Рішення

від 15.05.2018 по справі 755/14940/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14940/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Томіленку В.В., Чуб Н.С., Юдицькому К.Ю., Сіренко Д.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС , вимоги якого були неодноразово змінені в порядку, передбаченому ст.31 ЦПК України (в редакції закону, що діяла на час подання відповідних заяв), та просив стягнути з відповідача на свою користь: середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 3 846 957,92грн.; моральну шкоду у розмірі 81 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору (т.2 а.с.133-137).

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС з 16.07.2012 року та 19.01.2015 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, у день звільнення позивача з роботи йому відповідачем не було повідомлено про розмір належних при звільнення платежів, лише 23.01.2015 року на картку ПУМБ були перераховані кошти в сумі 1902,51грн. без пояснень, чи є це остаточним розрахунком. Лише в подальшому позивач дізнався, що до звільнення йому не була виплачена оплата за відпустку, надану з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року в сумі 25 098,10грн. Лише 22.01.2016 року позивачем отримано листа від відповідача із запрошенням для отримання суми відпускних готівкою або надати реквізити карткового рахунку для безготівкового перерахування таких коштів. Цього ж числа на картковий рахунок позивача, відкритий в ПУМБ, надійшли кошти в сумі 25 098,10 грн. - заборгованості за відпускні. Отже, заробітну плату за час щорічної відпустки позивач отримав із затримкою в 14 місяців та 22 дні, що є порушенням вимог ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України та підставою для застосування положень ст.117 КЗпП України. За розрахунками позивача, належна йому до виплати сума за затримку розрахунку при звільненні, становить 3 846 957,92 грн. Крім того, невиплатою заробітної плати, позивачеві заподіяно моральну шкоду, оскільки поставило його в скрутне матеріальне становище, зробило неможливим нормальне існування позивача та його сім'ї, що призвело до важкого психологічного стану та зумовило необхідність після робочого дня шукати додаткові джерела доходу для забезпечення існування. Позивач з сім'єю був змушений переїхати з орендованої квартири, проживати у батьків дружини, а в подальшому - в гуртожитку, змінити дитячий садок для доньки. Враховуючи, що несвоєчасна виплата заробітної плати сталася з вини відповідача, позивач просить стягнути з ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 3 846 957,92грн.; моральну шкоду у розмірі 81 000,00грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди - відмовлено. (т.3. а.с.20-24)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року залишено без змін. (т.3 а.с.138-141)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.08.2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.3 а.с.207-209)

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017 року справу передано в провадження судді Катющенко В.П. (т.3 а.с.215)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2017 року справу призначено до розгляду. (т.3 а.с.216)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2017 року постановленою відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 209 ЦПК України (в редакції закону, що діяла на час прийняття процесуального рішення), не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судових засідань, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК . (т.3 а.с.222-223)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2018 року постановленою у відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 259 ЦПК України не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу (журналу) судових засідань,розгляд справи визначено в порядку спрощеного провадженн. (т.4 а.с.31-32)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.133-137), в повному обсязі з викладених підстав, надав пояснення, аналогічні викладеним у вказаній заяві та додатково пояснив, що при звільненні відповідачем було виплачено грошові кошти у сумі 1 902,51 грн. На його звернення щодо роз'яснення, з чого ця сума складає відповіді не отримав. Пізніше з'ясував, що відповідачем не оплачена використана ним відпустка. Змушений був звертатися до банку, щоб з'ясувати причину ненадходження коштів на його розрахунковий рахунок. Із письмової відповіді стало відомо, що робітниками бухгалтерії неправильно зазначено у відомості про виплату заробітної плати його розрахунковий рахунок. 22 січня 2016 року належні суми відповідачем виплачені.

В судове засідання для розгляду справи по суті уповноважений представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд про причини не явки не повідомив. В судовому засіданні 02.02.2018р. під час вирішення питання щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, представник відповідача ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС - Пхайко Ю.Л. зазначила, що відповідачем підтримуються усі раніше подані письмові заперечення та пояснення. Відповідно до письмових заперечень відповідача на уточнену позовну заяву (т.2 а.с.161-164), останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що затримка виплати відпускних позивачеві сталася не з вини відповідача, яким вжити всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання обов'язку по виплаті відпускних. Заробітна плата та всі інші, належні працівникам підприємства відповідача, виплати в основному проводилися через перерахування грошових коштів на рахунки працівників, відкриті в ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК , на підставі укладеного 02.12.2012 року договору №13247006 та договорів, укладених між банком та працівниками відповідача.За наказом №22 від 28.10.2014 року позивачу була надана щорічна основна відпустка у кількості 5 календарних днів з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року, відпускні перераховано 30.10.2014 року у сумі 25098,10грн. за реєстром №48 від 30.10.2014 року за три дні до початку відпустки. В зазначеному реєстрі було вказано прізвище, ім'я та по-батькові позивача - ОСОБА_1, також вказано ідентифікаційний код останнього, номер карткового рахунку та сума до виплати. Реєстр складався бухгалтером в програмному забезпеченні банку, при цьому номера рахунків працівників бухгалтеру не надавалися. При заповненні відомості, бухгалтером підприємства зазначається лише прізвище, ім'я та по-батькові працівника, інші дані програма проставляє автоматично, отже бухгалтер не має можливості вплинути на складання відомості в частині проставлення номеру карткового рахунку. 31.10.2014 року відповідачем було отримано виписку з рахунку в банку із зазначенням про списання з рахунку коштів в сумі 25098,10грн. Від банку зауважень щодо помилки в реквізитах не надходило, грошові кошти на рахунок відповідача повернуто не було. При цьому, згідно укладеного між товариством та банком договору, останній зобов'язаний здійснювати контроль за достовірністю вказаних реквізитів. Позивач також не повідомляв підприємство відповідача про неодержання відпускних, як до початку відпустки, так і після виходу на роботу, а також під час звільнення. При цьому, робоче місце позивача було розташоване в одному кабінеті з бухгалтером підприємства. Про неотримання позивачем відпускних та некоректність у зазначенні номеру рахунку представник відповідача дізнався лише в судовому засіданні, у зв'язку з чим, товариством на адресу банку 16.12.2015 року було направлено листа з проханням надати пояснення, та отримано відповідь про помилкове зарахування коштів іншому працівнику. Тому, на думку представника відповідача, вина в неотриманні позивачем коштів, - відсутня. Стосовно вимоги позову про стягнення моральної шкоди в запереченнях зазначено, що всі належні позивачеві кошти були виплачені, вимоги позову по сплаті грошових коштів є безпідставними, позивач не зазнав жодних моральних страждань від дій відповідача та не надав доказів на підтвердження спричинення йому та його родині моральної, тому вимога позову про стягнення моральної шкоди також є неправомірною.

Представники третьої особи ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК в судове засідання не з'явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник Квашнін М.О. подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи (т.4 а.с.63-64), представник Мединський М.М.подав до суду письмові пояснення, долучені до матеріалів справи (т.3 а.с.230-232), в яких зазначено, що ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Так, між ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС та ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК укладено договір №13247006 від 02.12.2011 з надання послуг з організації перерахування грошових коштів на карткові рахунки фізичних осіб - співробітників відповідача. 31.10.2014р. ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС було складено платіжну відомість №48 про нарахування заробітної плати із зазначенням прізвища, імені та по-батькові позивача - ОСОБА_1, однак в результаті помилки, що сталася в роботі системи електронно-розрахункового обслуговування Інтернет-Банкінг замість рахунку позивача був автоматично сформований рахунок іншого працівника, на який в той же день і було перераховано 25098,10 грн. Уповноважені працівники відповідача при формуванні реєстру №48 мали можливість вносити виключно дані ПІБ одержувача, інші реквізити формувались автоматично системою електронно-розрахункового обслуговування Інтернет-Банкінг ПАТ ПУМБ , тому уповноважені працівники ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС були позбавлені можливості корегування даних, відмінних від ПІБ одержувача (номер рахунку отримувача сформувався автоматично системою Інтернет-Банкінг ПАТ ПУМБ ). Таким чином, грошові кошти позивачу були своєчасно нараховані та передані із реєстром для їх зарахування ПАТ ПУМБ на особовий банківський рахунок позивача. Відповідно до п.п.2.4.1, 2.4.2 договору №13247006 від 02.12.2011, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, по яких в електронній відомості правильно вказані реквізити та повертати грошові кошти, не зараховані на карткові рахунки співробітників у зв'язку з вказанням неправильних реквізитів, не пізніше 3 банківських днів. Оскільки реквізити платіжної відомості формуються автоматично, банку стало відомо про помилку лише в січні 2016 року, після звернення позивача та 22.01.2016р. на його картковий рахунок було перераховано 25098,10грн. оскільки, за положеннями ст.117 КЗпП України, обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, яка в діях відповідача відсутня, не вбачається визначених законом підстав для задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 з 16 липня 2012 року перебував в трудових відносинах з ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС та обіймав посаду заступника Генерального директора товариства (з 01.08.2012 року по 24.01.2013р. виконував обов'язки генерального директора підприємства). (т.2 а.с.51-55)

19 січня 2015 року наказом Генерального директора ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС №1-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (т.2 а.с.56)

На час звільнення позивача його оклад становив 18500,00грн. (т.2 а.с.42)

Згідно реєстру №3 від 23 січня 2015 року про перерахування заробітної плати позивачу, за першу половину січня 2015 року йому було перераховано кошти у розмірі 1 902,51 грн. (т.1 а.с.122) Спору щодо розміру та строків перерахування/отримання вказаних строків немає.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надають щорічні (основні та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

На підставі заяви позивача від 28.10.2014 року, цього ж числа підприємством відповідача було видано наказ №22, яким ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за період роботи з 16 липня 2013 року по 02 липня 2014 року, тривалістю 5 календарних днів, з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року. (т.1 а.с.158, 159)

Згідно розрахунку відпускних, на підставі наказу №22 від 28.10.2014 року позивачу за 5 календарних днів було нараховано відпускних в сумі 31255,45 грн., та з урахуванням утримання із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів, до сплати належало 25098,10 грн., які 30.10.2014 року перераховано на картковий рахунок працівника, відкритий в ПАТ ПУМБ . (т.1 а.с.143, 160, 161, 162-163)

Проте, як убачається з матеріалів справи (т.2 а.с.139), належні до виплати кошти в сумі 25098,10 грн. фактично були отримані позивачем ОСОБА_1 на картковий рахунок лише 22.01.2016 року. (т.2 а.с.139)

Заявлені ОСОБА_1 вимоги стосуються несвоєчасно отриманих ним грошових коштів в сумі 25098,10 грн. відпускних за період з 03 листопада 2014 року по 07 листопада 2014 року у зв'язку з перерахуванням коштів на рахунок іншої особи. Позивач вважає, що це сталося з вини відповідача, тому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток у сумі 3 846 957,92 грн. - за час затримки виплати, та моральну шкоду у сумі 81000,00 грн.

Статтею 47 КЗпП України на власника покладено обов'язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

02.12.2011 року між ПАТ ПУМБ та ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС укладено договір про надання послуг №13247006, згідно предмету якого підприємство доручає, а банк бере на себе зобов'язання відкрити карткові рахунки фізичним особам - співробітникам підприємства і організувати перерахування грошових коштів на карткові рахунки співробітників. (т.2 а.с.109-115)

Бухгалтерією ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІК було складено платіжну відомість нарахування заробітної плати №48 від 30.10.2014р. із зазначенням прізвища, імені та по батькові ОСОБА_1, однак замість рахунку останнього, був вказаний рахунок іншого працівника, на який і була перерахована в той же день - 30.10 2014 року сума в розмірі 25098,10 грн. (т.2 а.с.144)

Відповідно до п.2.4.1. Договору про надання послуг №13247006 від 02.12.2011 року, ПАТ ПУМБ зобов'язаний зараховувати грошові кошти на карткові договори тим співробітникам підприємства, яким відкриті карткові рахунки з врахуванням вимог нормативних актів НБУ і по яких в електронній відомості вірно вказані реквізити .

А у відповідності до п.2.4.2. вказаного договору, банк зобов'язаний повертати підприємству грошові кошти, не зараховані на карткові рахунки співробітників підприємства, у зв'язку з вказанням неправильних реквізитів або передачею файла невірного формату, не пізніше трьох банківських днів від дати їх зарахування підприємством на вказаний рахунок (п.2.2.3.), з одночасним зазначенням причини повернення в меморіальному ордері . При поверненні грошових коштів підприємству, банк повертає відповідну частину комісійної винагороди, раніше сплачену підприємством.

Судом встановлено, що відповідач дізнався про перерахування належних позивачеві до виплати відпускних в розмірі 25098,10 грн.на помилковий картковий рахунок, вже під час розгляду справи в суді.

З 28 жовтня 2014 року (часу надання відпустки) і до часу звільнення - 19 січня 2015 року ОСОБА_1 не звертався до роботодавця з приводу не зарахування на його картковий рахунок (неотримання) грошових коштів в сумі 25098,10 грн., від банку вказані кошти, як не зарараховані, також не повернулися, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави вважати, що ним не було своєчасно сплачено позивачеві вказану суму.

Із заявою про надання інформації щодо всіх нарахованих сум упродовж 2014 року, ОСОБА_1 звернувся до відповідача лише в травні 2015 року, а з позовом до суду - в серпні 2015 року.

В грудні 2015 року відповідач звернувся до ПАТ ПУМБ листом щодо надання пояснень, з якої причини 30 жовтня 2014 року грошові кошти в сумі 25098,10 грн. згідно платіжного доручення №899 та реєстру до платіжного доручення №48 від 30.10 2014 року на перерахування відпускних за листопад 2014 року ОСОБА_1, не було повернуто на банківський рахунок ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІК через невірно вказані реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 в реєстрі №48 від 30.10.2014 року, а також вимогою повідомити, де перебувають грошові кошти в сумі 25098,10 грн. на даний час. (т.2 а.с.107)

Листом від 21.01.2016 року ПАТ ПУМБ за результатами розгляду звернення відповідача повідомив, що після проведення перевірки встановлено допущення помилки в реквізитах отримувача. (т.2 а.с.108)

22.01.2016 року на картковий рахунок ОСОБА_1 в ПАТ ПУМБ було перераховано 25098,10 грн. (т.2 а.с.139)

Як убачається з наданих уповноваженим представником ПАТ ПУМБ пояснень, 31.10.2014р. ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС було складено платіжну відомість №48 про нарахування заробітної плати із зазначенням прізвища, імені та по-батькові позивача - ОСОБА_1, однак в результаті помилки, що сталася в роботі системи електронно-розрахункового обслуговування Інтернет-Банкінг замість рахунку позивача був автоматично сформований рахунок іншого працівника, на який в той же день і було перераховано 25098,10грн.

Також в цих поясненнях зазначено, що уповноважені працівники відповідача при формуванні реєстру №48 мали можливість вносити виключно дані ПІБ одержувача, інші реквізити формувались автоматично системою електронно-розрахункового обслуговування Інтернет-Банкінг ПАТ ПУМБ , тому уповноважені працівники ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС були позбавлені можливості корегування даних, відмінних від ПІБ одержувача (номер рахунку отримувача сформувався автоматично системою Інтернет-Банкінг ПАТ ПУМБ ).

Крім того, відповідно до Акту №26-150/111 перевірки додержання ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проведеної 27-28.10.2015 року Головним управлінням держпраці у Київській області за зверненням ОСОБА_1, порушень в нарахуванні кількості днів щорічних відпусток та їх оплати ОСОБА_1 за весь час його роботи у відповідача з 16 липня 2012 року по 19 січня 2015 року - не встановлено. (т.2 а.с.166-178)

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 25098,10 грн. були своєчасно нараховані ОСОБА_1 позивачу та передані з реєстром для їх зарахування банком на картковий рахунок позивача. Технічна помилка при зазначенні цього рахунку, відповідно до умов договору між підприємством та банком, повинна була бути виявлена під час зарахування коштів на рахунок співробітника підприємства відповідача, а кошти повинні були протягом трьох днів повернуті відповідачеві із зазначення у меморіальному ордері причин такого повернення. Оскільки цього зроблено ПАТ ПУМБ не було, а позивачем також не було повідомлено відповідача про відсутність нарахованих відпускних на його рахунку, у відповідача існували законні підстави вважати, що кошти вчасно були зараховані на картковий рахунок саме позивача ОСОБА_1

Та обставина, що грошові кошти в сумі 25098,10 грн. фактично були перераховані на рахунок директора підприємства відповідача - ОСОБА_2. (т.2 а.с.108) жодним чином не впливає на відсутність вини ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС у несвоєчасному одержанні (надходженні на рахунок) позивачем нарахованих йому до виплати коштів, оскільки директор підприємства не повинен був і не міг бути обізнаним про те, що одержані на його картковий рахунок кошти належать до виплати іншій особі, а доказів протилежного стороною позивача суду не надано.

Крім того, трудові відносини позивача існували з підприємством - роботодавцем ТОВ УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС , а не із генеральним директором даного товариства.

Оскільки диспозиція ст. 117 КЗпП України передбачає обов'язок роботодавця по виплаті працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку лише в разі невчасної виплати або невиплати належних звільненому працівникові сум саме з вини власника або уповноваженого ним органу, однак в судовому засіданні достовірно встановлена відсутність такої вини у відповідача, суд не вбачає визначених законом підстав для задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Що стосується вимоги позову про стягнення моральної шкоди, спричиненої несвоєчасною виплатою належних позивачеві коштів у сумі 25 098,10 грн., суд також не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги, виходячи з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 5 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що суду необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

В п.13 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України також зазначено, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Враховуючи, що вимога позову про стягнення моральної шкоди є похідною від першої вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено з підстав відсутності вини підприємства відповідача у своєчасному неодержанні відповідачем при звільненні всіх належних йому сум, а саме відпускних в сумі 25 098,10 грн., отже й відсутня вина відповідача у спричиненні позивачеві будь-яких моральних страждань, спричинених несвоєчасною виплатою цих коштів, крім того, позивачем не надано суду жодного доказу в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України на підтвердження визначених статтею ст.237-1 КЗпП України негативних явищ, що було б підставою для застосування даної норми, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, ст.ст. 47, 74, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРРЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС (м. Київ вул. Є.Коновальця, 32-Г, оф. 8, код ЄДРПОУ 37933127), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (м. Київ вул. Андріївська, 4. Код ЄДРПОУ 14282829) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя: