Постанова

від 28.12.2018 по справі 755/14940/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м. Київ

Справа № 755/14940/15-ц

Провадження: № 22-ц/796/377/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Ратнікової В.М., Борисової О.В.

секретар Глухенька М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс (далі - ТОВ Укррейл Лоджистікс ), про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ Укррейл Лоджистікс з 16.07.2012 року. 19.01.2015 року його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, у день звільнення з роботи йому відповідачем не було повідомлено про розмір належних при звільнення платежів, лише 23.01.2015 року на картку ПУМБ були перераховані кошти в сумі 1902,51 грн. без пояснень, чи є це остаточним розрахунком. В подальшому він дізнався, що до звільнення йому не була виплачена оплата за відпустку, надану з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року в сумі 25 098,10 грн. 22.01.2016 року він отримав листа від відповідача із запрошенням для отримання суми відпускних готівкою або надати реквізити карткового рахунку для безготівкового перерахування таких коштів. Цього ж числа на картковий рахунок, відкритий в ПУМБ, надійшли кошти в сумі 25 098,10 грн. - заборгованості за відпускні. Отже, заробітну плату за час щорічної відпустки позивач отримав із затримкою в 14 місяців та 22 дні, що є порушенням вимог ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України та підставою для застосування положень ст.117 КЗпП України. За розрахунками належна йому до виплати сума за затримку розрахунку при звільненні, становить 3 846 957,92 грн. Крім того, невиплатою заробітної плати, йому заподіяно моральну шкоду, оскільки це поставило його в скрутне матеріальне становище, зробило неможливим нормальне існування позивача та його сім'ї, що призвело до важкого психологічного стану та зумовило необхідність після робочого дня шукати додаткові джерела доходу для забезпечення існування. Позивач з сім'єю був змушений переїхати з орендованої квартири, проживати у батьків дружини, а в подальшому - в гуртожитку, змінити дитячий садок для доньки. Враховуючи, що несвоєчасна виплата заробітної плати сталася з вини відповідача, позивач просить стягнути з ТОВ Укррейл Лоджистікс середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 3 846 957,92грн.; моральну шкоду у розмірі 81 000,00грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Укррейл Лоджистікс про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.08.2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 411-5, 417 ЦПК України не врахував вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 03 серпня 2017 року та дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті йому заробітної плати. Судом касаційної інстанції було встановлено, що саме бухгалтерією ТОВ Укррейл Лоджистікс було складено платіжну відомість нарахування заробітної плати від 30 жовтня 2014 року № 48 із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, однак було вказано рахунок іншого працівника - ОСОБА_2 Заборгованість по заробітній платі була погашена відповідачем перед ним лише через 368 днів - 22 січня 2016 року. Таким чином, у суду були всі підстави для задоволення його позову.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року.

02 серпня 2018 року представник ПАТ Перший український міжнародний банк Квашнін М.О. подав відзив на апеляційну скаргу. Просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої без змін. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП України у зв'язку з відсутністю у роботодавця вини у невиплаті заробітної плати в день звільнення позивача.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно опублікованого в газеті Голос України повідомлення Київський апеляційний суд розпочав свою роботу 03 жовтня 2018 року.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , цивільні справи, які перебували провадженні Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області, були перереєстровані в Київському апеляційному суді з проведенням їх автоматизованого розподілу між суддями новоутвореного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року прийнято справу за позовом ОСОБА_1 до свого провадження, призначено справу до розгляду.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи належним чином, позивач подав заяву, в якій просив розглядати справи за його відсутності, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 16 липня 2012 року перебував у трудових відносинах з ТОВ Укррейл Лоджистікс та обіймав посаду заступника Генерального директора товариства, з 01.08.2012 року по 24.01.2013р. виконував обов'язки генерального директора підприємства (т.2, а.с.51-55).

19 січня 2015 року наказом Генерального директора ТОВ Укррейл Лоджистікс №1-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (т.2, а.с.56).

На час звільнення позивача його оклад становив 18500,00грн. (т.2, а.с.42).

Згідно реєстру №3 від 23 січня 2015 року про перерахування заробітної плати позивачу, за першу половину січня 2015 року йому було перераховано кошти у розмірі 1902,51 грн. (т.1, а.с.122).

На підставі заяви позивача від 28.10.2014 року, цього ж числа підприємством відповідача було видано наказ №22, яким ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за період роботи з 16 липня 2013 року по 02 липня 2014 року, тривалістю 5 календарних днів, з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року. (т.1, а.с.158, 159)

Згідно розрахунку відпускних, на підставі наказу №22 від 28.10.2014 року позивачу за 5 календарних днів було нараховано відпускних в сумі 31255,45 грн., та з урахуванням утримання із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів, до сплати належало 25098,10 грн., які 30.10.2014 року перераховано на картковий рахунок працівника, відкритий в ПАТ ПУМБ (т.1 а.с.143, 160, 161, 162-163).

Проте, належні до виплати кошти в сумі 25098,10 грн. фактично були отримані позивачем ОСОБА_1 на картковий рахунок лише 22.01.2016 року (т.2, а.с.139).

Як було встановлено, 02.12.2011 року між ПАТ ПУМБ та ТОВ Укррейл Лоджистікс укладено договір про надання послуг №13247006, згідно предмету якого підприємство доручає, а банк бере на себе зобов'язання відкрити карткові рахунки фізичним особам - співробітникам підприємства і організувати перерахування грошових коштів на карткові рахунки співробітників (т.2, а.с.109-115).

Бухгалтерією ТОВ Укррейл Лоджистікс було складено платіжну відомість нарахування заробітної плати №48 від 30.10.2014р. із зазначенням прізвища, імені та по батькові ОСОБА_1, однак замість рахунку останнього, був вказаний рахунок іншого працівника, на який і була перерахована в той же день - 30.10 2014 року сума в розмірі 25098,10 грн. (т.2, а.с.144).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Укррейл Лоджистікс про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що у ТОВ Укррейл Лоджистікс відсутня вина у затримці виплати позивачу вказаних сум. Кошти в сумі 25098,10 грн. були своєчасно нараховані ОСОБА_1 та передані з реєстром для їх зарахування банком на картковий рахунок позивача. Технічна помилка при зазначенні цього рахунку, відповідно до умов договору між підприємством та банком, повинна була бути виявлена під час зарахування коштів на рахунок співробітника підприємства відповідача, а кошти повинні були протягом трьох днів повернуті відповідачеві із зазначення у меморіальному ордері причин такого повернення. Оскільки цього зроблено ПАТ ПУМБ не було, а позивачем також не було повідомлено відповідача про відсутність нарахованих відпускних на його рахунку, у відповідача існували законні підстави вважати, що кошти вчасно були зараховані на картковий рахунок саме позивача ОСОБА_1

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 47 КЗпП України на власника покладено обов'язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як було установлено, бухгалтерією ТОВ Укррейл Лоджистікс було складено платіжну відомість нарахування заробітної плати від 30 жовтня 2014 року № 48 із зазначенням прізвища, імені та по батькові ОСОБА_1, однак замість рахунку ОСОБА_1 було вказано рахунок іншого працівника - ОСОБА_2, на який і було перераховано вказану суму у розмірі 25 098,10 грн.

Тобто, ТОВ Укррейл Лоджистікс було допущено помилку під час зазначення рахунку працівника, на який необхідно перерахувати відповідну суму коштів.

Існування між ТОВ Укррейл Лоджистікс і ПАТ ПУМБ договірних відносин, згідно з якими за висновками суду ПАТ ПУМБ повинно було виявити помилку під час зарахування коштів на особовий рахунок, та вказані кошти повинні були протягом 3 днів бути повернуті відповідачу із зазначенням причин повернення, лежить в іншій площині правовідносин, ніж ті, які виникли у даній справі за позовом колишнього працівника про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Право працівника на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не може ставитися в залежність від умов договору між роботодавцем та банком. В такому випадку у разі встановлення порушень умов договору банком роботодавець набуває право на відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновків про відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати позивачу.

Оскільки матеріалами справи встановлено затримку у здійсненні розрахунку при звільненні, вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ТОВ Укррейл Лоджистікс середнього заробітку за весь час затримки є законними.

В позовній заяві ОСОБА_1 навів розрахунок суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню із ТОВ Укррейл Лоджистікс .

Проте, такий розрахунок проведений з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , оскільки він був здійснений з розрахунку кількості календарних днів затримки розрахунку. Також, позивачем було включено до розрахунку середньоденної заробітної плати шосту частину виплаченої йому у серпні 2014 року річної премії. Проте, як було встановлено, вказана премія була виплачена за підсумками роботи за попередній рік.

Враховуючи викладене, розрахунок позивача не може бути взятий в основу рішення.

За розрахунками апеляційного суду, виходячи із даних, зазначених у наданій відповідачем довідці про середню заробітну плату ОСОБА_1, із ТОВ Укррейл Лоджистікс на користь ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати підлягає стягненню 218 632,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 22 січня 2016 року (874,53 х 250, де 874,53 - середньоденна заробітна плата згідно довідки, 250 - кількість робочих днів у періоді).

Також, оскільки було встановлено порушення трудових прав ОСОБА_1, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Враховуючи характер правопорушення, глибину моральних страждань ОСОБА_1, необхідність у докладенні ним додаткових зусиль для відновлення свого права, колегія суддів вважає, що з ТОВ Укррейл Лоджистікс підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в розмірі 5 000 грн.

Враховуючи викладене, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ Укррейл Лоджистікс підлягає стягненню на користь позивача 1218,00 грн. судового збору за розгляд вимог про відшкодування моральної шкоди в суді першої інстанції та 1827,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді, а всього 3045 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 32-Г, код ЄДРПОУ: 37933127, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1, 218 632,50 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн.50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума визначена без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів) та 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В іншій частині вимог ОСОБА_1відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс на користь ОСОБА_1 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: О.В.Борисова

В.М.Ратнікова