Постанова

від 10.05.2018 по справі 196/1004/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 196/1004/14-а

адміністративне провадження № К/9901/5743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 196/1004/14-а

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Лукманової О. М., Божко Л. А., Прокопчук Т. C.) від 21 квітня 2015 року , встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області з питань підтвердження стажу робіт на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 22 травня 2014 року № 12 в частині не підтвердження всіх періодів його роботи трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району, а саме: з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії УПФ України в Царичанському районі з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсії від 13 червня 2014 року № 22 щодо обчислення його страхового стажу роботи в колгоспі та КСП ім. Шевченка за кількістю фактично відпрацьованих вихододнів та про відмову призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- зобов'язати комісію ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтвердити йому на підставі трудової книжки з врахуванням записів знаками (-//-) тотожності, архівних довідок з книг обліку та нарахування заробітної плати, почесних грамот та інших документів в їх сукупності за всі періоди його роботи трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року включно;

- зобов'язати комісію УПФ України в Царичанському районі здійснити обчислення страхового стажу (загального і спеціального) на підставі записів в трудовій книжці колгоспника № 2281, архівних довідок про стаж роботи і заробітну плату з урахуванням всіх періодів роботи та членства в колгоспі і КСП ім. Шевченка відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 29 квітня 2014 року, тобто з дня подання заяви.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постійно працював трактористом у колгоспі і протягом повного сезону сільськогосподарських робіт був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, має посвідчення тракториста, його загальний стаж роботи становить 25 років 8 місяців 15 днів, з них на посаді тракториста більше 24 роки 8 місяців 20 днів, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Позивач вважає, що рішення комісії при ГУПФУ в Дніпропетровській області та рішення комісії УПФУ в Царичанському районі є незаконними та такими, що прийняті з очевидними порушеннями вимог пенсійного законодавства та ґрунтуються не на доказах, а на власних припущеннях. Позивач зазначив, що оскільки, в його трудовій книжці колгоспника містяться дані про те, що він працював трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року, тобто більше 20 років, а також дані про кількість відпрацьованих вихододнів та про розмір нарахованої до виплати заробітної плати, то комісія Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинна була на підставі трудової книжки, архівних довідок, почесних грамот та інших документів в їх сукупності підтвердити йому всі періоди його роботи трактористом з урахуванням записів в трудовій книжці назви посади словами та загальноприйнятими знаками (-//-) тотожності, які підтверджують перший (попередній) запис назви посади. Крім того, про те, що всі роки, які зазначені в трудовій книжці, він працював трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району і весь час був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які разом працювали з ним трактористами в зазначені періоди.

3. Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано рішення Комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з питань підтвердження стажу робіт на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, від 22 травня 2014 року № 12 в частині не підтвердження всіх періодів роботи ОСОБА_2 трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району, а саме: з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року, та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року;

- визнано незаконним та скасовано рішення Комісії УПФ України в Царичанському районі з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, від 13 червня 2014 року №22 щодо обчислення ОСОБА_2 страхового стажу роботи в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району за кількістю фактично відпрацьованих вихододнів та про відмову призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- зобов'язано Комісію УПФ України в Царичанському районі Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_2 обчислення його страхового стажу (загального і спеціального) на підставі записів в трудовій книжці колгоспника від 14 грудня 1976 року № 2281, архівних довідок про стаж роботи і заробітну плату з урахуванням всіх періодів роботи та членства в колгоспі і КСП ім. Шевченка Царичанського району відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 29 квітня 2014 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року задоволено апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року скасовано; прийнято нову постанову; відмовлено у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в запереченнях на касаційну скаргу від 02 червня 2015 року просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

8. Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області в запереченнях на касаційну скаргу від 09 червня 2015 року за № 2850/09/10 також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Перехідні положення зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 18 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 у справі № 196/1004/14-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 квітня 2014 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому на виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, та для підтвердження стажу роботи на цих посадах, оскільки працював трактористом з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району Дніпропетровської області, а у період з 17 лютого 1998 року по 12 серпня 1998 року працював бригадиром комплексної бригади № 1. Крім цього, з 27 червня 2000 року по 25 грудня 2000 року він працював трактористом в ТОВ ім. Шевченка, періоди роботи в якому УПФ України в Царичанському районі зараховані йому до спеціального стажу на посаді тракториста-машиніста. Викладені обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача від 14 грудня 1976 року № 2281 /а.с. 9/, архівним витягом з протоколу № 2 засідання правління колгоспу ім. Шевченка від 10 лютого 1975 року про прийом ОСОБА_2 в члени колгоспу і надання роботи по спеціальності тракториста /а.с. 10/, архівним витягом з протоколу № 1 засідання правління КСП ім. Шевченка від 17 лютого 1998 року про призначення ОСОБА_2 на посаду бригадира комплексної бригади № 1 /а.с. 11/, почесними грамотами /а.с. 16-17/, архівними довідками про стаж роботи та заробітну плату № 363-380 від 19 та 20 березня 2014 року з книг обліку праці та нарахування заробітної плати за 1975-2000 роки /а.с. 20-36/, посвідченням тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 /а.с. 9/.

13. За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 22 травня 2014 року прийняла рішення № 12 про зарахування ОСОБА_2 до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення лише періоди роботи: з 01 січня 1980 року по 31 січня 1980 року, з 01 січня 1984 року по 31 січня 1984 року, з 01 січня 1997 року по 31 січня 1997 року /а.с. 37/.

За інші періоди роботи трактористом стаж не був підтверджений з тих підстав, що в трудовій книжці ОСОБА_2 відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, а згідно архівних довідок посада тракторист вказана тільки в січні 1979 року, в січні 1980 року, в січні 1984 року, в січні 1997 року, в січні 1998 року, між тим в січні 1979 року і у січні 1998 року не вказана кількість відпрацьованих вихододнів.

14. Посилаючись на рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області комісія з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсій № 12 Управління Пенсійного фонду Україні в Царичанському районі рішенням від 13 червня 2014 року № 22 відмовила позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах /а.с. 38/.

15. Вважаючи, що рішення комісії при ГУПФУ в Дніпропетровській області та рішення комісії УПФУ в Царичанському районі є незаконними та такими, що прийняті з порушеннями вимог пенсійного законодавства, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог виходив із того, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до п. в ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки оскаржувані рішення комісії ГУПФ України в Дніпропетровській області та рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області грубо порушують право позивача ОСОБА_2, передбачене ст. 46 Конституції України на соціальний захист у старості та суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відмовляючи позивачу в частині позовних вимог щодо зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтвердити позивачу на підставі трудової книжки з врахуванням записів знаками (-//-) тотожності, архівних довідок з книг обліку та нарахування заробітної плати, почесних грамот та інших документів в їх сукупності за всі періоди його роботи трактористом в колгоспі та КСП ім. Шевченка, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року включно, суд зазначив, що оскільки з цього приводу комісією вже прийнято рішення, яке визнано неправомірним з тих підстав, що спірний трудовий стаж позивача відноситься до трудового стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача прийняти ще одне рішення з цього питання, є необґрунтованим, оскільки ці спірні правовідносини вже вирішені.

17. В своїй оцінці суд першої інстанції виходив з наступного. Так, зокрема, суд зазначив, що відсутність в трудовій книжці позивача подальших записів словами у графі професія , достовірно підтверджує перший (попередній) запис, який щомісячно на протязі року не змінювався. В книгах обліку праці та нарахування заробітної плати інші професії окрім тракториста за цей період зазначені не були, а також не були зазначені інші професії і в його трудовій книжці. Тому зазвичай для скорочення часу, дійсно так в сільськогосподарських підприємствах оформлялись книги обліку праці та нарахування заробітної плати на всіх працівників колгоспів, КСП, що не суперечить правилам написання слів, які послідовно повторюються в документі.

18. Стосовно відсутності в трудовій книжці позивача відомостей про безпосередню зайнятість у виробництві сільгосппродукції, суд першої інстанції зазначив, що внесення таких даних до трудової книжки жодним законодавчим актом не передбачено і відсутність таких даних не може бути підставою для не зарахування всіх періодів роботи трактористом в колгоспі ім. Шевченка Царичанського району до спеціального трудового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, тим більше, що колгосп ім. Шевченка виключно займався лише виробництвом сільськогосподарської продукції.

Законодавчими актами взагалі не передбачено внесення таких даних до трудової книжки, а також не передбачено внесення таких даних до книг обліку праці та нарахування заробітної плати, а первинні документи про безпосередню зайнятість трактористів-машиністів у виробництві сільськогосподарської продукції архівному зберіганню не підлягають.

Крім того, в матеріалах справи не має жодних документальних даних про те, що ОСОБА_2 не виконував встановлений мінімум вихододнів за рік у колгоспі та КСП ім. Шевченка без поважних причин. На той час рішення щодо обчислення стажу за кількістю відпрацьованих виходів за безпричинне невиконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві приймалось загальними зборами колгоспників, а такого рішення відносно ОСОБА_2 не було, що свідчить про те, що відповідач при визначенні його страхового стажу безпідставно керувався положенням ч. 2 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення .

19. Відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 16 прикінцевих положень Закону України Про обов'язкове державне пенсійне страхування право на пенсію на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і загального стажу роботи не менше 25 років, з них не менше як 20 років на зазначеній роботі. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах, інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві.

20. Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

21. Згідно трудової книжки колгоспника від 14 грудня 1976 року № 2281 позивач працював трактористом з 10 лютого 1975 року по 16 лютого 1998 року та з 13 серпня 1998 року по 27 квітня 2000 року в колгоспі та КСП ім. Шевченка Царичанського району Дніпропетровської області, а у період з 17 лютого 1998 року по 12 серпня 1998 року працював бригадиром комплексної бригади № 1 /а.с.9/. Крім цього, з 27 червня 2000 року по 25 грудня 2000 року він працював трактористом в ТОВ ім. Шевченка, періоди роботи в якому УПФ України в Царичанському районі зараховані йому до спеціального стажу на посаді тракториста-машиніста.

22. Пунктом 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспів 14 березня 1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які набрали чинності з 01 січня 1977 року, передбачено, що до трудової книжки колгоспника заносяться відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Внесення інших відомостей вказаним нормативним актом не передбачено, а отже щорічне дублювання займаної посади (виконуваної роботи) члена колгоспу, теж не передбачено.

23. Відповідно до п.п. 4, 5, 18, 32, 34, 47 Примірного статуту колгоспу і п. 5 Примірних правил внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, перевести колгоспника на іншу роботу має право лише правління колгоспу і лише у передбачених зазначеними пунктами Примірного статуту колгоспу випадках.

24. Отже, до трудової книжки в обов'язковому порядку повинні бути внесені відомості про переведення колгоспника на іншу роботу з посиланням на відповідне рішення правління колгоспу. Якщо такого рішення правління колгоспу не було, то колгоспник на іншу роботу не переводився. В даному випадку відсутні будь-які відомості про те, що позивач рішенням правління колгоспу переводився на інші посади або виконував іншу роботу за вказаний період окрім тракториста-машиніста, оскільки у позивача є трудова книжка і маються в ній всі відповідні (передбачені чинним законодавством) записи (про призначення на роботу, звільнення з роботи). Тому, в комісії не було жодних правових підстав для не зарахування всіх періодів роботи на посаді тракториста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тобто комісія прийняла рішення, виходячи виключно із власних припущень.

25. Пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і не можливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

26. Свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що працювали трактористами разом з ОСОБА_2, що підтверджується їх трудовими книжками. ОСОБА_2 працював трактористом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного сезону сільськогосподарських робіт.

27. Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач при досягненні 55 років не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки згідно трудової книжки колгоспника, загальний стаж роботи позивача складає 22 роки 11 місяців 25 днів, з яких 21 рік 02 місяці 25 днів на посаді тракториста.

28. Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 у період з 10 лютого 1975 року по 1996 рік включно та з 1999 року по 27 червня 2000 року працював на посаді тракториста в КСП ім. Шевченка, який наказом від 27 червня 2000 року № 4 реорганізовано в СВК Нива , з 27 квітня 2000 року звільнений з членів СВК Нива у зв'язку з переводом на роботу в ТОВ Шевченко , 29 квітня 2000 року прийнятий на роботу трактористом по переводу в ТОВ Шевченко , 25 грудня 2000 року звільнений за власним бажанням.

29. Судом встановлено, що з 25 грудня 2000 року ОСОБА_2 не працював та не має стажу роботи.

30. Також встановлено, що у 1975, 1976, 1977, 1994, 1995, 1996, 1999, 2000 роках ОСОБА_2 не відпрацював необхідний мінімум трудоднів. Так, стаж, який дає право на призначення пенсії з урахуванням трудоднів складає: у 1975 році - 8 місяців 02 дні, 1976 року - 9 місяців 10 днів, 1977 року - 11 місяців 25 днів, 1994 року - 8 місяців 05 днів, 1995 року - 2 місяці 20 днів, 1996 року 2 місяці 20 днів, 1999 року 11 місяців 25 днів, 2000 року - 8 місяців. Всього 5 років 02 місяці 25 днів та у 1978-1993 роках - 16 років. Отже, стаж на посаді тракториста складає 21 рік 02 місяці 25 днів.

31. Крім того, позивач працював у 1997 та 1998 роках на посаді бригадира та його стаж складає з урахуванням вироблених трудоднів - 1 рік 9 місяців.

32. Загальний стаж ОСОБА_2 складає 21 рік 02 місяці 25 днів + 1 рік 09 місяців = 22 роки 11 місяців 25 днів. Тобто, у ОСОБА_2 відсутній загальний стаж, який дає йому право на призначення пільгової пенсії згідно п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд апеляційної інстанції не підтвердив жодними доказами обставин справи про те, що ОСОБА_2 не виконував встановлений мінімум вихододнів на рік без поважних причин та безпідставно керувався при обчисленні стажу положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення , а повинен був керуватися за таких умов положеннями ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- порушення норм процесуального права полягає в тому, що постанова апеляційного суду ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, що є недопустимо з огляду на положення ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, в порушення вимог ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови залишено без уваги та оцінки те, що відповідачами в порушення вимог ст. 71 КАС України не доведено жодними доказами правомірність своїх рішень щодо обчислення позивачу страхового стажу (загального і спеціального) з кількості фактично відпрацьованих вихододнів, а саме не надано доказів про те, що позивач встановлені норми вихододнів на рік не виконував в окремі роки без поважних причин;

- постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року порушує законне право позивача на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

35. Відповідно до положень ст. 159 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинна на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх є такими, що не відповідають вимогам ст.159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

37. Відповідно до п. в ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

38. Згідно ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

40. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 наведеного Порядку).

41. Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії тракторист-машиніст , запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

42. Отже, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. За відсутності однієї з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначення вказаної пенсії неможливе.

43 . Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, зазначаючи про наявність у позивача стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на підставі п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , засвідчується записами його трудової книжки та поясненнями свідків, проте, залишив поза увагою встановлену п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення таку обов'язкову умову призначення пенсії за віком на пільгових умовах трактористу-машиністу як підтвердження його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства протягом не менше як 20 років (тобто характер виконуваних ним робіт), що не може бути встановлено на підставі лише записів трудової книжки та показань свідків й підлягає підтвердженню уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, як передбачено п. 20 Порядку №637, в якому, до того ж, стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) передбачено обов'язкове зазначення в довідці додаткових відомостей про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Наявні в матеріалах архівні довідки не мають посилання щодо безпосередньої зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.

44. Суд апеляційної інстанції свій висновок про відсутність у позивача права на призначення пільгової пенсії обґрунтовував відсутністю необхідного загального стажу, при цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вищевказаним обставинам, з урахуванням листа Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7 про роз'яснення Порядку призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників, також належної правової оцінки не надав та не дослідив. Як і не дослідив жодних доказів, покладених в основу оскаржуваних рішень відповідачів, в тому числі і щодо не підтвердження стажу роботи трактористом у зв'язку незазначенням в трудовій книжці ОСОБА_2 про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, що свідчить про недослідження та невстановлення дійсних мотивів і підстав відмови в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.

45. Положення ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинна на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) щодо наявності у суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, обов'язку доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у даній справі також враховані не були.

46. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

47. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

49. Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

50 . Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

51 . За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 у справі № 196/1004/14-а скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб