Рішення

від 21.05.2018 по справі 810/939/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року № 810/939/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві, у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АВТО ОСОБА_2" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000691413.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ "ТК Комфорт", що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 133028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ТОВ ТК Комфорт мали реальний характер - послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що згідно з Актом перевірки від 13.12.2017 №995/10-36-14-13/36382118, встановлено безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ТК Комфорт , оскільки на дату складання цього акта контрагент позивача має стан "0-платник податків за основним місцем обліку". Також, вказав, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ТК Комфорт" анульовано з 17.10.2017.

Ухвалою суду від 22.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 17.04.2018 сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання учасників про розгляд справи без їх участі, за наявними в ній матеріалами. На підставі частини третьої статті 194 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 19.04.2010 (т.2 а.с.48).

Як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об`єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Між позивачем та ТОВ "ТК Комфорт" укладено договір суборенди від 30.04.2016 №3000416-001, відповідно до якого, ТОВ "ТК Комфорт" (Орендар) зобов`язується передати, а ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (Суборендар) зобов`язується прийняти у строкове платне користування складські приміщення, що перебувають у користуванні в Орендодавця і знаходяться за адресами (т.1 а.с.39-42):

- м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, загальною площею 360 кв.м, 970 кв.м, 120 кв.м.;

- м. Одеса, Логістичний центр, Ленінградське шосе, 27, загальна площа 400 кв.м.

На виконання умов договору, складено акт приймання-передачі від 01.05.2016, у відповідності до якого Суборендар прийняв у строкове платне користування об`єкти суборенди (т.1 а.с.43-44).

Також, між ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" та ТОВ "ТК Комфорт" укладено договір оренди техніки від 30.04.2016 №300416-002. Предметом вказаного договору є те, що ТОВ "ТК Комфорт" (Орендодавець) зобов`язується надати в тимчасове користування, а ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (Орендар) прийняти, оплатити та вчасно повернути технічні засоби у справному стані з урахуванням нормального зношування, а саме : Штабелер електричний FX 12 - 4шт. (т.1 а.с.45-46).

Виконуючи умови договору, його сторони оформили акт приймання передачі від 01.05.2016, у якому зазначено, що орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове користування об`єкти оренди (т.1 а.с. 48).

30 квітня 2016 року між ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" та ТОВ "ТК Комфорт" укладено ще один договір оренди техніки №300416-003, умовами якого є те, що ТОВ "ТК Комфорт" (Орендодавець) зобов`язується надати в тимчасове користування, а ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (Орендар) прийняти, оплатити та вчасно повернути технічні засоби у справному стані з урахуванням нормального зношування, а саме : Навантажувач CPCD25 - 4 шт. (т.1 а.с.50-51).

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, ТОВ "ТК Комфорт" на адресу ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" , у порядку виконання вищеперелічених договорів, було виписано та зареєстровано наступні податкові накладні:

1) від 31.07.2016 №3100 на суму 133200,00 грн, (ПДВ - 22200,00 грн), за послуги оренди нежитлових приміщень;

2) від 10.07.2016 №1033 на суму 106752,00 грн (ПДВ - 17792 грн), за за складські логістичні послуги;

3) від 10.07.2016 №1031 на суму 136800,00 грн (ПДВ - 22800,00 грн), за послуги оренди складської техніки;

4) від 10.07.2016 №1032 на суму 78720,00 грн (ПДВ - 13120,00 грн), за складські логістичні послуги;

5) від 10.07.2016 №1030 на суму 133200,00 грн (ПДВ - 22200,00 грн), за послуги оренди нежитлових приміщень;

6) від 30.06.2016 №3002 на суму 139200,00 грн (ПДВ - 23200,00 грн), за послуги оренди складської техніки;

7) від 30.06.2016 №3009 на суму 70298,40 грн (ПДВ - 11716,40 грн), за складські логістичні послуги.

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 133028,00 грн по вищезазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ позивача за липень 2016 року.

Надалі, посадовими особами Податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з питань дотримання податкового законодавства щодо нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТК Комфорт".

Перевірка проводилась з 30.11.2017 по 06.12.2017 на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 28.11.2017 №2173 та направлень від 30.11.2017 №2822 та №2823.

За результатами вказаної перевірки оформлено Акт від 13.12.2017 №995/10-36-14-13/36382118, яким встановлено порушення пунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 133028,00 грн (т.1 а.с.8-27).

До зазначеного висновку контролюючий орган дійшов у зв`язку із тим, що за результатами аналізу бази даних ГУ ДФС у Київській області встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ "ТК Комфорт" (контрагент позивача), від контрагентів-постачальників не встановлено факту придбання товарів (робіт-послуг), тобто неможливо встановити факт реального походження надання послуг. Також, перевіркою встановлено, що на балансі ТОВ "ТК Комфорт" відсутні будь-які основні засоби.

До того ж, в акті перевірки зазначено, що остання декларація контрагента позивача з ПДВ була подана за серпень 2016 року (від 20.09.2016 №9173451582), а його свідоцтво платника ПДВ анульовано з 17.10.2017.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "ТК Комфорт" не могло здійснювати господарські операції на користь позивача, що вказує на формування ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" активу за рахунок надходження послуг з джерел невідомого походження, шляхом безоплатного їх отримання.

На підставі Акта перевірки від 13.12.2017 №995/10-36-14-13/36382118, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 11.01.2018 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 160275,00 грн, з яких сума грошового зобов`язання - 133028,00 грн, сума штрафних санкцій 33257,00 грн (т.1 а.с.30).

Позивач з такими висновками контролюючого органу не погодився, тому направив на адресу Головного управління ДФС у Київській області скаргу від 17.01.2018 №94 (т.1 а.с.31-36).

Розглянувши зазначену скаргу, Податковий орган прийняв рішення від 01.02.2018 № 1955/10/10-36-10-01, яким залишив її без розгляду, оскільки скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати (т.1 а.с.37-38).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, та таким що не відповідає нормам чинного законодавства, ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податі у товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, ін. документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковим, платіжними, та іншими документами. Таке право покупця не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту другого статті 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм у їх зв`язку з фактичними обставинами справи свідчать про дійсність та фактичність господарських операцій позивача, з яких він сплачував податок на додану вартість та формував податковий кредит, що підтверджується переліком наданих, як суду в ході розгляду справи, так і контролюючому органу під час перевірки, первинних документів.

У цьому контексті, суд звертає увагу, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, однак, і не взяв їх до уваги, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Проте, основним чинником формування висновку щодо порушення позивачем чинного законодавства, став сумнів контролюючого органу у правомірності податкової діяльності його контрагента ( ТОВ "ТК Комфорт").

Такі доводи Податкового органу суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та податкового кредиту не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 23.02.2012 у справі №К/9991/40332/11 та від 23.04.2012 у справі №К/9991/26905/12.

Не менш важливим, на думку суду, є також те, що визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операції до фактичних, підтверджених витрат є зміна майнового стану платника податків.

При цьому, як убачається з акта перевірки, оплата за надані послуги частково проведена, що підтверджують платіжні доручення від 23.06.2016 №1570 на суму 36828,00 грн та від 02.08.2016 №1653 на суму 59847,30 грн.

Одночасно, згідно наданої до перевірки картки рахунку 631, станом на 30.11.2017 кредиторська заборгованість ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" перед ТОВ "ТК Комфорт" становить 1170542,40 грн (т.1 а.с.16).

Отже, у даній конкретній ситуації, судом встановлено, що послуги, які надавались позивачу ТОВ "ТК Комфорт" були частково оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями, а невиплачена сума оплати послуг сформувала кредиторську заборгованість позивача перед контрагентом, така обставина не заперечувалась відповідачем та свідчить про безумовність зміни майнового стану ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2".

Таким чином, суд дійшов висновку про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТК Комфорт", оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, актами приймання-передачі, актами надання послуг тощо).

Судом також, враховано той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем спірних господарських операцій, достовірності і повноти відображення у податковій звітності, що вказує на безпідставність тверджень Податкового органу.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за таких обставин та з урахування вищенаведеного, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000691413 є протиправним та підлягаю скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2494,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 22.02.2018 (т.1 а.с. 2) та від 20.03.2018 (т.2 а.с. 68).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.01.2018 №0000691413.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (вул. Чкалова, 37-Б, офіс 304, смт Гостомель, Київська область, код ЄДРПОУ 36383218) сплачений судовий збір у сумі 2494 (дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн 29 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.