Рішення

від 17.05.2018 по справі 826/20229/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 травня 2018 року                      № 826/20229/16 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, Шевченківського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві про визнання протиправним та скасування наказу та посвідчення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі – відповідач – 1 та/або ГУ ДСНС України у м. Києві), Шевченківського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі – відповідач – 2) та просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок» у частині, що стосується призначення та проведення планової перевірки приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» (ідентифікаційний код 00284017), в тому числі визнати протиправним та скасувати пункт 60 додатку 10 до Наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок»; - визнати протиправними та скасувати посвідчення на проведення перевірки № 653 від 01.11.2016  та акт за результатами проведення планової перевірки № 769 від 21.11.2016 р., складені Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві щодо додержання приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» (ідентифікаційний код 00284017) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.           В обгрунтування позовних вимог позивач зокрема, зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VЙЙЙ, зокрема п. 3 Прикінцевих положень встановлено мораторій на перевірки підприємств, установ, організацій фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами у 2015 – 2016 роках, а відтак, з огляду на те, що дохід останнього становить менше 20 мільйонів на нього поширюється мораторій на перевірку. Окрім того, ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» стверджує, що його діяльність не віднесена до діяльності з високим ступенем ризику. Водночас, позивач вказує, що в  преамбулі до наказу ГУ ДСНС України у м. Києві №468 від 11.10.2016 р. «Про проведення планових перевірок» зазначено, що ГУ ДСНС України у м. Києві керується при призначенні перевірки, в тому числі Планом комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Однак, у наказі Мінекономрозвитку від 30.11.2015 №1553 «Про затвердження Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік» з наступними змінами і доповненнями, в т.ч. змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінекономрозвитку № 141 від 01.02.2016 р., не передбачено проведення планової перевірки позивача у 2016 році. Мотивуючи позовні вимоги щодо оскарження акту за результатами проведення планової перевірки № 769 від 21.11.2016 р., складеного Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, щодо додержання приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» (ідентифікаційний код 00284017) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки позивач зазначає, що в ході перевірки відповідачем – 2 не дотримано Порядку проведення планових (позапланових) перевіркою щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 №1337, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.11.2015 за №1467/27912. Відповідачі проти позову заперечили з підстав, що викладені у відзивах (запереченнях) на позовну заяву. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві на виконання вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку проведення планових (позапланових) перевіркою щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 №1337, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.11.2015 за №1467/27912 із урахуванням змін до Плану комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.06.2016 №141, прийнято наказ №468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок», яким наказано начальникам районних управлінь Головного управління ДСНС України у м. Києві, УОЗЗЦЗ на ОВО та УОППД у ДУ організувати та забезпечити проведення у листопаді 2016 року планових перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки згідно з додатками, що додаються (далі – спірний наказ №468). Пунктом 60 додатку 10 до Наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок» визначено, що приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» підлягає перевірці у період з 01.11.2016 – 21.11.2016, ступінь ризику – високий. На підставі оскаржуваного наказу, відповідачем – 1 видано посвідчення №653 від 01.11.21016 на проведення перевірки приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» (далі – оскаржуване та/або спірне посвідчення на перевірку).           За результатами планової перевірки відповідачем – 2 складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 21.11.2016 №769 (далі – оскаржуваний та/або спірний акт).           Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне. Так, відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України. Згідно ч. 1 ст. 64 Кодексу Цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. При цьому, центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (ч. 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України). Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ч. 1 ст. 66 Кодексу цивільного захисту України). В той же час, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного накладу (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №887-V (далі – Закон №887-V). Згідно зі ст. 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг,  допустимого рівня  небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.           Так, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що він підпадає під дію мораторію, а відтак у відповідача – 1 були відсутні підстави для прийняття спірного наказу. Суд оцінюючи доводи ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» в цій частині звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 3 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 (далі – Закон № 71-VIII) у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами  Кримінального процесуального кодексу України. Як слідує із назви та змісту цього Закону  ним внесено зміни саме до  Податкового кодексу України  та інших законодавчих актів щодо податкової реформи. Відповідно до п. 1.1  ст.  1 Податкового кодексу України  цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Водночас, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України визначено, що  контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. Слід зазначити, що положення п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII розповсюджується тільки на здійснення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів та здійснюються Державною фіскальною службою та її територіальними органами. Зокрема необхідно також вказати,  що й назва Закону №71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначає коло питань, які стосуються саме податкових правовідносин. Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами встановлений Законом №71-VШ розповсюджується лише на контролюючі органи, визначені у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України. Отже, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, якими передбачено обмеження щодо проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік встановлено для контролюючих органів, а саме: Державної фіскальної служби України та її територіальним органам і Державної фінансової інспекції та її територіальним органам. Окрім цього, офіційне роз'яснення щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, надало також Міністерство юстиції України в листі від 04.12.2015 №2112/14157-0-4-15/8.1, в якому зазначає, що вказаний Закон від 28 грудня 2014 року № 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним твердження позивача про розповсюдження на нього п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, зокрема мораторію щодо здійснення перевірки Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. Поряд з цим, оцінюючи доводи позивача в частині відсутності у наказі Мінекономрозвитку від 30.11.2015 №1553 «Про затвердження Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік» з наступними змінами і доповненнями, в т.ч. змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінекономрозвитку № 141 від 01.02.2016, зазначенням про проведення планової перевірки ПрАТ ВНЗ «Інститут» у 2016, хоча в  преамбулі до наказу ГУ ДСНС України у м. Києві №468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок» міститься посилання на відповідний план суд зазначає, що пунктом 60 додатку 10 до Наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві № 468 від 11.10.2016 «Про проведення планових перевірок» визначено, що приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації» підлягає перевірці у період з 01.11.2016 – 21.11.2016, ступінь ризику – високий. З приводу доводів позивача, що його діяльність не відноситься до високого ступеня ризику суд звертає увагу на наступне. Згідно ч. 2 ст. 5 Закону №887-V орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 №306 затверджено критерії  за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки (далі – Критерії). Відповідно до п. 3 Критеріїв до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб'єкти: 1) які провадять діяльність на території та/або у приміщеннях, що належать їм на праві власності, володіння, користування: об'єктів підвищеної небезпеки та об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за вибухопожежною небезпекою належать до категорії "А" або "Б"; промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за пожежною небезпекою належать до категорії "В", площею: - 500 кв. метрів та більше - для промислових будівель (споруд), зовнішніх установок; - 1000 кв. метрів та більше - для складських будівель (споруд); об'єктів, на яких передбачено перебування 50 або більше осіб, що мають хоча б одну з таких ознак: - розташовані на підвальних та/або підземних поверхах; - працюють у нічний час (з 23 по 7 годину); об'єктів, на яких передбачено перебування 100 або більше осіб; об'єктів, які є будинками та/або спорудами з умовною висотою понад 47 метрів; об'єктів, які є пам'яткою архітектури та/або історії національного значення; 2) які провадять діяльність з будівництва об'єктів IV - V категорії складності; 3) які відповідно до одержаної ліцензії мають право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення на території та/або у приміщеннях, які належать суб'єктам господарювання з високим ступенем ризику; 4) які є державною, регіональною, комунальною, об'єктовою аварійно-рятувальною службою, а також аварійно-рятувальною службою громадської організації. Позивач у відповіді на відзив вказує, що не підпадає під вищевказані критерії, оскільки, зокрема, чисельність штатних працівників у 2015 році становила 28 осіб, а у 2016 становила 24 особи. Суд критично ставиться до вказаних доводів, оскільки п. 3 Критерій визначено безпосередньо перебування осіб 100 і більше осіб, а не безпосередньо працевлаштованих осіб. Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач надає освітні послуги, зокрема, основним видом економічної діяльності є вища освіта. За таких обставин, суд вважає, що вид економічної діяльності ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації»  свідчить про те, що на території та/або у приміщеннях, що належать останньому на праві власності, володіння, користування може та перебуває безпосередньо більше 100 осіб. В той же час, суд додаткового звертає увагу, що наведе позивачем не спростовано належними та допустимими доказами. Таким чином, за підсумком наведеного суд дійшов висновку, що відповідач – 1 при прийняті спірного наказу в частині, що стосується позивача діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в іншій частині суд зазначає наступне. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 №1337, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.11.2015 за №1467/27912 відповідно до  статей 64-67  Кодексу цивільного захисту України,  Закону України  «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з метою реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки  затверджено Порядок проведення планових (позапланових) перевіркою щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (далі – Порядок №1337). Вказаний порядок визначає основні вимоги щодо організації та здійснення державного нагляду (контролю) посадовими особами Державної служби України з надзвичайних ситуацій та посадовими особами головних управлінь (управлінь) ДСНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного та республіканського значення (далі - територіальні органи) за додержанням і виконанням суб'єктами господарювання, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери їх управління, вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Згідно з п. 3 розділу І Порядку №1337 посадові особи ДСНС України та її територіальних органів здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок стану додержання та виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Перевірки проводяться з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, виявлення порушень і запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту життя та здоров'я людей (п. 4 розділу І Порядку №1337). Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №1337 встановлено, що відповідно до затвердженого у встановленому порядку плану перевірок для здійснення планової перевірки ДСНС України або її територіальними органами видається наказ про проведення перевірки. На підставі наказу на проведення перевірки оформлюється посвідчення на проведення перевірки (додаток 1) (п. 8 розділу ІІ Порядку №1337). Посвідчення на проведення перевірки посадовими особами ДСНС України оформлюється на бланку ДСНС України для загального листування за підписом Голови ДСНС України або його заступника, до повноважень якого відповідно до розподілу обов'язків віднесено питання державного нагляду (контролю), та скріплюється гербовою печаткою. Посвідчення на проведення перевірки суб'єктів господарювання, що здійснюється посадовими особами територіального органу ДСНС України на території відповідної адміністративної одиниці, оформлюється на бланку територіального органу ДСНС України для загального листування за підписом керівника цього територіального органу або його заступника, до повноважень якого відповідно до розподілу обов'язків віднесено питання державного нагляду (контролю), та скріплюється гербовою печаткою. Посвідчення реєструється у Журналі реєстрації посвідчень на проведення перевірки (додаток 2), який повинен бути прошитий, пронумерований та скріплений печаткою. У посвідченні на проведення перевірки зазначаються: найменування структурного підрозділу ДСНС України або її територіального органу, що здійснює перевірку; тип перевірки (планова або позапланова); найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо якого (якої) здійснюється перевірка; місцезнаходження / місце проживання суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу та адреса розташування об'єкта перевірки, щодо якого здійснюється перевірка; номер і дата наказу ДСНС України або її територіального органу, відповідно до якого здійснюється перевірка; дата початку та дата закінчення перевірки; посадові особи ДСНС України або її територіального органу, які будуть здійснювати перевірку, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові; предмет та підстава для здійснення перевірки; інформація про здійснення попередньої перевірки (тип та строк її здійснення). Посвідчення на проведення перевірки є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки. Посвідчення на проведення перевірки зберігається в наглядовій справі на об'єкт перевірки в органі, який здійснював перевірку. В той же час, ч. 1-3 ст. 7 Закону №887-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). З вказаного слідує, що рішенням суб'єкта владних повноважень (органу здійснення контролю), яке має наслідком проведення перевірки та породжує для суб'єктів вказаних правовідносин певні права та обов'язки, є наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки видається на виконання рішення - наказу на проведення перевірки. Разом з цим, ч. 6 ст. 7 Закону №887-V встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю). Згідно п. 7  розділу І Порядку №1337 акт, складений за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (далі - акт перевірки), - документ, який складається посадовою особою ДСНС України або її територіального органу за результатами здійснення планової або позапланової перевірки у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що містить відомості про стан виконання (додержання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у зазначеній сфері та детальний опис виявлених порушень із зазначенням нормативно-правових актів та нормативних документів, вимоги яких порушені. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону №887-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.  У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом. З вказаного слідує, що акт є документом, що містить відомості про стан виконання (додержання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у зазначеній сфері та детальний опис виявлених порушень із зазначенням нормативно-правових актів та нормативних документів, вимоги яких порушені. Тобто, акт фактично є документом, який фіксує порушення, наявність чи відсутність яких оцінюються судом у разі звернення органу державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду або при вирішення спору судом щодо оскарження суб'єктом господарювання припису, розпорядження чи іншого  документ щодо усунення порушень. З огляду на вказані обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині скасування спірного посвідчення на проведення перевірки та оскаржуваного акту. В той же час,  суд не оцінює доводи позивача щодо порушення відповідачем – 2 Порядку №1337 в частині не пред'явлення посвідчення на перевірку та не здійснення запису у журналі реєстрації перевірок, та інші доводи викладенні у відповіді на відзив, оскільки дії останнього не є предметом розгляду даної адміністративної справи. При цьому, суд акцентує увагу, що доводи ПрАТ "Вищий навчальний заклад "Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації" в частині підробки сторінки акту суд залишає поза увагою, оскільки оцінка вказаного документу, як доказу має надаватися судом при розгляді справи щодо повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарювання відносно якого складено останній. Що ж стосується доводів позивача про не подання відповідачем у строки встановлені судом відзиву на позовну заяву суд звертає увагу на наступне. Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 175 КАС України). З вказаного слідує,  що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Тобто, вирішення спору за наявними матеріалами справи у випадку не подання відзиву відповідачем у строки встановлені судом є правом суду, а не його обов'язком. Так, в судовому засіданні 29.01.2018 судом було встановлено строк до 14.02.2018 на подання відзиву відповідачем, який було подано до суду останнім 16.02.2018, тобто з порушенням строку встановленого судом на 2 дні. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 175 КАС України та враховуючи припис ч. 1 ст. 9 КАС України судом прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 16.02.2018.   Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно ч. 1  ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Приймаючи до уваги те, що позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються. Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В:   У задоволенні позову відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                М.А. Бояринцева