Ухвала

від 21.05.2018 по справі 815/5481/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5481/16

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Козака Ф.І., Бурі О.Є.;

представника відповідача - Караханяна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (далі - ПАТ ІЦКК ), оскаржуючи до суду першої інстанції податкові повідомлення-рішення, за якими йому були визначені суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток, з податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції за порушення строків подання податкової декларації, посилався на відсутність з його боку порушень податкового законодавства.

Позивач стверджував про помилковість висновків контролюючого органу щодо наявності в його діях порушень вимог ст. 135 Податкового кодексу України щодо невключення до складу інших доходів кредиторської заборгованості за векселями та кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, а тому дійшов протиправного висновку про заниження ним доходів.

Далі, в позові зазначається про неправомірний висновок ГУ ДФС в Одеській області щодо заборони, віднесення до складу витрат у першому кварталі 2014 року, витрати, понесені наприкінці 2013 року, за наявності такої підстави, як відсутність первинних документів від постачальника.

Є також, на думку позивача, необґрунтованими посилання відповідача про завищення ним витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та заниження податку на додану вартість, оскільки товариство проводило реальні господарські операції і ці події, яка викликали зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ПАТ ІЦКК просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи доводи апелянта, встановив, що судом першої інстанції не досліджувались питання правомірності нарахування контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, у тому числі, не брались до уваги заперечення позивача щодо неврахування контролюючим органом відповідних доказів.

Ретельний аналіз акта перевірки та прийнятих податкових повідомлень рішень, виявив проблемні питання, які суд апеляційної інстанції без додаткових пояснень з боку контролюючого органу не може вирішити.

Так, в акті перевірки зазначено, що ПАТ ІЦКК в порушенні п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів не включило суму безнадійної кредиторської заборгованості за векселями щодо яких минув строк позовної давності на загальну суму 24 851 049,00 грн.

Окрім того, до статусу безнадійної заборгованості контролюючий орган відніс кредиторську заборгованість позивача щодо якої, станом на 01.01.2014 р. та 31.12.2015 р. минув строк позовної давності.

Так, за даними бухгалтерського обліку позивача перед ТОВ Корсар 98 по Кт рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками існує заборгованість в розмірі 6 321 650,00 грн., термін виникнення серпень 2010 року.

Водночас, в матеріалах справи є копії платіжного доручення №1585 від 12.08.2010 р., відповідно до якого ПАТ ІЦКК сплатив на адресу ТОВ Торгівельного дому Альянс 3 129 500,00 грн. (т.2 а.с.60) та копія платіжного доручення №2275 від 01.08.2008 року, позивач за цим договором сплатив ТОВ Меридіан Центр 1 265 000,00 грн. (т.2 а.с.85).

Про вказані обставини позивач, зокрема, зазначав, оскаржуючи спірні рішення ГУ ДФС в Одеській області в адміністративному порядку до ДФС України.

Далі контролюючий орган не визнає правомірність віднесення у 2014 р. позивачем до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, витрат, що були понесені у вересні - грудні 2013 р. на суму 235 675,00 грн. та про наявність в його діях порушень ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

До того ж ГУ ДФС в Одеській області зробило висновок про завищення позивачем рядка 06.2 Витрати на збут на вартість послуг та робіт, придбаних та здійснених в минулих податкових періодах, відповідно актів виконаних робіт та послуг на транспортно-експедиційне обслуговування у 2013 р. на суму 221 059,00 грн.

Контролюючий орган, перевіряючи обґрунтованість декларування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, дійшов висновку про їх завищення в 2014 р. на 847 910,00 грн. за наступними операціями не визнала витрати позивача, що вплинули на фінансовий результат у 2015 р. на суму 2 475 414,00 грн., адже податковою перевіркою встановлено, що у 2015 р. ПАТ ІЦКК придбав товари та послуги без підтверджуючих документів.

Узагальнені висновки цього акта свідчать про наступні порушення ПАТ ІЦКК податкового законодавства:

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст. 198, п.201.4 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1 018 711 грн.;

- п.п. 14.1.27 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.135.5.4 ст. 135, п.138.1.1, п. п.138.2,п.138.4, п.138.5, п.138,8, п.п. 138.10.3 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, ст..1 п.5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на суму 4 812 938,00 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2015 р. на суму 9 984 352,00 грн. ( у тому числі з урахуванням завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2014 році на суму 7 508 938,00 грн.);

- п.168.1.5 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що стало наслідком несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , постанов Правління НБУ: №270 від 12.05.2014 р., №515 від 20.08.2014 р., №734 від 20.11.2014 р., №758 від 01.12.2014 р., №160 від 03.03.2015 р., №354 від 03.06.2015 р. та №581 від 03.09.2015 р. в частині недотримання нормативних строків розрахунків .

- п.39.4.2. ст. 39 Податкового кодексу України в частині неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції за 2015 р. з нерезидентами.

Предметом оскарження є наступні податкові повідомлення рішення:

- №0005321409 від 22 липня 2016 року, яким визначено штрафні санкції за порушення строків подання податкової декларації в розмірі 365 400 грн.;

- № 001251 від 10.02.2017 р. про збільшення податку на додану вартість на суму 42 372 грн. та про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 21 186 грн.;

- №0012532200 від 10.02.2017 р, відповідно до якого збільшений податок на прибуток на суму 4 381 495 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція на суму 2 190 748,00 грн.;

- №001255 від 10.02.2017 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток за 2015 р. у розмірі 7 508 938,00 грн.;

- №0001901409 від 16 лютого 2017р. про збільшення податку на прибуток за 2015 р. приватних підприємств на суму 431 443,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 215 722,00 грн.

- №0001911409 від 16 лютого 2017р., згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 р. на суму 2 475 414,00 грн.;

- №0001921409 від 16 лютого 2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 974 464,00 грн. та відповідно до якого застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 487 232,00 грн.

Відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків,затвердженого наказом Міністерства фінансів №1204 від 28.12.2015 р. (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Натомість в матеріалах справи відсутній відповідний розрахунок, у зв'язку з чим, неможливо перевірити за яке порушення податкового законодавства і в якій сумі накладено стягнення та в якому розмірі застосована штрафна санкція.

Частина 4 ст. 9 КАС України встановлює, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, у тому числі за допомогою письмових доказів.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Стаття 308 КАС України встановлює межі перегляду судом апеляційної інстанції та зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на це, що учасниками справи до суду першої інстанції не надавались докази щодо предмету спору, суд їх не вивчав, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх дослідження задля повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 80, 303, 321 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Витребувати у Головного управління ДФС в Одеській області розрахунок щодо кожного податкового повідомлення рішення, а також письмові пояснення, які первинні документи платника податків приймались до уваги при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Зазначені документи надіслати на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду, на ім'я судді Турецької І.О. за адресою: вул. Софіївська, 19, м. Одеса до 07 червня 2018 року.

Зобов'язання суду є обов'язковими для виконання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова