Рішення

від 27.04.2018 по справі 910/21/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/21/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ"

про стягнення 166 151,11 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Зудінов О.С., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" (далі - відповідач) про стягнення 166 151,11 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що внаслідок укладеного у спрощений спосіб договору поставки позивач перерахував відповідачу попередню оплату, проте товар у повному обсязі відповідачем поставлений не був.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 року у справі № 910/21/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ" залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.01.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву № 1 від 17.01.2018 року про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2018 року відкрито провадження у справі № 910/21/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.01.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, а також заяву із запереченнями проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів укладення та виконання сторонами договору поставки за наданими видатковими накладними, які не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2018 року вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року.

В підготовчому засіданні 21.02.2018 року представником відповідача подано клопотання про проведення процедури регулювання спору за участю судді.

У судовому засіданні 21.02.2018 року оголошено перерву до 12.03.2018 року.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

21.02.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

07.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

07.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив проти проведення процедури врегулювання спору за участю судді, заперечив проти відкладення розгляду справи.

Судом у судовому засіданні залишено без задоволення клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів від 19.02.2018 року та відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи від 07.03.2018 року.

Під час підготовчого засідання 12.03.2018 року судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №910/21/18 до судового розгляду по суті на 29.03.2018 року.

29.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року розгляд справи призначено на 20.04.2018 року.

В судовому засіданні 20.04.2018 року оголошено перерву до 27.04.2018 року.

В судовому засіданні 27.04.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про доту, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" (продавець) виставило для оплати Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ (покупець) рахунки-фактури на загальну суму 825 283,26 грн., а саме: №П-2151 від 04.07.2017 року на суму 1 668,00 грн., №П-2166 від 05.07.2017 року на суму 834,00 грн., №П-2191 від 05.07.2017 року на суму 6 914,70 грн., №П-2446 від 21.07.2017 року на суму 135 769,50 грн., №П-21447 від 21.07.2017 року на суму 135 769,50 грн., №П-2482 від 25.07.2017 року на суму 135 785,52 грн., №П-2483 від 25.07.2017 року на суму 135 785,52 грн., №П-2541 від 28.07.2017 року на суму 135 785,52 грн., №П-2583 від 31.07.2017 року на суму 136 971,00 грн.

Зазначені рахунки-фактури було оплачено позивачем повністю у сумі 825 283,26 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ товар на загальну суму 535 132,15 грн. Даний факт підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №П-1055 від 05.07.2017 року на суму 1 668,00 грн., №П-1056 від 06.07.2017 року на суму 834,00 грн., №П-1078 від 06.07.2017 року на суму 6 914,70 грн., №П-01490 від 09.08.2017 року на суму 126 006,30 грн., №П-01598 від 18.08.2017 року на суму 9 763,20 грн., №П-01600 від 18.08.2017 року на суму 7 627,50 грн., №П-01599 від 18.08.2017 року на суму 128 142,00 грн., №П-01495 від 11.08.2017 року на суму 111 069,50 грн., №П-01496 від 11.08.2017 року на суму 127 546,85 грн., №П-01601 від 18.08.2017 року на суму 15 560,10 грн.

22.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ 124 000,00 грн., що підтверджується до банківською випискою по рахунку позивача.

Претензією №31/10-01 від 31.10.2017 року, яка отримана відповідачем 17.11.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, позивач звернувся до останнього з вимогою повернути суму попередньої оплати в сумі 166 151,11 грн., сплачену на підставі рахунків-фактури №П-2482 від 25.07.2017 року, №П-2483 від 25.07.2017 року, №П-2541 від 28.07.2017 року, у зв'язку із невиконанням обов'язків щодо строків поставки товару.

Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, поставку товару на решту суми передплати не здійснив та кошти не повернув.

Спір виник у зв'язку з тим, що після перерахування покупцем грошових коштів за товар на загальну суму 825 283,26 грн., поставка товару в повному обсязі не відбулася, кошти сплачені за непоставлений товар позивачу не повернуті.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Відтак, враховуючи, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактури містить назву товару, який необхідно поставити, його кількість, ціну, а позивач, в свою чергу, перерахував суму передплати у за ними, суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено всі істотні умови договору та укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище судом, правовідносини сторін щодо поставки товару склались на умовах його попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було перераховано відповідачу 825 283,26 грн. на підставі виставлених останнім рахунків в якості передплати за товар.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач, у свою чергу, поставив частково товар на суму 535 132,15 грн. та повернув позивачу кошти в сумі 124 000,00 грн.

Таким чином сума непоставленого товару становить 166 151,11 грн.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять як доказів повернення позивачу суми непоставленого товару в розмірі 166 151,11грн., так і доказів поставки товару на вказану суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату грошові кошти в сумі 825 283,26 грн., не надав доказів належного виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару, поставивши лише товар на суму 535 132,15 грн. та повернувши кошти в сумі 124 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача повернути 166 151,11 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо недоведеності факту укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які суд визнав належними та достатніми.

Крім того, у поданих клопотаннях про врегулювання спору за участю судді, відповідач зазначив, що сторони в даній справі мають тривалі господарсько-правові відносини, а відповідач ТОВ ТСК-Проф є сумлінним контрагентом та виконав свої зобов'язання поставити позивачу продукцію майже в повному обсязі, частково повернув ТОВ Перша будівельна гільдія передплачені останнім кошти до початку даного спору; від виконання зобов'язань не ухиляється і має реальний намір здійснити сплату позивачу залишку коштів одразу після їх отримання на рахунок від власних боржників-контрагентів за іншими зобов'язаннями.

Викладене свідчить про визнання відповідачем обставин, викладених у позовній заяві, та спростовує наведені ним заперечення у відзиві.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" , яка складає 166 151,11 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ПРОФ (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86, код ЄДРПОУ 38040322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Гільдія (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 2, код ЄДРПОУ 39908553) 166 151,11 грн. (сто шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят одну гривню 11 коп.) та 2 493,00 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто три гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова