Постанова

від 20.02.2019 по справі 815/5481/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5481/16

Категорія:8.3Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 08 листопада 2018 року о 12:50 год.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

при секретарі Голобородько Д.В.,

за участі сторін:

представників позивача: Бурі О.В., Козака Ф.І.,

представників відповідача: Караханяна А.М., Поперечного Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області, а саме: скасування податкових повідомлень-рішень №0005321409 від 22 липня 2016 року, №001251, №001255, №0012532200 від 10 лютого 2017 року, №0001901409, №0001911409, №0001921409 від 16 лютого 2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позивні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як товариством у перевіряємий період правомірно сформовано свої витрати та податковий кредит з ПДВ, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, апелянт вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про необхідність включення до доходу товариства суму заборгованості за виданими векселями та за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ Корсар 98 , так як термін спливу позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості ще не минув.

При цьому, апелянт вважає, що проведені ним господарські операції з контрагентами ТОВ ЛЕОНГРУП , ТОВ ТПК ХІМТРЕЙД , ТОВ ПРОГРЕС ЮА , ТОВ ДЕОН СОЮЗ , ТОВ ТПП СПЕКТР , ПрАТ МАКРОХІМ , ТОВ АЛІФАНТ-ГРУП , ТОВ ПАРИТЕТ-СП , ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС 2014 , ТОВ ЛАРГО ТРАНС , ТОВ СВЕТОТЕХНІКА , ТОВ ВІВО-ТРАНС , ТОВ ГІПЕР ТРЕЙД , ТОВ ЮГ ЗОВНІШТОРГ , ТОВ УКРАВТОМАТИКА , ТОВ УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ , ТОВ КОМАНІЯ СТІЛПАЙАП , ТОВ ТРЕЙД СЕРВІЗ КАПІТАЛ мали реальний характер та підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, апелянт вважає що ним не порушено вимог податкового законодавства за наслідком здійснення контрольованих операцій та подання відповідних звітів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат з питань правильності висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 05 липня 2016 року щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої складено акт №188/15-32-14- 09/00278818 від 05 липня 2016 року.

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період позивачем, зокрема, допущено порушення положень п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п. 198 ст.198 Податкового кодексу України.

За наслідком встановлення вищевказаних порушень податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005321409 від 22 липня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток, на загальну суму 4 812 938, грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 2 406 469,00 грн.;

№ 001251 від 10 лютого 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, у сумі 42 372,00 грн., а також, а застосовано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 21 186,00 грн.;

№ 001255 від 10 лютого 2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у сумі 7 508 938, 00 грн.;

№ 0012532200 від 10 лютого 2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем з податку на прибуток, у сумі 4 381 495,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, на суму 2 190 748,00 грн.;

№ 0001901409 від 16 лютого 2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем з податку на прибуток на суму 431 443,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, на суму 215 722,00 грн.;

№ 0001911409 від 16 лютого 2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 2 475 414.00 грн.

№ 0001921409 від 16 лютого 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, у сумі 974 464,00 грн., а застосовано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 487 232,00 грн.;

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як податковим органом підтверджено факт вчинення товариством спірних порушень податкового законодавства у перевіряємий період, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції на час здійснення спірних господарських операції у 2014 році) - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (в редакції від 01 січня 2015 року) - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача у перевіряємий період, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ ЛЕОНГРУПП , ТОВ ТПП СПЕКТР , ПрАТ МАКРОХІМ , ТОВ СВЕТОТЕХНІК-ПІВДЕНЬ , ТОВ ТПК ХІМТРЕЙД , ТОВ ПРОГРЕС ЮА , ТОВ АЛІФАНТ ГРУП , ТОВ ЛАРГО ТРАНС , ТОВ ДЕОН СОЮЗ , ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 , ТОВ ПАРИТЕТ-СП , ТОВ ВІВО-ТРАНС , ТОВ ГІПЕР ТРЕЙД , ТОВ УКРМЕТАВТОМАТИКА , ТОВ УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ , ТОВ КОМПАНІЯ СТІЛПАЙП , ТОВ ТРЕЙД СЕРВІС КАПІТАЛ , ТОВ ЮГ ЗОВНІШТОРГ , які на думку контролюючого органу не мали реального характеру.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ЛЕОНГРУПП (в особі постачальника) укладено договір від 21 травня 2014 року № 2105-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладених специфікацій № 1-10, на адресу покупця передавалось паливо котельне коксохімічне.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ЛЕОНГРУПП за отриманий товар.

В свою чергу, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ТПП СПЕКТР (в особі постачальника) відбулись на підставі складеного рахунку-фактури від 30 грудня 2013 року №СФ-0002845.

На підтвердження реальності проведених операцій товариством надано видаткову накладну від 24 січня 2014 року № РН-0000038 щодо придбання товару Фреза дискова 100x8x32 Р6М5 , вартістю 432,00 грн., а також податкову накладну від 22 січня 2014 року № 30.

Крім того, позивачем надано експрес-накладну №20280008948556 (перевізник Нова Пошта), що є підтвердженням факту перевезення товару.

В свою чергу, згідно платіжного доручення від 22 січня 2014 року підтверджується факт перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ ТПП СПЕКТР .

Між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ПрАТ МАКРОХІМ (в особі постачальника) укладено договір від 20 січня 2012 року № 133/1, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити хімічну продукцію.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ПрАТ МАКРОХІМ за отриманий товар.

Між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ СВЕТОТЕХНІК-ПІВДЕНЬ (в особі постачальника) укладено договір купівлі-продажу товару від 13 грудня 2012 року №6-Од. згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію.

На підтвердження виконання умов укладеного договору товариством надано видаткову накладну від 06 лютого 2014 року щодо придбання товару кабель КГ 4x6 , загальною сумою 2 349,00 грн., а також податкову накладну від 04 лютого 2014 року № 54.

Крім того, платіжним дорученням підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ СВЕТОТЕХНІК-ПІВДЕНЬ за отриманий товар.

При цьому, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ТПК ХІМТРЕЙД (в особі постачальника) щодо придбання палива котельного вуглеводневого сумішного відбувались на підставі складених рахунків-фактур.

На підтвердження реальності проведених операцій товариством надано видаткові, податкові накладні, а також платіжні доручення, якими підтверджується факт перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ ТПК ХІМТРЕЙД .

Також, між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ПРОГРЕС ЮА (в особі постачальника) укладено договір від 30 липня 2014 року № 300744, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладених специфікацій № 1-4, на адресу покупця передавалось паливо котельне коксохімічне.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ПРОГРЕС ЮА за отриманий товар.

При цьому, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ АЛІФАНТ ГРУП (в особі постачальника) щодо придбання палива котельного вуглеводневого сумішного відбувались на підставі рахунку-фактури від 10 липня 2014 року № СФ-7595.

На підтвердження реальності проведених операцій товариством надано видаткову накладну від 06 серпня 2014 року щодо придбання товару Електродвигун АОЛ 22-4 , вартістю 1 601,00 грн., а також податкову накладну від 01 серпня 2014 року № 298.

Крім того, позивачем надано експрес-накладну №20280008948556 (перевізник Нова Пошта), що є підтвердженням факту перевезення товару

В свою чергу, згідно платіжного доручення підтверджується факт перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ АЛІФАНТ ГРУП .

Між ПАТ ІЦКК (в особі замовника) та ТОВ ЛАРГО ТРАНС (в особі виконавця) укладено договір про надання транспортних послуг від 05 жовтня 2012 року № А-12/43.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії податкових накладних, актів здачі-приймання робіт та копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ЛАРГО ТРАНС за отримані послуги.

Між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ДЕОН СОЮЗ (в особі постачальника) укладено договір від 17 жовтня 2014 року № 17/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладених специфікацій на адресу покупця передавалось паливо котельне коксохімічне.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ДЕОН СОЮЗ за отриманий товар.

Між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 (в особі продавця) укладено договір від 01 липня 2014 року № 1, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити запчастини до сільськогосподарської техніки.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 за отриманий товар.

Між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ПАРИТЕТ-СП (в особі постачальника) укладено договір від 08 січня 2014 року № 6, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладеної специфікації на адресу покупця передавались дерев'яні піддони індустріальні та європіддони.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ПАРИТЕТ-СП за отриманий товар.

Також, між ПАТ ІЦКК (в особі замовника) та ТОВ ВІВО-ТРАНС (в особі виконавця) укладено договір про надання транспортних послуг від 27 лютого 2014 року №А-14/12.

При цьому, у межах спірних правовідносин господарські операції відбувались на підставі рахунку-фактури від 04 березня 2014 року №-00027.

На підтвердження виконання укладених договорів у матеріалах справи зібрано копії податкових накладних, актів здачі-приймання робіт та копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ВІВО-ТРАНС за отримані послуги.

При цьому, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі замовника) та ТОВ ГІПЕР ТРЕЙД (в особі виконавця) щодо надання експедиційних послуг відбувались на підставі рахунків-фактури від 31 січня 2014 року № 310100 та від 28 лютого 2014 року № 13503.

На підтвердження реальності проведених операцій у матеріалах справи зібрано копії податкових накладних, актів здачі-приймання робіт.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ГІПЕР ТРЕЙД за отримані послуги.

Також, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ УКРМЕТАВТОМАТИКА (в особі постачальника) відбувались на підставі рахунку-фактури від 05 березня 2015 року № 161.

На підтвердження реальності проведених операцій товариством надано видаткову накладну від 06 березня 2015 року № 77 щодо придбання товару Датчик ВКИ.М08.45К.2.НО.Р , вартістю 662,40 грн., а також податкову накладну від 12 березня 2015 року № 8.

Крім того, позивачем надано експрес-накладну №59000100398155 (перевізник Нова Пошта), що є підтвердженням факту перевезення товару

Господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ (в особі постачальника) щодо придбання товару (пароніт, набивання) відбувались на підставі рахунків-фактури від 05 травня 2015 року № ОСФ-00625 № ОСФ-000045

На підтвердження реальності проведених операцій товариством надано видаткову накладну від 05 червня 2016 року щодо придбання товару (пароніт, набивання), вартістю 5 148,00 грн., а також податкову накладну від 12 березня 2015 року № 8.

В свою чергу, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ за отриманий товар.

Крім того, позивачем надано експрес-накладні (перевізник Нова Пошта), що є підтвердженням факту перевезення товару

При цьому, між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ КОМПАНІЯ СТІЛПАЙП (в особі постачальника) укладено договір 05 травня 2015 року № 18/02, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладених специфікацій на адресу покупця передавалось паливо котельне коксохімічне.

На підтвердження виконання укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, акти товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ КОМПАНІЯ СТІЛПАЙП за отриманий товар.

Також, між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ ТРЕЙД СЕРВІС КАПІТАЛ (в особі постачальника) укладено договір 18 вересня 2015 року № 2015/09/01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію відповідно до специфікацій.

При цьому, згідно укладених специфікацій на адресу покупця передавалось паливо котельне коксохімічне.

На підтвердження виконання умов укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні, видаткові накладні, акти товарно-транспортні накладні.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів з від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ТРЕЙД СЕРВІС КАПІТАЛ за отриманий товар.

При цьому, господарські відносини між ПАТ ІЦКК (в особі замовника) та ТОВ ЮГ ЗОВНІШТОРГ (в особі виконавця) щодо надання послуг сертифікації відбувались на підставі рахунків-фактури від 14 січня 2015року № 17.

На підтвердження реальності проведених операцій у матеріалах справи зібрано копії податкових накладних, актів здачі-приймання робіт.

Крім того, платіжними дорученнями підтверджується факт перерахування грошових коштів з від ПАТ ІЦКК на розрахунковий рахунок ТОВ ЮГ ЗОВНІШТОРГ за отримані послуги.

В даному випадку, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, із зібраних доказів у справі можливо встановити, що факт отримання товариством товарів (послуг) за вказаними договорами підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вищевказані господарські операції узгоджуються з господарською діяльністю товариства.

Більш того, вищевказані висновки колегії суддів підтверджуються висновком проведеної судово-економічної експертизи № 3377/3378-18 від 30 листопада 2018 року.

Крім того, варто відзначити, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Між тим, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству додаткових податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій з контрагентами стали висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів основних засобів та ненадання частини первинних документів та наявності недоліків у вже наданих документах.

В даному випадку, відсутність у підприємств-контрагентів великої кількості працівників, а також певних основних засобів не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

Також, варто відзначити, що наявність будь-яких недоліків в наданих товариством первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання спірного товару (послуг), не є підставою для нарахування йому додаткових податкових зобов'язань.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу щодо наявності кримінальних проваджень відносно деяких контрагентів, так як податковим органом не надано належних доказів, а саме вироку у кримінальній справі, що підтверджує вчинення посадовими особами відповідних контрагентів злочинних дій у взаємовідносинах з позивачем.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також, з аналогічних підстав, колегія не приймає посилання податкового органу на факт проведення контрагентами позивача ризикованих господарських операцій з іншими юридичними особами, що не перебували з ним у господарських відносинах у перевіряємий період.

В свою чергу, щодо встановлених контролюючим органом фактів безпідставного не включення позивачем сум безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими векселями, за якими минув строк позовної давності, до свого прибутку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, згідно копій простих векселів (векселедавець ПАТ ІЦКК ) та актів приймання-передачі векселів, виданих у 2010 році на адресу ТОВ Агро-Інвест , ТОВ Дніпровська компанія Будпостач , ТОВ Карат , ТОВ Техпром М , ТОВ Оптторгзапчасть вбачається, що загальна заборгованість товариства перед вказаними юридичними особами складає 24 851 049,00 грн.

Між тим, Закон України Про обіг векселів в Україні визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

При цьому, згідно ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Згідно ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, До простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійною заборгованістю, зокрема, є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

В даному випадку, із зібраних у справі доказів вбачається, що термін сплати за векселем ТОВ Агро-Інвест № 0648542, а також векселями ТОВ Дніпровська компанія Будпостач № 0648523 ,№ 0648525, № 0648527, № 0648528, № 0648529, №0648530, № 0648531 сплинув у 2011 році, а тому з урахуванням трирічного строку позовної давності товариство мало включити безнадійну заборгованість по вказаним векселям до свого прибутку, у загальній сумі 2 491 854,00 грн.

При цьому, вказане порушення визнане представниками товариства у судовому засіданні, а тому відповідні обставини справи не підлягають доказуванню, згідно положень ч. 1 ст. 78 КАС України.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що за векселями ТОВ Карат № 0648546, ТОВ Техпром М № 0648550 та № 0648547, ТОВ Оптторгзапчасть № 0648544 погашання мало відбутись у 2015 році, на загальну суму 22 359 194,75 грн., згідно складених актів приймання-передачі векселів.

Внаслідок чого, з урахуванням трирічного строку позовної давності товариство мало включити відповідну заборгованість до свого прибутку лише у 2018 році, тобто після проведення спірної перевірки.

В даному випадку, вищевказані висновки колегії суддів підтверджуються висновком проведеної судово-економічної експертизи № 3377/3378-18 від 30 листопада 2018 року.

Крім того, щодо виявленої податковим органом безнадійної заборгованості товариства перед контрагентом ТОВ КОРСАР 98 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно договору поставки товару від 07 липня 2018 року №07/07, що укладений між ПАТ ІЦКК (в особі покупця) та ТОВ Меридіан Центр (в особі постачальника), постачальник зобов'язується поставити продукцію (гофроагрегат).

Відповідно до видаткової накладної від 30 липня 2008 року ПАТ ІЦКК отримано від вказаного контрагента товар, на загальну суму 5 165 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 01 серпня 2008 року товариством перераховано ТОВ Меридіан Центр грошові кошти, у сумі 1 265 000,00 грн.

При цьому, згідно умов договору про відступлення права вимоги (цесія) між ТОВ Меридіан Центр (Цедент) та ТОВ Корсар-98 (Цесіонарій) від 02 серпня 2010 року № 02/09/2010, ТОВ Меридіан Центр відступило право вимоги ТОВ Корсар-98 .

Додатковою угодою до вказаного договору від 20 вересня 2010 року встановлено, що строк оплати за цим договором має розпочатись не раніше 31 грудня 2017 року.

Крім того, право вимоги заборгованості ПАТ ІЦКК перед ТОРГОВИЙ ДІМ АЛЬЯНС 3 , у сумі 2 590 000 грн., згідно договору від 08 серпня 2010 року № 08/09/2010 про відступлення права вимоги передано ТОВ Корсар-98 .

Додатковою угодою до вказаного договору встановлено, що строк оплати за цим договором складає має розпочатись не раніше 31 грудня 2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що виникла у товариства заборгованість перед ТОВ Корсар-98 не є безнадійною, так як не закінчився встановлений трирічний строк позовної давності.

В даному випадку, вищевказані висновки колегії суддів підтверджуються висновком проведеної судово-економічної експертизи № 3377/3378-18 від 30 листопада 2018 року.

Крім того, щодо встановленого податковим органом порушення, яке виникло за наслідком включення позивачем у 2014 році до своїх витрат, витрат минулих років (2013 рік), у сумі 456 734 грн., а також порушення вимог податкового законодавства при здійсненні контрольованих операцій з іноземними контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, вказані порушення визнані представниками товариства у судовому засіданні, а тому відповідні обставини справи не підлягають доказуванню, згідно положень ч. 1 ст. 78 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 001251 від 10 лютого 2017 року, № 0012532200 від 10 лютого 2017 року, № 0001901409 від 16 лютого 2017 року, № 0001911409 від 16 лютого 2017 року, № 0001921409 від 16 лютого 2017 року.

Крім того, з урахуванням визнаних товариством порушень, колегія суддів вважає за необхідне визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 001255 від 10 лютого 2017 року, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 4 560 349,76 грн.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку, з урахуванням вищевказаного висновку колегії суддів про необхідність часткового задоволення позовних вимог, наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 446 312, 91 грн.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 001251 від 10 лютого 2017 року, № 0012532200 від 10 лютого 2017 року, № 0001901409 від 16 лютого 2017 року, № 0001911409 від 16 лютого 2017 року, № 0001921409 від 16 лютого 2017 року.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 001255 від 10 лютого 2017 року, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 4 560 349,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 446 312 (чотириста сорок шість тисяч триста дванадцять) грн., 91 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судвого рішення складено 27 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.