Рішення

від 23.05.2018 по справі 821/745/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/745/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатського об'єднання "Жованник і партнери" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулось до суду із позовом до Адвокатського об'єднання "Жованник і партнери" (відповідач), в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 19716,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 47,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960 - IV) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому відповідно до Закону виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Позивач вказує, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в 2017 році, відповідач до 17.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19716,67 грн., у відповідності до звіту за формою 10-ПІ № 695 від 30.01.2018 р. за 2017 рік та розрахунку заборгованості по сплаті вищезгаданих санкцій. Крім того, нарахована пеня у сумі 47,32 грн. У зв'язку із несплатою вказаних сум, утворилась заборгованість у розмірі 19763,99 грн. Несплата вказаних санкцій завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги

Ухвалою суду від 25.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 25.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.05.2018 на адресу суду надійшов відзив, яким відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підставою для сплати адміністративно-господарських санкцій є порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. На виконання вимог Закону АО "Жованник і партнери" після збільшення штатної чисельності працівників, своєчасно, а саме 12.04.2017 року, подало до Центру зайнятості інформацію про наявність вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда, у якій зазначило вимоги до кандидата на посаду. Вказана посада до теперішнього часу є вакантною. 30.01.2018 року відповідач зареєструвався у Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується копією довідки № 5477. Відповідач зазначає, що вимоги закону щодо забезпечення працевлаштування інвалідів ним виконані, а відсутність кандидатів на працевлаштування не свідчить про порушення відповідачем встановленого Законом нормативу. Вважає, що у даному випадку не настали умови за яких можуть застосовуватись адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Херсонський окружний адміністративний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно із ч. 2 та 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судом встановлено, що АО "Жованник і партнери" 30.01.2018 р. подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42, відповідно до якого у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників в об'єднанні становила 9 осіб, норматив штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування - 19716,67 грн.

При цьому з матеріалів справи слідує, що 12.04.2017 р. АО "Жованник і партнери" подана до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316), з зазначенням у ІІ розділі "Коментарі до даних вакансій" за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян - "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за посадою "юрист" - 1 вакансія. Вказане підтверджується листом Херсонського міського центру зайнятості від 13.04.2018 № 2120/04/1275/18. Крім того, з вказаного повідомлення вбачається, що протягом 2017 року до АО "Жованник і партнери" за посадою "юрист" особи з інвалідністю не направлялись, в зв'язку з відсутністю кандидатур, які б відповідали вимогам роботодавця.

З наведеного слідує, що в АО "Жованник і партнери" наявне створене та введене в дію місце для працевлаштування інваліда, на підставі чого суд вважає, що відповідачем вжито залежних від нього заходів, щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого нормативу.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується обов'язком щодо їх працевлаштування. Факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 Закону).

Пунктом 5 частиною 4 статтею 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право роботодавця одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, безоплатно інформацію про пропонування робочої сили, послуги з добору і направлення на працевлаштування незайнятого населення, у тому числі осіб, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, а також інших осіб, які шукають роботу.

З огляду на викладене, обов'язок працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Однак, робоче місце залишилося вакантним у зв'язку з тим, що центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто не з вини відповідача.

Крім того, необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про факт відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інваліда за 2017 рік та судом не встановлено.

Аналіз положень чинного законодавства, дає підстави для висновку про те, що виключним обов'язком підприємства є вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, до яких належить створення в установленому порядку робочих місць інвалідів у межах нормативу та інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Постановою Верховного Суду України від 02 лютого 2010 року, що ухвалена у справі за № 10/03, викладено правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка полягає у наступному. Суди, дійшовши висновку про обґрунтованість застосування санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, помилково не врахували, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" одним із з основних елементів вказаного правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Доводи відповідача про здійснення заходів щодо самостійного пошуку працівника, в тому числі з інвалідністю, шляхом розміщення оголошення в Інтернеті на сайті працевлаштування "WORK.ua", суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідачем надана роздруківка з відповідного сайту, яка свідчить про оголошення у 2018 року, тобто цей доказ не відноситься до предмету спору.

Суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або за відмову направлених інвалідів працевлаштуватися або за відсутності безпосереднього звернення інваліда для працевлаштування.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки, при розгляді справи встановлено, що вини відповідача по невиконанню нормативу створення робочих місць для інвалідів за 2017 рік немає, в його діях відсутні порушення статей 18, 19, 20 Закону № 875-ХІІ, а роботодавець, в свою чергу, вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення за невиконання нормативу робочих місць, суд приходить до висновку, що вимога позивача про застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є необґрунтованою, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: пр. Інженера Корсакова, 5-А, м. Херсон, 73000, ЄДРПОУ 37959779) до Адвокатського об'єднання "Жованник і партнери" (місцезнаходження: вул. Рішельєвська,19, м. Херсон, 73024, ЄДРПОУ 38698022) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15розділу VII "Перехідні положення" КАС Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булаподанау встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної силипісля закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 10.3.4