Рішення

від 15.05.2018 по справі 826/10381/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2018 року № 826/10381/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2016 року, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201;

- визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо ненадання відповіді та не вчинення передбачених законом дій за результатами розгляду Заяви від 24.07.2017 № 14-07/17;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернути товариству з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій надміру стягненні (сплачені) податкові зобов'язання в розмірі 156 265,00 гривень на електронний рахунок ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем з порушення вимог чинного законодавства України, крім того, через протиправну бездіяльність відповідача з електронного рахунку позивача 29.06.2016 не перераховано грошові кошти до бюджету, що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій. А також протиправно та безпідставно зменшено суму реєстрації податкових накладних, внаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, та зазначив, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу діяв на підставі та в межах визначених повноважень, а тому в даному випадку підстави для скасування таких рішень відсутні.

Представник відповідача у судове засідання 25.04.2018 не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні суд, згідно статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжив подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт про результати своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість від 01.11.2016 № 9692/26-51-12-01-09 (далі - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені зобов'язання з ПДВ за травень 2016 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 32 127,40 грн. та у розмірі 10% у сумі 0,10 грн.

18 січня 2017 року позивач листом отримав Акт перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення, не погоджуючись з вказаним актом та податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зі скаргою від 27.01.2017 № 02-01/17.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 29.03.2017 № 6598/10/26-15-10-0135 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся з повторною скаргою від 04.05.2017 № 07-05/17 до Державної фіскальної служби України, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201 та повернути на електронний рахунок ПДВ позивача незаконно списані грошові кошти. Разом із зазначеною скаргою позивачем надано клопотання про відкритий розгляд матеріалів справи за участі уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена від 04.05.2017 № 08-05/17.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.06.2017 № 13773/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2016 року у позивача виникли податкові зобов'язання згідно виданих податкових накладних на загальну суму 211 240,00 грн. Оскільки на рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість обліковувалась сума 50 331,99 грн., позивач поповнив зазначений рахунок на суму 77 527,00 грн. відповідно до Платіжного доручення від 06.06.2016 № 56 та на суму 83 334,00 грн. відповідно до Платіжного доручення від 13.06.2016 № 57.

Відповідно до Квитанції № 2 про прийняття Декларації з ПДВ за травень 2016 року (яка подана 13.06.2016) показник Sнакл. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість становив 237,53 грн., тобто внесені позивачем грошові кошти списані з відповідного рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для погашення податкових зобов'язань.

При подані 13.06.2016 Декларацій з ПДВ за травень 2016 року позивач належним чином визначив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18 декларації) в розмірі 160 638,00 грн. Натомість, позивач допустив помилку - не зазначив в р. 18.1 декларації суму, вказану в р. 18.

29 червня 2016 року позивачем подано уточнюючу декларацію за травень 2016 року, в якій позивачем самостійно нараховано суму штрафу в розмірі 4 819,00 грн. за самостійне виявлення помилки. Згідно з поданим уточнюючим розрахунком в ІКП 29.06.2016 відбулось проведення нарахування в сумі 160 638,00 грн. та сформувався податковий борг у сумі 165 457,00 грн.

Після подання звітної декларації за червень 2016 року з додатком 4, з рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість списано грошові кошти в розмірі 160 861,00 грн., тобто більшому ніж позивач зобов'язаний був перерахувати до бюджету. Незважаючи на те, що звітна декларація за червень 2016 року прийнята 19.07.2016, грошові кошти були списані лише 01.08.2016. Крім того, позивачу з невідомих причин зменшили суму, на яку можна реєструвати податкові накладні на 156 265,00 грн. Хоча протягом липня 2016 року позивач не зареєстрував жодної податкової накладної, отже підстав для зменшення сум реєстрації податкових накладних відсутні.

Таким чином, на думку позивача через протиправну бездіяльність відповідача з рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість 29.06.2016 не перераховано грошові кошти до бюджету, що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій, а також протиправно та безпідставно зменшено суму реєстрації податкових накладних на 156 265,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом порядку).

Відповідно до пп.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2).

У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 200-1.2 ст. 200-1 Податкового кодексу платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На підставі п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу встановлено, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п. 1 розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок №765), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

У п. 7 розділу II Порядку №765 зазначено, що проведення операцій в інтегрованій картці платника здійснюється в хронологічному порядку.

Відповідно до п. 4 розділу III Порядку №765 нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Пунктом 3 розділу V Порядку №765 визначено, що погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд звертає увагу, що згідно з п.201-1.1 ст.201-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, зокрема, суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України визначено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, в тому числі, з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регулює Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок № 569).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку; ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку № 569).

Казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про суми поповнення електронних рахунків (в тому числі додаткових електронних рахунків) та залишків на таких рахунках (пункт 14 Порядку № 569).

Таким чином, з наведених норм слідує, що для сплати узгоджених сум податків платник зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для погашення такого податку.

При цьому, згідно з п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року №21-3920а15 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Позивачем надано докази суду того, що ним було поповнено електронний рахунок по ПДВ на суму 77 527,00 грн. відповідно до Платіжного доручення від 06.06.2016 № 56 та на суму 83 334,00 грн. відповідно до Платіжного доручення від 13.06.2016 № 57 з призначеннями платежу Поповнення рахунку ПДВ для реєстрації податкових накладних .

Відповідно до Квитанції № 2 про прийняття Декларації з ПДВ за травень 2016 року показник Sнакл. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість становив 237,53 грн., тобто внесені позивачем грошові кошти списані з відповідного рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для погашення податкових зобов'язань.

Наведене свідчить, що позивачем вжито заходів щодо завчасного поповнення електронного рахунку підприємства, з урахування необхідності виконання підприємством свого податкового обов'язку щодо сплати податків до бюджету та сплата узгодженого податкового зобов'язання відбулась.

А отже відповідачем неправомірно застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 20% та у розмірі 10%.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201є не обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

У силу пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 87.1 ст.87 ПК України визначено, джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

У той же час, відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст.301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Приписами п. 43.5 ст. 43 ПК України визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. (п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що платники податків наділені правом звертатися до контролюючих органів з заявами про здійснення перерахунку надміру сплачених грошових зобов'язань.

Як встановлено судом, відповідачем 01.08.2016 з електронного рахунку ПДВ позивача було списано 156 265,00 грн. в погашення заборгованості, яка, начебто, виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань за травень 2016 року. А оскільки, позивачем вже було внесено грошові кошти на електронний рахунок ПДВ для погашення відповідних зобов'язань та в подальшому вони були списані, суд робить висновок про безпідставне повторне списання відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли в травні 2016 року.

Позивач Листом від 24.07.2017 № 14-07/17 звернувся до відповідача про повернення грошових коштів в розмірі 156 265,00 грн. на електронний рахунок ПДВ. Однак станом на момент звернення до суду позивачеві не надійшло ані відмови в поверненні грошових коштів, ані самих грошових коштів на електронний рахунок ПДВ.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи не надано суду копії висновку про повернення позивачу надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 156 265,00 грн., складеного за результатами розгляду заяви позивача.

Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем не було подано до суду належних доказів на підтвердження факту наявності у контролюючого органу правових підстав для відмови у складанні висновку про повернення позивачу надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість з державного бюджету.

Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, безпосередньо до якого і звертався позивач, щодо не вжиття передбачених ст. 43 Податкового кодексу України заходів, спрямованих на повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 156 265,00 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що безпосереднє повернення надміру сплачених податків здійснюється органами казначейства за наявності відповідного висновку контролюючого органу про повернення останніх, відтак, під час розгляду справи судом встановлено факт протиправної бездіяльності контролюючого органу у складенні відповідного висновку про повернення коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про повернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156 265,00 грн. у порядку, встановленому ст. 43 ПК України, як належний спосіб захисту прав, свобод, інтересів, обраний, виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, системно проаналізувавши норми законодавства, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами статей 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій (02068, м. Київ, вул. О. Пчілки, буд. 5, оф. 267, код ЄДРПОУ 35945083) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 № 0053221201 та № 0053231201.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо ненадання відповіді та не вчинення передбачених законом дій за результатами розгляду Заяви від 24.07.2017 № 14-07/17.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій про повернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156 265,00 грн. у порядку, встановленому ст. 43 Податкового кодексу України, з урахуванням висновків суду та вчинити передбачені законом дії за результатом розгляду заяви від 24.07.2017 № 14-07/17.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій (02068, м. Київ, вул. О. Пчілки, буд. 5, оф. 267, код ЄДРПОУ 35945083) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3, код ЄДРПОУ 39479227).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа