Постанова

від 22.05.2018 по справі 904/7503/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року Справа № 904/7503/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача ,

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

за участю секретаря судового засідання : Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рульова Євгена Вікторовича (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р., ухваленого колегією суддів: головуючий суддя: Петренко Н.Е., судді: Ліпинський О.В., Манько Г.В. в м. Дніпрі з оголошенням вступної і резолютивної частини рішення о 14:15, повний текст якого складено 18.12.2017р. у справі № 904/7503/17

за позовом: фізичної особи-підприємця Рульова Євгена Вікторовича (м. Запоріжжя)

до: товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСФЕР (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ЄПК Україна (м. Запоріжжя)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець Колбун Дмитро Олександрович (м. Дніпро)

про: стягнення збитків у розмірі 92200,47грн. за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Рульова Євгена Вікторовича (м. Запоріжжя) до товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСФЕР (м. Дніпро) за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю ЄПК Україна (м. Запоріжжя) і фізичної особи - підприємця Колбуна Дмитра Олександровича (м. Дніпро) складались зі стягнення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.12.2017р. збитків у сумі 92200,47грн. за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні №015-2/17 від 15.02.2017р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року у справі №904/750317 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - фізична особа-підприємець Рульов Євген Вікторович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, неналежність акту №04 огляду вантажу автомобіля РЕНО НОМЕР_5, яким здійснювалось перевезення, суд обґрунтував посиланням на пункти 15.1, 15.3, 15.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом від 14.10.1997 №363 Міністерства транспорту України, які на думку сторони не регулюють спірні правовідносини. Відповідальність перевізника у випадку, якщо перевезення здійснювалось кількома особами, врегульовано ст. 37 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) , укладеною в Женеві 19.05.1956р. і учасниками, якої є, зокрема, Україна Казахстан і Російська Федерація. Стаття 37 КДПВ не містить застережень щодо правил складання актів чи інших документів, крім вантажної накладної. Позивач посилається на п. 17, п.18 КДПВ, якими врегульовано підстави і умови відповідальності перевізника і вважає, що оскільки останнім не було вжито заходів щодо фіксації обставин пошкодження вантажу під час перевезення і факт дорожньо-транспортної пригоди під час перевезення ним не заперечується, суд не мав підстав вимагати від позивача надання додаткових доказів на підтвердження цих обставин. Скаржник не згоден з висновком суду, що позивачем не понесені витрати на відшкодування вартості робіт з відновлення товарної вартості вантажу. Доказами понесення витрат на відшкодування вартості робіт з відновлення товарної вартості вантажу позивач вважає договір доручення №1/17 від 15.05.2017р., яким він доручив третій особі-1 здійснити від його імені і за його рахунок всі дії для замовлення і оплати послуг з пере контролю і перепакування пошкодженої під час перевезення підшипникової продукції, оплачене платіжне доручення №0408004 від 01.06.2017р. і акт виконаних робіт від 18.05.2017р.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСФЕР у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні вказав, що позивачем не доведено факт понесення ним збитків. Факт виконання товариством зобов'язання щодо доставляння вантажу, підтверджується відміткою отримувача вантажу у міжнародній ТТН А№174202. На думку сторони посилання позивача на ст. 37 КДПВ є хибними, оскільки умови складання акту про пошкодження вантажу закріплені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. Відповідач звертає увагу на те, що розрахунок збитків виконаний позивачем не відповідає вимогам ст.. 23 КДПВ. В підтвердження виконання розрахунків за договором №1/17 від 15.05.2017р. була надана копія простого векселя серії АА №1718886, яка в силу Закону України Про обіг векселів в Україні не є належним доказом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів про Векселедавця. Копія векселя не відповідає також вимогам пунктів 4, 5 глави 1 розділу ІV Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженого постановою правління Національного банку України №403 від 25.09.2001р.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ЄПК Україна відзив на апеляційну скаргу не надала, представник у судове засідання не явився, але його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець Колбун Дмитро Олександрович відзив на апеляційну скаргу не надав, представник в судові засідання не являвся, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (поштові повернення №4900060662369, №4900061995760), про причини неявки не повідомив.

У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Чус О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №217/18 від 15.03.2018р. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.

Ухвалою від 19.03.2018р. апеляційна скарга була прийнята до провадження новою колегією суддів, апеляційний розгляд призначено на 12.04.2018р. на 15:30.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №371/18 від 12.04.2018р. у зв'язку зі звільненням з посади судді Науменка І.М. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Чус О.В., Кузнецов В.О.

12.04.2018р. з метою надання можливості позивачу і третім особам визначитись щодо їх належного представництва у справі розгляд справи було відкладено на 15.05.2018р. на 14:00.

Представником відповідача 14.05.2018р. щодо можливості допуску до апеляційного розгляду представника позивача і третьої особи-1, який не має адвокатського свідоцтва надані письмові пояснення. Відповідач не заперечує щодо розгляду апеляційної скарги за участю представника ОСОБА_3, що приймав участь у суді першої інстанції. Разом з тим, відповідач категорично не погоджується щодо визнання справи малозначною для можливості допуску представника ОСОБА_3 до участі в суді апеляційної інстанції, оскільки такі дії зумовлять порушення права відповідача на касаційне оскарження рішення суду. На думку відповідача на стадії апеляційного оскарження дана справа не може визначатись малозначною.

15.05.2018р. позивач забезпечив явку в судове засідання належного представника - адвоката ОСОБА_4, повноваження якого підтверджені довіреністю №12 від 10.05.2018р. і копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №939 від 28.02.2012р.

В судовому засіданні 15.05.2018р. була оголошена перерва до 22.05.2018р. на 15:00.

21.05.2018р. представником позивача подані письмові пояснення по справі. Посилаючись на п. 1 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів позивач звертає увагу на те, що тягар доказу відсутності вини перевізника покладається на нього. Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що товар повинен бути упакований, а вартість упаковки входить до вартості товару. Наведений факт підтверджується п. 7.3, п. 7.4. Контракту №26/17 від 28.02.2017р.

Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для перегляду рішення суду, справа переглядалася без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до контракту №54/16 від 27.10.2016р. торговий дім ЕПК Казахстан (Продавець) зобов'язався передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю ЄПК Україна (Покупець) підшипникову продукцію, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити.

Додатковою угодою №1 до контракту сторони продовжили дію контракту до 31.грудня 2017р.

10.01.2017р. між фізичною особою-підприємцем Рульовим Євгеном Вікторовичем (Експедитор) і товариством з обмеженою відповідальністю ЄПК Україна (Клієнт) за №8 був укладений договір доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. Згідно п. 1.1. договору Експедитор зобов'язався за плату організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу найманим транспортом і за маршрутом, обраним Клієнтом. Зобов'язання Експедитора залучити до виконання перевезення третіх осіб, та укласти від свого імені або від імені Клієнта договір перевезення вантажу.

Фізична особа- підприємець Рульов Є.В. (Експедитор 1) і фізична особа-підприємець Колбун Д.О. (Експедитор 2) 14.02.2017р. уклали договір-доручення №014-02/2017 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. За пунктами 1.1., 1.2. договору Експедитор 2 (перевізник або його довірена особа) доручає Експедитору 1 за винагороду здійснити пошук та підбір вантажовласників (замовників або їх довірених осіб), з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів (Експедитора 2) для автомобільних перевезень. Експедитор1, діючи за дорученням Експедитора 2 в межах даного договору-доручення надає послуги з пошуку та підбору вантажовласників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.

15.02.2017р. між сторонами за вищенаведеним договором-доручення №8 від 10.01.2017р. була підписана заявка №23 на перевезення підшипників за маршрутом Степногірськ (Казахстан) - Запоріжжя (Україна) автомобільним транспортом марки РЕНО № НОМЕР_1/НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_5

Між фізичною особою - підприємцем Рульовим Є.В. (Експедитор) і товариством з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСФЕР (Перевізник) 15.02.2017р. був укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученнях №015-2/17, за яким Експедитор доручив, а Перевізник зобов'язався виконати транспортні перевезення в міжнародному і/або внутрішньому сполученні за заявками Експедитора, а Експедитор зобов'язався оплатити Перевізнику за надані транспортні послуги грошові кошти у розмірі і в строки, передбачені даним договором і заявкою, яка є невід'ємною частиною даного договору і оформляється для кожного конкретного перевезення окремо.

Перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок Експедитора, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно заявки №013 від 15.02.2017р. Експедитор доручив Перевізнику перевезення підшипникової продукції за маршрутом Стіпногірськ (Казахстан) - Запоріжжя (Україна) в інтересах ТОВ ЄПК Україна . Для виконання заявки відповідачем залучено вантажний автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_5

Як вказує в позовній заяві фізична особа - підприємець Рульов Є.В. 25.02.2017р. під час перевезення підшипникової продукції по території Російської Федерації сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було порушено цілісність заводської упаковки певної частини вантажу, у зв'язку з чим весь вантаж було транспортовано вантажовідправнику для переконтролю та перепакування.

17.03.2017р. на підставі листа ТОВ ЄПК Україна №243 від 27.02.2017р. представниками контрагента вантажоодержувача за договором ТОО ТД ЕПК Казахстан і представником СБ АО ЄПК Стіпногірськ в присутності водія ОСОБА_5 був складений акт огляду вантажу автомобіля НОМЕР_3/НОМЕР_6 після ДТП.

Комісією встановлено, що підшипники 36-232726Е2м і 36-42726Е2М в загальній кількості 1176 шт. підлягають обов'язковому перебиранні і перепакування, що пов'язано з їх незадовільним станом - наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Комісією зроблено висновок провести перебирання і перепакування підшипників зі складанням акту виконаних робіт (наданих послуг) і виставленням рахунку на оплату по відшкодуванню витрат в сторону ТОВ ЄПК Україна .

ТОО ТД ЕПК Казахстан на адресу ТОВ ЄПК Україна за №995/02-583 від 18.04.2017р. (а.с. 90) був направлений лист про вжиття заходів по проведенню переконтролю, огляду якості і фактичного стану продукції. У зв'язку з понесенням витрат під час проведення заходів ТОО ТД ЕПК Казахстан просило відшкодувати понесені витрати у сумі 3531.00 доларів США.

Між ТОО ТД ЕПК Казахстан і ТОВ ЄПК Україна 18.05.2017р. на суму 3529,88 дол. США підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) з переборки і перепакування підшипників.

Платіжним дорученням №52 від 01.06.2017р. ТОВ ЄПК Україна оплатила ТОО ТД ЕПК Казахстан понесені витрати у сумі 3529,88 дол. США.

Фізична особа- підприємець Рульов Є.В. направив на адресу ТОВ АВТОТРАНСФЕР претензію за №28/04-17р від 28.04.2017р., якою просив відшкодувати, у зв'язку з вищенаведеними обставинами 50521, 01 грн. збитків.

У відповіді на претензію №106 від 18.05.2017р. ТОВ АВТОТРАНСФЕР погодилось відшкодувати суму грошових коштів за митне оформлення вантажу у сумі 193 дол. США , що за офіційним курсом НБУ на момент пред'явлення претензії становило 5111,74 грн. Товариством відмовлено у відшкодуванні збитків за перебирання, пере контроль і перепакування підшипникової продукції, посилаючись на відсутність акту про пошкодження упаковки вантажу, складеного у присутності представника Перевізника відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363.

Наступна претензія фізичної особи-підприємця Рульова Є.В. №07/06-2117 від 07.06.2017р. на суму 54712,57 грн., отримана ТОВ АВТОТРАНСФЕР 13.06.2017р., залишилась без відповіді.

Фізична особа-підприємець Рульов Є.В. звернувся з позовом до місцевого господарського суду і з урахуванням притриманої ТОВ ЄПК Україна (Клієнт за послугами з переробки, переконтролю, перепакування, повторного митного оформлення підшипникової продукції) винагороди Експедиторові, а Експедитор Перевізнику за надані послуги просив стягнути з ТОВ АВТОТРАНСФЕР 92200,47 грн. збитків, з яких 49200,47 грн. - сума витрат, фактично понесених позивачем (вексельний платіж на користь третьої особи), 41500 грн. - сума витрат, які повинен понести позивач для розрахунку із відповідачем за фактично здійснене перевезення і 1500 грн. - збитки позивача у вигляді не отриманих ним доходів (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України), які розраховуються як різниця між вартістю перевезення, визначеною в заявках №13 і №23 від 15.02.2017р.

За п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України .

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За умовами договору перевезення від 15.02.2017р. №015-2/17, зокрема п.4.2.4. Перевізник зобов'язаний забезпечити повне збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, а у випадку опломбування - за збереженість митної пломби під час перевезення, у відповідності з Міжнародною конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні норми містить і Господарський кодекс України.

Згідно ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ст.. 314 ГК України.

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось по території Казахстан, Російська Федерація, Україна, таке перевезення є міжнародним. До даних правовідносин підлягає застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 01.08.2006 №57-V, Казахстан є учасником з 17.07.1995р, а Російська Федерація з 02.09.1983р.) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції встановлено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.1, п. 2 ст. 17 Конвенції).

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Таким чином, з моменту прийняття вантажу до перевезення, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе перевізник, в даному випадку - ТОВ АВТОТРАНСФЕР .

Вищенаведені положення Конвенції судом першої інстанції до уваги не взято.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вказав про те, що акт №04 огляду вантажу автомобіля НОМЕР_3/НОМЕР_6 після ДТП не є належним доказом в підтвердження не забезпечення збереження вантажу, оскільки не відповідає вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Натомість в абзаці 2 вступної частини зазначених Правил наведено, що вони не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил з відповідними компетентними установами.

Відповідач не заперечує факт здійснення дорожньо-транспортної пригоди і у зв'язку з цим пошкодження упаковки підшипників, що вбачається з листа ТОВ ЄПК Україна . Звертаючись з листом №243 від 27.02.2017р. до ТОО ТД ЕПК Казахстан (контрагента вантажоодержувача) ТОВ ЄПК Україна вказало, що від фірми-перевізник ПП Рульова Е.В. надійшла інформація про ДТП за участю автомобіля НОМЕР_3/НОМЕР_6. По суті події було повідомлено наступне: 25.02.2017 року біля 23:00 за Київським часом 00:00 за Московським часом) на ділянці дорого Уральськ-Самара (траса А300), на території РФ, орієнтовно 180 км не доїжджаючи до м. Самара, в районі населеного пункту Велика Глушиця водієм ОСОБА_5, в силу складних погодних умов, був допущений з'їзд в кювет з вивішуванням автомобіля і п / причепа в положення, близьке до перекидання наслідком чого стало пошкодження автомобіля і п / причепа з випаданням назовні підшипникової продукції в кількості 10 палет. Упаковка підшипників значно пошкоджена… (а.с. 107).

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на підстави для звільнення його від відповідальності за пошкодження вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до п. 1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 ГК передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За змістом ст. 623 ЦК відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях відповідача наявні усі чотири елементи складу правопорушення: 1) факт порушення зобов'язання під час виконання договору №015-2/17 від 15.02.2017р. і заявки №013 від 15.02.2017р; 2) збитки завдані позивачу внаслідок оплати послуг з переробки, переконтролю, перепакування, повторного митного оформлення підшипникової продукції 3) завдання відповідачем збитків позивачу знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по договору; 4) відповідач не спростував власної вини у пошкодженні вантажу після його прийняття до перевезення.

ТОВ АВТОТРАНСФЕР в порушення ст.ст. 76, 77 , 79 Господарського процесуального кодексу України не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини, як перевізника у пошкодженні вантажу при здійсненні міжнародного перевезення.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування прийнятого рішення та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рульова Євгена Вікторовича (м. Запоріжжя) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року у справі №904/7503/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер (м. Дніпро, вул. Кипуча, буд. 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 37068530) на користь фізичної особи-підприємця Рульова Євгенія Вікторовича (69035 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4) 92200 грн. 47 коп. збитків і 1600 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер (м. Дніпро, вул. Кипуча, буд. 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 37068530) на користь фізичної особи-підприємця Рульова Євгенія Вікторовича (69035 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4) 2400 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова складена у повному обсязі 23.05.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: О.В.Чус

В.О.Кузнецов