Постанова

від 07.08.2018 по справі 821/745/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/745/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в І інстанції Хом'якова В.В.

Місце ухвалення: м. Херсон

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адвокатського об'єднання Жованник і партнери про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И Л А :

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом до Адвокатського об'єднання Жованник і партнери , в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 19716,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 47,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960 - IV) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому відповідно до Закону виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Позивач вказує, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в 2017 році, відповідач до 17.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19716,67 грн., у відповідності до звіту за формою 10-ПІ № 695 від 30.01.2018 р. за 2017 рік та розрахунку заборгованості по сплаті вищезгаданих санкцій. Крім того, нарахована пеня у сумі 47,32 грн. У зв'язку із несплатою вказаних сум, утворилась заборгованість у розмірі 19763,99 грн. Несплата вказаних санкцій завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження на підставі ст.ст. 257, 263 КАС України (ухвала від 25.04.18р. а.с.1).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду та просить скасувати рішення від 23 травня 2018 року з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що АО Жованник і партнери 30.01.2018 р. подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42, відповідно до якого у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників в об'єднанні становила 9 осіб, норматив штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

При цьому, судом встановлено та апелянтом не заперечується, що 12.04.2017 р. АО Жованник і партнери подана до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН Звіт про наявність вакансій (затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316), з зазначенням у ІІ розділі Коментарі до даних вакансій за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , за посадою юрист - 1 вакансія. Вказане підтверджується листом Херсонського міського центру зайнятості від 13.04.2018 № 2120/04/1275/18. Крім того, з вказаного повідомлення вбачається, що протягом 2017 року до АО Жованник і партнери за посадою юрист особи з інвалідністю не направлялись, в зв'язку з відсутністю кандидатур, які б відповідали вимогам роботодавця.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в АО Жованник і партнери наявне створене та введене в дію місце для працевлаштування інваліда, на підставі чого суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів, щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого нормативу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, наведеною нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства (роботодавця) або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 наведеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що Адвокатським об'єднанням Жованник і партнери створено робоче місця для працевлаштування інвалідів, інформовано позивача про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. Доказів того, що підприємство відмовляло у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості позивач - суб'єкт владних повноважень до суду не надав.

З аналізу положень Закону № 875-XII вбачається, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними поняттями.

Згідно положень ст.18-1 Закону № 875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідач у 2017 році здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування належного органу про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, а тому позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги про стягнення суми адміністративних господарських санкцій.

Доводи апелянта про те, що на підприємство покладається обов'язок по самостійному працевлаштуванню інвалідів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавством України передбачено обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, їх атестування та інформування про кількість створених робочих місць.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 20 червня 2011 року по справі №21-60а11, від 26 червня 2012 року по справі №21-105а12, від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук