Рішення

від 11.05.2018 по справі 551/1080/17

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/1080/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2018 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

їх представника за довіреністю ОСОБА_4,

представників відповідача за довіреністю:ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство Пласт , про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

04 грудня 2017 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ТОВ Агрофірма ім. Довженка про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 20 вересня 2007 року.

В обґрунтування поданого позову, позивачі послалися на те, що між ними та СП Лан ТОВ Агрофірма Шишацька в особі директора ОСОБА_7 20 вересня 2007 року були укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до умов яких, вони надали, а останній прийняв у строкове платне користування дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області, загальними площами 4. 94 га кожна.

Однак, після підписання зазначених договорів, їх копії їм надані не були. Копію договорів отримали у 2010 році після державної реєстрації, у яких малися виправлення в частині календарної дати їх підписання, - 2010 рік, замість 2007 рік.

Окрім того, у 2009 році СП Лан ТОВ Агрофірма Шишацька припинила своє існування шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма ім. Довженка , але жодної додаткової угоди щодо зміни Орендаря ними не укладалося, що, на їх думку, є порушенням їх конституційних прав, як власників земельних ділянок, та є підставою для розірвання договорів оренди.

Більше того, новий орендар, у порушення вимог ст. 24 Закону України Про оренду землі , без їх згоди передав, належні їм земельні ділянки, у суборенду ПрАТ Пласт , яким був прокладений газопровід, що призвело до обмеження прав на нерухоме майно.

23 жовтня 2017 року звернувшись до відповідача з заявою про дострокове розірвання договорів оренди, їм було відмовлено з огляду на те, що останній використовує земельні ділянки за їх цільовим призначенням та не порушує умов договорів їх оренди.

Зважаючи на те, що протиправна діяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, позивачі просили їх розірвати.

Ухвалою суду від 08 грудня 2018 року клопотання позивачів задоволено та звільнено їх від сплати судового збору / а. с. 22 /.

Цього ж дня ухвалою суду провадження у справі відкрито, її призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні / а. с. 23 /.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання / а. с. 28 /.

22 січня 2018 року від відповідача ТОВ Агрофірма Довженка надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив у задоволені позову відмовити з огляду на те, що договірні відносини з позивачами мають тривалий та постійний характер відповідно до укладених 20 вересня 2010 року договорів оренди земельних ділянок. Зважаючи на те, що ТОВ Агрофірма ім. Довженка є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ Агрофірма Шишацька та з урахуванням п. 9. 2 договорів, що є предметом спору, реорганізація юридичної особи не є підставою для їх розірвання. Оскільки строк дії договорів оренди землі починається після набрання ними чинності, тобто з моменту їх державної реєстрації, посилання позивачів на календарну дату їх укладання, нібито 2007 рік, мають бути залишені поза увагою суду. Позивачами не надано належних та допустимих доказів надання дозволу ПрАТ Пласт на будівництво на орендованих земельних ділянках газопроводу, та доказів порушення умов укладених договорів, які б давали підстави для їх розірвання / а. с. 36 - 40 /.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 закрито та, як наслідок, справу призначено до судового розгляду по суті / а. с. 60 /.

26 січня 2018 року від позивачів надійшла відповідь на відзив, згідно якої вони звертали увагу суду на очевидні виправлення в частині дати укладання договорів оренди земельних ділянок, що ставить під сумнів саму юридичну природу та законність даних договорів. За таких обставин, вважали, що фактичною датою закінчення строків їх дії є 10 листопада 2017 року. Оскільки будівництво газопроводу без їх відому відбулося за час перебування землі в оренді у відповідача, позивачі вбачали у діях останнього порушення їх прав, як власників землі, та його перебування у договірних відносинах з ПрАТ Пласт / а. с. 67 - 69 /.

23 лютого 2018 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову /а. с. 92 - 96 /.

19 березня 2018 року позивачі надали суду письмові заперечення проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності, вказуючи на те, що позовна давність не поширюється на вимоги, які випливають із порушення особистих немайнових прав. З огляду на те, що вони звернулися до суду з негаторним позовом, так як фактично просять усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, до вказаних правовідносин строк позовної давності не застосовується / а. с. 117 - 122 /.

28 березня 2018 року відповідач надіслав суду відзив на заперечення позивачів про застосування строків позовної давності, в якому критично віднісся до їх тверджень про звернення до суду з негаторним позовом, а тому просив у задоволенні позову відмовити через пропущення строків позовної давності / а. с. 123 - 127 /.

Будучи допитаним у судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримали та просили його задовольнити, виходячи з обставин, що у ньому викладені. При цьому, вказували на те, що відповідачем було безпідставно відмовлено в розірванні договорів оренди земельних ділянок, які фактично були підписані в 2007 році, через те, що, нібито, строк їх дії спливає лише у 2020 році, а будь - яких інших підстав для його дострокового розірвання не має. Зважаючи на конфлікт з відповідачем з приводу користування земельними ділянками та наміру їх обробляти самостійно, просили розірвати договори оренди.

Представник позивачів за довіреністю ОСОБА_4 висловила аналогічну думку та додатково вказала на те, що укладені між позивачами та відповідачем договори оренди порушують права довірених їй осіб, як орендодавців землі, та вимоги Закону України Про оренду землі , оскільки були передані в суборенду ПрАТ Пласт .

Представники відповідача за довіреностями ОСОБА_8 і ОСОБА_6 просили відмовити у задоволені позову з огляду на порушення позивачами строків позовної давності.

Незважаючи на своєчасність повідомлення третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про місце, дату та час розгляду справи/ а. с. 32, 34, 80, 91, 116, 138 /, представник ПрАТ Пласт до суду не з'явився, причин своєї неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України та думку учасників справи, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність останнього.

Перевіривши фактичні обставини справи належними та допустимими в ній доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ПЛ № 058630 від 29 серпня 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 100, являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4. 94 га, яка розташована на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області / а. с. 12 /.

В той же час, позивач ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ПЛ № 016525 від 29 серпня 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 101, являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4. 94 га, яка розташована на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області / а. с. 11 /.

Державна реєстрація права власності на обумовлені земельні ділянки згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулася 10 листопада 2010 року, внаслідок чого їм присвоєно кадастрові номери 5325783800:00:008:0116 та 5325783800:00:008:0115 відповідно / а. с. 13, 14 /

20 вересня 2010 року в с. Пришиб Шишацького району Полтавської області між позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та СП Лан ТОВ Арофірма Шишацька в особі директора ОСОБА_7, строком на десять років, укладено договори оренди, належних їм, земельних ділянок за номерами 85 і 86 /а.с. 7- 10/.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За правилами ч. 2 ст. 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи /у тому числі в порядку спадкування/, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 9. 2 Договорів оренди земельних ділянок, реорганізація юридичної особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Як убачається з матеріалів справи, протоколом загальних зборів ТОВ Агрофірма ім. Довженка від 25 грудня 2008 року СП Лан ТОВ Агрофірма Шишацька припинила свою діяльність, шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма Довженка , відтак є правонаступником усіх його прав та обов'язків / а. с. 41 - 45 /.

Оскільки позивачами при підписанні договорів оренди були визначені наслідки настання таких юридичних фактів як реорганізація юридичної особи - орендаря, їх розірвання не є безумовним наслідок такої обставини, як реорганізація особи - орендаря.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розірвання договору оренди землі між сторонами у разі реорганізації підприємства-орендаря можливі лише за наявності загальних підстав, передбачених ст. 32 Закону України Про оренду землі та ст. 651 ЦК України, зокрема у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 вказаного Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які б могли бути підставою для дострокового розірвання спірних договорів оренди землі.

Позивачами не надано жодних об'єктивних доказів на підтвердження підстав своїх вимог щодо істотного порушення відповідачем умов укладених договорів оренди.

Твердження позивачів про те, що відповідач перебуває у договірних правовідносинах з ПрАТ Пласт , у зв'язку з чим через орендовані земельні ділянки був покладений шлейф - газопроводу, що є обмеженням прав на нерухоме майно та в подальшому стало підставою для відмови у внесенні відповідних відомостей до Державного земельного кадастру / а. с. 71, 72 /, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст. 102 - 1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для забудови / суперфіцій / виникають на підставі договору виключно між власником земельної ділянки, а не орендарем, та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою.

Не містять матеріали справи й докази того, що відповідач передав орендовані земельні ділянки у суборенду третій особі. Доводи позивачів у цій частині ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Між тим, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 категорично заперечувала перебування ТОВ Агрофірма Довженка в договірних відносинах з ПрАТ Пласт .

Критично суд відноситься й до тверджень позивачів, що фактичним строком закінчення договорів є нібито 2017 рік, з огляду на наступне.

Так, пунктом 10. 1 Договорів, які є предметом спору, визначено, що договір у кожному випадку вступає в силу з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

Договори оренди земельних ділянок були зареєстровані в Полтавській регіональній філії центру ДЗК 10 листопада 2010 року / а. с. 7, зворот; а. с. 9, зворот /. Тобто, договори оренди земельних ділянок, укладені позивачами, були зареєстровані відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, а тому у відповідності з вимогами ст. 18 Закону України Про оренду землі вони є чинними з моменту їх державної реєстрації, відтак строк їх дії має закінчитися 10 листопада 2020 року.

На думку суду, саме з 10 листопада 2010 року укладені договори стали правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Інших підстав для розірвання договорів оренди землі позивачі не заявляли, і не надавали будь-яких інших доказів, які свідчили про істотне порушення умов договорів відповідачем.

Не містять матеріали справи й докази того, що відповідач допустив таке порушення договорів оренди, яке тягне для позивачів неможливість досягнення ним цілей укладених правочинів.

Невчасна реєстрація договору оренди земельної ділянки у державних органах також не може бути підставою для задоволення позову, оскільки ці обставини не вплинули на умови виконання договору оренди земельної ділянки і тому не можуть бути підставою для розірвання договору. Сторони підтвердили в суді, що договір оренди відповідно до п. 2. 2 Договору почав діяти з моменту його підписання та передачі земельної ділянки.

За вказаних обставин, самостійною підставою для розірвання договорів оренди не може бути й бажання відповідачів самостійно обробляти, надані ними в оренду, земельні ділянки.

На підставі всебічного, повного й об'єктивного аналізу і оцінки, наявних в матеріалах справи, доказів в їх сукупності, взаємозв'язку, єдності і протиріччі, що спрямовано на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову з огляду на його недоведеність.

За положеннями ст. ст. 256-257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього /п.11 постанови ПВС України від 18 грудня 2009 року N 14 Про судове рішення у цивільній справі /.

В даному випадку позов є недоведеними, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Виходячи з предмету заявлених вимог, якими є розірвання правочину, суд критично відноситься до тверджень позивачів та їх представника, про те, що вони звернулися до суду з негаторним позовом.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 24, 25,21, 32 Закону України Про оренду землі , статтями 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 102-1 Земельного кодексу України, статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство Пласт , про розірвання договорів оренди земельних ділянок, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено через Шишацький районний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: