Постанова

від 16.05.2018 по справі 408/3097/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М,

Справа № 408/3097/17-ц

Провадження № 22ц/782/277/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

головуючого Луганської В.М.,

суддів - Стахової Н.В., Коротенко Є.В.,

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - фермерське господарство АГРО- АВК

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 лютого 2018 року ухвалене Біловодським районним судом Луганської області у складі: Соболєва Є.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства АГРО - АВК про стягнення боргу за оренду земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до фермерського господарства АГРО - АВК про стягнення боргу за оренду земельної ділянки. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданим 13.04.2006 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,2 га та згідно до Державного акту на право власності на землю серії ЛГ №108267 виданим 19.03.2008 року на праві приватної власності належить земельна ділянка 6,69 га рілля. Земельні ділянки розташовані на території Вільхівської військово - цивільної адміністрації (до січня 2017 року Вільхівська сільська рада), які було передано в оренду фермерському господарству АГРО - АВК . Позивач зазначив, що до 2014 року орендатор розраховувався за оренду землі, а з 2014 року позивач орендну плату не отримав, відповідач ухиляється від сплати заборгованості по орендній платі за землю. Позивач в позовній заяві посилається на те, що згідно Указу Президента України від 19.08.2008 року №725/2008 року орендна плата за землі сільськогосподарського призначення повинна становити не менше 3% від вартості земельної ділянки встановленої згідно до законодавства. У пункті 288.5 ПК України вказано, що розмір орендної плати передбачається договором оренди, але не може бути менше 3% грошової оцінки землі. Позивач зазначив, що у 2014 році вартість кожної земельної ділянки становила 134190,71 грн., орендна плата за дві ділянки становила 6581,42 грн., яку позивач не отримав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі з урахуванням пені за 01.01.2015 по 07.07.2017 рік складала 18289,78; за 2015 рік вартість земельної ділянки становила 167612,58 грн., орендна плата мала складати 8397,4 грн. та з урахуванням пені за період з 01.01.2016 по 07.07.2017 р. заборгованість складала 17704,6 грн., за 2016 рік вартість ділянок складала 201118,33 грн та орендна плата мала становити 9715,02 грн., а з урахуванні пені заборгованість складала 13366,48, грн. Всього за 2014, 2015, 2016 роки з урахуванням пені відповідач заборгував позивачу орендну плату в розмірі 49 360, 84 грн. У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за оренду земельних ділянок за 2014,2015,2016 роки з урахуванням пені в сумі 49360,84 грн.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ФГ АГРО - АВК задоволено частково.

Суд стягнув з ФГ АГРО - АВК на користь позивача заборгованість по орендній платі за землю за 2014-2016 роки у сумі 3 384, 10 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги розрахунків позивача виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі, що відповідає Указу Президента України №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та часток (паїв) від 2 лютого 2002 року. Суд першої інстанції посилаючись на п. 13 договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем визнає, що договір оренди є цивільно-правовом та передбачає, що розмір орендної плати переглядається кожного разу у разі : зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, в наслідок інфляції, в інших випадках передбачених законом. Цей пункт договору оренди землі передбачає кожного року переглядати розмір орендної плати, а не змінювати умови договору. Суд першої інстанції не взяв до уваги ухвалу Вищого адміністративного Суду України від 02.06.2016 року, в якій зазначено, якщо розмір орендної плати за землю встановлений нижче законодавчо встановленої межі, орендарю належить сплачувати орендну плату у розмірі встановленому чинним законодавством, а не договором.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ФГ АГРО- АВК в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ним встановлені наступні обставини: позивач є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площами 6,2000 га та 6,6900 га, що підтверджується державними актами серії ЛГ № 144036 від 13 квітня 2006 року та серії ЛГ № 198267 від 19 березня 2008 року. 09 січня 2008 року позивач дані земельні ділянки передав в оренду відповідачу, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок. Згідно умов договорів оренди сторони визначили, що орендна плата орендарем вноситься у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки в натуральному вигляді сільгосппродукцією та послугами до 31 грудня поточного року. Суд вважав встановленими обставинами щодо несплати позивачу орендної плати за 2014-2016 роки. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивач підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за 2014-2016 роки, виходячи із розміру встановленого договорами оренди землі 1,5 % від визначеної у договорах грошової оцінки земельних ділянок, а також зі сплатою пені у розмірі 0, 2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів судової палати погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина 3 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про оренду Землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 6,20 га, ділянка №286, та земельної ділянки загальною площею 6,69 га, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку (а.с.11, 16).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2008 року (а.с.7-8) та договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2008 року (а.с.12-14) ОСОБА_2 передав земельні ділянки в оренду строком на 10 років Фермерському господарству АГРО-АВК .

Відповідно до п. 9 вказаних договорів оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1, 5% вартості земельної ділянки в натуральному вигляді сільгосппродукцією та послугами.

Пунктом 10 вказаних договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Тобто, сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки.

Згідно п. 5 договорів оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 22 191 грн.

Судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу орендну плату за 2014-2016 роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди земельної ділянки землі є цивільно-правовим і розрахунок заборгованості по орендній платі за 2014 - 2016 роки позивачу необхідно здійснити із розміру 1,5 % вартості земельних ділянок, яка зазначена у договорах оренди земельних ділянок та стягнення пені із розрахунку 0, 2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення як передбачено п. 14 договорів оренди землі. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 3 384, 10 грн.

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно на взяв до уваги розрахунок позивача заборгованості по орендній платі, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі відповідно до Указу Президента України №92/2002 При додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв) від 2 лютого 2002 року, оскільки згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Виходячи із аналізу вказаних вище норм, договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами.

Відповідно до позовної заяви позивач здійснив розрахунок заборгованості орендної плати за земельні ділянки за 2014-2016 роки в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі, що відповідає Указу Президента України №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв) від 02.02.2002 року.

Колегія суддів судової палати погоджується з висновком суду першої інстанції, шо судом не можуть бути прийняті розрахунки позивача, оскільки договорами оренди землі, орендна плата у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі не передбачена.

Позивачем не надано суду доказів укладення між ним та ФГ АГРО-АВК додаткових угод до договорів оренди землі, щодо встановлення такого розміру орендної плати, а Указ Президента України №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв) від 02.02.2002 року носить рекомендаційний характер.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з приводу зміни умов договорів або укладення додаткових угод щодо визначення розміру орендної плати, як визначено умовами договорів оренди земельних ділянок, укладених сторонами у 2008 році.

Не заслуговують увагу доводи апеляційної скарги в частині того, що п. 13 договору оренди землі передбачено кожного року переглядати розмір орендної плати, а не змінювати умови договору, оскільки п. 13 договорів оренди земельної ділянки передбачено, що розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках передбачених законом. Даним пунктом договору не встановлено обов'язок орендавця в односторонньому порядку переглядати розмір орендної плати. Збільшення розміру земельного податку, зміни вартості земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендні платі за землю у розмір 3% від вартості землі необґрунтовані. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2016 року №6-325цс16, та у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі № 519/161/16ц.

Не заслуговують уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 року у справі №к800/34406/16, оскільки, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи, наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Відповідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 3 частини першої статті 382, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 375, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 лютого 2018 рокузалишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді Є.В. Коротенко

Н.В. Стахова