Постанова

від 16.05.2018 по справі 820/5833/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5833/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Панов М.М.) від 01.03.2018 р. (повний текст рішення виготовлений 06.03.2018 р.) по справі № 820/5833/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-монтажна компанія КРАН-911

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Ремонтно-монтажна компанія КРАН-911 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 09.11.2017 р. № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 р. по справі № 820/5833/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02.10.2017 р. по 06.10.2017 р. на підставі направлень від 18.09.2017 р. № 7147 та від 02.10.2017 р. № 7767 виданих ГУ ДФС у Харківській області та згідно наказів ГУ ДФС у Харківській області від 15.09.2017 р. № 4881 та від 28.09.2017 р. № 5285 фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ РМК Кран 911 з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Сентаво Компані за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт № 15562/20-40-14-12-11/38971399 від 13.10.2017 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2017 року на суму ПДВ 105333,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 105333,00 грн.

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішення № НОМЕР_1 від 09.11.2017 р. підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105333,00 грн. за основним платежем та 26333,25 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ РМК Кран 911 правомірно сформований податковий кредит від контрагента-постачальника та доведений факт отримання товару, що підтверджує реальність господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 01.03.2017 р. між TOB РМК Кран-911 та ТОВ Супра Трейд укладений договір № 01/03-17, за умовами якого ТОВ Супра Трейд (продавець) прийняло на себе зобов'язання поставити ТОВ РМК Кран-911 (покупцю) товар, а покупець - прийняти и сплатити вартість товару

Так, 23.03.2017 р. ТОВ РМК Кран-911 на рахунок ТОВ Супра Трейд переведено 500000,00 грн. у якості передплати за секцію башти КБМ-401П у кількості 3-х одиниць; секцію стріли КБМ-401П у кількості 2-х одиниць; апаратну кабіну КБМ-401П у кількості однієї одиниці, а 28.03.2017 р. ТОВ РМК Кран-911 на рахунок ТОВ Супра Трейд було переведено 50000,00 грн. у якості передплати за двигун вантажної лебідки КБМ-401П у кількості однієї одиниці. Також, 28.03.2017 р. ТОВ РМК Кран-911 на рахунок ТОВ Супра Трейд було переведено 41000,00 грн. у якості передплати за послуги (роботи) з оренди баштового крану КБ-403А на суму 41000,00 грн.

Наведене свідчить про те, що у ТОВ Супра Трейд виникла заборгованість перед ТОВ РМК Кран-911» на суму 591000,00 грн.

Також судом розглядом встановлено, що 31.03.2017 р. між ТОВ РМК Кран-911 , Супра Трейд та ТОВ Сентаво Компані укладено трьохсторонню угоду № 1 про переведення боргу, згідно якої первісний боржник (ТОВ Супра Трейд ) переводить на нового боржника (ТОВ Сентаво Компані борг (грошове зобов'язання) у розмірі 591000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 98500,00 грн., що виник на підставі п. 1 Основного договору № 01/03-17 від 01.03.2017 р.), а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. При цьому, кредитор, ТОВ РМК Кран-911 , не заперечує проти заміни Первісного боржника ОСОБА_4 боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підставі наведених вище обставин, ТОВ Сентаво Компані , як новий боржник ТОВ РМК Кран-911 , поставило останньому: двигун вантажної лебідки КБМ-401П за ціною 50000,00 грн. (разом із ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 01/03-2 від 28.03.2017 р., а також товаро-транспортною накладною № 218 від 28.03.2017 р.; секцію башти КБМ-401П у кількості 3-х одиниць, секцію стріли КБМ-401П у кількості 2-х одиниць, апаратну кабіну КБМ-401П у кількості однієї одиниці, за ціною 500000,00 грн (разом із ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 01/03-1 від 23.03.2017, а також товаро-транспортною накладною № 215 від 28.03.2017 р. Крім того, ТОВ Сентаво Компані надані ТОВ РМК Кран-911 послуги (виконані роботи) з оренди баштового крану КБ-403А на суму 41000,00 грн. (у тому числі ПДВ), що підтверджується актом № ОУ-1/03-17 від 31.03.2017 р.

Судовим розглядом також встановлено, що 01.03.2017 р. між TOB РМК Кран-911 та ТОВ Орторум Груп укладений договір, за умовами якого ТОВ Орторум Груп (виконавець) прийняв на себе зобов'язання надати ТОВ РМК Кран-911 (замовник) послуги оренди баштового крану.

У зв'язку з цим, 03.03.2017 р. ТОВ РМК Кран-911 було перераховано на рахунок ТОВ Орторум Груп передплату у розмірі 41000,00 грн.

Разом з тим, 31.03.2017 р. між ТОВ РМК Кран-911 , ТОВ Орторум Груп та ТОВ Сентаво Компані укладено трьохсторонню угоду № 2 про переведення боргу, згідно якої первісний боржник (ТОВ Орторум Груп ) переводить на ОСОБА_4 боржника (ТОВ Сентаво Компані ) борг (грошове зобов'язання) у розмірі 41000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 6833,33 грн., що виник на підставі п. 1 Основного договору, а ОСОБА_4 боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. При цьому, кредитор (ТОВ РМК Кран-911 ) не заперечує проти заміни Первісного боржника ОСОБА_4 боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов цього договору, ТОВ Сентаво Компані надані ТОВ РМК Кран-911 послуги (виконані роботи) з оренди баштового крану КБ-403А на суму 41000,00 грн. (у точу числі ПДВ), що підтверджується актом від 31.03.2017 р.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ТОВ РМК Кран-911 отримувало від контрагентів податкові накладні за вказаний період, що засвідчує факт постачання товарів, надання та отримання послуг, тобто виникнення події та дає право на отримання позивачем податкового кредиту. Крім того, TOB РМК Кран-911 здійснило усі інші, необхідні для додержання податкового кредиту дії, які передбачені Податковим кодексом України, а саме: подало відповідному податковому органу податкову декларацію. До перевірки та до суду були надані відповідні договори, листи підприємств, акти здачі-приймання робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні та інші документи.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що зазначені контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованими платниками податку на додану вартість; установчі документи зазначених підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів купівлі-продажу ТМЦ, належне виконання яких підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку. Документи були надані під час перевірки. Отримання вказаних товарів також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності ТОВ РМК Кран-911 .

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що фактично ТОВ РМК Кран-911 здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з купівлі у ТОВ Сентаво Компані при використанні відповідних товарів (секція башти, апаратна кабіна, двигун вантажної лебідки) не у господарській діяльності та при здійсненні поставки за невідомим напрямком і складено первинний документ - податкову накладну, всупереч приписів чинного законодавства. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Також апелянт зазначив, що в ході перевірки використано податкову інформацію від 31.03.2017 р. № 77/7/26- 56-12-01-26, отриману від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно якої встановлено відсутність основних фондів та відсутність трудових ресурсів, придбання товарів та послуг невідомого походження - є ознаками того, що операції не мають економічної суті (не є господарськими) та свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, у ході перевірки на підставі інформації, наявної в інформаційних базах ДФС (відповідно до податкових накладних, зареєстрованих ТОВ Сентаво Компані та TOB РМК Кран-911 ) було проаналізовано ланцюг постачання. За результатами аналізу було виявлено, що в березні 2017 року підприємством ТОВ Сентаво Компані придбано переважно тютюнові вироби та солодощі в асортименті, проте реалізовано на адресу ТОВ РМК Кран-911 - Секція башти КБМ-401П, Секція стріли КБМ-401П, Апаратна кабіна КБМ-401П, Двигун вантажної лебідки КБМ-401П, Оренда баштового крану.

По товарам та послугам реалізованим на адресу ТОВ РМК Кран-911 у підприємства ТОВ Сентаво Компані відсутнє придбання по ланцюгу постачання, тобто неможливо встановити походження товарів та послуг реалізованих адресу ТОВ РМК Кран-911 . По підприємству ТОВ Сентаво Компані відсутня інформація щодо штатних працівників, у зв'язку з тим, що підприємством не подано жодних звітів форми 1-ДФ та звітів про суми нарахованої заробітної плати форми Д4. Також, відсутня інформація щодо власних основних фондів, транспортних засобів, з поданої звітності рахується лише декларація з ПДВ за березень 2017 року та розшифровки до декларації.

Враховуючи зазначені факти та відсутність підприємства ТОВ Сентаво Компані за юридичною адресою, відповідач зазначив, що контрагент підприємства позивача не має можливості підтвердити задекларовані взаємовідносини з ТОВ РМК Кран-911 .

Також апелянт зазначає, що первинні документи складені з порушеннями норм чинного законодавства через незаповнення у повному обсязі чи неправильне їх заповнення.

За висновками акту перевірки, порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує виключно з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ Сентаво Компані , з яким підприємство позивача мало господарські відносини у перевіряємий період. Крім того, контролюючий орган посилаючись на висновки попередніх актів перевірок та податкову інформацію дійшов до висновків про нереальність здійснення господарських операцій.

В свою чергу, з аналізу норм ПК України вбачається, що платник податків має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до суду першої інстанції укладені договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність деяких документів, визначених договорами, як свідчення про дефектність господарських операцій не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності.

Що стосується висновків податкового органу про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарських операцій його контрагентом, колегія суддів зазначає, що цей правочин відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів відсутності трудових ресурсів та транспортних засобів ті ін.), а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 72 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у наданих до перевірки ТТН містяться не всі необхідні реквізити, колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН чи відсутність всіх реквізитів не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що в листах ТОВ Супра Трейд та ТОВ Орторум-Трейд про переведення боргу, зазначені невідомі номери договорів та відсутні номери та дати листів, а в рахунках про оплату наявні підписи невстановлених осіб, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цьому випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи. При цьому, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Що стосується посилання апелянта на те, що у договорах від 01.03.2017 р. № 01/03-17 та від 01.03.2017 р. № 01/03-17-1 зазначене місце складання - м. Київ, а згідно наданого до перевірки табелю обліку використання робочого часу за березень 2017 року встановлено, що 01.03.2017 р. міститься запис про знаходження директора ТОВ РМК Кран-911 ОСОБА_5 на робочому місці за адресою м. Харків, вул. Велозаводська 2/5, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовим розглядом встановлено, що журнал відряджень на підприємстві ТОВ РМК Кран-911 не ведеться. В той же час, відповідачем по справі не надано доказів того, що директор ТОВ РМК Кран-911 ОСОБА_5 фактично був відсутній при складанні та підписанні договорів, а тому наведені доводи є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 р. по справі № 820/5833/17 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 р. по справі № 820/5833/17 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 р. по справі № 820/5833/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-монтажна компанія КРАН-911 до Головного управління ДФС у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.05.2018 року.