Рішення

від 17.05.2018 по справі 916/562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/562/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Гнєзділова Н.В. - на підставі довіреності від 25.07.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" про стягнення збитків у розмірі 19 773,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" (надалі - позивач), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" (надалі - відповідач) суму збитків в розмірі 19 773,68 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2018р. позовну заяву з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/562/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. було відкладено розгляд справи на "17" травня 2018 р. о 12:30 год.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступні обставини.

06.01.2016р. між Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" (надалі - Туроператор) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" (надалі - Турагент) було укладено Агентський договір Партнерська програма № А17/0601-9 (надалі - Агентський договір) відповідно до п. 1.1. якого, туроператор доручає, а турагент зобов'язується за винагороду надавати послуги туроператору з реалізації сформованого туроператором туристичного продукту шляхом укладення від імені, під контролем, в інтересах туроператора цивільно-правових договорів з споживачами туристичних послуг (надалі - туристами), юридичними особами, а також виконувати інші дії, пов'язані із реалізацією туристичного продукту та передбачені умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Агентського договору, під ануляцією замовлення слід розуміти відмову Турагента від замовлення повністю або частково, а також зменшення кількості ту ристів, внесення виправлень в імена та прізвища туристів, зміна раніше погоджених та підтверджених Туроператором строків та об'ємів.

Відповідно до п.2.2.3 агентського договору турагент зобов'язаний своєчасно подавати туроператору заявки на бронювання (Додаток №2 до Договору) туристичних послуг, замовлених туристами або в іншому порядку, передбаченому в п. 1.12. Договору. Кожна заявка турагента повинна містити прізвища та імена туристів, номер закордонного паспорта, строк його дії, країну відвідування, строк відвідування, необхідність оформлення в'їзної візи, готель, обраний туристами (або декілька готелів на вибір), вимоги до харчування, транспортного обслуговування, страхування, терміни надання екскурсійних послуг та перелік обраних туристами екскурсій, іншу інформацію, то є необхідною для надання туристам якісних послуг у відповідності з їх побажаннями.

Подання турагентом туроператору Заявки турагента означає згоду турагента на його поручительство перед туроператором за своєчасну оплату виставленого туроператором рахунку та відшкодування збитків, яких може зазнати туроператор внаслідок відкликання оферти туристом або юридичною особою після її отримання туроператором.

Заявка турагента вважається акцептованою туроператором, якщо туроператор електронними чи факсимільними засобами зв'язку підтвердив можливість надання послуг, визначених в заявці турагента. Акцептом заявки також може бути виставлений туроператором рахунок.

Пунктом 4.6. Агентського договору встановлено, в разі, якщо одна сторона заподіє іншій стороні збитки, вона зобов'язується відшкодувати їх в повному обсязі. Фактично понесеними витратами/збитками туроператора визнаються будь-які витрати, факт яких підтверджено документально (в тому числі листами та повідомленнями контрагентів), в тому числі штрафи, неустойка та пені, що виплачуються контрагентам туроператором при відмові турагента або туриста від поїздки з будь-яких причин, в тому числі пов'язані із зміною інформації в підтвердженій Заявці (термінів і маршруту поїздки, складу туристів і т.д.), а також у разі зміни або розірвання цього Договору.

Відповідно до умов п. 4.9.1 Агентського договору, кінцевий розмір суми, що зобов'язаний сплатити турагент, залежить від домовленостей Туроператора з партнером по організації туру. Якщо партнером туроператора встановлений інший розмір штрафних санкцій, ніж передбачений умовами даного договору, турагент зобов'язаний відшкодувати збитки туроператора на сплату штрафних санкцій, визначених партнером, понад розмір штрафу, визначений в п.4.9. цього Договору та у будь-якому разі сплатити вартість витрат туроператора за організацію туру.

На виконання умов вищезазначеного договору, турагентом 23 березня 2017 року з електронної адреси planetatourodessa@gmail.com. у відповідності до умов агентського договору, було направлено на електронну адресу scandic@tpg.ua заявку на бронювання туристичних послуг для ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2, готель Amsterdam Tropen Hotel З*, ВВ - 1558 евро, з 01.05.2017 року по 08.05.2017 року.

Туроператор підтвердив можливість бронювання даних послуг, попередивши при цьому турагента про те, що тариф є безповоротний. Після повторного підтвердження Турагентом про здійснення бронювання зазначених туристичних послуг, туроператором були заброньовані послуги проживання в готелі Amsterdam Tropen Hotel З*, ВВ - 1558 евро, з 1.05.2017 року по 8.05.2017 року для туристів ОСОБА_1, НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2

Проте, в подальшому турагентом було направлено повідомлення про відмову від зазначеної заявки.

Оскільки можливість здійснення бронювання було підтверджено Туроператором (заявка була акцептована), компанія VIAJES LIBRATUR, S.L. застосувала до туроператора штрафні санкції за ануляцію цього замовлення у розмірі 612,43 євро, підтвердженням чого є інвойс №6750 від 29.04.2017 року.

Дана сума була сплачена Позивачем 05.05.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1053 від 05 травня 2017 року, а також листом від 05.03.2018 року.

Таким чином, внаслідок ануляції Відповідачем замовлення, Позивачу були завдані збитки у загальному розмірі 612,43 євро.

Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, який розміщений на офіційному сайті НБУ https://bank.gov. ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily на 21.03.2018 року, офіційний курс євро до гривні становить 32,28 гривень. Отже, внаслідок відмови турагентом від підтвердженого туроператором замовлення останньому були спричинені збитки у загальному розмірі 19 773,68 гривень (612,43 євро х 32,28 = 19773,68 гривень).

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" спричинені збитки в розмірі 19 773,68 грн.

Відповідач в засідання суду призначені на 02.05.2018р. та 17.05.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 02.04.2018р. та 02.05.2018р. були направлені за належною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР", що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 03.03.2018р. по справі №911/1163/17 зазначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, та з відміткою оператора поштового зв'язку (за закінченням терміну зберігання) вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивач, як на підставу позову посилається на порушення збоку відповідача умов агентського договору, що завдало збитків позивачу внаслідок відмови відповідача від підтвердженого замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій (ч. 1 ст. 296 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, (ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Пунктом 4.6. Агентського договору встановлено, в разі, якщо одна сторона заподіє іншій стороні збитки, вона зобов'язується відшкодувати їх в повному обсязі. Фактично понесеними витратами/збитками туроператора визнаються будь-які витрати, факт яких підтверджено документально (в тому числі листами та повідомленнями контрагентів), в тому числі штрафи, неустойка та пені, що виплачуються контрагентам туроператором при відмові турагента або туриста від поїздки з будь-яких причин, в тому числі пов'язані із зміною інформації в підтвердженій Заявці (термінів і маршруту поїздки, складу туристів і т.д.), а також у разі зміни або розірвання цього Договору.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За п.2 ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми збитків заподіяних йому відповідачем, господарський суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено вірно, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" про стягнення збитків у розмірі 19 773,68 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОМПАНІЯ ПЛАНЕТА ТУР" (01004, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 9/2 оф.67; код ЄДРПОУ 36387500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" (65009, Одеська обл., м. Одеса, пров. Педагогічний, буд.3/3, кв. 2; код ЄДРПОУ 34598087) суму збитків в розмірі 19 773 /дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три/ грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут