Постанова

від 16.05.2018 по справі 820/5085/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5085/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат", Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову, суддя Старосєльцева О.В. , Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 , повний текст складено 15.12.2017 року по справі № 820/5085/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат" ( далі - позивач) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за №0000631412 від 20.10.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0000631412 в частині на загальну суму 1.848.225,00 грн., з яких за податковим зобов'язаннями на суму 1.478.580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 369.645,00 грн.

У решті вимог позов залишено без задоволення.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, застосувати необхідні норми права з метою повного захисту прав позивача.

Відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, "Торгівельний дім "Есат" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 37187340, як платник податків знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «УКРСПЕЦКАБЕЛЬ» (код 31643244) за квітень 2015 р., листопад 2015 р. та січень 2016 р., ТОВ «МІКРО-ТЕХ» (код 35856439) за лютий 2017р., ТОВ «ПОТОК-К» (код 39983892) за грудень 2016 р., ТОВ «ТВІНКАМ ТК» (код 40002820) за січень - березень 2016 р., ТОВ «АБСОЛЮТ СКМ» (код 40002919) за квітень 2016 р., ТОВ «А-ПРОДАКШН» (код 40325822) за травень 2016 р., ТОВ «КП ПРІОРИТЕТ» (код 39353411) за вересень - листопад 2014 р., а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.10.2017 року за №14831/20-40-14-12-11/37187340 (а.с.15-65 т.1).

У тексті акту містяться судження контролюючого органу про вчинення позивачем, ТОВ "Торговий дім "Есат" податкового правопорушення у вигляді недодержання вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1.595.579,27 грн. за рахунок прийняття до обліку податкових накладних, виписаних контрагентами - постачальниками: ТОВ «УКРСПЕЦКАБЕЛЬ» , ТОВ «МІКРО-ТЕХ» , ТОВ «ПОТОК-К» , ТОВ «ТВІНКАМ ТК» , ТОВ «АБСОЛЮТ СКМ» , ТОВ «А-ПРОДАКШН» , ТОВ «КП ПРІОРИТЕТ» , за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались.

Не погоджуючись позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за №0000631412 від 20.10.2017 року

Задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок, що за епізодом взаємовідносин з ТОВ «КП «Пріорітет» належить відмовити, а викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (по іншим епізодам ) слід визнати недоведеними, оскільки ці висновки базуються лише на ймовірних припущеннях, а акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків податкового правопорушення у справлянні ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що єдиними фактичними мотивами контролюючого органу про нереальність спірних господарських операцій є ухвали районних судів про розгляд клопотань органів досудового розслідування та надані іншими контролюючими органами письмові документи у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що з огляду на правило юридичної визначеності як невід'ємний складовий елемент запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права та на зміст ст.109 Податкового кодексу України згаданих вище документів є цілком достатньо для виникнення у контролюючого органу обґрунтованого сумніву у дотриманні платником податкової дисципліни, але є явно та очевидно недостатнім для остаточного висновку про вчинення податкового правопорушення.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «Поток К» (ідентифікаційний код - 39983892), колегія суддів зазначає.

Як встановлене судом, 30.11.2016 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості замовника) та ТОВ «Поток К» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №30/11, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.227-233 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, платником до суду подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 30 від 27.12.2016р на загальну суму 58.000грн (ПДВ 9.666,67грн), податкову накладну №1 від 27.12.2016р на загальну суму 58.000грн (ПДВ 9.666,67грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «Абсолют СМК» (ідентифікаційний код - 40002919), колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2016 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості замовника) та ТОВ «Абсолют СМК» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №01/04, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.159-170 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 1 від 15.04.2016р на загальну суму 50.000грн (ПДВ 8.333,33грн), податкову накладну № 6 від 15.04.2016р на загальну суму 50.000грн (ПДВ 8.333,33грн), акт виконаних робіт № 2 від 27.04.2016р на загальну суму 54.000,00грн (ПДВ 9.000,00грн), податкову накладну № 1 від 27.04.2016р на загальну суму 54.000,00грн (ПДВ 9.000,00грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо, епізоду взаємовідносин з ТОВ «А-Продакшн» (ідентифікаційний код - 40325822)колегія суддів зазначає.

Як встановлено судом, 04.05.2016 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості замовника) та ТОВ «А-Продакшн» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №0405/16, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.171-177 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 1 від 31.05.2016р на загальну суму 54.000грн (ПДВ 9.000грн), податкову накладну № 5 від 31.05.2016р на загальну суму 54.000грн (ПДВ 9.000грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2016р. по справі №11-сс/796/1605/2016 як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Так, посилання контролюючого органу на складену Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Узагальнену податкову інформацію №26/10-13-14-04/40325822 від 22.06.2016р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «Твінкам ТК» (ідентифікаційний код - 40002820), колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2015 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості замовника) та ТОВ «Твінкам ТК» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №30/10 від 30.10.2015р, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.178-213 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором 1) акти виконаних робіт № 8 від 12.01.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 9 від 19.01.2016р на загальну суму 80.000,00грн (ПДВ 13.333,33грн), № 10 від 29.01.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 11 від 11.02.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 12 від 29.02.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 13 від 18.03.2016р на загальну суму 50.000,00грн (ПДВ 8.333,33грн), № 14 від 31.03.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), 2) податкові накладні: № 2 від 12.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500,00грн), № 3 від 12.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500,00грн), №1 від 19.01.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), №2 від 19.01.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), № 5 від 29.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500грн), № 6 від 29.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500грн), № 1 від 11.02.2016р на загальну суму 45.000грн (ПДВ 7500,00грн), № 2 від 11.02.2016р на загальну суму 45.000грн (ПДВ 7500,00грн), № 14 від 29.02.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500,00грн), № 15 від 29.02.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500,00грн), № 2 від 18.03.2016р на загальну суму 50.000,00грн (ПДВ 8.333,33грн), № 1 від 31.03.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19.07.2017р. по справі №761/24096/17 як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Так, посилання контролюючого органу на складену Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Узагальнену податкову інформацію №395/10-13-22-05/40002820 від 24.05.2016р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «Укрспецкабель» (ідентифікаційний код - 31643244), колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2016 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в яковсті покупця) та ТОВ «УКРСПЕЦКАБЕЛЬ» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору №848, предметом якого є продаж товару, зазначеному у рахунках-фактурах (а.с. 123-154 т.1).

Обставини реальності господарських операцій за цим договором підтверджуються поданими платником на вимогу суду 1) видатковою накладною № 140116-29 від 14/01/2016р на загальну суму 844,54грн (ПДВ 140,76грн), податковою накладною № 79 від 12/01/2016р на загальну суму 844,54грн (ПДВ 140,76грн), товаро-транспортною накладною 140116-2 від 14/01/2016р., оплатою вартості товару, подальшою реалізацією за видатковою накладною № 38 від 19/01/2016р.; 2) видатковою накладною №290415-1 від 29/04/2015р на загальну суму 1800грн (ПДВ 300грн), податковою накладною № 592 від 29/04/2015р на загальну суму 1800грн (ПДВ 300грн), товаро-транспортною накладною 290415-4 від 29/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної № 1228 від 29/04/2015р.; 3) видатковою накладною № 140116-3 від 14/01/2016р на загальну суму 7349,16грн (ПДВ 1324,86грн), податковою накладною № 38 від 6/01/2016р на загальну суму 7349,16грн (ПДВ 1324,86грн), товаро-транспортною накладною 140116-3 від 14.01.2016р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №19 від 14.01.2016р на суму 388,34 грн (ПДВ 64,72грн), відповідно до видаткової накладної №20 від 14.01.2016р на суму 8169,05 грн (ПДВ 1361,51грн); 4) видатковою накладною № 251115-38 від 25.11.2015р на загальну суму 249,60грн (ПДВ 41,60грн), податковою накладною № 679 від 25/11/2015р на загальну суму 280,80грн (ПДВ 46,80грн), товаро-транспортною накладною 251115-5 від 25.11.2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №3657 від 30.11.2015р.; 5) видатковою накладною № 200415-29 від 20.04.2015р на загальну суму 231,00грн (ПДВ 38,50грн.), податковою накладною № 255 від 15.04.2015р на загальну суму 231,00грн (ПДВ 38,50грн.), товаро-транспортною накладною 200415-9 від 20/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №1122 від 21/04/2015р.; 6) видатковою накладною № 210116-19 від 21.01.2016р на загальну суму 1688,40грн (ПДВ 281,40грн.), податковою накладною № 226 від 19.01.2016р на загальну суму 1688,40грн (ПДВ 281,40грн.), товаро-транспортною накладною 210116-1 від 21.01.2016р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №54 від 20.01.2016р.; 7) видатковою накладною № 200415-28 від 20.04.2015р на загальну суму 1260,00грн (ПДВ 210,00грн.), податковою накладною № 286 від 16.04.2015р на загальну суму 1260,00грн (ПДВ 210,00грн.), товаро-транспортною накладною 200415-8 від 20/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №1133 від 21/04/2015р.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на складену Східною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області Узагальнену податкову інформацію №816/7/20-38-14-02-14 від 21.12.2016р. як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «Мікро-тех» (ідентифікаційний код - 35856439, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2017 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості покупця) та ТОВ «МІКРО-ТЕХ» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору №11, предметом якого є продаж товару, зазначеному у рахунках-фактурах (а.с159-227).

Обставини реальності господарських операцій за цим договором підтверджуються наданими платником на вимогу суду 1) видатковими накладними: №27 від 16.02.2017р. на загальну суму 1.079.604,94грн (ПДВ 179.934,16грн), №28 від 17.02.2017р на загальну суму 840.459,10грн (ПДВ 140076,52грн), №29 від 20.02/.2017р на загальну суму 586.452,10грн (ПДВ 97.742,02грн), №30 від 21.02.2017р на загальну суму 749.193,22грн (ПДВ 124.865,54грн), №33 від 22.02.2017р на загальну суму 892.716,96грн (ПДВ 148.786,16грн), №34 від 23.02.2016р на загальну суму 772666,80грн (ПДВ 128777,80грн), №35 від 24.02.2017р на загальну суму 854.312,59грн (ПДВ 142.385,43грн), №36 від 27.02.2017р на загальну суму 841.087,14грн (ПДВ 140.181,19грн), №37 від 28.02.2017р на загальну суму 866.631,76грн (ПДВ 144.438,63грн), №38 від 01.03.2017р на загальну суму 628.897,56грн (ПДВ 104.816,26грн); 2) податковими накладними: №5 від 10.02.2017р на загальну суму 3.050.000грн, №6 від 13.02.2017р на загальну сумму 2.880.000грн (ПВД 480.000,00грн), №7 від 14.02.2017р на загальну суму 2.182.022,25грн (ПВД 363.670,38грн);3) товаро-транспортними накладними №27 від 16.02.2016р, №28 від 17.02.2016р, №29 від 20.02.2016р, №30 від 21.02.2016р, №33 від 22.02.2016р, №34 від 23.02.2016р, №35 від 24.02.2016р, №36 від 27.02.2016р, №37 від 28.02.2016р, №38 від 01.03.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017р. по справа №757/43180/17-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Посилання контролюючого органу на складену самим же відповідачем, ГУ ДФС у Харківській області Узагальнену податкову інформацію №517/20-30-14-11-12/35856439 від 19.05.2017р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Таким чином, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарських операцій.

Наведені ж контролюючим органом доводи за викладеними вище епізодами колегія суддів вважає за можливе відхилити, адже ці доводи, насамперед, мають стосунок до незавершених судовим розглядом кримінальних проваджень.

Проте, колегія суддів зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій згаданих вище не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (по викладеним вище епізодам) слід визнати недоведеними, оскільки ці висновки базуються лише на ймовірних припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків податкового правопорушення у справлянні ПДВ.

Щодо епізоду взаємовідносин з ТОВ «КП «Пріорітет» (ідентифікаційний код - 39353411, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 року між позивачем, ТОВ «Торгівельний Дім «ЕСАТ» (в якості замовника) та ТОВ «КП Пріорітет» (в якості виконавця) були укладені письмові правочини у формі договорів №52-1, №52-2, №52-3, предметом яких було надання юридичних послуг (а.с.214-227 т.1, а.с.1).

Від імені виконавця перелічені договори підписані ОСОБА_1 Цією ж особою були підписані і первинні документи по переліченим договорам, зокрема і податкові накладні.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2016 року по справі №643/9338/16-к ОСОБА_1Є (засновник та директор ТОВ «КП ПРІОРИТЕТ» ) визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б давали суду підстави для неврахування означеного вироку, що поза розумним сумнівом спростовує причетність ОСОБА_1 до діяльності ТОВ «КП «Пріорітет» .

Як з'ясовано судом, на даний епізод припадає 117.000,00грн. самостійно визначеного контролюючим органом ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за епізодом взаємовідносин з ТОВ «КП «Пріорітет» в даній частині позову належить відмовити.

Таким чином, спірне рішення контролюючого органу підлягає скасуванню в частині визначеного органом доходів і зборів загального зобов'язання на суму 1.848.225,00 грн. (за основним платежем на суму 1.478.580,00 грн., за штрафом на суму 369.645,00 грн.).

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат", Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/5085/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 21.05.2018.