Рішення

від 18.05.2018 по справі 225/1165/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/225/519/2018

Єдиний унікальний номер № 225/1165/18

Дзержинський міський суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2018 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилось від ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дружиною ОСОБА_2. В березні 2017 року її чоловік помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, яка є у спільній сумісній власності з нею, а також земельну ділянку АДРЕСА_2 зареєстровану під № НОМЕР_2, яка належить йому на праві приватної власності. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за законом першої черги є вона, його дружина. Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_2 за законом або за заповітом не має. В установленому законом порядку та визначені строки вона звернулася до приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Верченко Т.І. з заявою про оформлення спадщини від померлого ОСОБА_2, але їй було відмовлено в оформленні спадщини із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкову квартиру та земельну ділянку.

Визнання права власності на Ѕ частину квартири, що є у спільній частковій власності та земельну ділянку, що залишились від ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року необхідно позивачу для реалізації свого набутого права на прийняття спадщини від померлого чоловіка.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.

Позивач, її представник за довіреністю в судове засідання не з'явилися, просили суд розглянути справу у їх відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю, наполягають на їх задоволенні.

Належно повідомлений представник відповідача в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати право власності в порядку спадкування на нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0621 га, розташовану під номером АДРЕСА_2

В положеннях п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року зазначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини .

Відповідно до ст. 9-1 Закону України При тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2.09.2014 № 1669-VII із змінами та доповненнями у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 є м. Донецьк.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 23 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.09.2017 позивач ОСОБА_1 вперше звернулася з заявою про прийняття спадщини від померлого чоловіка до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ГТУЮ в Донецькій області Верченко Тетяни Іванівни, що знаходиться в Центральному (Жовтневому) району АДРЕСА_3

Отже, Маріупольська міська рада , яка знаходиться за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 29-б), як орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, є належним відповідачем по справі, і позивач правомірно звернулася до суду з цим позовом за захистом прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено на підставі свідоцтва про одруження (а.с. 17) позивач по справі ОСОБА_1 знаходилась у шлюбі з ОСОБА_2, зареєстрованому 7 червня 1968 року Палацом одруження м. Донецьку, за актовим записом № 1537.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири, що є у спільній сумісній власності з нею, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки № АДРЕСА_2, зареєстрованої під № НОМЕР_2. Нерухоме майно у виді земельної ділянки на праві власності належало ОСОБА_2 (а.с. 15), тобто чоловікові позивача.

Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 27) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_3 від 10.12.1998 (а.с. 11) квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 (а.с. 15) земельна ділянка АДРЕСА_2 яка зареєстрована під номером № НОМЕР_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2, тобто чоловікові позивача по справі.

За життя, ОСОБА_2, який є чоловіком позивача по справі, зазначене нерухоме майно нікому не спадкував. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за законом першої черги є його дружина ОСОБА_1, тобто позивач по справі.

Позивач по справі звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини від померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_2, але їй було відмовлено в оформленні спадщини. Даний факт підтверджено постановою про відмову вчинення нотаріальних дій від 21.09.2017 (а.с. 6).

Отже, після смерті ОСОБА_2 позивач по справі фактично прийняла спадщину у вигляді Ѕ частини квартири, що є у спільній частковій власності та земельну ділянку за законом першої черги від померлого чоловіка, не відмовлялася від неї.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 81-83) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Верченко Т.І. та Торецької державної нотаріальної контори (а.с. ) з заявою про прийняття спадщини, крім дружини померлого ОСОБА_1 та позивача по справі, ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась.

З огляду на це суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

В частині 2 статті 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають в тому числі той з подружжя, який його пережив.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 369 Сімейного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Сімейного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

В приписах частини другої цієї статті зазначено, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до норм ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 (а.с. 15) земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 0,0621 га за кадастровим номером № НОМЕР_2, розташована у АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення Макіївської міської ради № 39/44 від 23.12.2005.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_3 від 10.12.1998 (а.с. 11) квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить подружжю ОСОБА_4, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що відсутність правовстановлюючих документів на Ѕ частку квартири, що є у спільній сумісній власності та земельну ділянку, не може бути для позивача по справі перешкодою у прийняті спадщини від померлого чоловіка, оскільки зазначене майно належало йому на праві приватної власності та є у спільній сумісній власності, яке відповідно до вимог ст. 321 ЦК України є непорушним.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи те, що позивачем втрачена можливість підтвердити своє право власності на Ѕ частину спадкової квартири та земельну ділянку, її вимоги підлягають судовому захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280ЦПК України, ст.ст. 321, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м.Донецька, ІН НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 також земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0621 га, зареєстровану під кадастровим номером № НОМЕР_2, розташовану у АДРЕСА_2 що залишились від ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.В. Челюбєєв