Рішення

від 22.05.2018 по справі 904/1119/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1119/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення пені у розмірі 4 593,72 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Рисін О.О., довіреність від 04 травня 2018 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд" пеню у розмірі 4 593,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки на перевезення жмиху від 03 листопада 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 замінено первісного відповідача належним Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд".

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд", проти позову заперечує та зазначає, що, відповідно до укладеного заявки-договору на транспортне обслуговування №03/11/17 від 03.11.2017, оплата здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання сканкопій документів. У позові зазначено про те, що 20.11.2017 позивачем відправлені сканкопії документів, однак, не зазначено, яких саме документів, а також зазначено, що 20.12.2017 позивачем направлено відповідачеві рахунок та акт виконаних робіт службою доставки "Нова пошта". Між тим, позивачем до позову не додано доказів саме отримання відповідачем сканкопій документів. Відтак, відповідач вважає, що позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання зобов'язання, а тому відсутні підстави застосовувати відповідальність. Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно розрахунків, позивач нараховує суму пені у розмірі 2 850,70 грн., 3% річних у розмірі 289,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1454,02 грн., проте у позові просить стягнути пеню у розмірі 4 593,72 грн. Щодо нарахованої пені, відповідач додатково зауважує, що умовами заявки-договору не передбачено такого виду відповідальності, як сплата пені за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення, а така вимога прямо не передбачена ст. 611 ЦК та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на які посилається позивач.

Також відповідачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Позивач згідно відповіді на відзив зазначає про направлення 20.11.2017 на електронну адресу відповідача скан-копій рахунку на оплату та акту виконаних робіт, підтвердженням чого є Лог з сервера про відправлення повідомлення з додатками, а відтак обов'язок відповідача оплатити надані послуги перевезення виник з 20.11.2017.

Позивач просить провести розгляд справи за відсутності позивача, стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 4 593,72 грн., а саме 3% річних - 289,00 грн., пеню за порушення виконання грошового зобов'язання - 2 850,70 грн., втрати від інфляції - 1 454,02 грн. та суму понесених судових витрат у сумі 5 762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2018 відкрито провадження у справі №904/1119/18, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 19.04.2018. З 19.04.2018 розгляд справи відкладений на 14.05.2018, з 14.05.2018 на 22.05.2018.

У судовому засіданні 22.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

3 листопада 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд" (замовник) підписано заявку-договір на транспортне обслуговування №03/11/17 на перевезення жмиху в Біг-бегах 22 т за маршрутом: м. Кривий Ріг вул. Венеціанова, 1 - Естонія, м. Тарту з використанням транспортного засобу ДАФ АА4157 ЕН/АМ6449 ХТ.

Відповідно до умов заявки товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд" від 03.11.2017 для перевезення необхідний 1 автомобіль з оплатою 1370,00 євро за 1 автомобіль по курсу НБУ на момент розвантаження, оплата безготівкова протягом 10 днів після отримання скан-копій документів (рахунок, акт).

Згідно з відмітками в СМR №125177 розвантаження здійснено 02.11.2017, що підтверджується підписом та печаткою у графі 24 (вантаж одержано).

Позивач зазначає, що 20.11.2017 на електронну адресу відповідача (biotreid@ukr.net) направлено скан-копії рахунку на оплату та акту, підтвердженням чого є лог з сервера про відправлення повідомлення з додатками. Додатково, 20.12.2017 на адресу відповідача направлено рахунок на оплату та акт виконаних робіт службою доставки "Нова пошта".

22.02.2018 відповідачем оплачено грошові кошти у розмірі 42 297,87 грн. за послуги з перевезення, що підтверджується платіжним дорученням №3722.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено оплату на надані послуги з перевезенням із простроченням, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 593,72 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Згідно з ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов заявки-договору оплата за надані послуги з транспортного обслуговування здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання скан-копій документів (рахунку, акту).

При цьому, згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач зазначає, що 20.11.2017 на електронну адресу відповідача (biotreid@ukr.net) направлено скан-копії рахунку на оплату та акту, підтвердженням чого є Лог з сервера про відправлення повідомлення з додатками. Додатково, 20.12.2017 на адресу ТОВ "Біотрейд" направлено рахунок на оплату та акт виконаних робіт службою доставки "Нова пошта".

У той же час, доказів отримання вказаних документів належним відповідачем, позивачем до матеріалів справи не додано. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач направляв копії документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд", до якого спочатку і було заявлено позов, а не Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Біотрейд".

З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача скан-копії рахунку на оплату та акту, враховуючи приписи ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання. В матеріалах справи міститься платіжне доручення №3722 від 22.02.2018 на суму 42297,87грн. (а.с.54, т.1), що свідчить про оплату наданих транспортних послуг. Відповідач заперечує проти допущення ним прострочки оплати, оскільки належних доказів отримання ним обумовлених заявкою-договором документів, позивачем не надано.

Згідно прохальної частини позову, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 4 593,72 грн. З мотивувальної частини позову та відповіді на відзив вбачається, що ціна позову складається з 3% річних у розмірі 289,00 грн., пені у розмірі 2 850,70 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 1454,02 грн. Однак, жодних уточнень прохальної частини позову ані до початку першого судового засідання, ані протягом розгляду справи позивачем не подано. В свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право суду самостійно виходити за межі заявлених позивачем вимог.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що правова природа пені , згаданих нарахувань (а саме передбачених ст. 625 ЦК України) та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.

Відповідно до п.2.1 цієї постанови пленуму, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до положень статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З викладеного слідує, що обов'язковою умовою стягнення пені є її визначення сторонами у договорі, або в силу прямої дії Закону.

У заявці-договорі на транспортне обслуговування №03/11/17 від 03.11.2017 сторонами не передбачено відповідальності замовника сплатити виконавцю пеню за порушення строків оплати наданих послуг з транспортного обслуговування. Сторонами у даному заявці-договорі не погоджені, ані розмір, ані базу нарахування пені.

Таким чином, посилання позивача на Закон України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", як підставу нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання, є неправомірним, а відтак позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4 593,72 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3.1 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), а відтак, неможливо узагальнювати вказані нарахування під одним визначенням "пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання", як зазначає у позові та відповіді на відзив позивач.

На підставі викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з платіжним дорученням №4199 від 17.05.2018 відповідачем оплачено Адвокатському бюро "Олександра Рисіна" 3 000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно з договором №19/18/18 від 04.05.2018 та на підставі рахунку №30 від 04.05.2018.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом вищенаведених норм ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ст. 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Врахувавши вказане та надані відповідачем докази (договір про надання правової (правничої) допомоги №19/18/18 від 04.05.2018, угоду про розмір гонорару Бюро від 04.05.2018 (додаток №1 до договору №19/18/18 від 04.05.2018), акт приймання-передачі послуг з правової (правничої) допомоги від 22.05.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1834 від 14.04.2008, платіжне доручення №4199 від 17.05.2018 на суму 3 000,00 грн.), проаналізувавши складність дій, вчинених адвокатом протягом розгляду справи (підготовка відзиву на позов, участь у судовому засіданні), суд дійшов висновку про адекватність визначеного розміру вартості адвокатських послуг у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, а саме витрати зі сплати судового збору (сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду) та витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд" про стягнення пені у розмірі 4 593,72 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73003, м. Херсон, вул. 9 січня, буд. 19, флігель Б; поштова адреса: 70003, м. Херсон-03, а/с 65, ідентифікаційний код 37238384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біотрейд" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 4Б, офіс 611, ідентифікаційний код 39044202) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) 00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва