Постанова

від 16.05.2018 по справі 816/1939/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. Справа № 816/1939/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Абраамян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" та Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 (суддя А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 05.01.18) по справі № 816/1939/17

за позовом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" (надалі - позивач, ДП "ПУРГ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2017 № № 0009871404, 0009891401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність висновків відповідача з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 адіністративний позов ДП "ПУРГ" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2017 № 0009871404 в частині застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" в сумі 5885 грн (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 88 грн 28 коп. (вісімдесят вісім гривень двадцять вісім копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги з приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач - Головне управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, також подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скориставшись правом відзиву на апеляційну скарги, учасники справи висували заперечення з приводу задоволення апеляційних скарг.

Представник позивача Семенко Б.М. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача Момот Н.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити, проти доводів апеляційної скарги ДП "ПУРГ" заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДП "ПУРГ" зареєстроване як юридична особа з 28.07.2000, код ЄДРПОУ 00147921, та є платником податку на додану вартість.

У період з 14.08.2017 по 07.09.2017 відповідачем проведено документальну планову виїзну документальну перевірку ДП "ПУРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період із 01.01.2014 по 31.12.2016 за результатами якої складено акт від 14.09.2017 № 1209/16-31-14-01-10/00147921 (том 1 а.с. 108-145).

Перевіркою встановлено порушення ДП "ПУРГ", зокрема:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1768136 грн, в тому числі квітень 2015 року в сумі 156667 грн, липень 2015 року в сумі 70000 грн, серпень 2015 року в сумі 226802 грн, вересень 2015 року в сумі 73333 грн, жовтень 2015 року в сумі 424667 грн, січень 2016 в сумі 19615 грн, лютий 2016 року в сумі 183237 грн, березень 2016 року в сумі 134775 грн, квітень 2016 року - 183775 грн, травень 2016 року в сумі 49233 грн, червень 2016 року в сумі 201004 грн, липень 2016 року в сумі 45028 грн;

- п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 7319,09 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.10.2017:

- № 0009871404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6179,09 грн /том 1 а.с. 98/,

- № 0009891401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 442034,00 грн /том 1 а. с. 99/.

Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2017 № 0009871404 в частині застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" в сумі 5885 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про можливість використання квитків старого зразку автоперевізниками, у зв'язку із чим кошти, видані підзвітним особам на відрядження, в розмірі 5885 грн підтверджуються копіями проїзних квитків на автобус доданих до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, тобто проведено готівкові розрахунки із поданням одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством спірні господарські операції із контрагентами ТОВ "Ол-Техно", ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", ТОВ "Онікс Груп" не підтверджено належними первинними документами, а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Ол-Техно", ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", ТОВ "Онікс Груп", а також пов'язується з порушенням позивачем податкового законодавства у вигляді ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до вимог чинного податкового законодавства включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом за перевіряємий період встановлено взаємовідносини між ДП "Полтавське УГР" та ТОВ "ОЛ-ТЕХНО" (код 36476930) по придбанню послуг з сумістного виконання прострільно вибухових робіт на загальну суму 4900000 грн. в т.ч. 816666,67 грн.

За рахунок передоплати грошових коштів за виконання прострільно вибухових робіт, а саме: платіжне доручення №13 від 12.01.2016 на суму 2800000 грн,в т.ч. ПДВ 466666,7 грн, платіжне доручення №1 від 22.01.2016 на суму 1700000 грн, в т.ч. ПДВ 283333.33 грн, платіжне доручення №6 від 22.01.2016 на суму 400000 грн, в т.ч. ПДВ 66666,67 грн, виписані податкові накладні від 12.01.2016 № 1 та від 22.01.2016 № 2.

Станом на 31.12.2016 по розрахункам між ДП "ПУГР" та ТОВ "ОЛ-ТЕХНО" рахується дебіторська заборгованість на суму 4900000 грн.

Колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність встановлених судом першої інстанції обставин того, що ДП "ПУГР" документально замовило сумісне виконання прострільно вибухових робіт ТОВ "ОЛ-ТЕХНО", яке в свою чергу не мало основних засобів, дозволів, належним чином навченого персоналу, підривників, що свідчать про фактичну неможливість виконання будь-яких геофізичних робіт.

Окрім того, як під час перевірок, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, не встановлено наявності у контрагентів власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів. При цьому, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання спірних операцій.

Таким чином, враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає правильним висновок суду перщої інстанції, що в порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.201.1, п.201. II ст.201 Податкового кодексу України, ДП "ПУГР" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту всього суму ПДВ в розмірі 816666,7 грн, в т.ч. за січень 2016 року в розмірі 816666,7 грн, по операціях із ТОВ "ОЛ-ТЕХНО".

Щодо надання правової оцінки змісту фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Науково - виробничий центр Укргеотехнології" , колегія суддів звертає увагу на таке.

За перевіряємий період, встановлено взаємовідносини між ДП "ПУГР" та ТОВ "Науково - виробничий центр Укргеотехнології" код 39242764 по придбанню робіт та послуг на загальну суму 5676172 грн в т.ч. 946028,7 грн.

Суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним в розмірі 946028,7 грн., включені ДП "ПУГР" до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ні для проведення перевірки в порушення норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ДП "ПУГР" не надано первинних документів, згідн яких можливо було б встановити, що надані товари (послуги) надавались ТОВ "Науково - виробничий центр Укргеотехнології".

Надані до суду апеляційної інстанції письмові докази, а саме: договори із контрагентом, акти наданих послуг та податкові накладні містять лише загальні посилання про надання послуг та не містять деталізації структури та обсягу цих послуг, конкретних місць виконання, розрахунків вартості, даних, що можуть достовірно ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами Закону №996-XIV та характером спірних операцій.

Натомість колегія суддів зазначає, що первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Матеріали справи не містять письмових доказів, а саме: технічне завдання ( заявки), результати виконаних робіт, а саме: геофізичні матеріали по виконаних роботах та висновки по досліджених об'єктах, первинні матеріали досліджень свердловини, рахунки фактури які виставлені Підрядником, акт звірки виконання зобов'язань та стану розрахунків, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку ТОВ "Науково - виробничий центр Укргеотехнології", договір поставки товару, сертифікати відповідності (паспорт якості), товаротранспортні накладні, угоди з перевізниками та акти виконаних робіт з ними.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час судового розгляду справи позивачем не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.

Щодо підтвердження обставин реальності господарських взаємовідносин між ДП "ПУГР" та ТОВ "ОНІКС ГРУП" по придбанню блоку живлення на загальну суму 420000,0 тис. грн. в т.ч. 70000,0 тис. грн., колегія суддів зазначає таке.

Між ДП "ПУГР" (Замовник) та ТОВ "ОНІКС ГРУП" (Виконавець), укладено договір виконання робіт №П/30-2015 від 30.06.2015. згідно якого: Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості згідно специфікації. Асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна Товару, строк (термін) поставки та інші істотні умови Договору визначаються в накладних, рахунках та інших супровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору. Якість товару повинна відповідати вимогам технічних умов заводу-виробника або державних стандартів, що діють на території України та підтверджуватися сертифікатом відповідності (походження) заводу виробника, останній надається Покупцю за його вимогою. Поставка товару здійснюється на базисних умов поставки ПАР згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2010 року - м. Полтава, вул. Заводська, 16 автомобільним транспортом. Ціна договору становить 420000,00 грн. з ПДВ. Вартість товару встановлена на момент підписання Договору в національній валюті та сформована з урахуванням всіх транспортних витрат на умовах поставки ПАР м. Полтава (Інкотермс-2010). Покупець здійснює перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця банківським переказом в порядку 100% передплати. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 року, а щодо зобов'язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Згідно специфікації найменування товару: Блок живлення та управління ИПГ- 10-50 БПУ для приладу АИНК-43 в кількості 2 шт., на загальну суму 420000,00 грн., в т.ч. ПДВ 70000,00 грн.

Суми ПДВ по вищезазначеним накладним за перевіряємий період включено ДП "ПУГР" до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Дод. 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

Колегія суддів зазначає, що ні до перевірки котролюючим органом, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не надано будь-яких підтверджуючих документів шодо факту транспортування та документів щодо походження блоку живлення. При цьому згідно бази даних АІС "Податковий блок" ПП "ОНІКС ГРУП" має стан ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ В1ДОМОСТЕй. У результаті вищезазначених фактів контролюючий орган, з яким погодився суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку про те, що ДП "ПУГР" здійснило видимість купівлі товару, які постачало ІІП "ОНІКС ГРУП", які в дійсності ним не виконувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів і метою ухилення від сплати податків.

Надані до суду апеляційної інстанції первинні документи не були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції та не були враховані податковим органом при перевірці.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не зміг навести жодної о'єктивної причини, яка б заважала підприємству своєчасно надати ці первинні документи до суду першої інстанції для дослідження.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів не приймає докази, які надані позивач в межах розгляду цієї справи, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем в порушення п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту всього суму ПДВ в розмірі 70000,00 грн, в т.ч. за липень 2015 року в розмірі 70000,00 грн, по операціях з отримання товарів від ПП "ОНІКС ГРУП"/ з підстав того, що при перевірці підприємством спірні господарські операції із контрагентами не підтверджено належними первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, в межах спірних правовідносин судом першої інстанції повно та всебічно досліджені ті первинні документи підприємства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз, чим дотримано принцип належності та допустимості доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області в частині безпідставності задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2017 № 0009871404 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Із акту перевірки вбачається, що ДП "ПУГР" в порушення п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 7319,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду підприємством видавались кошти під звіт працівникам на господарські потреби та на відрядження.

Позивачем надано суду копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та доданих до них копій списків згрупованих поштових відправлень, рекомендованих листів (бандеролей), чеків Укрпошти, проїзних квитків на автобус /том 1 а.с. 189-221, том 2 а.с. 6-104/.

Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (надалі - Положення № 637), пунктом 3.1 якого визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (пункт 1.2 Положення № 637).

Відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо.

Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Відповідно до пункту 3.2 Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Додатком 1 наказу Міністерства транспорту та зв"язку України від 25.05.2006 № 506 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" затверджені типові форми квитків на міжміські маршрути.

Пунктом 4 вказаного наказу № 503 скасовано наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 278 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.2000 № 368/4589.

Листом від 12.09.2007 № 2255-01/09/13-07 Міністерством транспорту та зв"язку України роз"яснено, що наказом № 503 не регламентовано подальше використання квитків старого зразка, які виготовлено до введення в дію даного наказу, внаслідок чого Міністерство вважає за можливе використання квитків старого зразка авто перевізниками до повного їх використання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про можливість використання квитків старого зразку автоперевізниками, у зв"язку із чим кошти, видані підзвітним особам на відрядження, в розмірі 5885 грн підтверджуються копіями проїзних квитків на автобус доданих до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, тобто проведено готівкові розрахунки із поданням одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2017 № 0009871404 в частині застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" в сумі 5885 грн (п"ять тисяч вісімсот вісімдесят п"ять гривень).

Наведені в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 по справі № 816/1939/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 21.05.18.