Рішення

від 21.05.2018 по справі 906/258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/258/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 21.05.2018 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСвітС.Л."

про стягнення 16800,00 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСвітС.Л." про стягнення 16800,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань відносно поставки оплаченого позивачем товару.

В якості правових підстав позивач посилається на ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 663, 664, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.05.2018.

Ухвалою суду від 03.05.2018 наступне судове засідання призначено на 21.05.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав. 18.04.2018 та 15.05.2018 до суду повернулися копії ухвал суду від 10.04.2018 та від 03.05.2018, які направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-33) з відміткою відділення поштового зв'язку "інші причини".

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно п.10 ч.2 ст.9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до реєстру вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Як визначено ч.1 ст.10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення (в тому числі ухвали суду) чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, ухвала господарського суду від 03.05.2018 була направлена на адресу засновника відповідача ОСОБА_2 та отримана нею 12.05.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього у судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроСвітС.Л." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт" укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу ланцюга КШП-5 (ковшики) у кількості 1 штука за ціною 16800,00грн із врахуванням ПДВ.

На підтвердження укладення договору купівлі-продажу ланцюга КШП-5 (ковшики) позивачем додано до позовної заяви виставлений відповідачем рахунок-фактуру №СФ-00102 від 11.12.2017 (а.с.10). Із позовної заяви вбачається, що вказаний рахунок-фактуру №СФ-00102 від 11.12.2017 отримано позивачем електронною поштою. В свою чергу позивачем була здійснена оплата товару в сумі 16800,00грн за платіжними реквізитами, зазначеними у цьому рахунку, що підтверджується копією платіжного доручення №4870 від 21.12.2017 (а.с.11).

Оскільки, сторонами не було письмово встановлено строк поставки товару, листом від 23.03.2018 № 12/03-2018 TOB "Благовіщенський Зернопродукт" направило вимогу про поставку товару протягом семиденного строку з дня направлення вимоги, або про повернення у цей же строк отриманої попередньої оплати у разі неможливості поставки (а.с.12-13).

Проте, протягом встановленого строку поставку товару здійснено не було, грошові кошти відповідачем не повернуто.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти на суму 16800,00грн. Як зазначалося вище, позивачем 23.03.2018 на адресу відповідача було надіслано вимогу поставити товар у семиденний строк з дня направлення вимоги, або повернути отримані кошти у випадку неможливості поставити товар.

Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його. Проте, відповідач не здійснив поставку товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "ОСОБА_3 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на суму 16800,00грн або повернув попередню оплату.

Таким чином, станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду в ТОВ "АгроСвітС.Л." перед ТОВ "Благовіщенський Зернопродукт" існувала заборгованість з повернення попередньої оплати в розмірі 16800,00грн. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 16800,00грн попередньої оплати підлягають задоволенню.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач відзиву не надіслав, позов за підставою та предметом не спростував, доказів поставки товару або повернення грошових коштів не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16800,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, в порядку ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АгроСвітС.Л. (10012, м.Житомир, вул. Князів Острозьких, буд. 66-А, ідентифікаційний код 40945881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Благовіщенський Зернопродукт (02002, м.Київ, вул.Є. Сверстюка, 2А, оф.510, ідентифікаційний код 35110171):

- 16800,00грн боргу;

- 1762,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.05.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов);

4 - ОСОБА_2 (12401, Житомирський район, село Вереси, вул.Житомирська, 42) (рек. з пов.)