МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2018 р. № 814/2269/17 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,
представника позивача: Пугаченка С.Ю.,
представника відповідача: Костюченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС", вул. Електронна, 81/24, м. Миколаїв, 54031 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2017 форми П № 00035061402, форми Р № 00035041402, форми Р № 00035051402, форми В4 № 00035071402, форми С № 00035011403 і форми С № 00035021403,
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БАЗІС (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги визнати протиправними та скасувати прийняті 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкові повідомлення-рішення № 00035061402, № 00035041402, № 00035051402, № 00035071402, № 00035011403, № 00035021403.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та, відповідно, на протиправність податкових повідомлень-рішень.
У запереченнях до адміністративного позову (т. спр. 6, арк. 210-213) Управління, з посиланням на результати перевірки, зазначило про відсутність підстав для задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
З 22.08.2017 по 13.09.2017 посадові особи Управління провели документальну планову перевірку дотримання Товариством податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 30.06.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017, результати якої оформили актом від 20.09.2017 № 1257/14-29-14-02/36433483 (надалі - Акт, т. спр. 1, арк. 56-206).
26.09.2017 Товариство подало заперечення на Акт (т. спр. 2, арк. 1-49).
З урахуванням відповіді Управління щодо результатів розгляду заперечень до акта (надалі - Відповідь на заперечення, т. спр. 2, арк. 51-69), Управління дійшло зокрема висновків про:
1. Порушення Товариством пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.3.1, підпункту 138.3.2 пункту 138.3, пункту 138.4, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3, підпункту 138.10.4, підпункту 138.10.12 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, з урахуванням вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 452 318 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 242 531 грн., за 2016 рік на суму 209 787 грн.; заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток (завищення збитків) за півріччя 2017 року на суму 501 535 грн. (у т. ч. за 1 квартал 2017 року на суму 246 098 грн., за 2 квартал 2017 року на суму 255 437 грн.).
2. Порушення Товариством пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, з урахуванням вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 482 491 грн., у т.ч. за серпень 2014 року - на 14 108 грн., за вересень 2014 року - на 27 506 грн., за жовтень 2014 року - на суму 24 458 грн., за листопад 2014 року - на суму 12 204 грн., за грудень 2014 року - на 21 367 грн., за січень 2015 року - на суму 7 725 грн., за лютий 2015 року - на суму 19 217 грн., за березень 2015 року - на суму 29 591 грн., за квітень 2015 року - на суму 7 593 грн., за травень 2015 року - на суму 19 926 грн., за червень 2015 року - на суму 10 043 грн., за липень 2015 року - на суму 101 192 грн., за серпень 2015 року - на суму 27 072 грн., за грудень 2015 року - на суму 160 489 грн.; заниження суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2017 року на суму 16 190 грн.
3. Порушення Товариством статті 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (надалі - Закон № 185) в частині перевищення законодавчо встановленого терміну надходження товару за контрактом від 01.01.2012 № UA-02-2012, укладеним з компанією "VORNE PENCERE KAPI SISTEMLERI PAZARLAMA DIS TICARET Ltd" (надалі - зовнішньоекономічний контракт), Туреччина, без отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
4. Порушення Товариством частини першої статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю (надалі - Декрет № 15-93) та статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних коштів, що незаконно знаходяться за її межами (надалі - Указ № 319) в частині декларування валютних коштів за зовнішньоекономічним контрактом.
Податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035041402 (надалі - Рішення № 1, т. спр. 1, арк. 50-51) Управління збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 565 398 грн. (452 318 грн. - за податковими зобов'язаннями, 113 080 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035061402 (надалі - Рішення № 2, т. спр. 1, арк. 42-43) Управління зменшило суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2017 року на 501 535 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035051402 (надалі - Рішення № 3, т. спр. 1, арк. 52-53) Управління збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 585 479 грн. (468 383 грн. - за податковими зобов'язаннями, 117 096 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035071402 (надалі - Рішення № 4, т. спр. 1, арк. 44-45) Управління зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 190 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035011403 (надалі - Рішення № 5, т. спр. 1, арк. 46-47) Управління застосувало до Товариства пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 222,16 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 № 00035021403 (надалі - Рішення № 6, т. спр. 1, арк. 48-49) Управління застосувало до Товариства пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 550 грн.
Та обставина, що сума податкового зобов'язання у Рішенні № 3 (468 383 грн.) не збігається із сумою, що вказана у відповідних висновках Акта (482 491 грн.) пояснюється тим, що суму 14 108 грн., на яку, за твердженнями Управління, Товариство зависило суму податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 року, Управління, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України, не включило до Рішення.
Згідно з Актом, Товариство допустило завищення витрат на загальну суму 3 014 408 грн., з яких:
964 701 грн. - вартість товарів, що були поставлені позивачу ТОВ АПК ЕЛЬМІРА , 2014 рік;
382 690 грн. - витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, 2014 рік;
795 136 грн. - витрати на нарахування амортизації на автомобілі, 2016-2017 роки (вплинуло як на донарахування податку, об'єкт - 556 254 грн., так і на зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування - 238 882 грн.);
871 881 грн. - витрати в зв'язку із нарахуванням відсотків та із сплатою адміністративних платежів за договорами фінансового лізингу), 2016-2017 роки (вплинуло як на донарахування податку, об'єкт - 609 228 грн., так і на зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування - 262 653 грн.).
З урахуванням цього, а також показників податкових декларацій Товариства у відповідних податкових періодах, Управління:
Рішенням № 1 збільшило суму податкового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 452 318 грн., виходячи з розрахунку: (964 701+382 690+556 254+609 228)х18%, де 556 265 грн. - частина 795 136 грн. (витрати на нарахування амортизації); 609 228 грн. - частина 871 881 грн. (витрати в зв'язку із сплатою відсотків);
Рішенням № 2 зменшило суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 501 535 грн. (238 882+262 653).
Висновок про завищення Товариством витрат на суму 964 701 грн. - вартість товарів, що позивач придбав у ТОВ АПК ЕЛЬМІРА , Управління обґрунтувало тим, що … у видаткових накладних відсутній запис щодо отримання товару за довіреностями … відповідно до … ТТН неможливо встановити особу, яка здала вантаж до перевезення, хто здійснював вантажно-розвантажувальні операціями, якими механізмами здійснювались, хто здійснював приймання вантажу, місцезнаходження складів, з яких здійснювалось отримання та навантаження товару, відстань перевезень … до перевірки не було надано специфікацій, сертифікатів якості/походження ТМЦ, довіреностей, а також не надано завірених копій документів … . Відповідач вказав, що ТОВ АПК ЕЛЬМІРА не подало декларацій з податку на прибуток, фінансових звітів, декларації з плати за землю за 2015-2017 роки, фінансових звітів, що свідчить про … відсутність власних основних засобів, земельних ділянок, запасів на підприємстві для здійснення господарської діяльності підприємства … . З урахуванням інформації щодо контрагентів ТОВ АПК ЕЛЬМІРА , Управління дійшло висновку про те, що Товариство не довело реальне та фактичне придбання товарів (стор. 9-23 Акта).
Суд з доводами відповідача не погодився.
Факт придбання позивачем товарів (віконної фурнітури) Товариство, як вказано в Акті, підтвердило податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Той факт, що Товариство, як вказано в Акті, не надало завірених копій документів, з урахуванням того, що під час перевірки були досліджені їх оригінали, не є доказом завищення позивачем податкового кредиту.
Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 2 Закону України від 16.07.1999 № 995-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).
Відповідно, сертифікати якості/походження ТМЦ тощо не є первинними документами.
В Акті відсутня інформація про те, що до податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах Товариство віднесло ПДВ з вартості послуг з перевезення вантажів. За таких обставин, суд визнав недоречними доводи відповідача про те, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних є доказами порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Суд визнав такими, що не відповідають Податковому кодексу України, аргументи Управління відносно того, що інформація про можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом Товариства (зокрема неподання ним податкової звітності) є підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту.
Посилання в Акті на ухвали, що були винесені у кримінальних провадженнях (стор. 56-58), як на джерело податкової інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства суд визнав безпідставними. Так, ухвалою від 29.06.2016 слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова надав слідчому СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області дозвіл на проведення обшуку в автомобілі … з метою відшукання фінансово-господарських, первісних бухгалтерських, реєстраційних та податкових документів ТОВ Стройсервис-инвест … ТОВ Фелма … (т. спр. 5, арк. 1-6); ухвалою від 01.12.2015 слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси надав доступ та дозвіл на вилучення (виїмку) у банку документів, що мають відношення зокрема до ТОВ АПК ЕЛЬМІРА (т. спр. 2, арк. 7-13); ухвалою від 28.08.2015 слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у проведенні обшуку (т. спр. 2, арк. 14-15).
Суд визнав безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною у 2014 році), оскільки витрати позивача в сумі 964 701 грн. підтверджені відповідними первинними документами.
На стор. 9, 23, 26, 28 Управління вказало на завищення Товариством витрат за 2014 рік на загальну суму 382 690 грн. (4 111+152 891+149 941+75 747).
У позовній заяві (стор. 29-33) Товариство зазначило причини незгоди з висновками відповідача лише в частині завищення витрат на 152 891 грн. Пояснень щодо інших сум позов не містить.
Згідно з викладеним в Акті, висновку про завищення витрат в сумі 382 690 грн. Управління дійшло в зв'язку з тим, що Товариство не надало документів на підтвердження відповідно собівартості реалізованих товарів (4 111 грн.), адміністративних витрат (152 891 грн.), витрат на збут (149 941 грн.), витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат (75 747 грн.).
На думку суду, доводи відповідача про завищення позивачем витрат на суму 382 690 грн. відповідають нормам Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки), платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У запереченнях на Акт (т. спр. 2, арк. 1-49) Товариство зазначило, що документи на підтвердження витрат у вказаних вище сумах були надані під час перевірки (стор. 45-48), але безпідставно не враховані відповідачем.
Суд аргументи Товариства не відхилив, виходячи такого. Як вказано у пункті 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Відповідних доказів позивач суду не надав, тому суд визнав обґрунтованим висновок Управління про завищення Товариством витрат на 382 690 грн.
У розділі 3.1.1.5 Акта (стор. 29-44), з урахуванням інформації, викладеної на стор. 10-17 Відповіді на заперечення, Управління вказало на завищення Товариством показників у рядку 2180 Інші операційні витрати (нарахована амортизація) на загальну суму 795 136 грн., у т.ч. за 2016 рік - на суму 556 254 грн., за півріччя 2017 року - на суму 238 882 грн. та завищення Товариством показників у рядку 2270 Інші витрати (нараховані відсотки та адміністративні платежі за договорами фінансового лізингу) на загальну суму 871 881 грн., у т.ч. за 2016 рік - на суму 609 228 грн., за півріччя 2017 року - на суму 262 653 грн
Як вказано в Акті (стор. 35-40) та у Відповіді на заперечення (стор. 13-17), Товариство придбало у фінансовий лізинг 2 автомобіля. Позивач під час перевірки надав документи на підтвердження використання автомобілів у господарській діяльності за період з 01.12.2015 по 30.06.2017: … подорожні листи, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (палива), оборотно-сальдові відомості (кількісно-сумового обліку палива) по рахунку № 203 Паливо . До перевірки не було надано карток роботи автомобілів, договорів оренди місць гаражування автомобілів … .
За результатами аналізу наданих позивачем документів Управління визначило періоди, протягом яких автомобілі не використовувались у господарській діяльності Товариства (стор. 37-38 Акта), та суму амортизації, що була нарахована за ці періоди (стор. 38 Акта) - 795 136 грн.
На стор. 41-42 Акта Управління вказало суму Відсотків по лізингу та адміністративні витрати за період невикористання автомобіля - 871 881 грн.
За твердженнями відповідача, ці витрати (795 136 грн. та 871 881 грн.) … не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності платника та їх корисним використанням (експлуатацією зазначених автомобілів) … не є витратами в розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати по автомобілям, які не використовувались у господарській діяльності … .
Управління дійшло висновку про порушення Товариством:
пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138, з урахуванням вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п. 4, п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби - в частині нарахування амортизації;
пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, з урахуванням вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, п. 4, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - в частині відсотків ла лізинговими платежами та адміністративними платежами.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
1. У підпункті 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України вказано, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел зокрема витрати на придбання/самостійне виготовлення, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Невиробничі основні засоби - основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку. Автомобілі, про які йдеться в Акті, під це визначення не підпадають.
2. Згідно з пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Інформації про те, що у вказані відповідачем періоди відбувалась будь-яка з перелічених подій, Акт не містить.
3. Часовою ознакою для нарахування амортизації, як вказано у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , є строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг), а не кількість днів фактичного використання автомобілів.
4. Згідно з пунктом 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати ). Відповідно, сплачені Товариством згідно з договорами фінансового лізингу, платежі є фінансовими витратами. Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати , фінансові витрати визнаються витратами того періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Враховуючи це, суд визнав недоречними посилання в Акті на порушення Товариством пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , відповідно до якого витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
5. Застосована відповідачем методика розрахунку, відповідно до якої були визначені суми витрат, що їх не визнало Управління, не передбачена ані нормами Податкового кодексу України, ані положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про безпідставність доводів Управління про завищення Товариством витрат на суму 1 667 017 грн.
В зв'язку з викладеним, Рішення № 1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню частково, в сумі 479 293 грн., з яких 383 434 грн. - за податковими зобов'язаннями, 95 859 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; а Рішення № 2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.
Відповідно до висновків Акта та до інформації, що викладена Рішенні № 3 та Рішенні № 4 , Управління встановило завищення Товариством податкового кредиту на суму 484 573 грн. (468 383 грн. - Рішення № 3 , 16 190 грн. - Рішення № 4 ). Сума 468 383 грн., складається з суми ПДВ, що Товариство сплатило ТОВ АПК ЕЛЬМІРА у складі вартості товарів, - 467 750 грн., та суми ПДВ, що Товариство задекларувало двічі, у листопаді 2014 року та у грудні 2014 року, - 633 грн. Сума 16 190 грн. - ПДВ, що Товариство сплатило ТОВ АПК ЕЛЬМІРА у складі вартості товарів.
На стор. 54 Акта Управління вказало про завищення Товариством податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 633 грн. … за рахунок включення податкової накладної від 31.10.2014 №3585 … по ТОВ УАПРОМ до складу податкового кредиту двічі у листопаді та грудні 2014 року …).
Цей факт позивач не спростував, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення № 3 в частині 791 грн. (633 грн. - за податковими зобов'язаннями, 158 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Висновки про безпідставне включення Товариством до податкового кредиту 483 940 грн. (467 750+16 190) Управління обґрунтувало зокрема таким: … у видаткових накладних відсутній запис щодо отримання товару за довіреностями … відповідно до … ТТН неможливо встановити особу, яка здала вантаж до перевезення, хто здійснював вантажно-розвантажувальні операціями, якими механізмами здійснювались, хто здійснював приймання вантажу, місцезнаходження складів, з яких здійснювалось отримання та навантаження товару, відстань перевезень … до перевірки не було надано специфікацій, сертифікатів якості/походження ТМЦ, довіреностей, а також не надано завірених копій документів … . Відповідач вказав, що ТОВ АПК ЕЛЬМІРА не подало декларацій з податку на прибуток, фінансових звітів, декларації з плати за землю за 2015-2017 роки, фінансових звітів, що свідчить про … відсутність власних основних засобів, земельних ділянок, запасів на підприємстві для здійснення господарської діяльності підприємства … . З урахуванням інформації щодо контрагентів ТОВ АПК ЕЛЬМІРА , Управління дійшло висновку про те, що Товариство не довело реальне та фактичне придбання товарів (стор. 54-67 Акта).
Суд з доводами відповідача не погодився.
Факт придбання позивачем товарів (віконної фурнітури) Товариство, як вказано в Акті, підтвердило податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Той факт, що Товариство, як вказано в Акті, не надало завірених копій документів, з урахуванням того, що під час перевірки були досліджені їх оригінали, не є доказом завищення позивачем податкового кредиту.
Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 2 Закону України від 16.07.1999 № 995-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).
Відповідно, сертифікати якості/походження ТМЦ тощо не є первинними документами.
В Акті відсутня інформація про те, що до податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах Товариство віднесло ПДВ з вартості послуг з перевезення вантажів. За таких обставин, суд визнав недоречними доводи відповідача про те, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних є доказами порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Суд визнав такими, що не відповідають Податковому кодексу України, аргументи Управління відносно того, що інформація про можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом Товариства (зокрема неподання ним податкової звітності) є підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту.
Посилання в Акті на ухвали, що були винесені у кримінальних провадженнях (стор. 56-58), як на джерело податкової інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства суд визнав безпідставними. Так, ухвалою від 29.06.2016 слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова надав слідчому СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області дозвіл на проведення обшуку в автомобілі … з метою відшукання фінансово-господарських, первісних бухгалтерських, реєстраційних та податкових документів ТОВ Стройсервис-инвест … ТОВ Фелма … (т. спр. 5, арк. 1-6); ухвалою від 01.12.2015 слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси надав доступ та дозвіл на вилучення (виїмку) у банку документів, що мають відношення зокрема до ТОВ АПК ЕЛЬМІРА (т. спр. 2, арк. 7-13); ухвалою від 28.08.2015 слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у проведенні обшуку (т. спр. 2, арк. 14-15).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що Рішення № 3 підлягає визнанню протиправним та скасуванню частково, в сумі 584 688 грн., з яких 467 750 грн. - за податковими зобов'язаннями, 116 938 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а Рішення № 4 - визнанню протиправним та скасуванню повністю.
На стор. 84-86 Акта Управління вказало на встановлення факту ненадходження до Товариства товару за зовнішньоекономічним контрактом на суму 21,24 євро. На підставі статті 4 Закону № 185 відповідач Рішенням № 5 зобов'язав позивача сплатити пеню в сумі 222,16 грн. Позивач цей факт не заперечив, доводів щодо невідповідності рішення вимогам Закону № 185 у позовній заяві (стор. 37-38) не навів, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Рішення № 5.
На стор. 86-87 Акта Управління вказало, що Товариство, в порушення Декрету № 15-93, не декларувало в період січень 2014 року - липень 2017 року прострочену дебіторську заборгованість в сумі 21,24 євро за зовнішньоекономічним контрактом. З урахуванням цього, відповідач, на підставі абзацу восьмого пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93, пункту 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (надалі - Положення № 49), пункту 3 Указу Президента України від 27.06.1999 № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства (надалі - Указ № 734), Рішенням № 6 застосував до позивача штрафні санкції в сумі 2 550 грн. (по 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн.) за 15 звітних періодів).
У позовній заяві Товариство, з посиланням на правову позицію, що була викладена Верховним Судом України у постанові від 07.02.2012 у справі № 21-904а10, зазначило, що правом застосування санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, наділений Національний банк України та за його визначенням - підпорядковані йому установи.
У запереченнях проти адміністративного позову Управління вказало на хибність доводів позивача та зазначило, що, відповідні повноваження контролюючих органів встановлені пунктом 3 статті 13 Декрету № 15-93, пунктом 3 Указу № 734, статтями 19 та 20 Податкового кодексу України.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Декрету № 15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Статтею 1 Указу № 319 передбачалося, що суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк, були зобов'язані продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється
щоквартально. Відповідно до статті 5 Указу № 319, Міністерство статистики України за участю Міністерства фінансів України та Національного банку України було зобов'язано затвердити за запровадити у десятиденний строк механізм контролю повноти і достовірності даних, які суб'єкти підприємницької діяльності подають на виконання статті 1 цього Указу.
У пункті 3 статті 13 Декрету № 15-93 вказано, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.
Згідно з підпунктом 19 1 .1.34 пункту 19 1 .1 статті 19 1 Податкового кодексу України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Абзацом восьмим пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 встановлено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до пункту 2.7 розділу 2 Положення № 49, порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.
У статті 3 Указу № 734 вказано, що санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
В той же час, у статті 16 Декрету № 15-93 зазначено, що санкції, передбачені пунктом 2, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Оскільки у підпункті 19 1 .1.34 пункту 19 1 .1 статті 19 1 Податкового кодексу України вказано, що контролюючі органи забезпечують застосування та стягнення штрафу за порушення валютного законодавства у випадках, установлених цим Кодексом, іншими законами України, а Указ № 734 не є законом, суд відхилив доводи відповідні доводи Управління, викладені у запереченнях.
Як вказав Верховний Суд України у постанові від 07.02.2012 у справі № 21-904во10, … статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України … положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства , яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-ХІІ Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання ), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин … .
В зв'язку з цим суд погодився з Товариством в тому, що Рішення № 6 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, безпосередньо пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93 (а саме на цю норму є посилання у статті 3 Указу № 734) санкції не передбачені, що, на думку суду, також свідчить про незаконність застосування відповідачем штрафу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" (вул. Електронна, 81/24, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 36433483) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00035061402.
3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00035071402.
4. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00035021403.
5. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00035041402 частково, в сумі 479 293 грн., з яких: 383 434 грн. - за податковими зобов'язаннями, 95 859 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
6. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00035051402 частково, в сумі 584 688 грн., з яких: 467 750 грн. - за податковими зобов'язаннями, 116 938 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
7. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" (вул. Електронна, 81/24, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 36433483) судовий збір у сумі 19 120,36 грн., сплачений платіжним дорученням від 01.11.2017 № 1287.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна
Дата підписання та оформлення
рішення суддею 23 травня 2018 року
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2018 |
Оприлюднено | 24.05.2018 |
Номер документу | 74166496 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні