1/20-МТР з додатком б/н від 21 січня 2016 року. Також між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 07 листопада 2016 року та додаткову угоду № 2 від 22 березня 2017 року, згідно з якими змінені загальна вартість, терміни поставки та умови оплати.

Згідно пункту 4.1. договору, таблиці та пункту 1 додаткової угоди б/н від 21 січня 2016 року у редакції додаткової угоди від 22 березня 2017 року № 2, загальна вартість товару становить 183999,60 грн. у тому числі ПДВ - 30666,60 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору та пункту 2 додатку до договору у редакції, зміненій угодами від 07 листопада 2016 року № 1 та від 22 березня 2017 року № 2, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 28 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 8.9. договору за порушення терміну постачання або недопостачання товару продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатків товару.

Таким чином, встановивши, що на теперішній час товар Приватним акціонерним товариством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР" позивачу не поставлений у визначений договором строк та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач порушив встановлений термін поставки, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити 15% штрафу від суми не поставленої продукції на підставі пункту 8.9 договору, що становить суму у розмірі 27599,94 грн., у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629 ЦК України, суд визнав позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на нікчемність договору на підставі ст. 215 ЦК України, в зв'язку з тим, що договір укладено з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 31 Закону України Про здійснення державних закупівель № 922- VIII, тобто цей строк не міг перевищувати 50 днів, що витікає з ст. 28 ч. 9 Закону, в зв'язку з чим відповідач вважає, що договір між сторонами мав бути укладений не пізніше 20 листопада 2015 року. Оскільки дата укладання договору 21.01.2016, тому, на думку відповідача, він є нікчемним і визнання договору недійсним судом непотрібно.

Колегія суддів з наведеними відповідачем доводами не погоджується та зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір купівлі-продажу є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від продавця продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Відповідно до п. 1.1. договору № 07.1/20-МТР купівлі-продажу від 21.06.2016 продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар , відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 4.1. договору, таблиці та пункту 1 додаткової угоди б/н від 21 січня 2016 року у редакції додаткової угоди від 22 березня 2017 року № 2, загальна вартість товару становить 183999,60 грн. у тому числі ПДВ - 30666,60 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору та пункту 2 додатку до договору у редакції, зміненій угодами від 07 листопада 2016 року № 1 та від 22 березня 2017 року № 2, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 28 квітня 2017 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без розбіжностей і зауважень.

Згідно пункту 11.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взаємних зобов'язань сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не поставив продукцію у визначений договором строк, але 25.09.2017 своїм листом за № 87 повідомив позивача про готовність відвантаження продукції з товаросупроводжувальною документацією по п. 3.4.1 договору, а також повідомив, що обумовлений п. 6.3 додатку до договору стандарт України, який передбачав метрологічну атестацію, скасовано без заміни.

Відповідач у даному листі також просив позивача в разі бажання отримати продукцію з оцінкою відповідності за Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки , не передбаченою договором, письмово сповістити, та повідомив, що в цьому разі нова ціна та строк поставки продукції буде визначений після укладання договору з третьою стороною ДП Укрметртестстандарт ), яка буде проводити оцінку відповідності, та в цьому випадку відповідач запропонував оформити наступну додаткову угоду (а.с. 66).

Проте позивач у відповідь на лист відповідача № 87 від 25.09.2017 повідомив, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання з поставки продукції на загальну суму 183 999,60 грн. згідно договору № 07.1/20-МТР від 21.06.2016. ПАТ Укрнафта відмовилося від прийняття своїх зобов'язань за даним договором з огляду значне прострочення в поставці та вимагало повернути в повному обсязі суму передплати в розмірі 94 500,00 грн. в термін до 06.10.2017 (а.с. 67).

Слід зазначити, що під час укладання договору та в процесі його виконання відповідач не надав жодних доказів звернення до позивача з зауваженнями щодо змісту договору та його невідповідності вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам Закону України Про здійснення державних закупівель № 922- VIII, в тому числі невідповідності вимогам закону пункту 8.9 договору, яким передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого зобов'язання.

Згідно ч. І ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пункту 8.9. договору сторони погодили, що за порушення терміну постачання або недопостачання товару продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатків товару.

Отже, позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання, а відповідач, підписавши договір та розпочавши його виконання, погодився з його умовами, які є в силу ст. ст. 628, 629 обов'язковими для виконання, та зобов'язанням щодо вчасної поставки продукції, яке забезпечується, згідно з ч. 1 ст.ст. 546, 547, ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом, що прямо передбачено п. 8.9 договору.

В даному випадку відповідач не довів, що вказаний пункт договору не відповідає його волевиявленню, внутрішній волі та суперечить вимогам закону.

У даній справі судом апеляційної інстанції не встановлено наявність доказів нікчемності правочину.

Посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність договору з огляду на його укладення з порушенням вимог Закону України Про здійснення державних закупівель № 922- VIII, відхиляються колегією суддів, оскільки ПАТ Укрнафта не є суб'єктом, до якого застосовуються положення даного Закону при укладанні договору № 07.1/20-МТР купівлі-продажу від 21.06.2016, враховуючи також, що даний договір було частково виконано, тобто відповідач отримав від позивача кошти в розмірі 94 500,00 грн. та розпочав виконання замовлення.

Посилання відповідача на фактичну зміну обставин замовлення позивачем продукції (Закон України Про технічні регламенти та оцінку відповідності № 124-VIII, який набув чинності вже після закінчення тендерної закупівлі; зміну вимог щодо приладів, які мали мати оцінку відповідності замість метрологічної атестації тощо), не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді штрафу за порушення терміну постачання обумовленої договором продукції.

Так, відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги положення ст.ст. 617, 618 ЦК України не вважається підставою для звільнення від відповідальності, зокрема недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальності безпосередньо виконавця.

Також, стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Невиконання контрагентами боржника своїх зобов'язань, збільшення ціни при виготовленні продукції, виконанні додаткових вимірів, атестацій, є комерційним ризиком, істотною складовою самого поняття підприємства. Перекладання власних комерційних ризиків на кредиторів можливе лише за їх згодою або у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару негативно відображується на підприємстві позивача, суттєво зачіпає його інтереси та завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

До того ж, відповідач був не позбавлений права та можливості при укладанні договору домовитись з позивачем, що ціна товару може бути змінена у визначених відповідачем випадках.

Таким чином, обставини, які зазначені відповідачем щодо зміни обставин виконання замовлення, не є підставою для звільнення його відповідальності у вигляді штрафу за порушення термінів поставки продукції. В свою чергу, нараховані позивачем штрафні санкції базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача.

Судом перевірено розрахунок штрафу, який є вірним та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по поставці товару у визначений договором строк та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму штрафу в розмірі 27599,94 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності наведених в апеляційній скарзі доводів, а також не довів правових підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді штрафу за порушення своїх зобовязань за договором. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СЕНСОР", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі № 922/3964/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пушай В.І.